Постанова

від 08.04.2020 по справі 917/691/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/691/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 (колегія суддів у складі: головуючий Плахов О.В., Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 15.08.2019 (суддя Киричук О.А.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Укргазвидобування"

про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі-позивач) звернулося у суд з позовом до Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" (далі-відповідач) згідно якого, уточнивши свої вимоги, просило стягнути з відповідача 438 864,62 грн. збитків, завданих позивачу внаслідок дій відповідача по не передачі у травні 2016 року до газотранспортної системи позивача через віртуальну точку входу 66,11 тис. м куб. природного газу, незважаючи на факт отримання таких обсягів від АТ "Укргазвидобування" (далі-третя особа).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у травні 2016 року порушив право позивача отримати від відповідача обсяги природного газу у відповідному розмірі, які подані до газотранспортної системи через віртуальну точку входу до газотранспортної системи з газорозподільної системи відповідача, чим завдав позивачу збитків у відповідному розмірі, які підлягають стягненню в судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.08.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019, позов задоволено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача, що виразилося у не передачі ним у певний період до газотранспортної системи позивача через віртуальну точку входу відповідного обсягу природного газу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що: апеляційний суд не надав оцінки поважності причин не подання клопотання про витребування доказів у встановлений строк; суди не встановили який обсяг газу був поданий до газотранспортної системи позивача третьою особою через віртуальну точку входу з газорозподільної системи відповідача; причиною збитків позивача є неналежна організація комерційного обліку природного газу в пункті приймання-передачі природного газу по АГРС Мартинівка, у травні 2016 року, яка допущена не з вини відповідача; рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 у справі № 910/17060/16 не має преюдиційного значення для справи, яка переглядається.

3.3. Позивач та третя особа у відзивах на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначили про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просили залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що позивач є оператором газотранспортної системи (далі-Оператор ГТС) - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) згідно пункту 19 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу".

4.2. Відповідач є оператором газорозподільної системи (далі-Оператор ГРМ) - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу".

4.3. Третя особа фізично подаючи природний газ до газорозподільної системи відповідача через автоматизовані газорозподільні системи Кр.Лука, В.Будища, Книшівка та Мартинівка фактично здійснює подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи позивача через віртуальну точку входу з газорозподільної системи відповідача. У травні 2016 року до газотранспортної системи третьою особою було подано природний газ в обсязі 1 177 894,041 тис.куб.м, що підтверджується комерційним звітом третьої особи за період з 01.05.2016 по 31.05.2016 від 08.06.2016 (далі-Звіт), поданим позивачу як Оператору ГТС.

4.4. При цьому, частину з 1 177 894,041 тис.куб.м. природного газу, поданого третьою особою у травні 2016 року до газотранспортної системи було подано з промислових трубопроводів третьої особи через віртуальну точку входу з газорозподільної системи відповідача до газотранспортної системи позивача в обсязі 330,618 тис. м. куб природного газу, що підтверджується поданими по справі доказами на АГРС Кр. Лука, В. Будища, Книшівка та Мартинівка, а решту 12,941 тис. м. куб. газу до газотранспортної системи третьої особи не передавалось.

4.5. Проте відповідач повідомив позивача, що від третьої особи до газотранспортної системи позивача через віртуальну точку входу з газорозподільної системи відповідача в травні 2016 року було подано не 330,618 тис. м. куб природного газу, як стверджує третя особа, а лише 264,508 тис. куб. м., що менше на 66,11 тис. м. куб. природного газу.

4.6. Вказана інформація відображена відповідачем у звіті про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за травень 2016 року, в якому, зокрема, зазначено, що надходження від відповідача обсягів природного газу, поданого в газорозподільну систему від відповідача та направленого на віртуальну точку входу від газорозподільної системи до газотранспортної системи позивача у травні 2016 року склали 264,508 тис. куб. м, тобто обсяг природного газу менший на 66,11 тис. м куб. від поданого третьою особою обсягу природного газу в розмірі 330,618 тис. куб. м.

4.7. Суди встановили, що внаслідок вказаних дій відповідача до газотранспортної системи позивача фактично не надійшло через віртуальну точку входу до неї з газорозподільної системи відповідача 66,11 тис. м куб. природного газу, поданого третьою особою до газорозподільної системи відповідача через АГРС Кр. Лука, В. Будища, Книшівката Мартинівка, що призвело до порушення співвідношення обсягів природного газу, які фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.

4.8. Також встановлено, що позивач для належного здійснення фізичного балансування у травні 2016 року придбав у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за відповідним договором обсяги природного газу безпосередньо в газотранспортній системі у віртуальній торговій точці та вжив заходи фізичного балансування, в тому числі для забезпечення співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраних з точок виходу.

4.9. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 вказаного Кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно частини другої статті 224 Господарського Кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

4.10. Пунктом 5 глави третьої розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, у редакції станом на травень 2016 року, та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 06.11.2015 за № 1378/27823, визначено, що Оператор ГРМ відповідно до положень пункту 6 цієї глави інформує Оператора ГТС стосовно обсягу природного газу, поданого в газорозподільну систему від газовидобувних підприємств, підключених до газорозподільної системи, та направленого на віртуальну точку входу з газорозподільної системи, з розбивкою між замовниками послуг транспортування. Наведена вище інформація повинна бути надана як алокація обсягів природного газу для віртуальної точки входу з газорозподільної системи.

4.11. Встановивши, що відповідач порушив права позивача отримати у травні 2016 року відповідний обсяг природного газу через віртуальну точку входу до газотранспортної системи з газорозподільної системи відповідача, у зв`язку з чим позивач був вимушений придбати природний газ в іншої особи для вжиття заходів фізичного балансування в частині порушення співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраних з точок виходу, що склало реальні збитки для позивача, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

4.12. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів, оскільки із встановлених ними обставин справи вбачається, що дії відповідача містять ознаки складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування до нього такої міри відповідальності, як відшкодування завданих збитків позивачу.

4.13. Таким чином суди всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права і правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у даній справі.

4.14. Доводи заявника, які викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував.

4.15. Колегія суддів перевірила доводи, викладені у касаційній скарзі, на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, та які безпосередньо стосуються правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, та не має права здійснювати переоцінку доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

4.16. Також колегія суддів зазначає, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено відповідними статтями процесуального закону. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

4.17. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

4.18. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.19. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.20. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги немає.

4.21. Наведеним спростовується позиція скаржника щодо незаконності прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі Господарського суду Полтавської області № 917/691/19, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов