Постанова

від 03.06.2020 по справі 908/1415/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1415/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної фірми "Снов" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020 (Антонік С.Г., Дармін М.О., Іванов О.Г.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2019 (Смірнов О.Г.) у справі № 908/1415/19

за позовом Приватної фірми "Снов" до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжелітбуд" про скасування паспортів прив`язки тимчасових споруд

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватна фірма "Снов" (далі - Позивач) звернулася в Господарський суд Запорізької області з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради (далі - Відповідач) про скасування паспортів прив`язки тимчасових споруд.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час видачі спірних паспортів прив`язки Товариству з обмеженою відповідальністю "Запоріжелітбуд" (далі - Третя особа) Позивач правомірно користувався наданими йому в оренду земельними ділянками та розміщував тимчасові споруди у відповідності до цільового використання земель і, оскільки договори оренди землі були чинними, тому паспорти прив`язки, видані Третій особі, є такими, що видані незаконно та мають бути скасовані.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.10.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що на час видачі Відповідачем Третій особі паспортів прив`язок №ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 та №ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 на розміщення тимчасових споруд, Позивач втратив статус орендаря земельних ділянок за відповідними договорами оренди землі у зв`язку із закінченням строків їх дії, що, в свою чергу, виключає порушення прав останнього при видачі Відповідачем зазначених паспортів прив`язок.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2019 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача

6. Позивач подав касаційну скаргу на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Суди попередніх інстанцій у рішеннях застосували норму права, а саме - частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", без урахування висновку щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №911/1136/17, від 30.01.2019 у справі №918/518/17.

8. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відносно скасування паспортів прив`язок, які були видані під час дії договору землекористування з іншою особою.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

9. Відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій, посилаючись на те, що Позивач не довів факт порушення його прав діями Відповідача щодо видачі Третій особі паспортів прив`язки ТС, а тому не доведено наявності підстав для скасування спірних паспортів.

10. Третя особа відзив на касаційну скаргу не надала, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наданих виконавчим комітетом Запорізької міської ради дозволів, Позивачем в місті Запоріжжя, по вулиці Сталеварів, 21 та Сталеварів, 30 розміщено кіоски №39а і №42а. Згідно з паспортом кіоску № 42а строк дії дозволу продовжений до 20.01.2009, а за паспортом кіоску №39а строк дії дозволу продовжений до 02.09.2010.

12. З метою розташування кіоску № 39а по вул.Сталеварів, 21 між Позивачем та Запорізькою міською радою 17.11.2010 укладено договір оренди землі, за умовами якого Позивачу в строкове платне користування передана земельна ділянка площею 0,0021га, кадастровий номер 2310100000:05:005:0100.

13. З метою розташування кіоску № 42а по вул.Сталеварів, 30 між Позивачем та Запорізькою міською радою 10.08.2009 укладено договір оренди землі, за умовами якого Позивачу в строкове платне користування передана земельна ділянка площею 0,0012 га, кадастровий номер 2310100000:05:005:0056.

Договори укладено строком на п`ять та три років відповідно (пункт 8 договорів).

Пунктом 33 договорів передбачено, що дія договорів припиняється у разі, зокрема, припинення строку, на який укладено договори.

Згідно з пунктом 34 договорів фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даних договорів оренди землі не є підставою для поновлення договорів.

14. Запорізька міська рада листом від 29.10.2015 повідомила Позивача про те, що для подальшого розгляду питання щодо поновлення договорів оренди землі з метою розташування кіосків необхідно подати до управління: договори оренди землі, додаткові угоди до договорів оренди землі, рішення про відведення земельних ділянок, витяги з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель, паспорта кіосків, довідки податкової інспекції про фактичну сплату за землю за період з 2012 по 2015 рік.

15. Запорізькою міською радою 26.09.2018 прийнято рішення №35/32 "Про припинення юридичним особам та фізичним особам-підприємцям договорів оренди землі, раніше наданих для розташування тимчасових споруд у м.Запоріжжя", яким вирішено (пункти 1.126 та 1.129) припинити юридичним особам та фізичним особам-підприємцям право оренди земельних ділянок, раніше наданих для розташування тимчасових споруд у м. Запоріжжя та передати їх до земель Запорізької міської ради, в тому числі:

- земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:005:0056) площею 0,0012 га по вул. Сталеварів, 30 для розташування кіоску № 42а; рішення Запорізької міської ради № 83/7 від 24.06.2009 вважати таким, що втратило чинність; договір оренди землі від 02.09.2009 вважати припиненим згідно з пунктом 33 договору;

- земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:005:0100) площею 0,0021 га по вул.Сталеварів, 21 для розташування кіоску № 39а; рішення Запорізької міської ради №104/269 від 06.10.2010 вважати таким, що втратило чинність; договір оренди землі від 18.11.2010 вважати припиненим згідно з пунктом 33 договору.

16. Відповідач 04.12.2017 видав Третій особі паспорт прив`язки №ТС-В-253/1477 на розташування тимчасової споруди за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 30 (паспорт дійсний до 04.12.2022) та 06.12.2017 видав паспорт прив`язки №ТС-В-252/ 1485 на розташування тимчасової споруди за адресою: м. Запоріжжя, вул.Сталеварів, 21 (паспорт дійсний до 06.12.2022).

17. Приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій, врахувавши положення Законів України "Про благоустрій населених пунктів", "Про місцеве самоврядування в Україні", Про врегулювання містобудівної діяльності", Порядок розміщення тимчасових споруд на території міста Запоріжжя, яке регулюється Положенням про порядок оформлення документів на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Запоріжжі, Положенням про порядок розміщення засобів дрібнороздрібної торговельної мережі та сфери послуг у м.Запоріжжі, Положенням про порядок укладення договорів на право користування місцем для розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності та засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та сфери послуг у м. Запоріжжі та визначення розміру плати за цими договорами, які затверджені рішенням Запорізької міської ради № 52 від 25.08.2016 з подальшими змінами та доповненнями, дійшли висновку, що оскільки на час видачі Відповідачем Третій особі спірних паспортів прив`язок №ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 та №ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 на розміщення тимчасових споруд Позивач втратив статус орендаря земельних ділянок за договорами оренди землі в зв`язку із закінченням строків дії таких договорів (строк дії договору від 17.11.2010 закінчився 18.11.2015, а договору від 10.08.2009 закінчився 02.09.2012), це виключає порушення прав Позивача при видачі Відповідачем Третій особі зазначених паспортів прив`язок.

18. При цьому, суди зазначили, що посилання Позивача на продовження користування ним земельними ділянками після закінчення строків дії договорів оренди землі, сплату орендної плати та відсутність протягом одного місяця після закінчення дії договорів оренди землі заперечень Запорізької міської ради щодо поновлення договорів, не свідчить про продовження строків дії вказаних договорів за відсутності укладених додаткових угод про продовження строків дії договорів, що є обов`язковим в силу імперативних приписів частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" .

19. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, Позивач оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

20. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

22. Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

22.1. Питання права касаційного оскарження врегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

22.2. Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").

23. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4647/18).

24. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3).

25. У поданій касаційній скарзі Позивач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав, що суди попередніх інстанцій у рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №911/1136/17, від 30.01.2019 у справі №918/518/17. Зокрема, скаржник посилається на те, що суди зазначають про фактичне припинення договірних правовідносин між Позивачем та Запорізькою міською радою щодо оренди земельних ділянок за договорами від 18.11.2010 та 02.09.2009. Проте, такий висновок спростовується позицією Верховного Суду, що "частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором".

26. Проте обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилися з огляду на таке.

27. Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

28. Верховний Суд в постанові від 23.01.2019 у справі №911/1136/17, на яку скаржник послався як на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, предметом яких було визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди до договору в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі". Судами було враховано, що позивач своєчасно звернувся до відповідача з заявою про поновлення договору оренди на той же строк, до якої додав проект додаткової угоди, а заперечення відповідача проти поновлення договору оренди були відсутні. Оскільки позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, сплачував орендну плату та протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди від відповідача не надходило заперечень у поновленні цього договору, суди дійшли висновку про правомірність позовних вимог про визнання додаткової угоди про поновлення договору укладеною.

29. В постанові від 30.01.2019 у справі №918/518/17, висновками у якій Позивачем також обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову, визнав поновленим договір оренди землі та договір оренди водного об`єкта на той самий строк та на тих самих умовах в редакції судового рішення з визначенням орендодавцем відповідача-2. При цьому, предметом позовних вимог у вказаній справі було визнання поновленим договору оренди землі водного фонду та договору оренди водного об`єкту для риборозведення на той самий строк і на тих самих умовах. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, врахував, що позивач своєчасно, у встановлений договором оренди строк, реалізував переважне право на укладення договору оренди землі, проте додаткова угода укладена не була і заперечення проти поновлення договорів були відсутні.

30. Натомість у цій справі №908/1415/19, в якій Позивачем подано касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції та місцевий господарський суд встановили, що предметом позовних вимог є скасування паспортів прив`язки тимчасових споруд по продажу товарів народного споживання №ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 по вул.Сталеварів, 30 та №ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 по вул.Сталеварів, 21, видані Третій особі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що оскільки договори оренди землі були чинними, тому паспорти прив`язки, видані Третій особі, є такими, що видані незаконно. Водночас, судами встановлено, що оскільки Позивачем не надано до матеріалів справи доказів укладення додаткових угод про продовження строків дії договорів оренди землі, укладання яких є обов`язковим в силу частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" для продовження (поновлення) дії договорів, відтак дія договорів оренди землі припинилася із закінченням строків, на які їх було укладено. При цьому, як вбачається із оскаржуваних судових рішень, судами враховано пункт 34 договорів, яким встановлено, що фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даних договорів оренди землі не є підставою для поновлення договорів.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

31. Колегія суддів вважає, що аналіз висновків, зроблених у судових рішення попередніх інстанцій у цій справі №908/1415/19, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у справах №911/1136/17 та №918/518/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

32. При цьому, слід звернути увагу на те, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

32.1. Предметом правового регулювання у вказаних скаржником справах №911/1136/17, №918/518/17 є визнання поновленими договорів та визнання укладеною додаткової угоди до договору в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", а в даній справі, хоча й Позивач в позовній заяві посилається на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" в обґрунтування своєї позиції, що договори оренди землі є діючими, предметом позову є скасування паспортів прив`язки тимчасових споруд, які видані Відповідачем згідно з вимогами Законів України "Про благоустрій населених пунктів", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення про порядок оформлення документів на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м.Запоріжжя. Тобто, відсутня подібність змісту та предмета позовних вимог, матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

33. Пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

34. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі №908/1415/19 за касаційною скаргою Позивача в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

35. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Позивач зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відносно скасування паспортів прив`язок, які були видані під час дії договору землекористування з іншою особою.

36. Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій проігноровано позицію Верховного Суду з подібних правовідносин щодо автоматичного поновлення дії договорів оренди землі, а якщо договори оренди землі діяли, і в той же час Відповідач надав паспорти прив`язок іншій особі, то це є порушенням і такі паспорти прив`язок видані під час дії договорів оренди землі мають бути скасовані як такі, що порушують права Позивача як землекористувача.

37. Як вбачається із оскаржуваних судових рішень у цій справі, суди попередніх інстанцій з посиланням на відсутність в матеріалах справи додаткових угод про продовження строків дії договорів оренди землі, укладених в порядку частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", дійшли висновку про те, що договори оренди землі припинили свою дію 02.09.2012 та 18.11.2015, а спірні паспорти прив`язок видані Третій особі 04.12.2017 та 06.12.2017.

38. Розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури (частина 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ).

Відповідно до пункту 3.1 Положення про порядок оформлення документів на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м.Запоріжжі, затверджене рішенням Запорізької міської ради №52 від 25.08.2016, підставою для розміщення тимчасової споруди (далі - ТС) в межах міста м.Запоріжжя є паспорт ТС, який надається Департаментом архітектури та містобудування міської ради та договір на право тимчасового користування місцями для розташування стаціонарних ТС.

Згідно з пунктами 4.1 - 4.4 Положення, заявник, який має намір встановити ТС, звертається до виконавчого комітету міської ради з відповідною заявою про відповідність намірів щодо місця розташування ТС Комплексній схемі розміщення у довільній формі про можливість розміщення ТС з додаванням документів зазначених у пункті 4.2. Відповідність намірів щодо місця розташування ТС Комплексній схемі розміщення, будівельним нормам визначає Департамент архітектури та містобудування міської ради, протягом 10 робочих дні з дня надходження заяви. Про відповідність намірів заявника щодо місця розташування ТС замовник повідомляється протягом 3-х робочих днів з дня такого визначення.

Для оформлення паспорту ТС замовник, відповідно до пункту 4.6 Положення, звертається до Департаменту архітектури та містобудування із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС.

39. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що строк дії паспортів кіоску №42а скінчився 20.01.2009, а кіоску №39а скінчився 02.09.2010 та продовжений не був.

40. Зважаючи на наведені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на час видачі спірних паспортів Позивач втратив статус орендаря земельних ділянок за договорами оренди землі і це виключає порушення прав Позивача при видачі Відповідачем зазначених паспортів прив`язок.

41. Оскільки предметом розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тому, проаналізувавши зміст судових рішень, слід дійти висновку, що судами були прийняті рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер, притаманний для правовідносин, які виникли саме між сторонами справи, які є суб`єктами таких відносин.

42. Таким чином, після відкриття касаційного провадження не встановлено наявності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відносно скасування паспортів прив`язки, які були видані під час дії договору землекористування з іншою особою. Водночас, встановлені судами обставини про припинення дії договорів оренди на час видачі спірних паспортів прив`язки, тобто, відсутність у Позивача права оренди як речового права, унеможливлюють формування касаційним судом відповідного висновку.

43. З урахуванням наведеного, не підтвердилася підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

45. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги Позивача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги (в редакції уточнення до касаційної скарги), які стали підставами для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Щодо розподілу судових витрат

46 . Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції , покладаються на скаржника .

Керуючись ст.ст. 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі №908/1415/19 за касаційною скаргою Приватної фірми "Снов" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

2. Касаційну скаргу Приватної фірми "Снов" в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2019 у справі №908/1415/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.