Постанова

від 30.03.2020 по справі 199/6564/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 199/6564/16-ц

провадження № 61-17388св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідачі за первісним позовом:ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2018 року у складі судді Скрипник О. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, який у подальшому уточнили, до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначили, що ОСОБА_6 є власником будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 . Разом з ОСОБА_6 проживає та зареєстрована за вказаною вище адресою його донька ОСОБА_1 .

З відповідачами у них виник спір щодо межі земельної ділянки, який був вирішений рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2016 року.

На виконання цього рішення позивач відновив межу між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , за його замовленням була виготовлена схема межі між вказаними земельними ділянками, з якою відповідач погодилася, проте відмовилась підписати акт встановлення меж.

Після отримання технічної документації на належну на праві власності ОСОБА_2 земельну ділянку, ОСОБА_1 за власні кошти встановила європаркан, вартістю 11 400,00 грн, проти встановлення якого ОСОБА_7 не заперечувала.

Вранці 12 вересня 2016 року позивачі побачили, що без будь-якого попередження ОСОБА_4 руйнує паркан. Внаслідок її неправомірних дій паркан було повністю зруйновано, чим завдано їм матеріальної та моральної шкоди.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивачі просили стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 11 400,00 грн та моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування зустрічного позову зазначала, що вона є особою похилого віку, крім того є інвалідом дитинства другої групи - глухонімою, може спілкуватися тільки за допомогою жестів. Відповідач створює перешкоди у користуванні та володінні належною їй на праві власності земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_2 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2016 року зобов`язано ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_2 та зобов`язано ОСОБА_2 відновити межу між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , проте відповідач за зустрічним позовом рішення суду не виконав, межу не відновив, натомість зруйнував її встановленням єврогіпсових блоків (європаркану).

ОСОБА_7 , вважаючи, що незаконними діями ОСОБА_2 їй заподіяна моральна шкода, яка полягає в порушенні останнім права вільного володіння, користування та розпорядження належною їй на праві власності земельною ділянкою, просила її позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 11 400,00 грн, моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн та судовий збір у розмірі 551,20 грн

Решту позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки 16 вересня 2016 року за безпосередньої участі ОСОБА_8 було демонтовано паркан, який огороджував належний ОСОБА_2 будинок з надвірними спорудами та знаходився на межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 позивачу була заподіяна майнова шкода в розмірі вартості паркану, а також моральна шкода, яка полягає в порушенні нормальних життєвих зв`язків та заподіянні моральних страждань.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 не зазначила, в чому полягає завдана їй моральна шкода, який обсяг моральної шкоди був їй заподіяний та з чого позивач виходила, визнаючи розмір цієї шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2019 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно оцінив докази, надані сторонами, та надав їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у вересні 2019 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2019 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, а їхні зустрічні позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги вказують, що судами рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнято на підставі неналежних доказів, суди не обґрунтували належним чином свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_4 , проігнорувавши принцип оцінки доказів поза розумним сумнівом , позивачами не доведено, що матеріальної та моральної шкоди їм завдано саме з вини відповідачів.

Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу

29 листопада та 02 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на апеляційну скаргу та на касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в яких заявники вказують, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону на підставі належним чином встановлених обставин справи. Вважають, що винність дій ОСОБА_4 повністю доведено, ухвалені у справі судові рішення належним чином обґрунтовані.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 199/6564/16-ц з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2016 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_2 та зобов`язано ОСОБА_2 відновити межу між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно до даних земельно-кадастрової документації.

15 вересня 2016 року за участю державних виконавців рішення суду було виконане, а 19 вересня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

З метою правильності встановлення меж між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 була замовлена земельно-кадастрова документація на земельну ділянку, розроблена схема межі між садибами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та на цій межі встановлено паркан із єврогіпсових блоків (європаркан), вартість якого складає 11 400,00 грн, що підтверджується квитанціями по оплату.

12 вересня 2016 року паркан з євроблоків, встановлений на межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 був зруйнований.

Як убачається з листа Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області від 21 вересня 2016 року № 37.1/2427, працівниками АНД ВП було допитано ОСОБА_4 , яка пояснила, що вона демонтувала паркан, так як він знаходився частково не на межі між будинками з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , його розміри не відповідали стандартним нормам. Працівниками АНД ВП із ОСОБА_4 було проведено бесіду профілактичного характеру про недопущення порушень громадського порядку та необхідність вирішення питання із встановленням межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та вирішення питання щодо демонтажу паркану виключно в судовому порядку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 31 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною другою указаної статті, вина особи, яка завдала шкоди, припускається. Обов`язок доведення відсутності вини покладається на того, хто завдав шкоди.

Відповідні до частини другої статті 22 ЦК України, збитки складаються з реальних збитків та упущеної вигоди. У реальні збитки включається фактична оцінка тих матеріальних витрат, які зазнала особа, а також ті додаткові витрати, яких зазнала чи повинна (може) зазнати особа для поновлення цивільного права для повернення до первісного стану, тобто стану, що передував порушенню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи із ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 11 400,00 грн, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що діями відповідача була спричинена шкода у вигляді зруйнованого паркана позивача.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи з характеру заподіяної позивачеві матеріальної шкоди, її розміру, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 2 000,00 грн, тобто позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково.

Таких висновків суди дійшли виходячи з аналізу наведених вище норм права та із встановлених у справі обставин, зокрема з того, що 16 вересня 2016 року за безпосередньої участі ОСОБА_8 було демонтовано паркан, який огороджував належний ОСОБА_2 будинок із надвірними спорудами та знаходився між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , чим ОСОБА_4 позивачеві було заподіяно як матеріальної так і моральної шкоди, яка полягає у порушенні нормальних життєвих зв`язків та заподіянні моральних страждань.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 не зазначила, в чому полягає моральна шкода, який обсяг моральної шкоди було їй заподіяно та з чого позивач виходила, визнаючи розмір такої шкоди.

Доводи касаційної скарги про те, що вина ОСОБА_4 не доведена належними та допустимими доказами, спростовується встановленими у справі обставинами, наданими позивачами доказами та показами свідків, а також частково поясненнями самої ОСОБА_4 .

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо тлумачення норм процесуального й матеріального права, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів, зокрема апеляційного суду під час апеляційного перегляду справи, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального права й не можуть бути скасовані з підстав, викладених у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Бурлаков Судді:В. М. Коротун М. Є. Червинська