Постанова

від 06.10.2020 по справі 925/1396/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. Справа№ 925/1396/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 06.10.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 08.07.2020 (повний текст складено - 20.07.2020)

у справі №925/1396/18 (суддя - Скиба Г.М.)

за первісним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Агро ЛТД"

до Приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика"

про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 88 022, 00 грн

та за зустрічним

позовом Приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Вектор-Агро ЛТД"

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-Агро ЛТД" (надалі - позивач за первісним позовом, ТОВ "Вектор-Агро ЛТД") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовними вимогами (з урахуванням заяви про уточнення/зменшення позовних вимог) до Приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика" (надалі - відповідач за первісним позовом, ПП "Золотоніська птахофабрика") про стягнення грошових коштів у розмірі 88 022, 00 грн, з яких: 1 000, 00 грн пені, 17 370, 00 грн 3% річних, 69 652, 00 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ПП "Золотоніська птахофабрика" зобов`язання з оплати поставленої сільськогосподарської продукції згідно договору купівлі-продажу №21/03/2016 від 21.03.2016.

Так, позивач за первісним позовом зазначив про те, що судовим рішенням від 17.01.2017 по справі №925/1565/16, яке набрало законної сили, вирішено спір між цими сторонами та, відповідно присуджено до стягнення з ПП "Золотоніська птахофабрика" на користь ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" грошові кошти, з яких: 268 872, 00 грн основного боргу, 16 779, 56 грн пені, 1 741, 00 грн 3% річних з простроченої суми, 13 502, 72 грн інфляційних втрат. При цьому, господарським судом надана оцінка договору купівлі-продажу №21/03/2016 від 21.03.2016 та оцінка взаємовідносинам сторін.

У зв`язку з тривалим невиконанням ПП "Золотоніська птахофабрика" судового рішення по справі №925/1565/16, ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" вимушене звернутися до суду про донарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат за період прострочення з 16.12.2016 по 10.02.2019.

Відповідач за первісним позовом проти позовних вимог ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" заперечував, зазначаючи про те, що розрахунок пені та 3% річних, інфляційних нарахувань зроблено невірно. Окрім того, ПП "Золотоніська птахофабрика" посилалося на сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, що є підставою, на його думку для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

При розгляді первісного позову у цій справі, ПП "Золотоніська птахофабрика" (позивач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду Черкаської області із зустрічним позовом до ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" (відповідач за зустрічним позовом) про визнання договору купівлі-продажу №21/03/2016 від 21.03.2016 недійсним.

В обгрунтування зустрічного позову, ПП "Золотоніська птахофабрика" з посиланням на ст. 92, ч. 1-3 ст. 203, ст. 207, ч. 3 ст. 238, ст. 626 Цивільного кодексу України зазначає, що спірний договір укладений між пов`язаними особами та відповідно суперечить вимогам закону, що є підставою для визнання його недійсним.

Відповідач за зустрічним позовом заперечував проти вимог ПП "Золотоніська птахофабрика" з мотивів виконання останнім умов договору, отримання та використання майна для своїх господарських потреб і тривалого ухилення в проведенні грошового розрахунку за це майно.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.07.2020 у справі №925/1396/18 первісний позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 1 000, 00 грн пені, 17 370, 00 грн 3% річних, 69 652, 00 грн інфляційних втрат та 1 320, 33 грн витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем за первісним позовом не надано суду жодних належних доказів, в розумінні вимог ст.ст. 74, 76 ГПК України, щодо повного розрахунку за отриманий товар.

При цьому, господарський суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні зустрічного позову зазначив про те, що умови договору є виконаними, волевиявлення сторін були направлені на настання певних юридичних наслідків, позивач за зустрічним позовом розумів ризики господарської діяльності і ймовірні обмеження своїх повноважень, а мета даного позову направлена на ухилення останнього від виконання грошового зобов`язання за договором і містить зловживання своїми правами, що є порушенням приписів ст. 13 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2020 у справі №925/1396/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю, а зустрічний позов - задовольнити та визнати недійсним договір купівлі-продажу №21/03/2016 від 21.03.2016.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що призвело до помилкових висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції проігноровано відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту наявності заборгованості за поставлений товар, а також те, що ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" передчасно звернулося до господарського суду з первісними позовними вимогами, оскільки останнім не вживались заходи досудового врегулювання спору.

Щодо відмови суду першої інстанції в задоволенні зустрічного позову, скаржник зазначив про те, що посадова особа ОСОБА_1 , будучи фінансовим директором ПП "Золотоніська птахофабрика" не оплачувала придбаний товар за спірним договором, хоча така можливість була, а будучи директором ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" звернулася з вимогами про стягнення грошових коштів за період перебування її на зазначеній вище посаді фінансового директора.

З огляду на викладене, ПП "Золотоніська птахофабрика" вважає, що спірний договір укладений всупереч інтересам останнього та, прямо суперечить вимогам закону.

Окрім того, в тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020 апеляційну скаргу ПП "Золотоніська птахофабрика" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 відмовлено скаржнику в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу ПП "Золотоніська птахофабрика" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2020 у справі №925/1396/18 залишено без руху, надано час для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 5 133, 50 грн.

28.08.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останнім долучено оригінал банківської квитанції про сплату судового збору у сумі 5 133, 50 грн (квитанція №2 від 26.08.2020).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №925/1396/18 за апеляційною скаргою ПП "Золотоніська птахофабрика" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2020 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.10.2020.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду не подав.

У судове засідання 06.10.2020 учасники справи повноважних представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі, в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 06.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 21.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор-Агро ЛТД" (продавець) та Приватним підприємством "Золотоніська птахофабрика" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №21/03/2016 (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов`язується передати у власність покупця Товар (будь-яка сільськогосподарська продукція, в тому числі макуха соєва, висівки кукурудзи), вказаний у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату.

Асортимент, одиниця виміру, загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю Товару - визначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору (п.п 1.2 Договору).

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що датою поставки Товару є дата, вказана у видатковій накладній. Підписання видаткової накладної є підтвердженням прийняття Товару належної якості (п. 5.3. Договору).

В розділі 6 Договору сторони погодили ціну товару.

Продавець поставляє Товар покупцю за цінами, що визначені у рахунку-фактурі, яка погоджена з покупцем та зазначені у видатковій накладній продавця. Ціна на товар встановлюється в національній валюті України. Оплата вартості партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий/поточний рахунок продавця на підставі виставленого останнім рахунку-фактури. Загальна ціна Договору складається з суми вартості всіх партій Товару, поставлених продавцем протягом строку дії даного Договору. Оплата Товару здійснюється протягом 5 робочих днів, що настають за днем фактичного отримання Товару.

Порядок розрахунків сторони узгодили в Розділі 7 Договору.

Відповідно до положень п. 10.1 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.

В період з 27.07.2016 по 21.10.2016 продавець поставив покупцю Товар на загальну суму 268 872, 00 грн.

Покупець поставлений та використаний в господарській діяльності Товар (корм для птиці) не оплатив, його заборгованість склала 268 872, 00 грн.

У грудні 2016 року ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення основного боргу у розмірі 268 872, 00 грн, інфляційних 13 502, 72 грн, пені 16 779, 56 грн та 3% річних 1 741, 00 грн у зв`язку з невиконанням умов укладеного між сторонами Договору купівлі - продажу №21/03/2016 від 21.03.2016.

17.01.2017 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/1565/16 позовні вимоги ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" були задоволені повністю.

20.03.2017 на виконання вказаного рішення було видано наказ.

Проте рішення суду по справі №925/1565/16 до цього часу ПП "Золотоніська птахофабрика" не виконане, матеріали справи не містять зазначеного.

Так, захищаючи порушені права, у зв`язку з тривалим невиконанням боржником судового рішення, ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" звернулося до господарського суду першої інстанції з позовними вимогами про донарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат за період прострочення сплати грошового зобов`язання з 16.12.2016 по 10.02.2019.

При цьому, ПП "Золотоніська птахофабрика" вважає, що укладений Договір порушує його права, оскільки був укладений всупереч інтересам останнього, з огляду на положення п. 8.4 Договору. Звертаючись із зустрічним позовом, ПП "Золотоніська птахофабрика" зазначає, що спірний правочин було вчинено його директором не в інтересах юридичної особи, яку вона представляє, а у власних інтересах.

Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення первісного позову та, відповідно відмови в задоволенні зустрічного позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 ЦК України передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки товару на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

У грудні 2016 року позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 268 872, 00 грн основного боргу, 13 502, 72 грн інфляційних втрат, 16 779, 56 грн пені та 1 741, 00 грн 3% річних відповідно до умов укладеного між сторонами договору купівлі - продажу №21/03/2016 від 21.03.2016.

17.01.2017 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/1565/16 позовні вимоги ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" були задоволені повністю.

20.03.2017 на виконання вказаного рішення було видано наказ.

Проте рішення суду до цього часу не виконане боржником.

На підставі цього позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення грошових сум та нарахувань на суму боргу за наступний період прострочення - з 16.12.2016 по 10.02.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарським судом по справі №925/1565/16 встановлено, що Договір купівлі-продажу №21/03/2016 від 21.03.2016 є виконаним в частині належної поставки товару та його прийняття і використання в господарській діяльності (корм для птиці), але не виконаний ПП "Золотоніська птахофабрика" в частині повної, належної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухилення ПП "Золотоніська птахофабрика" від проведення розрахунку з ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" стали причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права та господарського інтересу, та примусового стягнення заборгованості.

Таким чином, факт наявності заборгованості ПП "Золотоніська птахофабрика" перед ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" за спірним Договором не потребує доведення, оскільки рішення у справі №925/1565/16 від 17.01.2017 набрало законної сили.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах Договору. Договір купівлі-продажу №21/03/2016 від 21.03.2016 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку.

Колегією суддів також враховано, що на момент прийняття оскаржуваного рішення у цій справі жодних первинних та належних доказів повного розрахунку за отриманий товар, в розумінні вимог ст.ст. 74, 76 ГПК України - відповідач за первісним позовом суду не подав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 8.4. Договору у разі несвоєчасної оплати за Товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від неоплаченої суми боргу.

На підставі вказаного пункту договору позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 000, 00 грн пені.

При цьому, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги твердження відповідача за первісним позовом про сплив строку позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, оскільки позивач за первісним позовом зменшив суму позовних вимог в цій частині до 1 000, 00 грн, що не перевищує можливого строку нарахування пені і останній звернувся до суду в межах строку, встановленого законом для захисту його цивільного права, а тому порушене право ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" підлягає захисту і строк позовної давності не може бути застосовано до спірних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

На підставі вказаних вимог ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" нараховано та заявлено до стягнення з ПП "Золотоніська птахофабрика" 17 370, 00 грн - 3% річних за період прострочення з 16.12.2016 по 18.12.2018 та 69 652, 00 грн інфляційних втрат за період з грудня 2016 року по грудень 2018 року. Виконано розрахунок вірно та не перевищує сум можливого нарахування.

Щодо підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу №21/03/2016 від 21.03.2016 за зустрічним позовом, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Підстави визнання недійними договорів, угод, правочинів законодавцем визначені в приписах ст.ст. 203, 215 ЦК України:

Ст. 203 ЦК України - загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ст. 215 ЦК України - недійсність правочину.

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вказані законодавцем в ЦК України підстави - розширеному тлумаченню не підлягають.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати договір купівлі-продажу недійсним з підстав перевищення представником юридичної особи - позивача своїх повноважень при укладенні оспорюваного правочину, а також з підстав вчинення спірного правочину не в інтересах особи, яку він представляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до п.п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.).

Щодо тверджень скаржника (ПП "Золотоніська птахофабрика") про вчинення спірного правочину пов`язаними особами та вчинення спірного правочину представником позивача не в інтересах юридичної особи, яку він представляє, а у власних інтересах, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що спірний правочин було укладено між пов`язаними особами і не в інтересах позивача, а в інтересах фінансового директора Гончар Л.В. При цьому останній у своїй зустрічній заяві посилається на положення Податкового кодексу України, а саме п. 14.1.159 ст. 14, де зазначено, що пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: для фізичної особи та юридичної особи:

- фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків;

- фізична особа має право призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган такої юридичної особи або призначати (обирати) не менш як 50 відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

- фізична особа здійснює повноваження одноособового виконавчого органу в такій юридичній особі;

- фізична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

- фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи;

- сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від фізичної особи, наданих юридичній особі, та/або будь-яких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших фізичних осіб, наданих юридичній особі, які надаються під гарантії цієї фізичної особи, перевищують суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду).

Як встановлено апеляційним господарським судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 станом на дату укладення спірного Договору від імені продавця ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" підписала Договір як директор товариства.

Позивачем за зустрічним позовом надані копії наказів (розпоряджень) про переведення з 26.08.2015 (наказ №156-к від 25.08.2015) ОСОБА_1 на посаду фінансового директора Приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика" та про припинення трудового договору (контракту) з 30.11.2017 Гончар Людмили Василівни на посаді фінансового директора (том 1, а.с. 35-36).

Проте, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача за зустрічним позовом на той факт, що жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що директор ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" та фінансовий директор ПП "Золотоніська птахофабрика" є однією особою - суду не надано. Крім того, жодними доказами та документами не доведено вчинення дій гр. ОСОБА_1 на шкоду інтересам ПП "Золотоніська птахофабрика", оскільки останній отримав обумовлений товар та повністю використав його в господарській діяльності і даний факт не спростований позивачем за зустрічним позовом.

Отже, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що умови договору є виконаними, волевиявлення сторін були направлені на настання певних юридичних наслідків, позивач за зустрічним позовом розумів ризики господарської діяльності і ймовірні обмеження своїх повноважень, а мета даного позову направлена на ухилення останнього від виконання грошового зобов`язання за Договором і містить зловживання своїми правами, що є порушенням приписів ст. 13 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" доведено порушення свого права, проте ПП "Золотоніська птахофабрика" не доведено порушення права з викладених у зустрічному позові підстав.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції правомірно первісний позов задовольнив повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовив з мотивів безпідставності та необґрунтованості зазначених вимог.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що неналежне виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань в частині повного погашення заборгованості за Договором порушило право позивача за первісним позовом.

Вимоги за зустрічним позовом не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення та, відповідно скаржником не доведено порушення свого права з викладених у зустрічному позові підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №925/1396/18 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ПП "Золотоніська птахофабрика" - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника (ПП "Золотоніська птахофабрика").

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2020 у справі №925/1396/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2020 у справі №925/1396/18 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним підприємством "Золотоніська птахофабрика".

4. Матеріали справи №925/1396/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 26.10.2020.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк