Ухвала

від 29.04.2020 по справі 815/336/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2020 року

Київ

справа №815/336/16

адміністративне провадження №К/9901/11561/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Київської митниці Держмитслужби

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020

у справі №815/336/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Оіл"

до Київської митниці ДФС,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2020 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської митниці Держмитслужби на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 у справі №815/336/16.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Заявник касаційної скарги вказав на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування висновків, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року у справі №21-439а13, від 09 грудня 2014 року у справі №21-205а14, від 16 березня 2016 року у справі №21-344а14. Пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає наявність висновку викладено в постанові саме Верховного Суду, а не Верховного Суду України.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставини справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи те, що касаційна скарга не містить обов`язкових підстав касаційного оскарження, то відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається заявнику.

Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 у справі № 815/336/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Оіл" до Київської митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. Ф. Ханова