Постанова

від 15.04.2020 по справі 905/1424/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2020 р. Справа № 905/1424/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Чернота Л. Ф. Зубченко І. В., Радіонова О. О. Телеснюк І.В. Зінов'єв І.Г. - начальник юридичного відділу департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради (в порядку самопредставництва) Рішення міської ради №7/48-4782 від 24.12.2019, Розпорядження №644ос від 06.11.2018) не з'явились розглянувши апеляційну скаргу (вх.№306Д/3) Фізичної особи-підприємця Склярової Антоніни Сергіївни, м.Маріуполь, Донецька область на рішенняГосподарського суду Донецької області від 11.12.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 21.12.2019 року) у справіза позовом до про №905/1424/19 (суддя - Ю. В. Бокова) Фізичної особи-підприємця Склярової Антоніни Сергіївни, м. Маріуполь, Донецька область Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область скасування рішення міської ради та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Склярова Антоніна Сергіївна, м. Маріуполь, Донецька область 31.07.2019 року звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н від 31.07.2019 року до Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область про визнання незаконним та скасування рішення №7/36-3272 від 24.10.2018 року Маріупольської міської ради "Про відмову у поновленні строку оренди земельних ділянок по вул. Куїнджі в Центральному районі міста фізичній особі-підприємцю Скляровій А. С." та визнання поновленим на тих самих умовах та на той самий строк договору оренди земельної ділянки б/н від 31.12.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невмотивовану відмову відповідача поновлювати дію договору оренди земельної ділянки б/н від 31.12.2013, предметом якого є земельні ділянки: 1) кадастровий номер 1412336300:01:007:0350; 2)кадастровий номер 1412336300:01:011:0190, що знаходяться у Жовтневому районі міста Маріуполя на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Зазначає, що ним виконано вимоги ч.1 ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо реалізації переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки б/н від 31.12.2013 року, оскільки він звернувся до відповідача із заявою про продовження строку договору оренди землі за 2 місяці до його закінчення, а також наявні обставини, які відповідно до ч. 6 зазначеної статті є підставою для поновлення Договору на той самий строк та на тих самих умовах, а саме: позивач - орендар виконує свої договірні обов`язки належним чином та продовжує користування земельною ділянкою, протягом місяця після закінчення строку договору, від орендодавця лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди не надходив. Проте,як зазначає позивач, незважаючи на те, що Договір в силу статті 33 Закону Ураїни Про оренду землі автоматично поновлено на той самий строк та на тих самих умовах, відповідач прийняв рішення, яким відмовив у його поновленні.

Також зазначає, що відповідачем не виконані вимоги щодо відповідності інформації, що міститься в інформаційній картці, нормативно-правовим актам, а саме - в ній не зазначено про необхідність суб`єкту звернення подавати разом з іншими документами проект додаткової угоди про продовження договору оренди земельної ділянки. Зазначив, що рішення з розгляду звернення позивача про поновлення строку оренди земельних ділянок прийняте відповідачем з порушенням 30-денного строку, а лист про відсутність наміру подовжувати договір оренди підписаний до фактичного проведення сесії міської ради міським головою, що не є уповноваженою особою. Вказав, що акти виїзних обстежень земельних ділянок, наданих відповідачем, не відповідають дійсності, складені неуповноваженими та невідомими особами, не за встановленою процедурою, та у відсутності позивача. Зазначив, що капітальний ремонт по пр. Миру завершився та не зачепив спірні земельні ділянки; зазначено, що після закінчення дії договору оренди позивач продовжує користуватися земельними ділянками та сплачувати відповідну орендну плату, а відповідач не здійснює будь-яких дій, направлених на повернення безпідставно отриманих грошових коштів від позивача.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 21.12.2019 року) у справі №905/1424/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Склярової Антоніни Сергіївни, м. Маріуполь, Донецька область до Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область про скасування рішення міської ради та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки.

Рішення мотивовано з тих підстав, що позивачем не доведено наявність передбачених статтею 33 Закону України Про оренду землі умов для поновлення договору оренди землі.

Зокрема суд зазначив, що позивачем не доведено виконання вимог статті 33 Закону України Про оренду землі щодо реалізації орендарем переважного права на поновення договору оренди землі, зокрема, в частині надання орендодавцю проекту додаткової угоди щодо продовження строку дії договору оренди землі, а також не доведено продовження користування земельними ділянками після закінчення строку дії договору оренди землі та орендодавцем - відповідачем у встановлений ч. 6 статті 33 Закону України Про оренду землі направлено позивачеві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Також суд зазначив, позивачем у даному випадку обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми, а тому належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Позивач подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування господарським судом першої інстанції обстаивн, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду , обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про ненадання належної оцінки

обставинам направлення відповідачем позивачеві листа про відсутність наміру продовжувати договір оренди, який підписаний неуповноваженою особою-головою Маріупольської міської ради, що не має права одноособово приймати рішення щодо наміру продовження строку договору оренди землі, а також щодо неналежності, недостовірності та недопустимості як доказів невикористання позивачем спірної земельної ділянки після закінчення строку дії Договору актів виїздного обстеження від 27.05.2019,від 28.05.2019 та від 15.08.2019.

Також скаржник наголошує, що судом не враховано, що оспорюване рішення вмотивовано прийняттям Маріупольською мською радою іншого рішення Марупольської міської ради від №7/30-2782 від 25.04.2018, яке оскаржено позиваем в касаційному порядку.

Крім цього, скаржник зазначає про суперечність чинному законодавству висновку господарського суду про обрання позивачем невірного та неефективного способу захисту.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 року Фізичній особі-підприємцю Скляровій Антоніні Сергіївні, м. Маріуполь, Донецька область поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 21.12.2019 року) у справі №905/1424/19; відкрито апеляційне провадження у справі №905/1424/19 та встановлено учасникам справи строк до 12.03.2020 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі.

11.03.2020 року від відповідача у справі - Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область до канцелярії суду надійшов відзив №1825/2020 від 02.03.2020 року на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд апеляційну скаргу ФОП Склярової Антоніни Сергіївни залишити без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 року у справі №905/1424/19 - залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Склярової Антоніни Сергіївни, м. Маріуполь, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 21.12.2019 року) у справі №905/1424/19 призначено на 15.04.2020 року о 14:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 15.04.2020 р. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений надежним чином. Клопотань, заперечень до суду не надав.

При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Учасників справи №922/3371/19 було належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, сторони мали можливість висловити свою додаткову позицію засобами електронного зв'язку. На час розгляду апеляційної скарги жодних пояснень та доповнень до апеляційної скарги не надходило. Також, явку представників сторін було визнано судом не обов'язковою.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства, приймаючи до уваги викладені в листі Ради суддів України від 16 березня 2020 року № 9рс-186/20 рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантинних заходів, які передбачають у тому числі можливість здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", Закону України № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", рекомендації ради Суддів України щодо карантинних заходів, метою яких є збереження здоров'я працівників та мінімізація негативного впливу на здійснення трудових обов'язків, зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю учасників від відповідача за наявними матеріалами.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у режимі відеоконференцзв'язку у відповідності до вимог ст. 222 ГПК України. Складено протокол судового засідання у відповідності до вимог ст.223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

Заслухавши позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене.

31.12.2013 між Маріупольською міською радою (далі - орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Скляровою Антоніною Сергіївною (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до п.п.1.1 якого орендодавець, згідно рішення Маріупольської міської ради від 26 листопада 2013 року №6/31-3945, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться за адресю: ділянка №1: м. Маріуполь, вул. Артема, 35 у Жовтневому районі міста Маріуполя, (кадастровий номер 1412336300:01:007:0350), ділянка №2: м.Маріуполь, вул.Артема, 115 у Жовтневому районі міста Маріуполя, (кадастровий номер 1412336300:01:011:0190).

В оренду передаються земельні ділянки площею: ділянка №1 - 0,0008 га, ділянка №2 - 0,0007 га (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору договір укладена на 5 (п`ять) років (з 26.11.2013 року до 26.11.2018 року).

Згідно з п. 3.2. Договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає.

Відповідно до п. 5.1. Договору земельні ділянки передаються в оренду з метою та за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель установ побутового обслуговування населення (функціонування кіоску з ремонту мобільних телефонів без права будівництва капітальних споруд).

Пунктом 9.2. Договору встановлені обов`язки орендаря, зокрема, орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; використовувати земельну ділянку відповідно до мети та цільового призначення, визначених у договорі, з дотриманням режиму використання земель; сплачувати орендну плату в порядку та у строки, передбачені договором.

Згідно з п. 13.2. Договору цей договір набуває чинності відповідно до ст. 3, 4, 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Вищезазначений Договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками, та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 17.03.2014 №5005999, №5001944.

Відповідно до наявного в матеріалах справи опису вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги від 07.09.2018, реєстраційний номер №46-027-2094, позивач звертався в установленому законом порядку для отримання документу дозвільного характеру: рішення міської ради про подовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Листом № 36-48172-01 від 13.09.2018 Маріупольська міська рада в особі міського голови Бойченка В.С. повідомила позивача про те, що термін дії вищезазначеного Договору спливає 26.11.2018, та, одночасно, про відсутність наміру поновлювати дію вказаного договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Рішенням Маріупольської міської ради Про відмову у поновленні строку оренди земельних ділянок по вул.А.Куїнджі, 35 та по вул.А.Куїнджі, 115 в Центральному районі міста фізичній особі - підприємцю Скляровій А.С. №7/36-3272 від 24.10.2018 розглянуто заяву фізичної особи - підприємця Скляровій А.С. та вирішено відмовити у поновленні строку оренди земельної ділянки площею 0.0007 га (кадастровий номер 1412336300:01:011:0190) для будівництва та обслуговування (функціонування та обслуговування будівель, закладів побутового обслуговування (функціонування кіоску з ремонту мобільних телефонів без права будівництва капітальних споруд) по вул.А.Куїнджі, 115 в Центральному районі міста фізичній особі-підприємцю Скляровій А.С.; відмовити у поновленні строку оренди земельної ділянки площею 0.0008 га (кадастровий номер 1412336300:01:007:0350) для будівництва та обслуговування (функціонування та обслуговування будівель, закладів побутового обслуговування (функціонування кіоску з ремонту мобільних телефонів без права будівництва капітальних споруд) по вул.А.Куїнджі, 35 в Центральному районі міста фізичній особі-підприємцю Скляровій А.С.

Вказане рішення обґрунтоване раніше прийнятим рішенням Маріупольської міської ради Про використання земельної ділянки для капітального ремонту автомобільної дороги та об`єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по просп.Миру від вул.Грецької до вул.Леваневського в Центральному районі міста №7/30-2782 від 25.04.2018 , визначено необхідність вилучення земельної ділянки для суспільних потреб - капітального ремонту просп.Миру від вул.Грецької до вул.Леваневського в Центральному районі міста, зокрема, площею 0,0008 га (кадастровий номер 1412336300:01:007:0350) по просп. Миру 35, яка знаходиться у користуванні фізичної особи-підприємця Склярової Антоніни Сергіївни. Зазначеним рішенням було також вирішено розірвати договір від 31.12.2013.

Вказане рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 у задоволенні позовних вимог останнього було відмовлено.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, в межах доводів та вимог апеляційної скарги,колегія суддів дійшла висновку,що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного .

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі врегульовано, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п'ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку.

З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

За змістом статті 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2-5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1- 5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає згідно з частиною 6 цієї норми.

Для застосування ч. 1 ст. 33 Закону № 161-XIV та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору оренди землі на новий строк; до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Зазначена правова позиція щодо застосування статті 33 Закону України Про оренду землі викладена в постанові Верховного суду від 19.03.2019 р. у справі № 908/2484/17.

Як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, позивачем не доведено виконання зазначених вище вимог законодавства щодо реалізації орендарем переважного права на поновення договору оренди землі , зокрема, в частині надання орендодавцю проекту додаткової угоди щодо продовження строку дії договору оренди землі, наявність протягом місяця після подання орендарем відповідної заяви листа заперечення орендодавця проти поновлення Договору,

Також позивачем не доведено умов поновлення Договору відповідно до ч. 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , зокрема не доведено використання земельної ділянки після закінчення строку дії Договору.

Як було зазначено, договір оренди земельної ділянки від 31.12.2013 було укладено на 5 (п`ять) років (з 26.11.2013 року до 26.11.2018 року), та проведено його державну реєстрацію Реєстраційною службою Маріупольського міського управління юстиції Донецької області 17.03.2018, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 19130233 від 17.03.2018 (номер запису про інше речове право 5005999) та №19115766 від 17.03.2018 (номер запису про інше речове право 5001944). Як вбачається зі змісту вказаних витягів, строк дії даного договору встановлено до 26.11.2018.

Таким чином сторони погодили, що строк дії Договору оренди земельної ділянки від 31.12.2013 встановлений до 26.11.2018 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою реалізації свого права на поновлення договору оренди землі на новий строк позивач звернувся до відповідача через Центр надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради для отримання документу дозвільного характеру: рішення міської ради про подовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку (опис вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги від 07.09.2018, реєстраційний номер № 46-027-2094).

Оскільки згідно з п. 3.1. Договору строк його дії спливає 26.11.2018, а позивач звернувся до відповідача з пропозицію продовжити його дію 07.09.2018, строк, передбачений ст. 33 Закону України Про оренду землі не порушено.

Отже, позивач своєчасно, у встановлений статтею 33 Закону України Про оренду землі строк повідомив орендодавця про наявність наміру в подальшому користування об`єктом оренди на тих самих умовах та на той самий строк, що визначені сторонами в договорі від 31.12.2013.

Проте, всупереч положень статті 33 Закону України Про оренду землі до зазначеної пропозиції про продовження дії Договору позивачем не дадано проекту додаткової угоди, що останнім не заперечується.

В той же час, листом № 36-48172-01 від 13.09.2018 Маріупольська міська рада в особі міського голови Бойченко В.С. повідомила позивача про те, що не має наміру поновлювати договір оренди землі від 31.12.2013, а оспорюваним рішенням №7/36-3272 від 24.10.2018 відмовила в поновленні строку оренди земельних ділянок.

Скаржник безпідставно посилається на те, що зазначений лист підписаний неповноваженою особою-міським головою, що не має права одноособово приймати рішення щодо наміру продовження строку договору оренди землі.

Лист - повідомлення орендодавця про наявність заперечень щодо продовження договору не є рішенням ради, в тому числі щодо регулювання земельних відносин, прийняття яких відповідно до статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування здійснюється виключно на пленарних засіданнях ради.

Натомість, відповідно до статей 12,42 Закону України Про місцеве самоврядування міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста та представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами.

Оспорюване позивачем Рішення Марупольської міської ради №7/36-3272 від 24.10.2018 вмотивовано прийнятим Марупольською міською радою іншого рішення №7/30-2782 від 25.04.2018, відповідно до п.п.1.5, 1.6, 4.4 якого визначено необхідність вилучення спірних земельних ділянок для суспільних потреб - капітального ремонту просп. Миру, та розірвано договір оренди від 31.12.2013, укладений між Маріупольською міською радою та фізичною особою-підприємцем Скляровою А.С.

Пунктом 11.5.2 Договору оренди землі сторони погодили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця допускається лише у разі, коли земельна ділянка, надана в оренду, необхідна для таких суспільних потреб - будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування ліній об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, нафтових і газових терміналів, електростанцій)та об`єктів необхідних для їх експлуатації.

Рішення Маріупольської міської ради від №7/30-2782 від 25.04.2018 щодо необхідності вилучення земельних ділянок та розірвання договору оренди від 31.12.2013, укладеного між Маріупольською міською радою та фізичною особою - підприємцем Скляровою А.С. залишено без змін рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2019. Крім того, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 рішення Донецького окружного адміністративного суд від 04.06.2019, яким відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним та скасування рішення від 25.04.2018 №7/30-2782, залишено без змін, а тому набрало законної сили.

Посилання скаржника на необхідність врахування судом першої інстанції факту оскарження зазначеного рішення в касаційному порядку є безпідставними, оскільки зазначене рішення, яке за результатами апеляційного перегляду залишене без змін, відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набрало законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від №№178047811, 178047556, що містяться в матеріалах справи, право оренди спірних земельних ділянок припинене в силу ст. 31 Закону України Про оренду землі .

Крім того, відповідачем до матеріалів справи наданий акт виїздного обстеження від 27.05.2019 за підписом головного спеціаліста відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Буянова В.М. та Кукуша В. П., в якому зазначено про встановлення за результатами обстеження того, що земельна ділянка з кадастровим номером 1412336300:01:007:0350 за адресою вул.Куїнджі, буд. 35 яка використовувалась ФОП Скляровою А.С. під кіоск з ремонту мобільних телефонів звільнена від будь яких забудов.

Також, відповідачем до матеріалів справи наданий акт виїздного обстеження від 15.08.2019 за підписом головного спеціаліста відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Гаврилова Д.В. та Буянова В.М. , в якому зазначено про встановлення за результатами обстеження того, що земельна ділянка із земель житлової та громадської забудови по вул. Куїнджі, буд.35 загальною площею 0.0008 га (кадастровий номер 1412336300:01:007:0350) не використовувається ФОП Скляровою А.С.

Статтями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд Донецької області дійшов правильного висновку, що вищезазначені акти виїздного обстеження є належними, допустимими достовірними та достатніми доказами невикористання позивачем спірних земельних ділянок після закінчення строку дії Договору та обгрунтовано відхилив відповідні доводи позивача що ці Акти складені та підписані особами, що не наділені відповідними повноваженнями, пославшись на наступне.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотримання вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється шляхом проведення перевірок. За змістом статті 10 вказаного Закону державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України.

Відповідно до п.2.1 посадової інструкції головного спеціаліста відділу контролю за використанням активів Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, затвердженого Директором департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, що міститься в матеріалах справи, останній здійснює перевірки дотримання вимог земельного законодавства у сфері використання активів міської ради на території міста Маріуполя. Крім того, пунктом 2.2. також встановлено, що за результатами перевірок дотримання вимог законодавства у сфері використання активів міської ради головний спеціаліст складає акти обстежень перевірок та вказівки на усунення порушень у разі їх виявлення.

В матеріалах справи містяться розпорядження міського голови м. Маріуполя, якими призначено Гаврилова Дмитра Володимировича, Буянова Василя Михайловича та Кукуша Віталія Павловича на посади головного спеціаліста відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради.

Зазначені у Актах відомості позивачем не спростовані, доказів використання ним спірних земельних ділянок з метою та за цільовим призначенням, наданих за умовами договору - для будівництва та обслуговування будівель установ побутового обслуговування населення (функціонування кіоску з ремонту мобільних телефонів без права будівництва капітальних споруд) під час розгляду справи до суду не надано.

Також господарським судом першої інстанції правомірно відхилено доводи позивача щодо того, що спірне рішення відповідача від 24.10.2018 прийнято в порушення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (стаття 5) та без врахування Законів України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (стаття 1), "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" (пункт 114 Переліку) та розпорядження Кабінету Міністрів України №1275р від 02.12.2015, у зв`язку з чим, рішення відповідача, яким спірну земельну ділянку було надано в оренду позивачу, є дійсним на весь період проведення АТО на території міста Маріуполь. З огляду на те, що на момент судового розгляду спірне рішення є таким, що реалізоване, останнє вичерпало свою дію внаслідок його виконання.

У зв`язку з прийняттям цього рішення виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі, укладення договору оренди землі від 31.12.2013.

В матеріалах справи міститься лист виконавчого комітету Маріупольської міської ради №26.5-66827-09 від 01.11.2019, яким позивача повідомлено про можливість звернутися із клопотанням про повернення безпідставно сплачених коштів за оренду земельних ділянок, якщо такі було сплачено ним після закінчення строку дії договору оренди, що спростовує твердження останнього щодо нездійснення відповідачем будь-яких дій, направлених на повернення безпідставно отриманих від нього грошових коштів.

Разом з тим, як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, сам факт продовження здійснення оплати позивачем орендної плати не може свідчити про продовження користування ним земельними ділянками відповідно до умов Договору,зокрема про знаходження на них відповідних кіосків з обслуговування будівель установ побутового обслуговування населення (функціонування кіоску з ремонту мобільних телефонів.

Також, поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми.

Належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Отже, позивачем у даному випадку обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав.

Зазначена вище правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №905/174/18.

Частиною 4 статі 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 3 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з частиною 1 статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятим у формі та в порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зважаючи на вищенаведен обставини, позивачем не доведено прийняття відповідачем оспорюваного рішення про відмову у поновленні Договору оренди земельної ділянки з перевищенням повноважень, всупереч закону та з порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача та наявність юридичних фактів, з якими закон пов`язує поновлення Договору оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих самих умовавх. Зокрема, на час прийняття оспорюваного рішення позивачем не набуто право на поновлення Договору відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі як в порядку реалізації переважного права, так і відповідно до ч. 6 цієї статті.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими , а оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального права і процесуального права, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає,відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 86, 126, 129, 236, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Склярової Антоніни Сергіївни, м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 21.12.2019 року) у справі №905/1424/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 21.12.2019 року) у справі №905/1424/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.04.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 16.04.2020 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова