Ухвала

від 23.03.2020 по справі 540/184/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 березня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/184/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В.,

розглянувши питання щодо залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі за позовом Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скокова Сергія Івановича до ОСОБА_1, треті особи - Інститут кримінально-виконавчої служби, Державна установа "Дар`ївська виправна колонія (№ 10)", Міністерство юстиції України про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,

встановив :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Інституту кримінально-виконавчої служби витрати пов`язані з утриманням його в Інституті кримінально-виконавчої служби в сумі 123015,45 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 27.02.2020 року.

Ухвалою суду від 27.02.2020 року розгляд справи відкладено, призначено наступне судове засідання на 17.03.2020 року.

Ухвалою суду від 17.03.2020 року розгляд справи, за клопотанням представника відповідача, повторно відкладено. Датою наступного засідання визначено 26.03.2020 року.

23.03.2020 року суду, під час підготовки справи до розгляду, стало відомо про існування висновків Верховного Суду в схожій категорії справ, зокрема, стосовно необхідності застосування в спорах щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби строків звернення до суду встановлених частиною п`ятою статті 122 КАС України, яка передбачає місячний строк звернення до суду.

Положеннями ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже й в даній конкретній справі суд враховує висновки суду касаційної інстанції та поширює їх на спірні правовідносини.

Так, дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 КАС України з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. (ч.5 ст. 122 КАС України).

Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З позову вбачається, що Голова комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скоков Сергій Іванович просить відшкодувати вартість навчання особою, яка перебувала на посадах, віднесених до публічної служби.

Як зазначає позивач, його звернення обумовлено невиконанням відповідачем обов`язку щодо проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України протягом трьох років після закінчення навчання, оскільки особа звільнилась зі служби за власним бажанням до закінчення цього строку - 16.08.2019 року.

Отже, початком перебігу строку звернення до суду з позовом про відшкодування витрат на навчання є дата, коли позивачу стало відомо про невиконання ОСОБА_1 договірних зобов`язань, в даному конкретному випадку - 13.09.2019 року (дата отримання позивачем листа Інституту кримінально-виконавчої служби №3-297-Бр від 04.09.2019 року в якому йшлося про звільнення відповідача (а.с.19)).

З цього слідує, що про порушення прав позивачу було відомо, щонайменше 13.09.2019 року, а позов направлений ним до Херсонського окружного адміністративного суду 21.01.2020 року (згідно відмітки на конверті з відправленням).

Тобто, позов подано з пропуском встановленого ст.122 КАС України місячного строку звернення до суду з позовними вимогами щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебувала на посадах, віднесених до публічної служби.

Між тим, позивачем не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та не обґрунтовано поважність пропуску цього строку, як і не надано доказів того, що строк звернення до суду не пропущено.

Частинами 13-15 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжить розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладені обставини вбачаються підстави для залишення позовної заяви без руху для надання можливості позивачу звернутися до суду з належним чином обґрунтованою заявою про поновлення строків звернення до суду.

Тому така заява відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.

Окрім зазначеного, 18.03.2020 року засобами електронної пошти до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, підписане головним спеціалістом сектору судової роботи та міжнародного співробітництва у Херсонській області відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса).

Підписант клопотання просить вважати його таким, що подано від імені Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скокова С.І. та від імені Міністерства юстиції України.

Суд вважає підтвердженими повноваження підписанта на представництво Міністерства юстиції України, оскільки до клопотання додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого Рижов Ю.М. діє виключно в судах України без окремого доручення керівника.

В той же час, повноваження Рижова Ю.М. на подачу клопотань від імені Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скокова Сергія Івановича суд вважає непідтвердженими з огляду на наступне.

Положеннями ст.55 КАС України встановлено, що сторона (позивач, відповідач), третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як "представництво" і "самопредставництво". При цьому особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (частина друга цієї статті).

При цьому, що стосується представництва, то за визначенням, наведеним у статті 237 Цивільного кодексу України, ним є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша та третя вказаної статті).

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким внесено зміни до Конституції України, зокрема, доповнено Конституцію України статтею 131-2, відповідно до частини першої та третьої якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Водночас, пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про "самопредставництво" в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Таке розуміння цих правовідносин закладене у частині 10 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII.

Частинами 3, 4 статті 55 КАС України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Поряд з тим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи (ч.3 ст.9 Закону).

При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього Закону, Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2020р. у справі №520/9606/18.

Разом з цим, клопотання про відкладення розгляду справи від імені Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скокова Сергія Івановича підписана представником за довіреністю Рижовим Ю.М. При цьому, голова комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скоков Сергій Іванович, заявлений в якості позивача, в рамках даного позову діє саме як представник Державної пенітенціарної служби України (на підставі ч.4 ст. 105 Цивільного Кодексу України), а не від власного імені.

А тому, право даного позову належить не окремо визначеній посадовій особі - голові комісії з ліквідації, а суб`єкту владних повноважень - Державній пенітенціарній службі України, від імені якої зазначений Скоков С.І.

Таким чином, довіреність, надана Рижовим Ю.М. не є належним документом на підтвердження його повноважень діяти від імені Державної пенітенціарної служби України в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень.

У пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України зазначається, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Відповідно особи, які представляють юридичну особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.04.2019р. у справі №910/22971/17.

Отже, доказів того, Рижов Ю . М. є керівником, або членом виконавчого органу, або іншою особою, уповноваженою діяти від імені Державної пенітенціарної служби України відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень, або того, що вказана особа є адвокатом, до суду не надано.

Аналогічна позиція щодо самопредставництва та представництва суб`єкта владних повноважень виключно адвокатом або прокурором викладена Верховним Судом в ухвалі від 16.01.2020р. у справі №420/4829/19.

Таким чином, клопотання про відкладення розгляду справи від імені Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скокова Сергія Івановича, як представника цієї служби підписано невповноваженою особою.

Вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені ст.167 КАС України.

Частиною 1 статті 167 КАС України встановлено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від імені Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скокова Сергія Івановича, як представника цієї служби підписано невповноваженою особою, то дане клопотання підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Однак, враховуючи, що зазначене клопотання від імені двох заявників підписано однією особою, повноваження якої визнані в частині відносно Міністерства юстиції України, можливість його повернути Рижову Ю.М. відсутня. Отже доведенню до відома підлягає лише зміст даної ухвали.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 161, 171, 243, 248 КАС України,

ухвалив :

Залишити позовну заяву без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/184/20 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Клопотання про відкладення розгляду справи в частині, адресованій суду від імені Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скокова Сергія Івановича повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, оскарженню не підлягає та є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суддя О.В. Ковбій