Рішення

від 13.02.2020 по справі 320/5807/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 року № 320/5807/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Власюк К.Ф., за участю: представника позивача - Паніної К.В., представника відповідача - Загороднього С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260) від 21.06.2019 №0007241303, яким ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 192376,13 грн. (сто дев`яносто дві тисячі триста сімдесят шість грн. 13 коп.) (за податковими зобов`язаннями 153900,90 грн., за штрафними санкціями - 38457,23 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ. вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260) від 21.06.2019 №0007251303, яким ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Військовий збір у розмірі 16031,35 грн. (шістнадцять тисяч тридцять одна грн. 35 коп.) (за податковими зобов`язаннями - 12825,08 грн., за штрафними санкціями - 3206,27 грн.);

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260) про сплату боргу (недоїмки) від 21.06.2019 №0-0007261303 в сумі 102004,36 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260) №0007291303 від 21.06.2019 про застосування штрафних санкцій в розмірі 27790,41 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач зазначив, що посадовою особою податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарських операцій з питань дотримання фізичною особою платником податків, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 08.05.2019. За наслідками вказаної перевірки відповідачем прийняті оскаржувані рішення, які на думку позивача є незаконними, прийнятими протиправно та з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскаржувані рішення які прийняті відповідачем є законними та такими, що прийняті відповідно до приписів податкового законодавства України на підставі встановлення ряду порушень, які вчиненні позивачем.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про заміну відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області його правонаступником Головним управління Державної податкової служби у Київській області.

Протокольною ухвалою суду від 03.12.2019 суд замінив відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області його правонаступником - Головним управління Державної податкової служби у Київській області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засідання представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні даного адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пп.78.1.7 п.78.1 ст. 78 ПК України ГУ ДФС у Київській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою платником-податків, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2016 по 08.05.2019, за результатами даної перевірки складено Акт від 15.05.2019 №395/10-36-13-5/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки контролюючим органом зазначено про наявність порушень діючого законодавства, а саме:

- пп.2, пп.6 пп.8, пп.9 п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.10.2013 за №1686/24218 та п. 177.10 ст. 177 ПК України від 02.12.2010 № 755-VІ (із змінами та доповненнями), в частині невірного відображення сум фактично понесених інших витрат (графа 8), безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо;

- п.2 ч. 1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (із змінами та доповненнями, в частині заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 102004,36 грн;

- п .167.1 ст.167, п.178.3 ст.178 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 855005,00 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від провадження незалежної професійної діяльності на суму 153900,90 грн.;

- п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в частині заниження чистого оподаткованого доходу від провадження незалежної професійної діяльності за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 855005,00 грн., що призвело до заниження військового збору від провадження незалежної професійної діяльності в сумі 12825,08 грн.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем прийнятті:

- податкове повідомлення-рішення від 21.06.2019 №0007241303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 192376,13 грн. (сто дев`яносто дві тисячі триста сімдесят шість грн. 13 коп.) (за податковими зобов`язаннями 153900,90 грн., за штрафними санкціями - 38457,23 грн.);

- податкове повідомлення рішення від 21.06.2019 №0007251303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Військовий збір у розмірі 16031,35 грн. (шістнадцять тисяч тридцять одна грн. 35 коп.) (за податковими зобов`язаннями - 12825,08 грн., за штрафними санкціями - 3206,27 грн.

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.06.2019 №Ф-0007261303, якою ГУ ДФС у Київській області повідомлено, що станом на 21.06.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 102004,36 грн. та вимагала сплатити недоїмку в сумі 102004,36 грн.

- рішення №0007291303 від 21.06.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого заступник начальника ГУ ДФС у Київській області Орленко І.М. розглянувши матеріали перевірки від №395/10-36-13-03/ НОМЕР_1 від 08.05.2019 ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2016 по 08.05.2019, якою виявлено порушення п.2 .1 ст.7, ч.2 ст.9 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування і за наслідками якої донараховано 102004,36 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підставі пункту 3 частини 11 ст.25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вирішив застосувати до ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 27790,41 грн.

Позивач не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями відповідача звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідач вважає, що позивачем був пропущений строк на звернення до суду, у зв`язку з чим, даний позов слід залишити без розгляду. Проте позивачем до суду була подана заява про поновлення строків, яка обґрунтована тим, що у зв`язку з перебуванням позивача закордоном, він не мав можливості належним чином ознайомитись з оскаржуваними рішеннями, зокрема оформити довіреність його представнику на представництво інтересів позивача у суді. Також, у зв`язку з урахуванням того факту, що перевірка яка була проведена відповідачем у відношенні позивача за три календарних роки, потребувався час представнику позивача для зібрання та належного підготовлення матеріалів для подачі даного адміністративного позову.

Тому, суд враховує вищенаведене та вважає, що строк на звернення позивачем з даним адміністративним позовом пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 №3425-ХІІ (далі - Закон №3425), нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України (ст.32 Закону №3425).

За приписами підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), самозайнята особа це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, регламентується нормами ст.178 ПК України.

Пунктом 178.1 статті 178 ПК України встановлено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

У відповідності до п.178.2 ст.178 ПК України, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст.167 цього Кодексу.

Пунктом 178.3 ст.178 ПК України визначено базу оподаткування при здійсненні незалежної професійної діяльності, а саме - оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Згідно з абз.1 п. 178.4 ст.178 ПК України, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Пунктом 178.6 кодексу передбачено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності (п. 178.6 ст. 178 ПК України).

Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну полі тику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді (абз.2 п. 178.6 ст.178 ПК України).

Судом встановлено, що згідно п.2.1.3 Акту перевірки, перевіркою правильності визначення складу витрат, пов`язаних із здійсненням незалежної професійної діяльності за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, виявлено завищення валових витрат пов`язаних із здійсненням нотаріальної діяльності на загальну суму 855005,00 грн.. в т.ч. за 2016 рік на суму 675505,00 грн., за 2017 рік на суму 179500,00 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що самозайнятою особою ОСОБА_1 у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016 рік до складу витрат включено суми по придбані у Приватного підприємства Інфолк (ЄДРПОУ 13328334) товарно-матеріальних цінностей (зокрема - файли заказні) в сумі 3240,00 грн.

Відповідно наданої до перевірки інформації та її документального підтвердження відсутні документи, що підтверджують факт оплати (фіскальні чеки, квитанції та/або платіжні доручення) товарів та послуг, що реалізовувалися ПП Інфолк протягом 2016 року на загальну суму 3240,00 грн.

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що самозайнятою особою ОСОБА_1 в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016 рік до складу витрат включено суми по наданню послуг у ФОП ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з ремонту і заправки картриджів НР85А на загальну суму 4265,00 грн., в т.ч: за січень на суму 2635,00 грн., за квітень на суму 850,00 грн. та липень на суму 780,00 грн.

Відповідно до наданої до перевірки інформації та її документального підтвердження відсутні документи, що підтверджують факт оплати (фіскальні чеки, квитанції та/або платіжні доручення) товарів та послуг, що реалізовувалися ФОП ОСОБА_3 протягом 2016 року на загальну суму 4265,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів 16.09.2013 № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.10.2013 за №1686/24218 у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Для віднесення витрат до складу валових, необхідно дотримання наступних умов, а саме: вони повинні бути документально підтверджені, пов`язані із нотаріальною діяльністю самозайнятої особи, повинні бути безпосередньо пов`язані із отриманням доходів та повинні бути фактично оплачені.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІУ (далі по тексту - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійсненню господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 статті 9 Закону №996).

Відповідно до Наказу ДПС України від 24.12.2012 №1185 Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів) нормами чинного ПК України не передбачено конкретного переліку витрат для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об`єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності.

Отже, наведені у вказаному листі і роз`ясненні переліки витрат нотаріуса слід вважати орієнтовними, а не вичерпними, а тому зазначені в акті перевірки витрати слід оцінювати з точки зору їх необхідності для забезпечення нотаріальної діяльності позивача.

Позивачем були наданні відповідачу на підтвердження понесених витрат, які є необхідними для провадження незалежної професійної діяльності позивачем, а саме придбання у ПП Інфолк товарно-матеріальних цінностей (зокрема - файли заказні) в сумі 3240,00 грн. надано рахунок-фактура №ІН-0000598 від 07.06.2016, видаткова накладна №ІН-06/0063 від 15.06.2016 та платіжне доручення від 07.06.2016 на суму 3240.00 грн.

На підтвердження витрат на придбання послуг у ФОП ОСОБА_3 з ремонту і заправки картриджів НР85А на загальну суму 4265,00 грн., в т.ч: за січень на суму 2635,00 грн., за квітень на суму 850,00 грн. та липень на суму 780,00 грн., позивачем надано рахунок на оплату № 10 від 18.01.2016 на суму 2375 грн., Акт надання послуг) № 10 від 18.01.2016 на суму 2375 грн., та меморіальний ордер від 18.01.2016 на суму 2375 грн.

Вказані первинні документи, у тому числі і документи, які підтверджують факт оплати в розумінні ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є первинними документами, які містять усі обов`язкові реквізити, та підтверджують факт здійснення господарських операції, доказів на невідповідність яких податковим органом під час проведення перевірки не надано, а обов`язок ведення інших первинних документів не передбачено законодавством України.

Таким чином, оскільки вказані послуги придбалися самозайнятою особою при здійсненні останнім незалежної професійної діяльності, та їх придбання обумовлювалося об`єктивною потребою в належній організації приватної нотаріальної діяльності, а придбані послуги були спрямовані на вирішення конкретних питань нотаріальної діяльності та споживалися з цією метою, понесені витрати на оплату таких послуг пов`язані та необхідні для провадження відповідної незалежної професійної діяльності.

Також в ході проведення перевірки встановлено, що самозайнятою особою ОСОБА_1 в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки до складу витрат включено суми по оренді житлових приміщень на загальну суму 539500,00 грн., відповідно до наданих первинних документів самозайнятою особою ОСОБА_1 , а саме:

- актів виконаних робіт б/н за період від 29.01.2016 по 30.12.2016 (в кількості 12 штук) до договорів суборенди від 01.04.2015 та від 01.04.2016 укладених між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) та самозайнятою особою ОСОБА_1 , самозайнята особа ОСОБА_1 здійснював нотаріальну діяльність за період з 01.01.2016 по 09.02.2017 у квартирі АДРЕСА_1 та сплачено загальну суму орендної плати у розмірі 442500,00 грн.

- актів виконаних робіт б/н за період від 31.03.2017р. по 30.08.2017р. (в кількості 7 щтук) до договору суборенди від 10.02.2017р. укладених між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) та самозайнятою особою ОСОБА_1 , самозайнята особа ОСОБА_1 здійснював нотаріальну діяльність за період з 10.02.2017 по 31.08.2017 у квартирі АДРЕСА_2 та сплачено загальну суму орендної плати у розмірі 97000,00 грн.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_2 є об`єктами житлової нерухомості.

Статтею 6 ЖК Української PCP від 30.03.1983 № 5464-Х із змінами та доповненнями визначено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 815 Цивільного кодексу України від 04.11.2018 № 1618-ІV наймач зобов`язаний використовувати житло виключно для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про нотаріат" робоче місце (контора) приватного нотаріуса повинно розташовуватися в межах визначеного для нього нотаріального округу. Вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановлюються Міністерством юстиції України.

Згідно п.п. 3,4 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2011 № 888/5 сертифікація робочого місця (контори) - перевірка приміщення на предмет відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса умовам, передбаченим статтею 25 Закону, та визнання його придатним для використання як робоче місце приватного нотаріуса з метою учинення нотаріальних дій.

Акт про сертифікацію містить відомості про приміщення, у якому приватний нотаріус (особа, яка має намір зареєструвати приватну нотаріальну діяльність) організовує (планує організувати) роботу з обслуговування учасників правовідносин (відвідувачів), та висновок уповноваженої особи Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління юстиції), яка проводила сертифікацію робочого місця (контори), про можливість його використання для розташування в ньому робочого місця (контори) та здійснення приватної нотаріальної діяльності.

Згідно п.4 Наказу Міністерства юстиції України від 17.04.2007 №186/5 Про затвердження змін до Положення про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням" (чинний на момент сертифікації) приміщення повинно використовуватись приватним нотаріусом на підставі відповідного документа про право власності, договору про оренду або договору про співпрацю з іншим приватним нотаріусом.

Приміщення повинно бути розташоване на першому, другому або в цокольному поверхах будинку. До приміщення приватного нотаріуса має бути забезпечено вільний доступ відвідувачів.

Судом встановлено, що позивачем під час перевірки, на підтвердження відповідності робочого місця нотаріуса вимогам діючого законодавства, було надано:

- Акт від 07.11.2012 про сертифікацію приміщення для розташування в ньому робочого місця (нотаріальної контори) особи, яка має намір займатися приватною нотаріальною діяльністю, на виконання вимог наказу Міністерства юстиції України від 22.03.2011 №871/5 "Про затвердження Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса", який складено працівником Управління нотаріату ГТУЮ у м. Києві при реєстрації приватної нотаріальної діяльності, відповідно до якого, приміщення за адресою: АДРЕСА_4 може бути використане для розташування в ньому робочого місця ОСОБА_1 який має намір займатися приватною нотаріальною діяльністю в Київському міському нотаріальному окрузі.

- Акт від 14.03.2017 про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу відповідності умовам визначеним Законом України Про нотаріат та Положенню про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2011 № 888/5, який складено головним спеціалістом Управління з питань нотаріату ГТУЮ у м. Києві, відповідно до якого, приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_5 бути використане для розташування в ньому робочого місця (контори) приватного нотаріуса Клименка Д.Б.

Таким чином, компетентним органом державної влади визнано, що приміщення, в яких позивач здійснював нотаріальну діяльність, відповідають всім встановленим параметрам як по розташуванню, оснащенню і розміщенню в них виключно нотаріуса і його найманих працівників, так і по забезпеченню охорони та безпеки (в тому числі обмеження доступу сторонніх осіб). Відповідальний орган надав оцінку приміщенням позивача та порядку їх використання без жодних зауважень а податковий орган Повідомлення про взяття на облік за неосновним місцем обліку (форма 16 -ОПП) де вказано назва об`єкта Нотаріальна контора та місцезнаходження.

Отже суд зазначає, що з урахуванням зазначеного, що вищевказані висновки відповідача про неможливість використання вказаних приміщень для розташування офісу, з врахуванням положень ст. 6 Житлового кодексу України, та ч.1 ст. 815 Цивільного кодексу України щодо того, що житлові приміщення можна використовувати лише для проживання громадян, для промислових же потреб - заборонено, є помилковими, оскільки наявність порушення в переоформленні статусу квартири можуть створити певну відповідальність для орендодавця, але не виключають понесені витрати платника податків по господарській операції - оренді приміщення з валових витрат останнього.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що під час перевірки позивачем не надано документи, що підтверджують факт оплати (фіскальні чеки, квитанції та/або платіжні доручення) за оренду житлових приміщень, а саме: квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_2 , що надавалися в оренду ФОП ОСОБА_4 в період 01.01,2016 по 31.10.2017 на загальну суму 539500,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, згідно книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність за 2016-2017 роки, самозайнятою особою ОСОБА_1 до складу графи сума витрат пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) також обґрунтовано включено витрати понесені на ремонт житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 на загальну суму 308000,00 грн. за 2016 рік.

Згідно банківських виписок за 2016 рік. наданих самозайнятою особою ОСОБА_1 до перевірки, сума фактично понесених витрат на ремонт житлового приміщення за вищезазначеною адресою становить 80000,00 грн.

Відповідно до п.1.3 Договору суборенди від 01.04.2016р., згідно якого суборендарем с приватний нотаріус КМНО Клименко Д.Б., суборендар самостійно здійснює користування квартирою для здійснення нотаріальної діяльності.

Відповідно до п.4.2 Договору суборенди Суборендар у тому числі зобов`язаний за власний рахунок проводити поточний ремонт квартири, переданої йому в оренду.

Відповідно до п.4.3 Договору суборенди Суборендар має право проводити капітальний, поточний ремонт квартири переданої йому в оренду .

Відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг нотаріуси не застосовують ні чеки ні квитанції. При цьому нотаріус може видати розрахунковий документ в довільні формі. Розрахунковим документом є акт-виконаних робіт, розписки та відображення виплаченого доходу у звіті 1 ДФ.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивачем надано всю первинну документацію, яка підтверджує придбання послуг з оренди та ремонту приміщень, а саме: договори оренди та суборенди, додаткові угоди, акти виконаних робіт, квитанція отримання коштів, договір поставки продукції, видаткова накладна, акти приймання передачі виконаних робіт по ремонту приміщень, договір на виконання робіт (поточний ремонт приміщення офісу нотаріуса) з додатками, акти приймання передачі виконаних робіт, розписки про отримання коштів, книга доходів і витрат, що підтверджується відповідним супровідним листом на ім`я Начальника ДФС України у Київській області.

Таким чином, з врахуванням вищезазначеного, враховуючий той факт, що суборенда та ремонт приміщень здійснювались позивачем саме з метою забезпечення провадження незалежної професійної діяльності, а також враховуючи той факт, що вказані придбані послуги, у тому числі і факт оплати, повністю підтверджуються відповідною первинною документацією, суд вважає, що висновки відповідача щодо невірного відображення сум фактично понесених інших витрат (графа 8), безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо, заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 855005,00 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від провадження незалежної професійної діяльності на суму 153900,90 грн., а також заниження чистого оподаткованого доходу від провадження незалежної професійної діяльності за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 855005,00 грн., що призвело до заниження військового збору від провадження незалежної професійної діяльності в сумі 12825,08 грн. є незаконними та такими, що спростовуються письмовими доказами.

Враховуючи зазначене, відповідач безпідставно встановив заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 855005,00 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від провадження незалежної професійної діяльності на суму 153900,90 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 21.06.2019 №0007241303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларуванню в розмірі 192376,13 грн. (за податковими зобов`язаннями 153900,90 грн., за штрафними санкціями - 38457,23 грн.) є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач в Акті перевірки також зробив висновок, що позивач порушив п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в частині заниження чистого оподаткованого доходу від провадження незалежної професійної діяльності за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 855005,00 грн., що призвело до заниження військового збору від провадження незалежної професійної діяльності в сумі 12825,08 грн.

З огляду на вищезазначене, враховуючи той факт, що відповідач збільшив чистий дохід позивача на суму не прийнятих витрат позивача, внаслідок чого відповідач неправомірно визначив 855005,00 грн. чистого доходу та 12825,08 грн. військового збору, а тому податкове повідомлення-рішення від 21.06.2019 №0007251303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Військовий збір у розмірі 16031,35 грн., за податковими зобов`язаннями - 12825,08 грн., за штрафними санкціями - 3206,27 грн., суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем законодавства, в частині заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016. по 31.12.2017 в сумі 102004,36 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з п.2, п.4 та п.5 ч.1 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" ( в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі - Закон від № 2464-VІ) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок; мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

За приписами п.5 ч.1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п,2 ч.І ст.7 Закону №2464).

Відповідно до ч. 11 статті 8 Закону №2464, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч.3 ст.7 Закону №2464).

При цьому, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2 ст.9 Закону №2464),

Згідно з абзацом четвертим частини восьмої статті 9 Закону №2464, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Отже, приватні нотаріуси зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.

Сума доходу приватного нотаріуса, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до контролюючого органу за результатами календарного року.

Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 (Додаток №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22- 2 ).

Водночас, вказані норми законодавства не зобов`язують самозайнятих осіб (приватного нотаріуса) проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносити такі дані до таблиці 3 Додатка №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22-2. Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації.

При цьому, обов`язок ділити дохід, отриманий позивачем за рік в рівних частинах на кількість місяців у яких такий дохід отримано, для визначення доходу на який нараховується єдиний внесок, нормами чинного законодавства не передбачений.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №813/7905/14, від 05.03.2019 у справі №807/216/16.

Суд зазначає, що враховуючи зазначене рішення відповідача №0007291303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 102004,36 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та застосовано до ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 27790,41 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.06.2019 №0-0007261303 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 102004,36 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Оскільки у вказаному випадку з огляду на вищезазначене, відсутні порушення позивачем норм законодавства в частині нарахування єдиного внеску, то відповідно і відсутні правові підстави для винесення податкової вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, а тому зазначена вимога та рішення також є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Також, судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 по справі №810/3316/15 за позовом ОСОБА_1 до Миронівської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення рішення, що набрала законної сили, було скасовано податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.07.2015 №2/17-03 на загальну суму 98482,18. При цьому, порушення які були виявлені податковим органом при проведенні перевірки діяльності ОСОБА_1 є ідентичними в частині виявлення порушень щодо неврахованого ЄСВ та різняться лише періодами, які перевірялися.

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 3397,24 грн. (квитанція №1031917950 від 23.10.2019), суд вважає за необхідне стягнути дану суму з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 21.06.2019 №0007241303.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 21.06.2019 №0007251303.

4. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.06.2019 №Ф-0007261303.

5 Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0007291303 від 21.06.2019 про застосування штрафних санкцій.

6. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3397 (три тисячі триста дев`яносто сім) грн. 24 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 24 лютого 2020 р.