Ухвала

від 18.05.2020 по справі 523/15462/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 травня 2020 року

м. Київ

справа № 523/15462/16-ц

провадження № 61-7435ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення майна у спільну сумісну власність, поділ майна подружжя, визнання права власності на майно, стягнення грошової компенсації; за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя; за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 (у шлюбі ОСОБА_2 ) звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Свій позов ОСОБА_2 мотивувала тим, що у червні 2014 року між нею та ОСОБА_1 укладено шлюб.

За час шлюбу придбано на її ім`я на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2014 року квартиру АДРЕСА_1 за спільні кошти подружжя та кошти, що надані їх батьками та ОСОБА_4 .

Крім того, 31 липня 2015 року, у період шлюбу, придбано за спільні кошти на ім`я ОСОБА_1 автомобіль Hyundai Sonata , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Враховуючи, що вказане нерухоме та рухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, проте після припинення проживання сім`єю не дійшли згоди щодо його поділу, крім того, ОСОБА_1 без її згоди та відома переоформив вказаний вище транспортний засіб на свою матір ОСОБА_3 , заявник просила суд, а саме:

визнати договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки Hyundai Sonata , реєстраційний номер НОМЕР_1 , укладений 14 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 недійсним та повернути автомобіль у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

виділити у власність ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки спільного майна;

виділити у власність ОСОБА_1 автомобіль марки Hyundai Sonata , реєстраційний номер НОМЕР_1 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки спільного майна;

поділити майно з урахуванням боргових зобов`язань ОСОБА_2 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частку боргових зобов`язань за договором позики у розмірі 15 тис. доларів США.

Крім того, у жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Свій позов ОСОБА_1 мотивував тим, що у період шлюбу на ім`я ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) набуто у власність квартиру АДРЕСА_1 , а також меблі, побутову техніку на загальну суму 150 тис. грн. Також, посилаючись на відсутність домовленості щодо поділу спільного майна, ОСОБА_1 просив суд, а саме:

поділити майно подружжя, у порядку поділу майна виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ; виділити у власність ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ;

поділити в рівних частка побутову техніку та меблі, кожному вартістю по 75 тис. грн.

У травні 2017 року третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом.

Зазначав, що позичив ОСОБА_2 на придбання квартири грошові кошти у розмірі 30 тис. доларів США.

Враховуючи викладене ОСОБА_4 просив суд стягнути з ОСОБА_6 вказану вище суму позики.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 березня 2019 року позов ОСОБА_2 та позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений 14 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Визнано спільним майном подружжя квартиру та автомобіль, де ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рівна 1/2 частка.

Визнано спільним зобов`язанням подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суму боргу ОСОБА_7 у розмірі 44 400 доларів США.

Поділено спільне майно, зобов`язання подружжя та в порядку поділу майна виділено ОСОБА_1 квартиру, визнавши за ним право власності, та зобов`язання за борговою розпискою перед ОСОБА_7 на суму 44 400 доларів США.

Виділено ОСОБА_2 транспортний засіб, визнавши за нею право власності.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму грошової компенсації у розмірі 10 712 доларів США по курсу НБУ на день винесення рішення як різницю вартості часток майна та боргового зобов`язання.

В іншій частині позовів відмовлено.

У задоволенні самостійних вимог третьої особи ОСОБА_4 про стягнення суми боргу відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартира та автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.

ОСОБА_2 не надавала згоди на відчуження автомобіля, тому договір купівлі-продажу автомобіля підлягає визнанню недійсним.

ОСОБА_2 не спростовано боргову розписку ОСОБА_7 , тому при поділі майна боргові зобов`язання за цією розпискою залишаються за ОСОБА_1 з передачею йому у власність квартири та зі стягненням з нього на користь ОСОБА_2 різниці у вартості часток майна.

ОСОБА_2 не доведено надання її батьком грошових коштів.

ОСОБА_4 відмовлено у стягненні боргу за недоведеністю існування боргу через не надання оригіналу розписки для експертного дослідження.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 березня 2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_2 у частині щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, повернення рухомого майна у спільну сумісну власність подружжя, поділ рухомого майна, визнання права власності на транспортний засіб відмовлено.

Позов ОСОБА_2 у частині щодо стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному рухомому майні задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 135 812 грн 17 коп. вартості 1/2 частки у спільному рухомому майні - транспортному засобі автомобілі марки Hyundai Sonata В-Седан, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 .

Позов ОСОБА_2 та позов ОСОБА_1 у частині щодо поділу нерухомого майна подружжя задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 , набуту на ім`я ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , посвідченого 16 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І. І., зареєстрованого у реєстрі за № 2640.

Поділено нерухоме майно, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку поділу нерухомого майна подружжя, а саме:

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 .

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на зазначену вище квартиру за вказаною адресою.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ меблів та побутової техніки відмовлено.

Вимоги третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 борг за договором позики у розмірі 746 700 грн, що за курсом Національного банку України станом на 05 березня 2020 року 24,89 грн. еквівалентносумі у розмірі 30 тис. доларів США.

27 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного суду від 05 березня 2020 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 639/7335/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 188/227/16-ц, від 19 грудня 2019 року у справі № 2-4440/11, від 27 лютого 2019 року у справі № 755/4757/16-ц та від 31 січня 2019 року у справі № 686/23104/17, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX).

Відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділу XII Прикінцевих положень вказаного Закону № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України та Законом № 540-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення майна у спільну сумісну власність, поділ майна подружжя, визнання права власності на майно, стягнення грошової компенсації; за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя; за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 05 березня 2020 року.

Витребувати з Суворовського районного суду м. Одеси вищезазначену цивільну справу № 523/15462/16-ц .

Надіслати іншим учасникам справи копію касаційної скарги та додані

до неї документи, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України та надати строк для подачі відзиву на касаційну скаргу на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, але який не може перевищувати десяти днів з дня закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

До відзиву необхідно додати докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара