Ухвала

від 27.04.2020 по справі 175/860/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

27 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 175/860/19

провадження № 61-6922ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати

Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач),

Калараша А. А., Сімоненко В. М., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики в розмірі 64 000 доларів США, що станом на день укладення договору за курсом Національного банку України, складало 1 729 280,00 грн.

Разом із позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просив вжити заходи забезпечення позову та до розгляду справи по суті накласти арешт на об`єкти нерухомого майна відповідача ОСОБА_3 : житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; приміщення диспетчерської, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; приміщення механічної майстерні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; приміщення кузні-плотні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; будівлю автогаража, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що у разі невжиття вказаних заходів забезпечення позову може бути ускладнено чи неможливе виконання рішення суду, оскільки відповідач може їх відчужити.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2019 року заяву задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майнодо виконання рішення суду : житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 581129412214), загальною площею 229,0 кв. м, житловою площею 72,5 кв. м на земельній ділянці загальною площею 0,154 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0022), який на праві власності належить ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Накладено арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 в минулому імені Газети Правда ) у м. Дніпрі (реєстраційний номер об`єкта 15174931), загальною площею 67,1 кв.м, житловою площею 38,4 кв.м, яке на праві власності належить ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Накладено арешт на нерухоме майно: приміщення диспетчерської, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 і (реєстраційний номер об`єкта НОМЕР_2 ), загальною площею 44,0 кв.м, яке на праві власності належить ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до виконання рішення суду.

Накладено арешт на нерухоме майно: приміщення мехмайстерні, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта НОМЕР_3 ), загальною площею 389,3 кв.м, яке на праві власності належить ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до виконання рішення суду.

Накладено арешт на нерухоме майно: приміщення кузні-плотні, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта НОМЕР_4 ), загальною площею 205,0 кв.м, яке на праві власності належить ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до виконання рішення суду.

Накладено арешт на нерухоме майно: будівля автогаража, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта НОМЕР_5 ), загальною площею 475,9 кв.м, яке на праві власності належить ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до виконання рішення суду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що існують достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

У березні 2019 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2019 року, а також повернення позовної заяви.

Заява мотивована тим, що частина майна, на яке судом накладено арешт, належить іншим особам. Крім того, суд не звернув увагу та не перевірив, що вартість майна, на яке було накладено арешт, не співмірна з розміром позовних вимог

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2019 року заяву ОСОБА_3 задоволено частково.

Скасовано арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 в минулому імені Газети Правда ) у м. Дніпрі (реєстраційний номер об`єкта 15174931), загальною площею 67,1 кв.м, житловою площею 38,4 кв.м, яке на праві власності належить ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07березня 2019 року.

Скасовано арешт на нерухоме майно: приміщення диспетчерської, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 і (реєстраційний номер об`єкта НОМЕР_2 ), загальною площею 44,0 кв.м, яке на праві власності належить ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07березня 2019 року.

Скасовано арешт на нерухоме майно: будівля автогаража, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 і (реєстраційний номер об`єкта НОМЕР_5 ), загальною площею 475,9 кв.м, яке на праві власності належить ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07березня 2019 року.

Скасовано арешт на нерухоме майно: приміщення мехмайстерні, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта НОМЕР_3 ), загальною площею 389,3 кв.м, приміщення кузні-плотні , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта НОМЕР_4 ), загальною площею 205,0 кв. м, накладений ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2019 року.

У скасуванні арешту, накладеного на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 581129412214), загальною площею 229,0 кв. м, житловою площею 72,5 кв. м на земельній ділянці загальною площею 0,154 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0022) відмовлено. У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про повернення позовної заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції наклав арешт на майно, яке відповідачу не належить. При цьому, підстав для зняття арешту на майно, яке належить відповідачу, суд не знайшов, погодившись з висновками районного суду щодо ризиків невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2019 року скасовано в частині скасування арешту.

Клопотання ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в частині скасування арешту, накладеного на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 581129412214), загальною площею 229,0 кв. м, житловою площею 72,5 кв.м на земельній ділянці загальною площею 0,154 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0022) задоволено.

Скасовано арешт, накладений на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 581129412214), загальною площею 229,0 кв. м, житловою площею 72,5 кв. м на земельній ділянці загальною площею 0,154 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0022). В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 задоволено частково. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2019 року скасовано.

Постановою Верховного Суду від 22січня 2020 року касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Снігура А. С. - задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12вересня 2019 року, якою переглянуто ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07березня 2019 року, скасовано та передано питання на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в частині скасування ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2019 року в частині скасування арешту скасовано. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2019 року в частині, в якій скасовано арешт на нерухоме майно, залишено в силі.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року в мотивувальній частині змінено, виключено з неї висновки щодо неспівмірності вжитого заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимоги ОСОБА_1 та щодо того, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 581129412214), загальною площею 229,0 кв. м, житловою площею 72,5 кв. м на земельній ділянці загальною площею 0,154 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0022) є спільним сумісним майном подружжя.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12.09.2019 року в частині задоволення клопотання ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову та скасування арешту, накладеного на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 581129412214), загальною площею 229,0 кв. м, житловою площею 72,5 кв. м на земельній ділянці загальною площею 0,154 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0022), залишено без змін.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2019 року про забезпечення позову скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не перевірив необхідності забезпечення позову в межах заявлених позивачем позовних вимог, саме шляхом накладання арешту, не встановив факту того, чи існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, не перевірив можливість часткового задоволення заяви позивача в межах заявлених вимог, що свідчить про порушення судом порядку вирішення заяви про забезпечення позову.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у квітні 2020 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач просив накласти арешт на нерухоме майно, яке станом на 14 березня 2019 року було зареєстроване за відповідачем. На час розгляду апеляційних скарг на ухвалу суду від 07 березня 2019 року про накладення арешту на майно, свободи та інтереси заявників ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , з урахуванням ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2019 року про часткове зняття арешту, судовим рішенням не вирішувалось, а порушені права були повністю поновлені. Також суд апеляційної інстанції застосував норму права, зокрема статтю 374 ЦПК України, без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, скасувавши ухвалу, яка не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, серед яких є: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем для підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Апеляційним судом установлено, що згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна № 159847994, № 159850585, № 159881671 від 18 березня 2019 року власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_5 , власниками приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , утвореного з будівель по АДРЕСА_3 є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна № 159681310 від 15 березня 2019 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 581129412214), загальною площею 229,0 кв. м, житловою площею 72,5 кв. м на земельній ділянці загальною площею 0,154 га (кадастровий номер 1221486200:05:011:0022) та належить на праві власності ОСОБА_3 .

Скасовуючи ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2019 року, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції не було взято до уваги та не надано правової оцінки характеру придбання майна, а саме, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 знаходяться у шлюбі з 30 червня 2007 року і житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_3 під час шлюбу з ОСОБА_5 у 2014 році і є спільною сумісною власністю подружжя. Окрім того, убудинку зареєстрована та проживає неповнолітня дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Тому забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищезазначений будинок порушує права іншого з подружжя, а саме ОСОБА_5 .

Суд апеляційної інстанції, установивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання можливого майбутнього рішення суду у даній справі, вжиті заходи забезпечення є неспівмірними із заявленими позовними вимогами, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та власного тлумачення заявником норм цивільного процесуального закону України, що регулюють питання забезпечення позову та обставин необхідності вжиття заходів забезпечення позову, і не спростовують правильність висновків судів. Правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко