Рішення

від 18.05.2020 по справі 175/860/19

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 175/860/19

Провадження № 2/202/234/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.

за участю секретаря - Паленко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у березні 2019 року звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2019 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів направлено за підсудністю до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Протоколом автоматизованого розподілу від 19.04.2019 року цивільна справа розподілена судді Кухтіну Г.О.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Кухтіна Г.О. від 24 квітня 2019 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що між позивачем та відповідачем 27.01.2019 року укладено договір позики, який підтверджено розпискою відповідача про отримання позики у сумі 64 000 доларів США, що станом на час укладення угоди за курсом НБУ складало 1 729 280 гривень, з поверненням грошових коштів до 01.03.2019 року. Відповідач своє грошове зобов`язання не виконав та не повернув суму позики, в обумовлені строки. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду та вважає, що з відповідача підлягає стягненню на його користь: 64 000 доларів США, що станом на час укладення угоди за курсом НБУ складало 1 729 280 гривень, - основної суми позики та понесені судові витрати по справі.

Не погоджуючись з заявленими позовними вимогами представником відповідача, адвокатом Бараніковою М.М., 16 жовтня 2019 року подано відзив, в якому остання посилається на те, що позивачем до матеріалів справи долучено ксерокопію розписки начебто написану відповідачем, проте відповідач стверджує, що дана розписка ним особисто не підписувалась, а встановити особу, яка її підписувала неможливо. Також вказує, що з ксерокопії розписки неможливо встановити чітко рік її написання та зазначено серію паспорта ОСОБА_2 як НОМЕР_4, замість вірної НОМЕР_1 , а вказана в розписці адреса проживання відповідача взагалі не існує. Крім цього, зазначає, що договір позики укладений в порушення діючого законодавства, а саме ст.203 ЦК України, за відсутності волевиявлення ОСОБА_2 . У зв`язку з цим просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним.

Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Баранікової М.М. про призначення судово-почеркознавчої експертизи у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року в задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Баранікової М.М. про зупинення провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовлено.

Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Через канцелярію суду подав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Зазначив, що всі наявні докази на підтвердження заявлених вимог суду надано в повному обсязі. Крім того, наголосив, що представником відповідача допускається зловживання процесуальними правами шляхом подання безпідставних клопотань та заяв, неявкою у судові засідання, що порушує право позивача ОСОБА_1 на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Представник відповідача, відповідач у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, 27 січня 2019 року ОСОБА_2 отримав в борг у ОСОБА_1 суму позики в розмірі 64 000 доларів США, які зобов`язався повернути до 01 березня 2019 року.

Даний факт підтверджується копією розписки, яка наявна в матеріалах справи /т. 1, а.с.6/.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України договір позики - це угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальникові) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або з інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 2 статті 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Борговим документом, що підтверджує укладання договору позики між відповідачем та позивачем є розписка, яка посвідчує передання йому визначеної грошової суми. Таким чином, так як договір позики це односторонній договір, то у відповідача виник обов`язок повернути позикодавцю грошові кошти у такій самій сумі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.

Письмова форма договору позики через його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Як передбачено статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При цьому в зв`язку з запереченнями представника відповідача у відзиві стосовно не підписання розписки особисто ОСОБА_2 , а також невідповідності вказаної у копії розписки серії паспорта відповідача, неможливості встановити чітко рік написання розписки та особи, яка її підписала, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Як зазначив ВСУ в постанові від 02.07.14 року по справі № 6-79 цс 14 за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми .

Отже, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046, 1047 ЦК України міститься в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс13. Вказані постанови ВСУ є обов`язковими для застосування всіма суб`єктами правозастосовчої діяльності.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 не підписував розписку від 27 січня 2019 року, сторона відповідача не оспорювала по суті факт отримання грошових коштів.

Незважаючи на те, що вибір процесуальної позиції є правом представника, суд вважає, що з врахуванням оригінальності розписки, факт укладання договору позики між сторонами провадження слід вважати встановленим. Обмін грошових коштів на розписку відбувся одночасно.

Щодо посилань представника відповідача, що вказана в розписці адреса не відповідає місцю реєстрації відповідача, слід зазначити наступне. Так, відповідно до матеріалів справи /т.1, а.с. 17,18,87/ житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 . Крім того, на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2019 року з метою гарантування виконання рішення суду було вжито захід забезпечення позову у вигляді арешту. Враховуючи те, що згідно вимог чинного цивільного законодавства України (ст. 628 ЦК України) зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, в розписці було вказано саме дану адресу позичальника. При цьому Закон України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є одним з національних законів, який встановлює спеціальні правила для громадян України. Відповідно до ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї зі змінами, внесеними Протоколом № 11, які у відповідності до ст.9 Конституції України, Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 04.11.1950 р. від 17.07.1997 р., є частиною національного законодавства України, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати це проживання в межах цієї території. На здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Крім того, посилання представника відповідача, що договір позики був укладений в порушення діючого законодавства, а саме ст.203 ЦК України, а тому він є недійсним, є помилковим, оскільки недійсність вказаного правочину прямо не встановлена законом та підстави для прийняття будь-якого рішення з приводу цього договору у суду відсутні.

Відповідно до ст.10, 11 ЦПК України цивільні справи розглядаються судом у межах заявлених вимог, на підставі наданих доказів.

На підставі наведеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими судом, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які впливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд, з метою забезпечення в повній мірі захисту прав, свобод та інтересів позивача, дійшов переконливого висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати.

На підставі ст.ст.12, 13, 81, 95, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про стягнення коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошові кошти за договором позики у розмірі 1 729 280 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 9 608,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя Г.О. Кухтін