Ухвала

від 19.03.2020 по справі 925/1396/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/1396/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства Золотоніська птахофабрика

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020

у справі № 925/1396/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕКТОР-АГРО ЛТД

до Приватного підприємства Золотоніська птахофабрика (далі - ПП Золотоніська птахофабрика , скаржник)

про стягнення 173 526, 13 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ПП Золотоніська птахофабрика 19.02.2019 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі № 925/1396/18 та ухвалити нове додаткове рішення суду, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ПП Золотоніська птахофабрика у справі №925/1396/18 у контексті оскаржуваного рішення, Касаційний господарський суд доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020, відповідно до якої у задоволенні заяви ПП Золотоніська птахофабрика про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвала господарського суду апеляційної інстанції мотивована наступним.

ПП Золотоніська птахофабрика просило суд ухвалити додаткове рішення до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019, якою було повернуто апеляційну скаргу ПП Золотоніська птахофабрика на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.02.2019 у справі №925/1396/18 її заявнику, а саме вирішити питання про повернення сплаченого судового збору.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що заявником не вірно обраний процесуальний спосіб реалізації свого права на повернення судового збору, оскільки слід розрізняти поняття розподілу судових витрат, коли суд присуджує до стягнення з однієї сторони витрати здійснені іншою стороною на користь останньої, та повернення сплачених сум, коли вони повертаються з бюджету на користь особи, яка їх сплатила.

Не погоджуюсь з вказаним рішенням суду, скаржник звернувся з касаційною скаргою, мотивуючи її тим, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали мав вирішити питання про розподіл судового збору, сплаченого відповідно до квитанції від 03.05.2019 № 27308, як це передбачено пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги .

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України Суд що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У даному випадку мова йде про ухвалення додаткового рішення до рішення, яким вирішено спір у справі по суті.

Проаналізувавши вищенаведені норми, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у разі повернення апеляційної скарги для вирішення питання щодо повернення суми сплаченого судового збору слід керуватися приписами Закону України Про судовий збір , а не статтею 244 ГПК України, як на це посилається заявник.

З огляду на викладене, правильне застосування Північним апеляційним господарським судом норм ГПК України під час постановлення ухвали від 06.02.2020 про відмову ухвалити додаткове рішення у справі №925/1396/18, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний суд виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 Справа Леваж Престасьон Сервіс проти Франції (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, ЄСПЛ, § 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа ZUBAC v. CROATIA (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано, що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року).

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП Золотоніська птахофабрика на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі № 925/1396/18, оскільки правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Водночас Касаційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що для повернення судового збору за апеляційною скаргою, яку судом повернуто, необхідно звернутись до господарського суду апеляційної інстанції з клопотанням про повернення сплаченої ним суми судового збору за подання апеляційної скарги, у відповідності до положень пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтею 233, 234, 235, 287, частини другої статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Золотоніська птахофабрика на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі № 925/1396/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова