Постанова

від 10.03.2010 по справі 16/244

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2010 р. № 16/244

Вищий господарськ ий суд України у складі колег ії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Білошкап О.В.

За участю : представни ка ВАТ "Павлівське" - Гості ка Е.В.

розглянувши у відкритом у судовому засіданні в м. Києв і касаційну скаргу ВАТ "Павлі вське"

на постанову Київськог о міжобласного апеляційного господарського суду від 16.12.2009 р . по справі № 16/244 за позовом ВАТ " Павлівьке" до приватного під приємця ОСОБА_3 про засто сування наслідків недійснос ті нікчемного правочину, -

В С Т А Н О В И В :

ВАТ "Павлівське" у вересні 200 8 р. звернувся з позовом до ПП ОСОБА_3 про стягнення сум и боргу в розмірі 39 375,00 грн., прип инення /розірвання/ договору оренди майна від 14.08.2003 р., виселе ння та повернення нежитловог о приміщень, що знаходиться з а адресою : Полтавська област ь, с. Щербані, вул.Світла, 3-А (вин цех "переробки плодів"), вул. Св ітла, 3-Г (котельна) та вул. Світл а, 3-Б (цех переробки плодів).

В подальшому позивач змін ив позовні вимоги та просив с уд застосувати наслідки нед ійсності до нікчемного догов ору оренди майна від 14.08.2003 р., укл аденого між позивачем та від повідачем та зобов' язати ПП ОСОБА_3 повернути ВАТ "Пав лівське" нежитлові будівлі /винцех"переробки плодів",сіт роцех, котельня / розташовани х в Полтавській обл., с. Щербан і, вул .Світла, 3-А та 3-Г та стягну ти з відповідача на користь п озивача відшкодування за кор истування орендованим майн ом у розмірі 47 931,16 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської обл. від 22.01. 2009 р. по справі № 16/244 /суддя : Тимощ енко О.М./ позовні вимоги задо волено, зобов' язано підпри ємця ОСОБА_3 повернути поз ивачу нежитлові будівлі / вин цех "переробки плодів", сітроц ех, котельня/, стягнуто з відп овідача 47931,16 грн. - заборгован ості, 582,31 грн. - державного мита т а 118 грн. - витрат на інформаційн о-технічне забезпечення судо вого процесу.

Постановою Київського мі жобласного апеляційного го сподарського суду від 14.05.2009 р. п о справі № 16/244 рішення господа рського суду Полтавської обл . від 22.01.2009 р. скасовано, в задов олені позову відмовлено, стя гнуто з ВАТ “Павлівське” на к ористь Підприємця ОСОБА_3 - 291,16 грн. витрат по сплаті держ авного мита, стягнуто з ВАТ “П авлівське” на користь держа вного бюджету України 103,56 грн. - витрат по сплаті державного мита.

Постановою Вищого господа рського суду України від 12.08.2009 р. по справі №16/244 скасовано пос танову Київського міжобласн ого апеляційного господарс ького суду від 14.05.2009 р., справу на правлено на новий апеляційни й розгляд.

Постановою Київського між обласного апеляційного гос подарського суду від 16.12.2009 р. по справі № 16/244 /судді Сибіга О.М., Г аврилюк О.М., Корсакова Г.В./ ріш ення господарського суду Пол тавської області від 22.01.2009 р. скасовано, в задоволені позо ву відмовлено.

В касаційній скарзі позива ч - ВАТ "Павлівське" просить с касувати постанову Київсь кого міжобласного апеляційн ого господарського суду від 16.12.2009 р. посилаючись на те , що вона постановлена з поруш енням норм матеріального та процесуального права, а ріше ння господарського суду Полт авської області від 22.01.2009 р. за лишити без змін.

У відзиві на касаційну ска ргу ПП ОСОБА_3 просить за лишити скаргу без задоволенн я, а оскаржуване судове рішен ня апеляційної інстанції - бе з змін, посилаючись на те, що в исновки суду відповідають ви могам чинного законодавства .

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення предс тавника ВАТ “Павлівське”, пе ревіривши матеріали справи т а обговоривши доводи касацій ної скарги, колегія суддів пр ийшла до висновку, що касацій на скарга підлягає задоволе нню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалі в справи і було встановлено с удом, між ПП ОСОБА_3 (оренд ар) та ВАТ "Павлівське" (оренд одавець) 14.08.2003 р. укладений дого вір оренди майна, відповідно до умов якого орендодавець ( позивач) передає, а орендар (в ідповідач) приймає в оренду н ежитлові будівлі (винцех "пер еробки плодів", сітроцех, коте льня), які знаходяться за адре сою: с. Щербані, вул. Світла, № 3А та № 3Г, згідно акту приймання -передачі майна від 14.08.2003р. Орен дар приймає майно та сплачує орендну плату.

Згідно п.2.1 договору, орендод авець зобов'язується передат и орендарю в оренду будівлі з а актом приймання-передачі п ротягом 2-х днів з моменту укла дення договору. Відповідно д о розд.4 договору: орендна пла та сплачується в безготівков ому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця після о тримання рахунку по закінчен ню календарного року. Орендн а плата за майновий комплекс становить 9000,00 грн. з урахуванн ям ПДВ щорічно. Згідно з п.6.1. до говору він вступає в силу з м оменту його підписання та ді є до 13.08.2013р., зміна умов договору , внесення доповнень до нього можливе тільки шляхом уклад ення додаткової угоди. Догов ір оренди підлягає достроков ому розірванню за взаємною з годою сторін шляхом укладенн я додаткової угоди. На вимогу однієї зі сторін договір мож е бути достроково розірваний або переукладений на інших у мовах.

На виконання умов даного до говору, позивач в обумовлени й договором строк передав у о ренду зазначені у договорі н ежитлові будівлі і станом на 23.12.2008 р. відповідач продовжував використовувати нежитлові будівлі.

Задовольняючи позовні вим оги господарський суд першої інстанції виходив з того, що поскільки спірний договір ор енди був укладений 14.08.2003р., а ст рок його дії - до 13.02.2013р., то до від носин, які склались по даному договору між сторонами і про довжують існувати після 01.04.2004р ., слід застосувати положення ЦК України (п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Укра їни); зокрема, особа, яка вчиня є правочин, повинна мати необ хідний обсяг цивільної дієзд атності /ч.2 ст.203 ЦК/; правочин ма є вчинятись у формі, встановл еній законом /ч.4 ст.203 ЦК/.

Згідно ст.793 ЦК України, догов ір найму будівлі або іншої ка пітальної споруди (їх окремо ї частини) укладається у пись мовій формі. Договір найму бу дівлі або іншої капітальної споруди /їх окремої частини/ с троком на три роки і більше пі длягає нотаріальному посвід ченню. Договір найму будівлі або іншої капітальної спору ди /їх окремої частини/, укладе ний на строк не менше ніж на тр и роки, підлягає державній ре єстрації.

Господарським судом першо ї інстанції встановлено, що с пірний договір укладений у п ростій письмовій формі, нота ріально не посвідчений та не зареєстрований, будь-яких до казів його переукладення та приведення у форму, передбач ену законом, суду не надано.

Також господарським судо м Полтавської області встан овлено, що спірний договір з б оку орендодавця підписаний особою, яка не мала на момент його укладення необхідного обсягу цивільної дієздатнос ті, а саме: ОСОБА_4 без відпо відних повноважень підписав даний договір та поставив пе чатку з літерою "Д", яка є недій сною з 26.03.2003р.

Крім того, задовольняючи по зов суд першої інстанції вих одив і з того, що відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застос овуються до позовів, строк пр ед'явлення яких, встановлени й законодавством, що діяло ра ніше, не сплив до набрання чин ності цим Кодексом. Згідно ст .71 Цивільного кодексу УРСР, за гальний строк для захисту пр ава за позовом особи, право якої порушено (позовна давні сть), встановлюється в три рок и. Відповідно до ч.4 ст.258 ЦК Укра їни, позовна давність у десят ь років застосовується до ви мог про застосування наслідк ів нікчемного правочину.

Таким чином, суд першої ін станції прийшов до висновку , що позовні вимоги ВАТ "Павлів ське" до ПП ОСОБА_3 обгрун товані, підтверджуються зібр аними по справі та досліджен ими судом доказами та підляг ають задоволенню.

Постанова господарсько го суду апеляційної інстанці ї, якою скасовано рішення гос подарського суду Полтавсько ї області та відмовлено в за доволенні позову, мотивована тим, що на час укладання спірн ого договору, діяв Цивільний кодекс УРСР /в редакції 1963 р./, ві дповідно до ст.ст.4, 151 якого, цив ільні права та обов'язки вини кають з підстав, передбачени х законодавством України, зо крема з передбачених законод авством угод, а також із угод, які йому не суперечать, отже, о спорюваний договір оренди ма йна від 14.08.2003 р. мав відповідати вимогам законодавства, які і снували на час його укладанн я, зокрема вимогам встановле ним ЦК УРСР від 18.07.1963 р. для догов орів майнового найму. Форма о спорюваного договору оренд и від 14.08.2003 р. відповідала вимог ам чинного законодавства на час укладання даного договор у, так для укладання договору найму (оренди), достатнім було надання договору простої пи сьмової форми, а його нотаріа льне посвідчення не вимагало ся. (ст.257 ЦК УРСР від 18.07.1963 р.), а вимо ги щодо обов' язкового нотар іального посвідчення догово ру найму будівлі з' явилися у законодавстві починаючи з 01.01.2004 р., тобто коли договір орен ди від 14.08.2003 р. вже діяв, крім того , відповідно до листа Державн ого комітету України з питан ь регуляторної політики та п ідприємництва від 28.12.2004 р. № 9135, до говори найму будівлі або інш ої капітальної споруди (їх ок ремої частини), які укладені д о набуття чинності ЦК Україн и, не повинні підлягати нотар іальному посвідченню (переук ладатися), оскільки вони пров оджують свою дію (вказаний ли ст знаходиться в матеріалах справи). Згідно з ч. 1 ст. 59 ЦК УРСР від 18.07.1963 р. недійсною є угода ви знана недійсною в судовому п орядку, отже, відсутність нот аріального посвідчення спір ного договору оренди майна н е призводить до його недійсн ості, а поняття нікчемності п равочину, як підстави вважат и такий договір недійсним бе з підтвердження вказаного фа кту в судовому порядку, в ЦК УР СР від 18.07.1963 р. було взагалі відс утнє, а тому у позивача немає п равових підстав вважати, що с пірний договір оренди є нікч емним з моменту його укладан ня.

Також, Київським міжоблас ним апеляційним господарськ им судом визнано необгрунтов аним посилання позивача про те, що спірний договір оренди майна є нікчемний, оскільки п ечатка орендодавця - ВАТ “Пав лівське” з літерою “Д” є неді йсною, так як за законодавств ом, що діяло на момент укладан ня договору, зокрема відпові дно до ст. 44 ЦК УРСР від 18.07.1963 р., пи сьмові угоди повинні бути пі дписані особами, які їх уклад ають, а отже, для укладання дог овору достатньо підпису осіб і закон не ставить дійсність договору в залежність від на явності печаток сторін.

Відмовляючи ВАТ “Па влівське” в частині вимог що до повернення відповідачем о рендованих нежитлових примі щень та про стягнення з відпо відача коштів в сумі 47 931,16 грн. з а користування орендованим м айном, господарський суд апе ляційної інстанції виходив з того, що зазначені вимоги ґру нтується на твердженнях пози вача про нікчемність договор у оренди майна від 14.08.2003 року і є похідними від застосування до нього наслідків недійснос ті як до нікчемного правочин у, а поскільки твердження поз ивача про нікчемність догово ру оренди від 14.08.2003 року є помил ковим, а питання про його неді йсність у встановленому поря дку не вирішувалось, вказані вимоги задоволенню також не підлягають.

Крім того, відмовляючи в за доволенні позову, господарсь кий суд апеляційної інстанці ї дійшов до висновку про пози вачем не вірно було обрано сп осіб захисту, встановлений с т. 16 Цивільного кодексу Україн и та ст. 20 Господарського коде ксу України.

Таким чином, Київський міжо бласний апеляційний госпо дарський суд дійшов до висно вку про те, що підстав для задо волення позову ВАТ "Павлівсь ке" щодо застосування наслід ків недійсності до нікчемног о договору оренди майна від 14. 08.2003 р. та зобов' язання відпов ідача повернути позивачу не житлові будівлі /винцех"пере робки плодів",сітроцех, котел ьня / і стягнути з відповідача на користь позивача відшкод ування за користування орен дованим майном у розмірі 47 931,16 грн., не має.

Але з такими висновками с уду апеляційної інстанції по годитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України гос подарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім перекон анням, що ґрунтується на всеб ічному, повному і об' єктивн ому розгляді в судовому проц есі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись закон ом.

Відповідно до чинного зак онодавства рішення суду є з аконним тоді, коли суд, викон авши всі вимоги процесуально го законодавства і всебічно перевіривши обставини, виріш ив справу у відповідності з н ормами матеріального права, що підлягають застосуванню д о даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі з акону, що регулює подібні від носини, або виходячи із загал ьних засад і змісту законода вства України.

Оскаржувана постанова суд у апеляційної інстанції зазн аченим вище вимогам не відпо відає.

Як було зазначено вище, пост ановою ВГСУ від 12.08.2009 р. скасова но постанову Київського міжо бласного апеляційного госпо дарського суду від 14.05.2009 р., спра ву направлено до господарськ ого суду апеляційної інстанц ії на новий апеляційний розг ляд. В постанові ВГСУ зазначе но, що суд апеляційної інстан ції під час нового апеляційн ого розгляду повинен переві рити : відповідність змісту у годи вимогам закону; додержа ння встановленої форми угоди ; правоздатність сторін за уг одою; у чому конкретно поляга є неправомірність дій сторон и та інші обставини, що мають з начення для правильного вирі шення спору.

Як вбачається із матеріа лів справи, ухвалою арбітраж ного суду Полтавської обла сті від 24.04.2001 р. порушено провад ження по справі №10/53 про банкр утство ВАТ “Павлівське” та призначено розпорядника май на; ухвалою господарського с уду Полтавської області від 17 - 21.01.2004 р. призначено керуючим санацією Венгренюка Л.М. Повноваження керуючого сана цією Венгренюка Л.М. припи нені ухвалою господарського суду Полтавської області ві д 27.01.2006 р. та призначено на цю пос аду арбітражного керуючого Боровиха І.А. Спірний дог овір оренди майна від 14.08.2003 р. пі дписаний від імені орендодав ця тимчасово виконуючим обов "язки голови правління ВАТ "Па влівське" Людвовим А.В. та скріплений печаткою з літер ою "Д", зазначена печатка визна на недійсною на час укладанн я цього договору .

Відповідно до ст.13 п.13 Зако ну України " Про відновлення п латоспроможності боржника а бо визнання його банкрутом" к ерівник боржника або орган у правління боржника виключно за погодження з розпорядник ом майна укладає угоди щодо п ередачі нерухомого майна в о ренду, заставу або розпорядж ення таким майном іншим чино м.

Отже, в порушення вимог п.2 ст .207 ЦК України, спірний договір оренди майна від 14.08.2003 р. під писаний від імені орендодавц я неуповноваженою особою, кр ім того, в матеріалах справи в ідсутні докази згоди розпоря дника майна ВАТ "Павлівське" н а укладання даного договору оренди майна. Крім того, до гос подарського суду апеляційно ї інстанції надійшов лист ар бітражного керуючого Мака ричева В.В. від 23.02.2009 р., який вик онував обов"язки розпорядник а майна ВАТ "Павлівське" на час укладання договору оренди в ід 14.08.2003 р., в якому він зазначає щ одо відсутності згоди на пер едачу в оренду майна боржник а.

До того ж , як було правильно зазначено господарським суд ом першої інстанції договір оренди майна від 14.08.2003 р. скріпл ений печаткою поставив печат ку ВАТ "Павлівське" з літерою " Д", яка є недійсною з 26.03.2003р., тобт о на час укладання спірного д оговору.

На зазначені обставини суд апеляційної інстанції уваги не звернув та не дав їм ніякої оцінки, отже, Київським міжо бласним апеляційним господ арським судом не виконані в казівки, які зазначені в пост анові Вищого господарського суду України від 12.08.2009 р. по спра ві №16/244.

Таким чином, судом апеляці йної інстанції було порушен о вимоги ст.11112 ГПК У країни, відповідно до якої вк азівки, що містяться у постан ові касаційної інстанції, є о бов'язковими для суду під час нового розгляду справи.

Загальні підстави і наслід ки недійсності угод встановл ені ст.48 Цивільного кодексу УР СР /ред. 1963 р./ чинною на час укла дання спірного договору, за я кою недійсною визнається уго да, що не відповідає вимогам з акону.

Якщо під час розгляду справ и господарським судом встано влено наявність обставин, з я кими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання в ідповідних наслідків, то від повідно до ст. 83 п.1 ГПК України господарський суд має право визнати недійсним повністю ч и в певній частині пов"язаний з предметом спору договір, як ий суперечить законодавству . Таке право суду передбачено законом у випадку коли визна ння недійсним договору не є п редметом позову, тобто позов на вимога не полягає у визнан ні договору недійним, догові р повинен бути лише пов"язани м із предметом спору, а позовн а вимога грунтується на дого ворі, що його суд може визнати недійсним з власної ініціат иви.

Статтею 203 ЦК України встано влені загальні вимоги, додер жання яких є необхідним для ч инності правочину, так, зміст правочину не може суперечит и цьому Кодексу, іншим актам ц ивільного законодавства, а т акож моральним засадам суспі льства, особа, яка вчиняє прав очин, повинна мати необхідни й обсяг цивільної дієздатнос ті, волевиявлення учасника п равочину має бути вільним і в ідповідати його внутрішній в олі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом , правочин має бути спрямован ий на реальне настання право вих наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється б атьками (усиновлювачами), не м оже суперечити правам та інт ересам їхніх малолітніх, неп овнолітніх чи непрацездатни х дітей.

Згідно ст.215 ЦК України, підст авою недійсності правочину є недодержання в момент вчине ння правочину стороною /стор онами/ вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'я тою та шостою ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо йо го недійсність встановлена законом /нікчемний правочин /, тому визнання судом такого правочину недійсним вимага ється.

Відповідно до п.2 ст.207 ЦК Укра їни правочин вважається таки м, що вчинений у письмовій фор мі, якщо він підписаний його с тороною (сторонами). Правочин , який вчиняє юридична особа, п ідписується особами, уповнов аженими на це її установчими документами, довіреністю, за коном або іншими актами циві льного законодавства, та скр іплюється печаткою.

Правові наслідки недійсно сті правочину встановлені ст .216 ЦК України. Недійсний право чин не створює юридичних нас лідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі нед ійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконанн я цього правочину, а в разі нем ожливості такого повернення , зокрема, тоді коли, коли одер жане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, над аній послузі, - відшкодувати в артість того, що одержано, за ц інами, які існують на момент в ідшкодування. Вимога про зас тосування наслідків недійсн ості нікчемного правочину мо же бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно ст. 236 ЦК України нікче мний правочин є недійсним з м оменту його вчинення.

Отже, господарський суд апе ляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те , що укладений між ВАТ "Павлівс ьке" та ПП ОСОБА_3 договір оренди майна від 14.08.2003 р., відпов ідає вимогам закону і підста в для його скасування не вбач ається.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне виключит и з мотивувальної частини рі шення суду першої інстанції посилання на те, що спірний д оговір оренди від 14.08.2003 р. пови нен бути нотаріально засвідч ений, чи переукладений та при ведений у форму, передбачену законом, поскільки на час укл адання даного договору такої форми укладення договору не вимагалось, а відповідно до с т.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють від носини, які виникли з дня набр ання ними чинності; акт цивіл ьного законодавства не має з воротної дії у часі, крім випа дків, коли він пом'якшує або ск асовує цивільну відповідаль ність особи; якщо цивільні ві дносини виникли раніше і рег улювалися актом цивільного з аконодавства, який втратив ч инність, новий акт цивільног о законодавства застосовуєт ься до прав та обов'язків, що в иникли з моменту набрання ни м чинності.

Але, наведений помилковий в исновок господарського суду першої інстанції, про те, що с пірний договір оренди від 14.0 8.2003 р. є недійсним, так як він по винен бути нотаріально засві дчений, чи переукладений та п риведений у форму, передбаче ну законом, не впливає на зако нність рішення господарсько го суду Полтавської області від 22.01.2009 р. по справі № 16/244.

За таких обставин, колегія с уддів приходить до висновку, що рішення господарського с уду Полтавської області від 22.01.2009 р. по справі № 16/244 постановлено у відп овідності до вимог закону т а фактичних обставин справи і підстав для його скасуванн я не вбачається.

З висновками, викладеними в постанові Київського міжоб ласного апеляційного господ арського суду від 16.12.2009 р., якою с касовано рішення господарсь кого суду Полтавської област і від 22.01.2009 р., погодитись не мо жна, так як вони не відповіда ють фактичним обставинам спр ави і вимогам закону, і вона п ідлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11111 Го сподарського процесуальног о кодексу України, Вищий госп одарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу В АТ "Павлівське" задовольнити .

Постанову Київського м іжобласного апеляційного го сподарського суду від 16.12.2009 р. п о справі № 16/244 скасувати.

Рішення господарського с уду Полтавської обл. від 22.01.2009 р. по справі № 16/244 залишити без змін.

Головуючий - Т каченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

Білошкап О.В.