Рішення

від 16.01.2009 по справі 2-37/2009

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-37/2009 рік

РІШЕННЯ

Ім'ям України

16 січня 2009 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

Головуючої судді М.В. Матвієнко

при секретарі Н.Г. Ліщині

з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі із 10.06.1995 року по 05.10.2007 року.

В період шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1. Згідно договору купівлі-продажу квартири від 16.10.2001 року вищевказана квартира оформлена на відповідача ОСОБА_4

У зв'язку з цим та виходячи із тих обставин, що спірна квартира була придбана під час шлюбу за спільні кошти подружжя та відповідно за спільні кошти та за рахунок праці сторін в квартирі був зроблений капітальний ремонт, позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом про поділ спільного майна подружжя.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримала позов та наполягала на визнанні за нею права власності на 1/2 частину квартири, як її частки в спільному сумісному майні подружжя. Свої вимоги позивач та її представник адвокат ОСОБА_1 обґрунтовує тими обставинами, що під час шлюбу їм, як подружжю та у зв'язку з тим, що відповідач є учасником бойових дій в Афганістані, була надана однокімнатна комунальна квартира, яку вони приватизували на обох та впослідуючому продали за 200 доларів США. У 2001 році вона та відповідач придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 4000 грн., або за 1000 доларів США. На придбання квартири вони витратили спільні кошти подружжя, а саме 200 доларів США спільні із відповідачем та 600 доларів США були надані їм як подружжю матір'ю відповідача, як матеріальна допомога на придбання квартири. Будь-яких договорів позики оформлено не було, кошти матері відповідача вони не повертали. Крім того в квартирі нею разом із відповідачем ОСОБА_4 було зроблено капітальний ремонт, проведено автономне опалення за спільні сумісні кошти подружжя. Просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, як її частку в спільному майні подружжя та зобов'язати Золотоніський відділок ЧООБТІ провести державну реєстрацію за нею права власності на 1/2 частину квартири та стягнути із відповідача ОСОБА_4 на її користь витрати по оплаті державного мита.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнали частково та наполягали на залишенні за ОСОБА_4 права власності на більшу частку квартири, а саме на 2/3 частини, а за позивачем визнати право власності на 1/3 частину квартири. В обгрунтування своїх доводів та заперечень позову вони посилаються на ті обставини, що на придбання квартири матір'ю відповідача ОСОБА_4 були надані 600 доларів США, які вона позичила у свідків та віддавала за власні кошти, та що ці кошти були надані нею сину ОСОБА_4 для придбання квартири, а також вони вважають, що заслуговує на увагу і та обставина, що комунальна квартира, яка була приватизована подружжям та впослідуючому продана, надавалася сторонам як пільгова, так як ОСОБА_4 є учасником бойових дій в Афганістані та являється інвалідом ІІІ-ї групи, а тому за цих обставин вони просять визнати за позивачем право власності на 1/3 частину квартири.

Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, яка є матір'ю відповідача, пояснила, що вона на покупку квартири у ОСОБА_6 позичила 600 доларів США, які передала сину, а також ствердила той факт, що кошти вона надавала обом сторонам для придбання квартири для сім'ї, так як вони на той час проживали в зареєстрованому шлюбі, а також те, що вони за час спільного проживання в шлюбі в цій квартирі зробили ремонт та встановили індивідуальне опалення. Гроші, які нею були позичені в ОСОБА_6 вона віддавала особисто із власних коштів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 ствердив той факт, що в 2001 році він позичав ОСОБА_5 600 доларів США для придбання її сину квартири, які вона повернула йому особисто писала йому розписку за позику грошей.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 ствердив той факт, що він близько 5-6 років назад позичав ОСОБА_5 200 доларів США на придбання квартири для сина.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи сторін, свідків, вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає до задоволення, виходячи із слідуючих підстав:

Відповідно до ст. 60 СК України (ст. 22 КпШС України) "майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя".

Згідно ст. 70 ч. 1 СК України "Уразі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю сторін, або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування".

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" п. 19 "вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу".

П. 22 цієї ж Постанови зазначає, що "поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди -виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи".

Відповідно до п. 24 зазначеної Постанови "не належить до спільної сумісної власності майно одного із подружжя, набуте особою до шлюбу, набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному із подружжя особисто, речі індивідуального користування і т.д.".

Суд, проаналізувавши та оцінивши надані сторонами по справі докази в обгрунтування кожним із них своїх вимог та заперечень, приходить до висновку, що спірна квартира є майном, що набуте подружжям за час шлюбу за спільні кошти та належить як чоловікові так і дружині на праві спільної сумісної власності, а тому сторони мають право на рівні частки в їх спільному майні.

Матеріальну грошову допомогу матері відповідача ОСОБА_4, яка нею була надана сім'ї сина, як вона ствердила в судовому засіданні, на купівлю квартири , суд, вважає, що не є підставою для збільшення частки відповідача в спільному майні подружжя, а саме частки в квартирі, як за обставин встановлених в судовому засіданні, пояснень свідка ОСОБА_5, даних в судовому засіданні, так і виходячи з тієї обставини, що дані кошти не були особисто подаровані відповідачу ОСОБА_4 та не оформлені відповідним договором дарування, а як ствердила свідок ОСОБА_5, кошти були надані обом сторонам, сім'ї.

Суд, вважає, що відповідно до ст. 88 ЦПК України із відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по оплаті державного мита, виходячи із вартості квартири на час розгляду справи, відповідно до довідки Золотоніського відділку ЧООБТІ.

Керуючись ст. ст. 62, 88, 130, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 60, 61, 63, 65, 67, 69 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "№11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" , -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 як частку в спільному сумісному майні подружжя.

Визнати право власності на 1/2 частину цієї ж квартири за ОСОБА_4.

Зобов'язати Золотоніський відділок Черкаського ООБТІ провести державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 судові витрати по оплаті держмита в сумі 59 грн. 22 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд. Заява про оскарження рішення суду подається протягом десяти днів з моменту проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду.