Постанова

від 05.03.2020 по справі 523/15462/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/90/20

Номер справи місцевого суду: 523/15462/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бабаков В.П.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я.,

при секретарі - Сороколет Ю.С.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 ,

від відповідача ОСОБА_5 - не з`явились,

переглянувши справу №523/15462/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, повернення рухомого майна у спільну сумісну власність, поділ рухомого майна, визнання права власності на транспортний засіб, стягнення грошової компенсації, поділ нерухомого майна подружжя, позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, за самостійними вимогами третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 1 березня 2019 року у складі судді Бабакова В.П., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 (у шлюбі ОСОБА_6 ), звернувшись 27 жовтня 2016 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що 5 червня 2014 року з відповідачем ОСОБА_3 уклали шлюб. У період шлюбу придбано на її ім`я на підставі нотаріально посвідченого 16 жовтня 2014 року договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 за спільні кошти подружжя та кошти надані їх батьками та ОСОБА_4 . Крім того, у період шлюбу придбано 31 липня 2015 року на ім`я відповідача ОСОБА_3 автомобіль Hyundai Sonata , реєстраційний номер НОМЕР_1 , за спільні кошти. Позивач виходить з того, що вказане нерухоме та рухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, проте після припинення проживання сім`єю не дійшли згоди щодо поділу спільного майна, відповідач ОСОБА_3 без її на то згоди та відома переоформив транспортний засіб на свою матір ОСОБА_5 . Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_1 просила:

визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки Hyundai Sonata , реєстраційний номер НОМЕР_1 , укладений 14 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , повернути автомобіль у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 );

в порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ):

виділити у власність ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ) квартиру АДРЕСА_1 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості Ѕ частки спільного майна;

виділити у власність ОСОБА_3 автомобіль марки Hyundai Sonata , реєстраційний номер НОМЕР_1 , стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частки спільного майна;

поділи майно з урахуванням боргових зобов`язань ОСОБА_1 , стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 Ѕ частку боргових зобов`язань за договором позики в розмірі 15000,00 доларів США (т.1 а.с.1-6).

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ) (т.1 а.с.70).

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, вказав, що дійсно у період шлюбу придбали квартиру АДРЕСА_1 , автомобіль Hyundai Sonata , реєстраційний номер НОМЕР_1 , за спільні кошти подружжя, кошти надані їх батьками та ОСОБА_7 . Транспортний засіб продано у період шлюбу для повернення боргів (т.1 а.с.69-72).

Позивач ОСОБА_3 , звернувшись 18 жовтня 2016 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що у період шлюбу набуто на ім`я ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ) у власність квартиру АДРЕСА_1 , а також меблі, побутову техніку на загальну суму 150000,00 грн. Посилаючись на відсутність домовленості щодо поділу спільного майна, позивач ОСОБА_3 просив поділити майно подружжя, в порядку поділу майна виділити у власність ОСОБА_3 Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 ; виділити у власність ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ) Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 ; поділити в рівних частка побутову техніку та меблі, кожному вартістю по 75000,00 грн. (т.1 а.с.94-97).

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2016 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_3 (т.2 а.с.109).

Позивач ОСОБА_1 позов ОСОБА_3 не визнала, дотримуючись власної позиції у поділі майна подружжя (т.2 а.с.35).

Третя особа ОСОБА_4 , звернувшись 18 травня 2017 року до суду із самостійними вимогами, вказав, що позичив ОСОБА_1 на придбання квартири грошові кошти в сумі 30000,00 доларів США. Третя особа ОСОБА_4 просив стягнути з ОСОБА_8 суму позики (позов не зареєстровано, прийнято в судовому засіданні, протокольно) (т.1 а.с.175-178, 190-194).

4 жовтня 2018 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ) уточнила вимоги та остаточно просила:

визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки Hyundai Sonata , реєстраційний номер НОМЕР_1 , укладений 14 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , повернути автомобіль у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 );

в порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ):

припинити право ОСОБА_3 на належну йому Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 ;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості Ѕ частки спільного майна - квартири АДРЕСА_1 в сумі 729368,00 грн.

визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

в порядку поділу спільного майна подружжя :

визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки Hyundai Sonata , реєстраційний номер НОМЕР_1 ,

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частки спільного майна автомобіля марки Hyundai Sonata , реєстраційний номер НОМЕР_1 , в сумі 135812,17 грн.;

здійснити поділ майна з урахуванням боргових зобов`язань ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 Ѕ частку боргових зобов`язань за договором позики в сумі 394565,85 грн., що еквівалентно 15000,00 доларів США ;

провести взаємозалік зустрічних вимог та остаточно присудити до виплати ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 грошову компенсацію в розмірі 198990,00 грн.;

стягнути судові витрати (т.2 а.с.50-58).

Відповідач ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги не визнав (т.2 а.с.17-18).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 1 березня 2019 року позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_3 задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений 14 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; визнано спільним майном подружжя квартиру та автомобіль, де частка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рівна Ѕ; визнано спільним зобов`язанням подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 борг ОСОБА_7 в сумі 44400,00 доларів США; поділено спільне майно та зобов`язання подружжя та в порядку поділу майна виділено ОСОБА_3 квартиру, визнавши за ним право власності, та зобов`язання за борговою розпискою перед ОСОБА_7 на суму 44400,00 доларів США; виділено ОСОБА_1 транспортний засіб автомобіль, визнавши за нею право власності; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 10712,00 доларів США по курсу НБУ на день винесення рішення як різницю вартості часток майна та боргового зобов`язання, в решті вимог відмовлено; відмовлено в задоволенні самостійних вимог третьої особи ОСОБА_4 про стягнення боргу (т.2 а.с.91-92).

Висновок суду мотивовано тим, що квартира та автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя. ОСОБА_1 не надавала згоди на відчуження автомобіля, тому договір купівлі-продажу автомобіля підлягає визнанню недійсним. ОСОБА_1 не спростовано боргову розписку ОСОБА_7 , тому при поділі майна боргові зобов`язання за цією розпискою залишаються за ОСОБА_3 з передачею йому у власність квартири та зі стягненням з нього на користь ОСОБА_1 різниці у вартості часток майна. ОСОБА_1 не доведено надання їй її батьком грошових коштів. ОСОБА_4 відмовлено у стягненні боргу за недоведеністю існування боргу через не надання оригіналу розписки для експертного дослідження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 6 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення заявленого нею позову повністю, про відмову в позові ОСОБА_3 , про задоволення вимог третьої особи ОСОБА_4 до неї (а.с.101-104).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у безпідставності відмови в позові ОСОБА_4 та не визнанні її боргових зобов`язань перед ним; у безпідставності не прийняття доводів про надання її батьком коштів на придбання спільного майна; у запереченні нею придбання квартири за кошти, взяті в борг у ОСОБА_7 ; у відсутності в рішенні суду мотивування визначеного ним порядку поділу спільного майна, проведенні такого поділу за вимогами, які були уточнені ОСОБА_3 в дебатах, тобто, за вимогами не поданими до суду в установленому законом порядку; у визначенні грошової компенсації різниці вартості частки у спільному майні не у відповідності до вимог закону тощо.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 6 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог третьої особи про стягнення боргу скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заявлених ним вимог про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі, еквівалентній 30000,00 доларів США (т.2 а.с.97-98).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наявності у нього оригіналу розписки на підтвердження передання у позику грошових коштів, у його згоді надати оригінал розписки для дослідження безпосередньо експерту задля збереження документа; у не витребуванні у нього судом з постановленням ухвали оригіналу розписки та згоди на її пошкодження під час дослідження тощо.

В апеляційних скаргах не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_3 заперечення щодо змісту і вимог апеляційних скарг обґрунтовує правильністю відмови в позові ОСОБА_4 , який не спростував сумніви у фальсифікації розписки як доказу; освідомленістю ОСОБА_1 про взяття у ОСОБА_7 коштів в борг для придбання квартири; не бажанням колишньої дружини добровільно поділити спільне майно, маніпулюванням дитиною тощо (т.2 а.с.125-127, 138-140).

В ході апеляційного провадження у справі ОСОБА_1 в особі представника та ОСОБА_3 додатково суду надано письмові пояснення, в яких кожен в чергове підтримав свою позицію (т.2 а.с.158-162, 167-168, 175-180).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційний скарг, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог з огляду на наступне.

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

ОСОБА_3 , 1987 року народження, та ОСОБА_10 , 1994 року народження, зареєстрували шлюб 5 червня 2014 року (т.1 а.с.14).

Шлюб розірвано у 2017 році.

ОСОБА_3 та ОСОБА_11 є батьками ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.11).

Згідно Свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_2 , виданого 24 жовтня 2017 року Суворовським районним у місті Одесі відділом РАЦС ГУЮ в Одеській області, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінила прізвище на ОСОБА_14 (т.2 а.с.34).

Згідно Договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , продано/куплено квартиру АДРЕСА_2 , яка в цілому складається з трьох житлових кімнат з підсобними приміщеннями, загальною площею 86,5 кв.м житловою площею 42,5 кв.м. Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І. 16 жовтня 2014 року, зареєстровано в реєстрі за №2640. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності ОСОБА_13 на підставі вказаного договору зареєстровано 16 жовтня 2014 року. В договорі купівлі-продажу вказано, зокрема, що правочин вчинено за згодою чоловіка ОСОБА_13 ОСОБА_3 , справжність підпису якого на заяві посвідчена нотаріусом Пачевою І.І.16 жовтня 2014 року за реєстровим №2639; продаж нерухомості вчинено за погоджену сторонами ціну 556700,00 грн., які продавцем отримано до підписання договору (т.1 а.с.17, 18).

В квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані з 27 червня 2015 року ОСОБА_13 , з 29 квітня 2016 року ОСОБА_3 (т.1 а.с.57, 108).

Згідно Звіту про незалежну оцінку вартості жилої квартири, розташованої за адресом: АДРЕСА_3 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_16 , вартість станом на 13 жовтня 2016 року визначена рівною 2370323,00 грн. (курс НБУ на дату оцінки 1 дол. США = 25,8074 грн.) (т.1 а.с.81-82).

Згідно бази даних АІС Автомобіль в Одеській області на НАІС транспортний засіб автомобіль марки Hyudai Sonata , реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , належав ОСОБА_3 , 1987 року народження, згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , був зареєстрований 31 липня 2015 року на підставі довідки-рахунку №ААУ174473 від 31 липня 2015 року. Автомобіль перереєстрований 14 вересня 2016 року в ТСЦ №5146 на підставі договору №5146/2016/067882 від 14 вересня 2016 року на ОСОБА_5 , 1962 року народження (т.1 а.с.36-39).

Згідно Висновку експертного дослідження від 18 липня 2017 року №334/17, складеного судовим експертом ОСОБА_17 , середня ринкова ціна автомобіля марки Hyudai Sonata , 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 станом на дату дослідження 17 липня 2017 року складала 271624,34 грн. (т.2 а.с.24-31).

Згідно розписки від 3 жовтня 2014 року ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_7 кошти в сумі 575000,00 грн. (еквівалентно 44400,00 доларів США станом на 3 жовтня 2014 року по курсу НБУ 1 дол. США = 12,95 грн.) для придбання квартири в АДРЕСА_4 що знаходиться за адресом АДРЕСА_5 АДРЕСА_3 (т.1 а.с.77).

Згідно розписки від 4 жовтня 2014 року ОСОБА_13 взяла в борг у ОСОБА_4 кошти в сумі 30000,00 доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.27).

В ході апеляційного перегляду справи нових доказів не надано.

Вимоги позовів пред`явлено про поділ майна подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК України).

У період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було набуто квартиру АДРЕСА_1 ; транспортний засіб автомобіль марки Hyudai Sonata , 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 .

Щодо транспортного засобу автомобіля марки Hyudai Sonata , 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , то такий з 14 вересня 2016 року зареєстровано на праві власності ОСОБА_5 .

Отже, дане рухоме майно є набутим за час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (у шлюбі ОСОБА_6 ), однак на час вирішення спору про поділ майна подружжя дане майно відсутнє в силу його відчуження ОСОБА_5 , відтак, транспортний засіб поділу як майно подружжя не підлягає в силу його відсутності у спільній власності колишнього подружжя.

Право подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначено статтею 65 СК України, відповідно до положень частини 1 даної норми матеріального права дружина, чоловік розпоряджається майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Суд вважає встановленим, що укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , яка є його матір`ю, договору №5146/2016/067882 від 14 вересня 2016 року, на підставі якого право власності на транспортний засіб було переоформлено з ОСОБА_3 на ОСОБА_5 , відбулося без згоди дружини ОСОБА_3 ОСОБА_1 (у шлюбі ОСОБА_6 ), так як надання такої згоди не доведено, подружжя на той час не проживало разом, а вже у жовтні 2016 року кожен з подружжя окремо один від одного звернулися до суду з позовом про поділ майна подружжя.

У таких випадках судова практика орієнтує на те, що правочин недійсним не визнається, а той з подружжя, без згоди якого здійснено відчуження рухомої неподільної речі (автомобіля), має право на грошову компенсацію вартості належної частки у спільному майні від іншого подружжя, який здійснив відчуження рухомого неподільного майна без згоди.

За таких обставин, з огляду на те, що автомобіль є неподільною в натурі річчю, ОСОБА_1 як дружина, без згоди якої відчужено ОСОБА_3 як чоловіком спільне майно подружжя, має право на грошову компенсацію вартості частки у спільному рухомому майні шляхом стягнення з ОСОБА_3 на її користь грошової компенсації в сумі 135812,17 грн., рівної вартості Ѕ частки у спільному рухомому майні - транспортному засобі автомобілі марки Hyundai Sonata В-Седан, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 . У визначенні суми компенсації суд виходить з Висновку експертного дослідження від 18 липня 2017 року №334/17, складеного судовим експертом ОСОБА_17 , де середня ринкова ціна автомобіля марки Hyudai Sonata , 2010 року випуску, станом на дату дослідження визначена рівною 271624,34 грн., сторони дану вартість визнають, іншої оцінки суду апеляційної інстанції не надали.

З огляду на викладене, задоволенню підлягають вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному рухомому майні, а щодо вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, повернення рухомого майна у спільну сумісну власність подружжя, поділ рухомого майна, визнання права власності на транспортний засіб то в таких вимогах належить відмовити.

У поділі нерухомого майна як то квартири суд виходить з наступного.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядженням майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст.63 СК України).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч.1 ст.69 СК України).

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ч.2 ст.371 ЦК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України).

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч.3 ст.372 ЦК України).

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як співвласники об`єкта нерухомого майна, що належать їм на праві спільної сумісної власності, мають рівні права на майно, набуте за час шлюбу, мають право на поділ майна, у разі поділу майна частки сторін (колишнього подружжя) є рівними. Сторони не заперечують рівність часток у праві спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, інше домовленістю між сторонами не визначено, шлюбний договір між сторонами не укладався.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ст.71 СК України).

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як колишнє подружжя реалізували право на поділ майна, набутого за час шлюбу, кожен запропонував спосіб поділу майна, домовленості у поділі майна сторони не дійшли, жоден із сторін не бажав отримувати грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно; грошові кошти на депозитний рахунок суду для присудження одному з подружжя грошової компенсації не вносились.

Якщо звернутися до позовних вимог кожного з подружжя, то ОСОБА_3 в порядку поділу квартири просив визнати за кожним з подружжя право власності на Ѕ частку квартири, вимоги про визнання за ним права власності на всю квартиру зі сплатою дружині грошової компенсації вартості належної дружині Ѕ частки квартири не заявляв, грошові кошти, рівні вартості Ѕ частки квартири на депозитний рахунок суду до ухвалення судового рішення не вносив. Суд не приймає уточнення вимог ОСОБА_3 у судових дебатах під час розгляду справи в суді першої інстанції, так як такі позовні вимоги уточнено не у відповідності до вимог процесуального закону, відтак, процесуальних підстав для розгляду у такий спосіб уточнених позовних вимог суд не мав і не має.

Що ж до вимог ОСОБА_1 , то вона згідно остаточно заявлених нею вимог просила визнати за нею право власності на всю квартиру, але при цьому грошові кошти, рівні вартості Ѕ частки квартири на депозитний рахунок суду до ухвалення судом рішення не внесла.

Крім того, суд звертає увагу сторін на вимоги статті 71 СК України, яка регулює способи та порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, відповідно до яких присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (ч.4 ст.71 СК); присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч.5 ст.71 СК).

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність спільного бачення питання поділу нерухомого майна в натурі з присудженням можливої грошової компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог обох позовів і визнання за кожним із подружжя в порядку поділу спільного нерухомого майна подружжя права власності на нерухоме майно в його ідеальній частці без поділу в натурі та можливого присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

З поділом нерухомого майна право ОСОБА_3 , ОСОБА_1 спільної сумісної власності на нерухоме майно (квартиру) припиняється, відповідно, нерухоме майно (квартира) набуває статусу спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на майно, де ідеальна частка кожного рівна Ѕ.

Визнання в порядку поділу майна за кожним права власності на майно в ідеальній частці, що є рівною для кожного Ѕ, не позбавляє сторони в подальшому звернутися до суду з вимогами про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, в порядку статті 364 ЦК України, чи про припинення права на частку у спільному майні в порядку статті 365 ЦК України, рівно як і не позбавляє права на укладення цивільно-правових угод щодо майна, яким володіють на праві спільної власності. З поділом спільного майна подружжя в ідеальних частках майно з об`єкту права спільної сумісної власності стає об`єктом права спільної часткової власності.

У вирішенні вимог про поділ майна подружжя суд не приймає ні доводи ОСОБА_1 про те, що для придбання квартири кошти в сумі 30000,00 доларів США були взяті нею в борг у ОСОБА_4 , ні доводи ОСОБА_3 про те, що для придбання квартири кошти в сумі 44400,00 доларів США були взяті ним у борг у ОСОБА_7 .

Так, кожен із подружжя, обґрунтовуючи вимоги про поділ майна подружжя надав в якості доказу розписку про отримання в борг коштів саме на придбання конкретної квартири напередодні оформлення правочину. При цьому, ОСОБА_1 заперечує позику коштів на квартиру у ОСОБА_7 , а ОСОБА_3 , відповідно, заперечує позику коштів на квартиру у ОСОБА_4 .

Із аналізу наданих сторонами боргових розписок встановлено, що жодна з них не містить письмової згоди іншого подружжя на отримання коштів у позику.

Так, розписка ОСОБА_1 про взяття нею коштів для придбання квартири у борг у ОСОБА_4 не містить власноручно написаної ОСОБА_3 згоди, підпису тощо на те, щоб такі кошти брались в борг для сім`ї. Рівно як і розписка ОСОБА_3 про взяття ним коштів для придбання квартири у борг у ОСОБА_7 не містить власноручно написаної ОСОБА_1 згоди, підпису тощо на те, щоб такі кошти брались в борг для сім`ї.

Отже, суд не приймає розписки як докази джерела коштів, вкладених подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у придбання квартири АДРЕСА_1 , рівно як і для придбання іншого майна подружжя, як то автомобіля, меблів, побутової техніки тощо.

Боргові зобов`язання, на підтвердження яких надано суду розписки, є власне борговими зобов`язаннями ОСОБА_3 перед ОСОБА_7 та борговими зобов`язаннями ОСОБА_1 перед ОСОБА_4 . Такі зобов`язання не розглядаються як спільні зобов`язання подружжя, які як борги могли б бути враховані при поділі майна подружжя, так як належних та допустимих доказів того, що правочини позики грошових коштів були вчинені кожним з подружжя окремо, але зі згоди один одного та в інтересах сім`ї не надано.

Те ж саме стосується й наданих подружжю грошових коштів їхніми батьками, таке об`єктивно могло бути, однак, ці питання можуть бути вирішені у позасудовому порядку, так як наразі у судовому порядку підстав враховувати кошти батьків подружжя у поділі майна подружжя не має.

Суд відмовляє у задоволенні вимог ОСОБА_3 у поділі іншого рухомого майна подружжя, а саме меблів, речей, побутової техніки тощо, так як перелік такого майна, його вартість не вказані, наявність майна в натурі не підтверджена, способи поділу меблів, побутової техніки, інших речей тощо не зазначено. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 можуть за домовленістю між собою поділити предмети домашнього вжитку, чи звернутися до суду для поділу такого майна, однак належним чином підготувавши щодо цього майна вимоги.

У вирішенні вимог ОСОБА_4 про стягнення боргу суд виходить з наступного.

Як було зазначено вище, суд не розглядає борг перед ОСОБА_4 як борг подружжя та, відповідно, боргове зобов`язання подружжя, так як належних та допустимих доказів цьому не надано. Але, оскільки вимоги ОСОБА_4 про стягнення боргу за позикою заявлено, від вимог ОСОБА_4 не відмовився, ОСОБА_1 як відповідач за вимогами ОСОБА_4 такі визнає, то суд вирішує такі вимоги як вимоги фізичної особи до іншої фізичної особи про стягнення боргу за договором позики.

Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики); договір позики є укладеним з моменту передання грошей (ст.1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ст.1047 ЦК України).

При укладенні договору позики в усній формі сторони мають дотримуватися правил, передбачених статтею 206 ЦК України. В разі недодержання письмової форми договору у випадках, коли цього вимагає норма зазначеної статті, настають правові наслідки, передбачені статтею 218 ЦК України. При вирішенні судом спору сторони можуть оперувати будь-якими засобами доказування, крім показань свідків. Такими засобами доказування можуть бути листи, письмові документи тощо, що ж до розписки, то розписка є документом, що підтверджує передачу грошей позикодавцем позичальникові.

За змістом позовних вимог, між ОСОБА_4 як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальниками укладено в усній формі 4 жовтня 2014 року договір позики грошових коштів в сумі 30000,00 доларів США під зобов`язання повернення суми позики 4 жовтня 2016 року.

В порядку доведення обставин, на які ОСОБА_4 посилався як на підставу своїх вимог, надано розписку від 4 жовтня 2014 року ОСОБА_1 (у шлюбі ОСОБА_6 ), що містить дані про те, що ОСОБА_1 (у шлюбі ОСОБА_6 ) отримала від ОСОБА_4 кошти в сумі 30000,00 доларів США до 4 жовтня 2016 року.

Таким чином, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (у шлюбі ОСОБА_6 ) виникли правовідносини позики грошових коштів. Написання ОСОБА_1 розписки від 4 жовтня 2014 року про отримання від ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 30000,00 доларів США на два роки підтверджує сама ОСОБА_1 , оригінал розписки знаходиться у ОСОБА_4 , оригінал розписки досліджено судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 5 березня 2020 року та повернуто ОСОБА_4 .

Оскільки розписка є документом, що підтверджує передачу грошей позикодавцем позичальникові, то, виходячи від зворотного, знаходження оригіналу розписки у позикодавця є підтвердження не повернення суми повністю чи частково.

Таким чином, фактичне знаходження оригіналу розписки у ОСОБА_4 вказує на те, що борг не повернуто. Відтак, вимоги третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики підлягають задоволенню частково, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню борг за договором позики в сумі 746700,00 грн., що по курсу НБУ станом на 5 березня 2020 року 24,89 грн. за 1 долар США еквівалентно 30000,00 доларів США. Дане боргове зобов`язання є зобов`язанням власне ОСОБА_1 , а не борговим зобов`язанням колишнього подружжя, тому вимоги ОСОБА_4 задовольняються частково, так як процесуальних підстав заявляти такі у справі про поділ майна подружжя як вимоги третьої особи були відсутні.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 1 березня 2019 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, повернення рухомого майна у спільну сумісну власність подружжя, поділ рухомого майна, визнання права власності на транспортний засіб - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному рухомому майні - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) грошову компенсацію в сумі 135812 грн. 17 коп. вартості Ѕ частки у спільному рухомому майні - транспортному засобі автомобілі марки Hyundai Sonata В-Седан, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи ОСОБА_4 про поділ нерухомого майна подружжя, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна подружжя задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (у шлюбі ОСОБА_6 ) квартиру АДРЕСА_6 , набуту на ім`я ОСОБА_13 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_15 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ) та ОСОБА_13 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ), посвідченого 16 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І., зареєстрованого в реєстрі за №2640.

Поділити нерухоме майно, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (у шлюбі ОСОБА_6 ).

В порядку поділу нерухомого майна подружжя:

Визнати за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_6 .

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_6 .

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (у шлюбі ОСОБА_6 ) на квартиру АДРЕСА_1 .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ меблів та побутової техніки - відмовити.

Вимоги третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_9 ) борг за договором позики в сумі 746700 грн. 00 коп., що по курсу НБУ станом на 5 березня 2020 року 24,89 грн. за 1 долар США еквівалентно 30000 доларів США.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 березня 2020 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Г.Я.Колесніков