Рішення

від 22.03.2020 по справі 644/3115/19

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя Попова В. О.

Справа № 644/3115/19

Провадження № 2/644/310/20

23.03.2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року Орджонікідзевський районний судм. Харкова

у складі:

головуючої судді Попової В.О.,

секретаря Дашкової К.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Доценко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) доПриватного підприємства «Інновація - Гарант» (місце знаходження: 62490, Харківська область, Харківський район, с. Котляри, вул. Миру, буд. 1-Б,код ЄДРПОУ 36875185),третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина НОМЕР_2 (місце знаходження: АДРЕСА_2 ,код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ),

про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що він працював у ПП «Інновація - Гарант» з 08.07.2016 року на посаді менеджера з логістики. Вирішивши проходити військову службу за контрактом у Збройних Силах України , він 27, 28 грудня 2018 року та 02,03 січня 2019 року знаходився у ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 31 грудня 2018 року перебував у Харківському обласному центрі служби крові в якості донора. 04.01.2019 року позивач підписав контракт зМіністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки. ОСОБА_1 було зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_2 на посаду діловода адміністративно-господарчої частини складу пального та мастильних матеріалів. 15 січня 2019 року ОСОБА_1 , з`явившись в офіс ПП «Інновація - Гарант», дізнався про своє звільнення відповідно до наказу №02-к від 03 січня 2019 року, проте зазначений наказ не отримував, свій підпис про ознайомлення не ставив; отримав трудову книжку, про що розписався у відповідній в книзі. Позивач просив визнати дії ПП «Інновація - Гарант» зі звільнення незаконними, поновити його на посаді менеджера з логістики.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2019 року відкрито провадження у справі,постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

10 червня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 наполягав на задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свої доводи аналогічно викладеному в позові. Пояснив, що сумлінно виконував свої трудові обов`язки, працюючи у відповідача, претензій до нього не виникало, до стягнень він не притягався, його робота здійснювалась без зауважень. Не погоджується з тим, що процедура його звільнення за ст.40 КЗпП України була дотримана відповідачем та пояснив, що в грудні 2018 року виявив бажання проходити військову службу за контрактом у Збройних Силах України. 04.01.2019 року він уклав контракт зМіністерством оборони України «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу». Переконаний, що був відсутній на роботі з 27.12.2018 року по 03.01.2019 року з поважних причин та його відсутність не може вважатися прогулом в розумінні п.4 ст.40 КЗпП України, оскільки 27, 28 грудня 2018 року та 02,03 січня 2019 року він був викликаний повістками у Московський районний військовий комісаріат, де з 08 години по 16 годину в зазначені дні займався оформленням обліково-військових документів та проходив медичний огляд; 31 грудня 2018 року перебував у Харківському обласному центрі служби крові в якості донора. Крім того, з усної розмови з керівництвом ПП «Інновація - Гарант» вважав , що він знаходиться у відпустці за власний рахунок з 27.12.2018 року по 09.01.2019 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, з підстав, викладених у відзові на позов. Пояснила, що ОСОБА_1 жодним чином ані усно, ані письмово не повідомив роботодавця про причини своєї відсутності на робочому місці з 27.12.2018 року по 02.01.2019 року. Будь-яких довідок та відомостей, що підтверджують поважність причин відсутності на робочому місці ОСОБА_1 не надавалось; повістки про виклик ОСОБА_1 до військового комісаріату до адміністрації підприємства не надходили. Про намір ОСОБА_1 укласти контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби в збройних силах України роботодавцю відомо не було. Крім того, в доданих до позову копіях повісток йдеться про призов на військову службу. Однак, строкову службу ОСОБА_1 проходив з листопада 2002 року по жовтень 2003 року. Наполягає на тому, що оскільки документи, додані до позову, підписані т.в.о. старшого офіцера військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 , (а.с.а.с.14,15), то ставитись до них взагалі слід критично. Роботодавцем було прийнято наказ №02-к від 03 січня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі ч.4. ст.40 КЗпП України, підстава: акти про відсутність позивача на робочому місті 27,28,31 грудня 2018 року та 02 січня 2019 року. Просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь в судовому розгляді, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи тавстановлено судом,на підставі наказу№16-к від 07.07.2016року ОСОБА_1 було прийнятона роботуна посадуменеджера з логістики ПП«Інновація -Гарант»,що підтверджуєтьсязаписом втрудовій книжці.

Згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку ПП «Інновація-Гарант» ОСОБА_1 працював повний робочий день п`ять днів на тиждень з 09-00 по 18-00 години та перервою на обід з 13-00 до 14-00 годину, (а.с. 51-52).

Відповідно до актів : №1 від 27 грудня 2018 року; №2 від 28 грудня 2018 року; №3 від 31 грудня 2018 року; №4 від 02 січня 2019 року менеджер з логістики ПП «Інновація - Гарант» ОСОБА_1 був відсутній на робочому місті 27,28,31 грудня 2018 року та 02 січня 2019 року, (а.с.а.с.58-61).

Факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місті 27,28,31 грудня 2018 року та 02 січня 2019 року підтверджується також листом ТОВ «Дант І К» від 03.01.2019 року з додатками, (а.с.а.с.53-57).

Наказом відповідача №02-к від 03 січня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за прогули без поважних причин на підставі п.4ст.40 КЗпП України, (а.с.13). Оскільки вимоги про розрахунок від ОСОБА_1 протягом січня 2019 року не надходило, йому було нараховано та виплачено на особисту зарплатну картку усі передбачені законом виплати при розрахунку.

15 січня 2019 року ОСОБА_1 з`явився до роботодавця, отримав трудову книжку, що підтверджується записом в книзі обліку руху трудових книжок, (а.с.а.с. 81-82).

Зі змісту акту від 15січня 2019року вбачається,що ОСОБА_1 фактично ознайомився,але відмовився розписатись таотримати наказпро йогозвільнення №02-квід 03січня 2019року,(а.с.79).

Що стосується строку звернення позивача до суду з позовною вимогою про поновлення на роботі, суд зазначає наступне.

Згідно правил статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що 15 січня 2019 року ОСОБА_1 з`явився до роботодавця, отримав трудову книжку, фактично ознайомився, але відмовився розписатись та отримати наказ про його звільнення №02-к від 03 січня 2019 року.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається,що у день звільнення, після складення акту про відмову розписатись та отримати наказ про звільнення.

З досліджених судом витягів з наказів, ( а.с.а.с. 14,15), вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 , діловод адміністративно-господарчої частини складу пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_2 з 04.02.2019 року по 03.03.2019 року перебував у відрядженні.

За вказаних встановлених обставин суд вважає, що строк звернення до суду з позовною вимогою про поновлення на роботі позивачем не пропущено.

Відповідно до вимог п. 4ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно п. 24Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів»(із змінами, внесеними згідно зПостановами Пленуму Верховного Суду України №4 від 01.04.94 р., №18 від 26.10.95 р., №15 від 25.05.98 р.), при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).

Відповідно до вимог закону, крім встановлення самого факту відсутності на робочому місці, визначальним фактором для вирішенняпитання прозаконність звільненняпозивача зроботи євстановлення поважностіпричин відсутності.

Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКвстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1,2ст.12 ЦПК).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Як вбачається, з матеріалів справи позивач стверджував, що його звільненняпроведено з порушенням законодавства про працю, оскільки причини його неявки на роботу є поважними. Інших вимог не зазначалось , змін та доповнень до позовної заяви позивачем не надавалось.

Судом встановлено, що 04.01.2019 року ОСОБА_1 підписав контракт зМіністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу, який за умовами частини третьої цього Контрактує строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 3 (три) роки. Далі його було зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_2 на посаду діловода адміністративно-господарчої частини складу пального та мастильних матеріалів.

Наказом відповідача №02-к від 03 січня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за прогули без поважних причин на підставі п.4ст.40 КЗпП України.

Відсутність позивача на роботі підтверджується, зокрема, актами про відсутність позивача на робочому місті 27,28,31 грудня 2018 року та 02 січня 2019 року, а також листами ТОВ «Дант І К» від 03.01.2019 року з додатками.

Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП України, суд має виходити з конкретних обставин.

Аналізуючи пояснення позивача в судовому засіданні, суд вбачає,що поважність причин своєї відсутності на роботі27,28грудня 2018року та 02 січня2019року позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим,що в зазначенідати він буввикликаний повісткамиу Московський районний військовийкомісаріат м.Харкова ,де займавсяоформленням обліково-військовихдокументів тапроходив вці днімедичний оглядз 08-00години по 16-00годину,що підтверджується відповідною відміткою на звороті повістки. Проте, ОСОБА_1 неоспорював,що увстановленому порядку ненадавав ці повістки роботодавцю,не заперечував,що відсутнібудь-якідокументи, якіб підтверджувалифакт надання вказанихним повістоквійськового комісаріатув ПП «Інновація-Гарант»,а такожзаписи прореєстрацію данихповісток в журналі вхідної кореспонденції. Таким чином, позивач підтвердив, що не намагався повідомити роботодавця про причини своєї відсутності на робочому місці та про намір укласти 04.01.2019 року контракт з Міністерством оборони України. Крім того, позивач не пояснив мету свого прибуття до військового комісаріату о 08-00 годині, якщо у повістках йому зазначено прибути до призовної дільниці о 09-00 годині .

Крім того, в повістках військового комісаріату, на які посилається позивач як на підставу поважності причин своєї відсутності на роботі, йдеться про «призов на строкову військову службу». Проте, служба за контрактом є службою у добровільному порядку і не є призовом. Відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку позивача, (а.с.131), строкову службу ОСОБА_1 проходив з листопада 2002 року по жовтень 2003 року. Довідку з зазначенням періоду проходження військово-лікарської комісії в Московському РВК м. Харкова позивач суду не надав. Діючим законодавством не визначено обов`язку військового комісаріату повідомляти роботодавця про намір укладання працівником добровільно контракту про проходження військової служби. Тому у військового комісаріату не виникає жодних обов`язків повідомляти роботодавця про намір укладання контракту в добровільному порядку, оскільки такий обов`язок виникає у комісаріату тільки під час призову, чого в даному випадку не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що повістки військового комісаріату, на які позивач посилався як на підставу поважності причини відсутності на робочому місці 27, 28 грудня 2018 року та 02 січня 2019 року, фактично не є належними доказами в розумінні ст. 80 ЦПК України.

Також, суд не бере до уваги твердження позивача в частині того, що він в період з 27.12.2018 року по 09.01.2019 року знаходився у відпустці за власний рахунок, оскільки в судовому засіданні він не оспорював, що з заявою про надання відпустки до роботодавця не звертався і з відповідним наказом про надання відпустки його не знайомили. З досліджених документів, (а.с.а.с.73-78), та пояснень представника відповідача також вбачається, що позивачу в зазначений період відпустка не надавалась.

Разом з тим, відповідно достатті 9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів», в день давання крові та (або) її компонентів, а також в день медичного обстеження працівник, який є або виявив бажання стати донором, звільняється відроботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності іззбереженнямзаним середнього заробітку.

Суд визнає, що ОСОБА_1 31.12.2018 року був відсутній на роботі з поважних причин у зв`язку зі здачею крові.

Звертаючись до суду за захистом порушеного трудового права, позивач заявив вимогу про визнання незаконними дій ПП «Інновація - Гарант» щодо його звільнення з роботи.

Оскільки позивач фактично оспорює його звільнення з роботи, яке оформлено наказом про звільнення, то суд перевірив законність вказаного наказу. Під час слухання справи не було встановлено підстав для скасування оспорюваного наказу про звільнення ОСОБА_1 . В позовній заяві позивач не посилався на норми права, які були порушені при підписанні вказаного наказу, а судом не було встановлено їх в судовому засіданні.

Посилання в наказі на звільнення позивача за прогули без поважної причини, відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України, а в трудовій книжці на звільнення з роботи за прогул без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України, є підставою для вирішення питання щодо наявності правових підстав для зміни формулювання причин звільнення (або в наказі, або в трудовій книжці). Проте, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

З часу прийняття позивача на військову службу закон гарантує йому збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в якому він працював на час вступу на військову службу, до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.Поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, а тільки умову, що такі гарантії надаються особі у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує нацбезпеці, а саме: під час мобілізації, на особливий період.

Проте, враховуючи, що на час вступу на військову службу, тобтона дату укладення контракту з Міністерством оборони України позивача вже було звільнено, компенсації,встановленіЗаконами України «Про військовий обов`язок і військову службу»,«Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,ст.119КЗпП України на ОСОБА_1 не розповсюджуються.

За таких обставин не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставінаведеного, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 44, 76 - 81, 89, 95, 128, 131, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 354, 355ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстрованемісце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Приватного підприємства «Інновація - Гарант» (місце знаходження: 62490, Харківська область, Харківський район, с. Котляри, вул. Миру, буд. 1-Б; код ЄДРПОУ 36875185), третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина НОМЕР_2 (місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про поновленняна роботі відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна та резолютивна частина рішення складена 23.03.2020 року. Повний текст рішення складено 30.03.2020 року.

Суддя Попова В.О.