Постанова

від 11.03.2020 по справі 815/336/16

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 815/336/16 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кравця О.О. судді -Коваля М.П. судді - Турецької І.О. за участю секретаря Сторчака О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Оіл" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 р. по справі № 815/336/16, прийнятого о 15.14 год. у складі судді Катаєва Е.В. за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Оіл" (код ЄДРПОУ 34994936) до Київської митниці ДФС(код ЄДРПОУ 39470947),за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

I.КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

26 січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Тандем-Оіл звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС за участі третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області та просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київської митниці щодо ненадання до ГУ ДКС висновку про повернення з Державного бюджету України ТОВ ТАНДЕМ-ОІЛ надміру сплачених митних платежів у розмірі 712300,56 гривень;

- зобов`язати Київську митницю подати до ГУ ДКС висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ ТАНДЕМ-ОІЛ надміру сплачених митних платежів у розмірі 712300,56 гривень відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митої служби України № 618 від 20 липня 2007 року (далі Порядок №618).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 р. у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2016 р., директор Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем-Оіл подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд не звернув уваги на той факт, що законом не передбачено повторної перевірки митної вартості товару, яка вже підділася коригуванню, і на ту обставину, що у разі ініціювання платником податків документальної перевірки, порушені права підприємства ніколи не будуть відновлені. Також апелянт зазначає, що саме на митному органі лежить обов`язок щодо ініціювання проведення перевірки, водночас звертає увагу, що з дня, коли Позивач було оскаржено до суду рішення митниці про коригування митної вартості, минув значний час, однак Відповідач не вважав за потрібне після скасування рішень про коригування, провести перевірку правильності процедури митного оформлення, визначення митної вартості, заявленої Позивачем, а відтак застосування аналогії права та закону є безпідставним та суперечитиме іншим приписам законодавства.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 р. апеляційна скарга ТОВ Тандем-Оіл була задоволена , постанова Одеського окружного адміністративного суду окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 - скасована та прийнята нова , якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-ОІЛ" задоволений в повному обсязі, визнано протиправною бездіяльність Київської митниці щодо ненадання до ГУ ДКС висновку про повернення з Державного бюджету України ТОВ "ТАНДЕМ-ОІЛ" надміру сплачених митних платежів у розмірі 712300,56 гривень, зобов`язано Київську митницю подати до ГУ ДКС висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ "ТАНДЕМ-ОІЛ" надміру сплачених митних платежів у розмірі 712300,56 гривень відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митої служби України № 618 від 20 липня 2007 року та стягнуто з Київської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-ОІЛ" (код ЄДРПОУ 34994936) у відшкодування судових витрат 14508,96 грн. (чотирнадцять тисяч п`ятсот вісім гривень 96 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Постановою Верховного суду від 05.11.2019 р. касаційну скаргу Київської митниці ДФС задоволено частково, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 р. була скасована, а справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, за відсутності в матеріалах справи акта, передбаченого приписами підпункту 2.1.8 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 № 174, та невирішення судом апеляційної інстанції клопотання Київської митниці ДФС про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у Верховного Суду не було підстав для висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції на 04.12.2019 р. о 14.30 год.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України, але сторони до судового засіданні не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили ,тому відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом 1-ої інстанції було встановлено ,що в ході здійснення зовнішньо - економічної діяльності ТОВ Тандем-Оіл був імпортований товар - бітум нафтовий дорожній. ТОВ Тандем-Оіл здійснило декларування зазначеного товару, митна вартість товару відповідно до ст.266 Митного кодексу України визначена за першим методом: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Київська митниця відмовила позивачу в митному оформленні та пропуску товарів та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 06.03.2015 року № 125110011/2015/010017/1 та від 26.03.2015 року № 125110011/2015/010017/1.

Для випуску товарів у вільний обіг ТОВ ТАНДЕМ-ОІЛ сплатило митні платежі згідно митної вартості, надавши фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів визначеною декларантом та сумою платежів обчисленою митним органом. Товар був випущений у вільний обіг під фінансові гарантії у сумі 712300,56грн..

ТОВ Тандем-Оіл оскаржило до суду рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.03.2015 року № 125110011/2015/010017/1 та від 26.03.2015 року № 125110011/2015/010017/1 та картку відмови у прийнятті митних декларацій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 року, по справі № 815/3576/15 позов TOB ТАНДЕМ-ОІЛ до Київської митниці задоволений у повному обсязі, визнано незаконними та скасовані рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.03.2015 року № 125110011/2015/010017/1 та від 26.03.2015 року № 125110011/2015/010017/1; визнана протиправною та скасована картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00041 (т.1 а.с.34-53).

09.12.2015 року TOB ТАНДЕМ-ОІЛ звернулось до Київської митниці з заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів у вигляді фінансових гарантій, в якому, посилаючись на постанову суду від 31.07.2015 року та Порядок №618, просило підготувати, підписати та передати на виконання органу Казначейства у передбачений законом строк висновок про повернення йому з Державного бюджету України надмірно зарахованих до бюджету сум грошових зобов`язань у розмірі 712300,56грн.(т.1 а.с.93-95).

Київська митниця листом №90/1/10-70-25-47 від 05.01.2016 року повідомила позивача, що резолютивна частина судового рішення від 31.07.2015 року не містить зобов`язання митниці здійснити визнання рівня митної вартості товару, заявленої декларантом. Скасування рішення митниці про корегування митної вартості товарів не є безумовною підставою для повернення коштів, сплачених відповідно до цього рішення (т.1 а.с.57-58).

На виконання ухвали суду від 29.01.2016 року про залишення позову без руху та надання до суду доказів щодо визначення Київською митницею заявленою декларантом митної вартості товару з урахуванням рішення суду від 31.07.2015 року, позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача (т.1 а.с.118-120) та клопотанням до суду щодо витребування цих доказів у відповідача (т.1 а.с.96-98).

За даними інформаційних систем митниці за TOB ТАНДЕМ-ОІЛ не обліковуються суми, зазначені в заяві від 09.12.2015 року, як помилково та/або надмірно сплачені.

Таким чином, були скасовані рішення Київської митниці, які стали підставою для сплати TOB ТАНДЕМ-ОІЛ додаткових митних платежів у розмірі 712 300, 56 гривень.

28 липня 2016 року Київська митниця надала висновок №199 про повернення TOB ТАНДЕМ-ОІЛ з бюджету коштів у сумі 136 980,87 грн. (а/с 96-97 т.3) та висновок № 200 про повернення TOB ТАНДЕМ-ОІЛ з бюджету коштів у сумі 575319,69 грн. (а/с 98-99 т.3)відповідно до Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 року, по справі № 815/3576/15, що додатково підтверджується реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету від 28.06.2016 за № 72(а/с 95 т.3).

Отримання коштів TOB ТАНДЕМ-ОІЛ підтверджується банківською випискою (а/с 101 т.3).

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

Конституція України:

Ст.8, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Ч.1 ст. 9 чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частина 2 статті 19, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 67, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Бюджетний кодекс України, від 08.07.2010, № 2456-VI(надалі -БК України)

Згідно ст.45 БК України Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету. Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету. Податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Порядок зарахування до державного бюджету коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном, та власних надходжень державних і комунальних вищих навчальних закладів, наукових установ та закладів культури, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти встановлюється Кабінетом Міністрів України. Податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов`язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України. Перелік податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України. У разі зміни місцезнаходження суб`єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів) після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду. Частина прибутку до розподілу Національного банку України визначається та перераховується до Державного бюджету України після підтвердження зовнішнім аудитом та затвердження Радою Національного банку України річної фінансової звітності та формування Національним банком резервів у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про Національний банк України".

Митний Кодекс України від 13.03.2012, № 4495-VI (надалі - МК України)

Згідно з ч.2-3 ст.1 МК України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно ч.4 ст.3 Митного Кодексу України , у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Відповідно до п. 23, 24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

У відповідності до п.27 ч.1 ст.4 МК України поняттям «митні платежі» , з-поміж іншого, охоплюється мито і податок на додану вартість.

Згідно ч.1 ст.8 МК України , державна митна справа здійснюється , у тому числі , на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" (ч. 1 ст. 270 МК України).

Особливості оподаткування митними платежами товарів, поміщених у відповідний митний режим, визначені у статті 286 та розділі V цього Кодексу, а також у розділах V і VI Податкового кодексу України (ч. 3 ст. 270 МК України).

В силу приписів ч. 1 і 3 ст. 295 МК України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів (зокрема, в силу норм ч. 2 і 4 ст. 69 цього Кодексу органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари).

Для цілей нарахування митних платежів застосовуються ставки, що діють на день подання органу доходів і зборів митної декларації на товари, а в разі якщо митне оформлення здійснюється без подання митної декларації, - на день його здійснення.

Згідно ч. 1 і 2 ст. 293 МК України особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов`язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом.

Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Частина 1 ст. 291 МК України визначає моменти виконання обов`язку із сплати митних платежів, зокрема: 1) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів: а) при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення; б) якщо сплата не пов`язана із здійсненням митного оформлення товарів, - з моменту списання коштів з авансового рахунку при перерахуванні їх до державного бюджету; 2) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту: а) списання коштів з рахунку платника податків у банку; б) внесення готівкових коштів у касу банку.

Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно ст.306 МК України способом забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, фінансові гарантії.

Статтею 310 МК України встановлено, що фінансові гарантії надаються митним органам, зокрема, під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму.

Згідно з частинами 8-10 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у ч.9 цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Крім того, статтею 55 МКУ встановлено, що рішення про корегування митної вартості товару повинно містити відомості щодо права декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до ч.7 ст.54 МК України ,у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично

Частиною 1 ст.301 МК України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з ч.3 ст.301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Крім того, відповідно до ст.352 МК України , ст.83 ПКУ під час проведення перевірок можуть бути використані судові рішення.

Згідно з ч.1,2 ст.353 МК України забороняється витребування документів від посадових осіб підприємства будь-якими посадовими особами органу доходів і зборів у випадках, не передбачених цим Кодексом. Підприємство, що перевіряється, зобов`язане не пізніше першого робочого дня, наступного за днем початку документальної перевірки, надати у повному обсязі посадовим особам органу доходів і зборів, які проводять перевірку, всі документи, у тому числі в електронній формі, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним, можуть мати відношення до переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі до ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території. Тобто предметом такої перевірки можуть бути лише митні декларації та документи надані до них, за якими за скасовані картки відмови у митному оформленні та рішення про корегування митної вартості товарів.

Частиною 14 ст.354 МК України визначено, що в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Застосування правових норм у правових висновках Верховного Суду :

Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 21.08.2018 року по справі №804/15327/13-амитні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності взаємозв`язку між продавцем і покупцем і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Також, у разі наявності у митного органу обґрунтованого сумніву щодо визначення декларантом митної вартості товару, митний орган має право витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі передбачені статтею 53 МК України.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надмірно сплачених податків і зборів (обов`язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення, на підставі його заяви.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, зазначених у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року №826/3852/16 та викладених зокрема у постановах від 15 квітня 2014 року у справі №21-29а14, від 12 листопада 2014 року у справах №21-268а14, 21-391а14, від 25 листопада 2014 року у справі №21-338а14, від 24 березня 2015 року у справі №21-3а15, від 12 травня 2015 року у справі №21-161а15, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов`язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому затвердженим наказом Міндоходів України та Мінфіну України від 30 грудня 2013 року №882/1188 Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та Порядком №618, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

З положень Порядку № 618 вбачається, що підставою для відмови митним органом заявнику у поверненні надмірно сплачених митних платежів може бути або невідповідність поданих документів вимогам цього порядку, або відсутність переплати.

Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 року по справі №814/3121/15,у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган ДФС зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому орган ДФС наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України , викладеним у постанові від 17 грудня 2013 року по справі №21-439а13 питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України викладеному у постановах від 15.04.2014 року по справі №21-29а14, від 12.11.2014 року по справам №21-268а14, №21-391а14, від 25.11.2014 року по справі №21-338а14, згідно з якою у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов`язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митним органом, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається митні органи.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду , викладеним у постанові від 19 листопада 2019 року по справі №804/10955/15 системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України і статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов`язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов`язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду , викладеним у постанові від 18 листопада 2019 року по справі №816/174/14законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб`єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб`єкта господарювання до митних органів із відповідною заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб`єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Податковий Кодекс України (надалі ПК України)

Відповідно до пп.14.1.182 п.14.1 ст.14 ПК України помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань.

Відповідно до пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до п.п.17.1.8 п.71.1 ст.17 ПК України платника податків має право вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.

Відповідно до ч. 43.1 - 43.6 ст. 43 ПК України ,помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

У разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200 1 .5 статті 200 1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

У відповідності до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як передбачено пунктом 102.5 статті 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту , виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Закон України, від 23.02.2006, № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ( далі - Закон № 3477-IV)

Згідно ч.1 ст.17 Закону № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст.18 Закону № 3477-IV Для цілей посилання на текст Конвенції суди використовують офіційний переклад Конвенції українською мовою (далі - переклад). Для цілей посилання на Рішення та ухвали Суду та на ухвали Комісії суди використовують переклади текстів рішень Суду та ухвал Комісії (далі - переклад), надруковані у виданні, передбаченому в статті 6 цього Закону. У разі відсутності перекладу Рішення та ухвали Суду чи ухвали Комісії суд користується оригінальним текстом. У разі виявлення мовної розбіжності між перекладом та оригінальним текстом суд користується оригінальним текстом. У разі виявлення мовної розбіжності між оригінальними текстами та/або в разі потреби мовного тлумачення оригінального тексту використовується відповідна практика Суду.

Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007року №618 (надалі - Порядок №618 ), втратив чинність згідно з Наказом Міністерства Фінансів України від 18.07.2017, № 643

Згідно п.1,8 Розділу 3 Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів", затверджений Наказом Міністерства Фінансів України від 18.07.2017, № 643(надалі - Порядок , № 643)

Згідно п.1, 2 Розділу 2 Порядку № 643 платник податків має право на повернення залишків коштів авансових платежів (передоплати) з депозитного рахунку 3734 (далі - депозитний рахунок 3734), відкритого на ім`я митниці ДФС у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Головне управління Казначейства у м. Києві), та з відповідного банківського балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб`єктів господарської діяльності" (далі - банківський рахунок 2603), відкритого на ім`я митниці ДФС в уповноваженому банку.

Для повернення коштів авансових платежів (передоплати) платником податків до митниці ДФС подається заява в письмовому вигляді довільної форми, підписана платником податків та головним бухгалтером (у разі наявності), або засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного цифрового підпису відповідальних осіб.

Така заява може бути подана протягом 1095 днів з дня внесення авансових платежів (передоплати) на рахунок митниці ДФС.

Згідно з пунками 1,3 розділу І із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 22.02.2019 р. N 80 та п.2 розділу І

Цей Порядок визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби (далі - ДФС) та структурного підрозділу ДФС, до функціональних повноважень якого належить організація ведення єдиного рахунку для зарахування авансових платежів (передоплати), що вноситься підприємствами до/або під час митного оформлення (далі - підрозділ ДФС), при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка A до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави II Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.

Посадові особи та інші працівники в межах своїх повноважень несуть відповідальність згідно із законом за невиконання цього Порядку або надання необґрунтованої відмови у поверненні коштів, зазначених у пункті 1 цього розділу.

Організація роботи з документами здійснюється з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року N 55 "Деякі питання документування управлінської діяльності".

Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146 (далі Порядок №1146), втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України № 60 від 11.02.2019.

Відповідно до абз. 2 п. 7 цього Порядку подана заява після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку. За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затверджений наказом Міністерства фінансів України та Міністерства доходів і зборів України 30.12.2013 № 882/1188 (далі - Порядок № 882), втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року N 1146.

Згідно з п. 1 цього Порядку № 882 Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України. Формою висновку, яка викладена у додатку 1 до вказаного Порядку, передбачено зазначення виду податку, збору - помилково та/або надміру сплачений.

Порядок інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені , затверджений наказом Міністерства фінансів України № 60 від 11.02.2019.

Згідно п.2 Розділу 1 ,дія цього Порядку не поширюється на повернення авансових платежів (передоплати), помилково та/або надміру внесених платниками податків за власним бажанням, як попереднього грошового забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів, що сплачуються до/або під час митного оформлення, та грошової застави;

VI. ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО .

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ст.3 КАС України ( в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно ч.3 ст.6 КАС України ,звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.7 КАС України ,суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України . Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ч.4 ст.243 КАС України , судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно ч. 5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно ч. 5 ст.242 КАС України ,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5 та 6 ст.13 Закону України, від 02.06.2016, № 1402-VIII "Про судоустрій і статус судді" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

VII. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління" (див. п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява №36985/97).

Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року( норма ідентична нормі , що міститься у п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 та п.56.21 ст.56 ПК ПК України ), який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків національні органи були зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків( див.п. 57. Рішення ЄСПЛ по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року).

Згідно п. 63,64 Рішення ЄСПЛ по справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04), рішення набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року, стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов`язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечуваввирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI).

Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р.).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін( див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р.).

VIII. ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ:

Апеляційний суд ,враховуючи принципи верховенства права, належного врядування, презумпції правомірності дій платника податків , практику ЄСПЛ ,як джерело права , доходить до висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та про неправильне застосування норм матеріального права у рішенні суду першої інстанції та щодо наявності підстав для задоволення позову , так як відповідно до ст.19 Конституції України , як норми прямої дії, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а у порушення приписів ч.3 ст. 2 КАС України ( в ред.,діючої на момент звернення )

Митне законодавство,діюче на момент виникнення правовідносин , передбачало можливість виникнення правової ситуації, пов`язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів. Ці платежі поверталися декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у ст. 301 Митного кодексу України, ст. 43 Податкового кодексу України і ст. 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618 , на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Після винесення рішення про коригування митної вартості товару та оформлення декларантом нової ВМД за ціною скоригованою митним органом , проставлянням митним органом відповідних відміток митне оформлення є завершеним, а якщо митний орган не зміг аргументовано довести ,що заявлено неповні та/або недостовірні відомості, не тільки під час митного контролю, але і після здійснення такого контролю, зокрема, під час розгляду справи про визнання протиправними та скасування рішень митного органу - в такому разі заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Саме постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 року по справі № 815/3576/15 , яка набула законної сили , якою були визнані незаконними та скасовані рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.03.2015 року № 125110011/2015/010017/1 та від 26.03.2015 року № 125110011/2015/010017/1, була встановлена правомірність визначення декларантом митної вартості товару за ціною контракту, а тому що є необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у вказаній постанові суду від 31.07.2015 року обов`язкових для митниці приписів щодо методу визначення митної вартості товару, як необхідної умови повернення коштів.

Обов`язковою передумовою для повернення коштів було подання підприємством заяви довільної форми з долученими документами, перелік яких зазначений у Порядку, яку TOB "ТАНДЕМ-ОІЛ" подало 09.12.2015 року про повернення надмірно сплачених митних платежів, до якої були долучені копії платіжних доручень на митне оформлення товару.

Відповідно до п. 8 розділу III Порядку № 618 суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягали поверненню за рішенням суду, поверталися у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України, а саме Порядку № 882, який діяв на момент звернення.

Доводи Відповідача, що Порядок №882 не розповсюджується на відшкодування ПДВ є безпідставними

Відповідачем не було вчасно вжито дій, визначених Порядком №618 , який не ставить в обов`язкову залежність повернення надмірно сплачених до бюджету коштів від проведення перевірки передбаченої ст.ст. 345-354 МК України.

Апеляційний суд не може допустити порушення конституційного та конвенційного принципу верховенства права та усунутись від з`ясування вказаних підстав ,посилаючись тільки на дискреційні повноваження відповідного державного органу ,застосовуючи позитивістський підхід та допускаючи свавілля державного органу , який нехтуючи судовим рішенням, яке набуло законної сили не вчинив встановлені законом дії , бо вказане може підірвати довіру ,яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість, у цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". (див. рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" , Series A, N 86).

Право позивача на мирне володіння майном у цьому контексті було порушено , так як втручання здійснювалося не згідно із законом , та не було необхідним у демократичному суспільстві ,у тому розумінні , що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті для забезпечення сплати податків чи інших зборів, а митний орган не довів наявність підстав для неповернення з Державного бюджету України надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, контроль за справлянням яких покладений на митні органи.

Водночас засіб юридичного захисту застосований судом 1-ої інстанції , якого вимагає стаття 13 Конвенції , є "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому.

Апеляційний суд вважає, що неправомірне неповернення надмірно сплачених митних платежів державним органом позивачу - було свавільним втручанням у право мирно володіти майном, яке підлягає захисту згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції , а державний орган, який не дотримався своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Так як на момент розгляду справи судом апеляційної інстанціїї, на підставі висновків митного органу від 28 липня 2016 року за №199 (а/с 96-97 т.3) та за № 200 (а/с 98-99 т.3) вже відбулось повернення з Державного бюджету України ТОВ "ТАНДЕМ-ОІЛ" надмірно сплачених митних платежів загалом у розмірі 712300,56 гривень(а/с 101 т.3), суд апеляційної інстанції вважає, що у зв`язку із фактичним відновленням порушеного права - не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язання Київської митниці подати до ГУ ДКС висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ "ТАНДЕМ-ОІЛ" надміру сплачених митних платежів у розмірі 712300,56 гривень, у зворотному випадку це може призвести до безпідставної втрати бюджетних коштів .

В порядку ч.3,6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат, а при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Матеріалами справи документально підтверджено понесені ТОВ "ТАНДЕМ-ОІЛ" судові витрати по справі в сумі 2756 грн. за подачу позовної заяви та 11752,96 грн. за подачу апеляційної скарги , а тому, стягненню з Київської митниці ДФС на користь товариства за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 7254,48 грн.

Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку про необхідність задовольнити апеляційну скаргу скасувати рішення суду 1-ої інстанції , ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, а також змінити розподіл судових витрат.

Керуючись ст.8,9,19,55,67 Конституції України, ст. 6 та ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7,139,229,242,250 , 308, 309, 311,п.2 ч.1 ст.315, п.3,4 ч.1 ст.317, 321,322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Оіл"- задовольнити , а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 р.- скасувати

Ухвалити нове рішення .

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-ОІЛ" задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Київської митниці щодо ненадання до ГУ ДКС висновку про повернення з Державного бюджету України ТОВ "ТАНДЕМ-ОІЛ" надміру сплачених митних платежів у розмірі 712300,56 гривень.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-ОІЛ" (код ЄДРПОУ 34994936) у відшкодування судових витрат 7254,48 грн. (сім тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні 48 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 12.03.2020 року

Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Турецька І.О. Коваль М.П.