Постанова

від 21.04.2020 по справі 1/0310/54/11

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

21 квітня 2020 р.

м. Київ

провадження № 51-2994ск18

Суддя касаційного кримінального суду другої палати у складі Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 19 липня 2011 року.

Суть питання та встановлені судом обставини

Вироком Любомльського районного суду Волинської області від 19 липня 2011 року ОСОБА_2 засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 21 серпня 2015 року, яку ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 29 грудня 2015 року залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження.

Засуджений звернувся із касаційною скаргою, в якій оскаржує вирок Любомльського районного суду Волинської області від 19 липня 2011 року.

Мотиви суду

Суд, перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, дійшов висновку про те, що слід відмовити у витребуванні справи для перевірки в касаційному порядку з таких підстав.

Так, згідно до ч. 2 ст. 388 КПК України (в редакції 1960 року) справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог статті 350, частини другої статті 383, статті 384, частини другої статті 386, частини першої статті 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК України (в редакції 1960 року) у касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).

Зі змісту касаційної скарги засудженого та матеріалів провадження вбачається, що вирок Любомльського районного суду Волинської області від 19 липня 2011 року в апеляційному порядку не переглядався. Натомість, стаття 383 КПК України (в редакції 1960 року) передбачає, що вирок суду першої інстанції може бути оскаржений у касаційному порядку виключно після його перегляду судом апеляційної інстанції.

Таким чином, зважаючи на наведене, вказаний вирок щодо ОСОБА_2 на даному етапі не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, а тому йому слід відмовити у витребуванні справи для перевірки в касаційному порядку.

Крім цього, заслуговує на увагу й те, що ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою на судове рішення, ухвалене понад 8 років тому.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 386 КПК України (в редакції 1960 року) Касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.

Згідно до ч. 4 ст. 386 КПК України (в редакції 1960 року) у разі подачі скарги з пропуском встановленого частинами першою і другою цієї статті строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Засуджений ОСОБА_2 разом із касаційною скаргою на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 19 липня 2011 року подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Однак, відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 353 КПК України (в редакції 1960 року) питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу. За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу, постанову, якою відновляє пропущений строк або відмовляє у його відновленні.

Системний аналіз вказаних положень процесуального закону свідчить про те, що питання про поважність пропуску на оскарження вироку в суді апеляційної інстанції вирішує місцевий суд, який розглядав справу, а питання щодо оскарження у суді касаційної інстанції вироку місцевого суду та судового рішення апеляційної інстанції за результатами його перегляду - здійснюється апеляційним судом.

Таким чином, питання поновлення строку на оскарження вироку Любомльського районного суду Волинської області від 19 липня 2011 року, не відноситься до компетенції Верховного Суду.

З огляду на викладене, керуючись статтями 383, 388 КПК України (в редакції 1960 року), суддя вважає, що слід відмовити у витребуванні справи для перевірки в касаційному порядку.

З цих підстав суддя постановив:

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні справи для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1