Ухвала

від 14.04.2020 по справі 540/184/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 квітня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/184/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши подану від імені голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скокова Сергія Івановича заяву про усунення недоліків в адміністративній справі за позовом Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скокова Сергія Івановича до ОСОБА_1, треті особи - Інститут кримінально-виконавчої служби, Державна установа "Дар`ївська виправна колонія (№ 10)", Міністерство юстиції України про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,

встановив :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Інституту кримінально-виконавчої служби витрати пов`язані з утриманням його в Інституті кримінально-виконавчої служби в сумі 123015,45 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 27.02.2020 року.

Ухвалою суду від 27.02.2020 року розгляд справи відкладено, призначено наступне судове засідання на 17.03.2020 року.

Ухвалою суду від 17.03.2020 року розгляд справи за клопотанням представника відповідача повторно відкладено. Датою наступного засідання визначено 26.03.2020 року.

23.03.2020 року суду під час підготовки справи до розгляду стало відомо про існування висновків Верховного Суду в схожій категорії справ, зокрема, стосовно необхідності застосування в спорах щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби строків звернення до суду встановлених частиною п`ятою статті 122 КАС України, яка передбачає місячний строк звернення до суду.

Положеннями ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже й в даній конкретній справі суд, врахувавши висновки суду касаційної інстанції та дослідивши позовну заяву в об`ємі наданих матеріалів, дійшов висновку про пропуск позивачем встановленого ст.122 КАС України місячного строку звернення до суду з позовними вимогами щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебувала на посадах, віднесених до публічної служби.

З зазначеного приводу було постановлено ухвалу від 23.03.2020 року.

13.04.2020 року до суду надійшла заява про усунення недоліків підписана від імені голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скокова С.І. головним спеціалістом відділу судового забезпечення суміжних правових інституцій Управління судового забезпечення суміжних правових інституцій Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України Новіцькою Л.О.

Повноваження Новіцької Л.О. на подачу клопотань від імені Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скокова Сергія Івановича суд вважає непідтвердженими з огляду на наступне.

Положеннями ст.55 КАС України встановлено, що сторона (позивач, відповідач), третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як "представництво" і "самопредставництво". При цьому особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (частина друга цієї статті).

При цьому, що стосується представництва, то за визначенням наведеним у статті 237 Цивільного кодексу України, ним є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша та третя вказаної статті).

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким внесено зміни до Конституції України, зокрема, доповнено Конституцію України статтею 131-2, відповідно до частини першої та третьої якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Водночас, пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про "самопредставництво" в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Таке розуміння цих правовідносин закладене у частині 10 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII.

Частинами 3, 4 статті 55 КАС України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Поряд з тим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи (ч.3 ст.9 Закону).

При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього Закону, Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2020р. у справі №520/9606/18.

Разом з цим, заява про усунення недоліків від імені Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скокова Сергія Івановича підписана представником за довіреністю Новіцькою Л.О. При цьому, голова комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скоков Сергій Іванович, заявлений в якості позивача, в рамках даного позову діє саме як представник Державної пенітенціарної служби України (на підставі ч.4 ст. 105 Цивільного Кодексу України), а не від власного імені.

Тому, право даного позову належить не окремо визначеній посадовій особі - голові комісії з ліквідації, а суб`єкту владних повноважень - Державній пенітенціарній службі України, від імені якої зазначений Скоков С.І.

Таким чином, довіреність надана Новіцькою Л.О. не є належним документом на підтвердження її повноважень діяти від імені Державної пенітенціарної служби України в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень.

У пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України зазначається, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Відповідно особи, які представляють юридичну особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.04.2019р. у справі №910/22971/17.

В додаток до викладеного суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Згідно пп.3 п.21 наведеного Порядку Голова комісії Голова комісії з припинення органу виконавчої влади визначає у разі потреби з числа членів комісії уповноваженого представника, який представляє на підставі його доручення комісію у відповідних підприємствах, установах та організаціях.

Таким чином, навіть представництво за довіреністю інтересів комісії з припинення органу виконавчої влади може здійснюватись особою з числа членів комісії, якою не є Новіцька Л.О.

Отже, доказів того, що Новіцька Л.О. є керівником або членом виконавчого органу, або іншою особою, уповноваженою діяти від імені Державної пенітенціарної служби України відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень, або того, що вказана особа є адвокатом, до суду не надано.

Аналогічна позиція щодо самопредставництва та представництва суб`єкта владних повноважень виключно адвокатом або прокурором викладена Верховним Судом в ухвалі від 16.01.2020р. у справі №420/4829/19.

Щодо посилань Новіцької Л.О. на те, що вона вповноважена на здійснення самопредставництва інтересів Державної пенітенціарної служби України в судах України відповідно п.п. 2.8, 4.8 Положення про департамент з питань судової роботи, затвердженим наказом Міністра юстиції від 06.12.2019 року №3597/к, суд зазначає наступне.

Так, Державна пенітенціарна служба України була створена та існувала як центральний орган виконавчої влади. Відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна пенітенціарна служба України з 06.06.2016 року перебуває в стані припинення.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

В межах повноважень, передбачених наведеними приписами Закону, Кабінетом Міністрів України 18.05.2016 року прийнято постанову "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції", пунктами 1-3 якої визначено ліквідувати Державну пенітенціарну службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Установити, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Утворити комісію з ліквідації Державної пенітенціарної служби (далі - ліквідаційна комісія).

З аналізу викладеного вбачається, що Міністерство юстиції України є правонаступником Державної пенітенціарної служби лише в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

Передача прав та обов`язків Державної пенітенціарної служби Міністерству юстиції України в іншій частині зазначеною постановою Кабінету Міністрів України не передбачена.

А тому й права на здійснення самопредставництва інтересів Державної пенітенціарної служби України в іншій частині, окрім як у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, не можуть бути делеговані співробітникам департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України, оскільки Міністерству юстиції не належать.

Таким чином, заява про усунення недоліків від імені Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скокова Сергія Івановича, як представника цієї служби підписано невповноваженою особою.

Вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені ст.167 КАС України.

Частиною 1 статті 167 КАС України встановлено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від імені Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скокова Сергія Івановича, як представника цієї служби підписано невповноваженою особою, то дане клопотання підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Водночас, з приводу строку на усунення недоліків зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 23.03.2020 року наданого позивачу суд зазначає наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" установлено з 12 березня 2020р. до 24 квітня 2020р. на усій території України карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року розділ VI "Прикінцеві положення"Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

З викладеного слід дійти висновку, що суд має законодавчий обов`язок продовжити строк наданий позивачу для усунення недоліків до кінця дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Керуючись ст.ст. 167, 243, 248 КАС України,

ухвалив :

Заяву про усунення недоліків, подану від імені Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Скокова Сергія Івановича повернути заявнику без розгляду.

Продовжити наданий позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви до кінця дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, оскарженню не підлягає та є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суддя О.В. Ковбій