Рішення

від 14.11.2008 по справі 2-888/08

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-888/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2008 року. Вільнянский районний суд Запорізької області у складі головуючого: судді Беспалько Т.Д., при секретарі Печонкіної В.П., розглянувши у відкритому судовому засідінні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Орендного виробничого управління житлово- комунального господарства м. Вільнянська про визнання незаконим та недійсним наказу № 9 від 03.04.2008 року про звільнення з роботи, стягнути середній заробіток за час вимушенного прогулу, стягнути моральну шкоду у розмірі 100 000 гривен, компенсацію за невиданий спецодяг

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилається на те, що з 01 березня 2008 року вона була прийнята на роботу двірником по безстроковому договору. 02 квітня 2008 рокву була звільнена у зв»язку з невідповідністю працівника роботі за ст. 28 ч.2 КЗпП України. Вважає, що її звільнили незаконно, вона виконувала свій обсяг роботи, вбирала територію по вул.  Бочарова, 26 у м. Вільнянську, до неї нарікань з боку керівництва не було, умови праці не відповідають діючому законодавству, її підвертали небезпеці захворіти простудними та інфекціоними захворюваннями. За час роботи вона користувалася своїм одягом, який був зіпсований, так як спецодяг їй як двірнику не видавали. У судовому засіданні прохає стягнути середній заробіток за час вимушенного прогулу у розмірі 2406 гривен 06 коп., моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень. Моральна шкода їй заподіяна тим, що її гідність була принижена у зв»язку зі звільненням, у судовому процессі представник відповідача відстоює свою правоту, тим самим завдає їй моральних страждань.

Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що звільнення позивачки було законим. Позивачка недобросовісно відносилася до виконання своїх службових обов»язків, непоодинокі були випадки відсутності позивачки на своєму робочому місті, про що свідчать докладна та заява техніка ОСОБА_2 у підпорядкуванні якої знаходяться двірники ОВУЖКГ. Спеодяг позивачці був виданий, але вона від нього відмовилася, спецінвентарь для роботи видавався , у позивачці було спеціальне приміщення, де знаходився спецінвентарь, необхідний для роботи двірника.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, вислухавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено у судовому засіданні та вбачається Із матеріалів справи позивачка була прийнята на роботу двірником з 01.03.2008 року в ОВУЖКГ м. Вільнянська, що підтверджується наказом № 4. Згідно наказу № 9 від 03 квітня 2008 року була звільнена з роботи з 02 квітня 2008 року за ст. 28 ч.2 КЗпП України. На даний час позивачка працює у ВІК-20.

Згідно ст. 28 ч.2 КЗпП України « якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розрівати трудовий договір.»

Згідно наказу № 4 від 01 березня 2008 року позивачка була прийнята на роботу з строком випробування 3 місяці, що не суперечить вимогам ст. 27 КЗпП України. За час роботи позивачка недобросовісно виконувала свої обов»язки по вбиранню території по вул.  Бочарова, 26 у м. Вільнянську, була відсутня на робочому місці 26.03.2008 року, що підтверджується докладною її техніка- майстера ОСОБА_2 , за що позивачка була попереджена на оперативній нараді 27 березня 2008 року.

Допитані у якості свідків у судовому засіданні технік- майстер ОСОБА_2, двірники ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 пояснили, що позивачка не виконувала свій обсяг робіт, не вбирала під»їзди житлового будинку № 26 по вул.  Бочарова у м. Вільнянську, була забезпечена всім необхідним для роботи, у неї була своя комірка двірника, але позивачка не хотіла робити, знаходила всякі підстави, щоб не виконувати свою роботу. Мусорні баки біля під»зду будинку за неї вбирав інший двірник. Були нарікання жильців будинку керівництву ОВУЖКГ за забруднену територію, яку вбирала позивачка. На зауваження керівництва позивачка не реагувала.Отримувати спецодяг позивчака відмовилася.

Невиконання позивачкою свої обов»язків підтверджується актом від 03 квітня 2008 року, підписанному мастром, техніками ОВУЖКГ. Технік ОСОБА_2 у підпорядкуванні якого знаходяться двірники звернулася до начальника Вільнянського ОВУЖКГ з службовою, в якій вказувала, що позивачка не виконує у повному обсязі уборку території.

Посилання позивачки, що вона вбирала територію по вул.  Бочарова, 26 у м. Вільнянську, яка більше ніж території, які вбирають інші двірники, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні. Так згідно рішення виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 13 грудня 2007 року затверджений норматив обсягів завантаження двірників ОВУЖКГ у м. Вільнянську. становить 3600 кв.м обслуговуючої території на двірника. Територія по вул.  Бочарова, 26, у м. Вільнянську, яку вбирала позивачка згідно розрахунків становить 2617, 2 кв.м, тобто меньше, ніж затверджені нормативи.

Не знайшло свого підтвердження також посилання позивачки та ту обставину, що робота двірника є роботою з підвищеною небезпекою. Згідно переліку робіт з повищенною небезпекою, затвержденного наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 року за № 15 робота двірника не входить у перелік робіт з повищенною небезпекою.

За час роботи позивачка була забезпечена всім необхідним для роботи двірника, але її ставлення до роботи було недбалим, недобросовісним.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачка не довела у суді, що одяг, яким вона користувалася під час роботи і був зіпсований становить 402 гривні. Тим більше, що вона відмовилася від спецодягу, який їй був запропонованний як двірнику.

Згідно ст. 237- 1 КЗпП України « відшкодування власником або уповноваженним ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя». У суді позивачка не довела в чому полягає ця моральна шкода чим вона їй була заподіяна. Тому суд не находить підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 гривень

На підставі викладенного, суд не знаходить підстав для задовлення позову.

Керуючить ст.ст. 60, 209, 212 -215 ЦПК України, ст. 28 ч.2, 233, 237-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Орендного виробничого управління житлово- комунального господарства м. Вільнянська про визнання незаконим та недійсним наказу № 9 від 03.04.2008 року про звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушенного прогулу, стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 гривен, компенсації за невиданий спецодяг відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути

подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на

рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.