Ухвала

від 16.03.2020 по справі 908/1415/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1415/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Приватної фірми "Снов" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020 (головуючий суддя Антонік С.Г., судді Дармін М.О., Іванов О.Г.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2019 (суддя Смірнов О.Г.) у справі № 908/1415/19

за позовом Приватної фірми "Снов"

до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжелітбуд"

про скасування паспортів прив`язки тимчасових споруд,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2020 Приватна фірма "Снов" надіслала безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2019 у справі № 908/1415/19.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - ІХ, яким внесено зміни до законодавчих актів України.

Оскільки скаржником подано касаційну скаргу після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, то подана касаційна скарга розглядається в порядку, що діє після набрання чинності цим Законом.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Проте зміст касаційної скарги хоч і містить посилання на постанови Верховного Суду України від 23.01.2019 у справі № 911/1136/17 та від 30.01.2019 у справі № 918/518/17 але оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить чіткого визначення підстав на яких подається касаційна скарга.

Посилання скаржника у поданій касаційній скарзі на пункти 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення, відхиляються судом з огляду на те, що частина перша статті 287 Кодексу в редакції закону № 460-IX від 15.01.2020 передбачає право подати касаційну скаргу на вичерпний перелік судових рішень та не містить ті підстави касаційного оскарження судового рішення, які скаржник зазначив в тексті касаційної скарги.

Суд звертає увагу скаржника на те, що підстави касаційного оскарження судового рішення зазначено в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити конкретну підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстав (підстави).

Загальні посилання скаржника на те, що при винесенні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не надали оцінку та не застосували існуючу судову практику щодо орендних правовідносин, не є належним виконанням приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не зазначено конкретні норми матеріального права, порушення яких, на думку скаржника, припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Щодо іншого недоліку касаційної скарги, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є дві вимоги немайнового характеру, а саме про скасування паспортів прив`язки тимчасових споруд по продажу товарів народного споживання № ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 по вул. Сталеварів, 30 та № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 по вул. Сталеварів, 21, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Запоріжелітбуд".

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1921,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Приписами частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру .

З врахуванням наведених вище приписів Закону України "Про судовий збір" на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір виходячи з двох вимог немайнового характеру, а саме у розмірі 7684,00 грн. ( 1921,00 х 2 вимоги немайнового характеру = 3842,00 х 200% = 7684,00 грн ).

Скаржником на підтвердження сплати судового збору до матеріалів касаційної скарги додано квитанцію № 19 від 17.12.2020 про сплату судового збору в розмірі 4204,00 грн, тобто судовий збір сплачено не в повному розмірі.

Таким чином, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід доплатити судовий збір в розмірі 3480,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Підсумовуючи вище викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику для усунення недоліків касаційної скарги необхідно подати до суду письмові уточнення до касаційної скарги, де необхідно зазначити про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статтею 287 цього Кодексу підстав (підстави), а також надати документ на підтвердження сплати судового збору в розмірі 3480,00 грн.

Матеріали з усунення недоліків слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Усунувши недоліки, заявнику касаційної скарги необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для визначення судом чи було дотримано заявником встановлений у частині другій статті 174 Господарського процесуального кодексу України строк на усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 6 Закону України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

1 . Касаційну скаргу Приватної фірми "Снов" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2019 у справі № 908/1415/19 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.

3. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

4 . У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Суховий В.Г.