Рішення

від 18.07.2007 по справі 3/241

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/241

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.07                                                                                 Справа № 3/241.

Судова колегія у складі суддів Доманської М.Л. (головуючої),  Пономаренко Є.Ю. та Зюбанової Н.М.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства "Алчевська промислова компанія", м. Алчевськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Полістрой", м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 67659 грн. 76  коп.

за участю представників сторін:

від позивача – Скорлупіна Н.В. (дов. від 12.01.07 № 5),

від відповідача –Еременко Є.С. (дов. від 10.05.07),

                         Городницький М.І. (дов. від 10.05.07),

в с т а н о в и в:

Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача суми 67659 грн. 76 коп.

За клопотанням представника позивача здійснювалась технічна звукова фіксація судового процесу.

За клопотанням сторін, зданим до суду 14.06.07, суд в порядку ст. 69 ГПК України продовжив строк розгляду справи на один місяць, до 18.07.07 включно.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області від 18.07.07 для розгляду даної справи призначено колегію у складі суддів Доманської М.Л. –головуючого у колегії, суддів  Пономаренко Є.Ю. та Зюбанової Н.М.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 10.05.07, доповненнями до заперечень, зданими до суду 14.06.07 та 18.07.07, проти позову заперечує з наступних підстав:

-          при проведенні проектних робіт за контрактом від 18.09.06 № 4 було

встановлено, що крім розробки та виготовлення сушильних камер, ціна на які була обумовлена вказаним контрактом, необхідна розробка додаткових устроїв та відповідно розробка проектно-кошторисної документації лінії сушки шлакоблоків;

-          крім проектування сушильних камер, відповідачем розроблена за завданням

позивача та погоджена з останнім проектно-кошторисна документація на додаткові устрої ; вартість додаткових проектно-кошторисних робіт погоджена з позивачем та складає 10000 грн., ці роботи виконані відповідачем, але позивачем не оплачені;

-          після отримання попередньої оплати у сумі 47500 грн. були закуплені необхідні

матеріали та обладнання для виготовлення сушильних камер;

-          у строк до 18.11.06 відповідачем виконані роботи з виготовлення сушильної

камери № 1; відповідно до Робочого проекту відповідач приступив до виготовлення фундаментів під встановлення сушильних камер, проектно-кошторисна документація на виготовлення фундаментів була погоджена з позивачем;

-          роботи з виготовлення фундаментів не передбачались контрактом від 18.09.06

№ 4, але без їх виконання неможливо було провести монтаж лінії для сушки шлакоблоків та сушильних камер;

-          виконання відповідачем вищевказаних додаткових робіт дає останньому право

на перегляд строків виконання робіт, про що й просив відповідач позивача, направивши додаткову угоду до контракту від 18.09.06 № 4, яка прийнята в редакції відповідача, оскільки позивач залишив прохання про перенесення строків закінчення робіт за контрактом без заперечень;

-          у лютому та березні 2007 відповідачем відповідно до Робочого проекту

виконані додаткові роботи, які підлягають додатковій оплаті;

-          02.04.07 відповідачем позивачеві представлений для підписання акт № 1 за

формою КБ-2в щодо виконаних робіт, у 3-денний строк акт підписаний не був, позивач припинив фінансування робіт, відповідач зупинив роботи на об»єкті;

-          12.04.07 відповідач повторно направив вказаний Акт № 1 позивачеві, на що

отримав необґрунтовану відмову від підписання акту (відповідь від 17.04.07 № 39); в акті № 1 за березень 2007 зазначені роботи, які виконані відповідачем відповідно Технічного завдання (що є невід»ємною частиною контракту –п.13.4) та  Робочого проекту (вартість проектних робіт- 10000 грн. –не перевищує договірної ціни –95000 грн.),

-          роботи не прийняті та неоплачені позивачем необґрунтовано; відмова від

підписання акту, у зв»язку з закінченням дії контракту є необґрунтованим;

-          в контракті від 18.09.06 № 4 не містяться відомості про джерело грошових

коштів, способах фінансування, які будуть використані позивачем для оплати будівельних робіт, тому посилання позивача на договори із 3-ми особами (банками) про надання кредитів на оплату робіт за вказаним контрактом є необґрунтованим, та сплата позивачем відсотків за кредитним договором у розмірі 18% річних  не має відношення до вказаного контракту  та не може розглядатись як збитки, пов»язані з цим контрактом.

Доповнення до позову про примусове стягнення авансу та санкцій, здане у судовому

засіданні 06.07.07,  в частині додаткової вимоги про визнання недійсним контракту від 18.09.06 не приймається судом, оскільки суперечить ст.22 ГПК України, згідно з якою позивач має право змінити підставу або предмет позову; до того ж позивачем не доплачено щодо цієї додаткової вимоги державне мито у встановленому чинним законодавством порядку та розмірі. При зменшенні розміру позовних вимог внесене мито не повертається позивачеві.

          Уточненням суми позовних вимог про примусове стягнення авансу та санкцій за невиконання договору, здане у судовому засіданні 18.07.07, позивач в порядку ст.22 ГПК України просить суд стягнути з відповідача 60231 грн. 23 коп., з яких: 47500 грн –аванс, перерахований 26.09.06, 4669 грн. 25 коп. –інфляційна складова авансу,  1151 грн. 71 коп. - 3% річних, 6910 грн. 27 коп. –збитки.

          Дослідивши обставини справи, додатково надані  матеріали, вислухавши представників сторін ,  суд прийшов до наступного.

Позивач уточненням суми позовних вимог про примусове стягнення авансу та санкцій за невиконання договору, зданим у судовому засіданні 18.07.07, в порядку ст.22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог, змінив предмет позову . Вказане уточнення судом розглянуте та приймається як заява про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України,  позовними вимогами слід вважати вимоги про стягнення з відповідача   60231 грн. 23 коп., з яких: 47500 грн –аванс, перерахований 26.09.06, 4669 грн. 25 коп. –інфляційна складова авансу,  1151 грн. 71 коп. - 3% річних,  6910 грн. 27 коп. –збитки.

Між сторонами у справі укладено контракт на виконання робіт  від 18.09.06 № 4 (а.с.12-13), за умовами  якого “Підрядник” (відповідач у справі) прийняв на себе зобов'язання у межах договірної ціни, виконати власними та залученими силами та засобами всі роботи з проектування, виготовлення та монтажу сушильних камер заводу шлакоблочних виробів позивача, усунути недоліки, що виникнуть у межах гарантійних строків експлатації об»акта ввиду неякісного виконання робіт, а «Замовник»(позивач у справі) –забезпечити фінансування здійснення робіт відповідно до умов контракту.

За п.п.3.1,3.2 контракту сторони домовились, що договірна ціна на роботи за протоколом погодження договірної ціни складає 95000 грн. та може змінюватись сторонами у визначених контрактом випадках.

Відповідно до п.4.1 контракту останній діє з моменту підписання на період до повного виконання робіт, що складають предмет контракту; початок робіт –18.09.06, закінчення робіт –до 18.11.06. При цьомуу «Підряднику»надається право ставити питання перед «Замовником»щодо перенесення строків закінчення виконання робіт у разі виникнення обставин, які не залежать від «Підрядника»та заважають виконанню його зобов»язань у встановлені строки (п.4.2, п.4.3 контракту).

За домовленістю сторін фінансування робіт за контрактом здійснюється  «Замовником» шляхом  перерахування на розрахунковий рахунок «Підрядника»50% від суми, зазначеної в п.3.1 контракту у 3-денний строк з моменту його підписання сторонами, решту суми перераховується «Підрядником»частинами, згідно з актами прийняття-передачи виконаних робіт (форма № КБ-2в), які складаються зідно з фактично виконаним обсягом виконаних робіт, протягом 1-го банківського дня з моменту їх підписання.

Відповідно до п.6 контракту рішення «Замовника»про зміну та доповнення робіт приймаються «Підрядником» за умови внесення необхідних змін до кошторисної документації, а також, якщо це потрібно, до договірної ціни та строків будівництва.  Зміни проектно-кошторисних рішень, виконання додаткових робіт з ініціативи «Підрядника»дозволяється лише за умови письмового дозволу «Замовника».

Як вбачається з матеріалів справи, змін до кошторисної документації, до договірної ціни та строків будівництва сторонами не погоджувалось.

Відповідно до умов вказаного контракту за платіжними дорученнями від 26.09.06 № 3 позивач перерахував на адресу відповідача 47500 грн. у якості передоплати за роботи за вказаним контрактом, що відповідачем у справі не заперечується . При цьому позивач зазначає, що для фінансування цих затрат на виконання своїх зобов»язань за контрактом  позивачем був взятий кредит у банку під 18% річних.

Як вже зазначалось, за умовами контракту роботи мали бути виконані у період з 18.09.06 до 18.11.06  (п.п.4.1 контракту). Позивач посилається на те, що роботи у передбачений вказаним контрактом строк та пізніше , у тому числі на суму передплати (авансу), виконані  не були.

У претензії від 11.12.06, отриманої відповідачем 13.12.06 (а.с.10), позивач пропонував відповідачеві виконати свої зобов»язання за контрактом та виконати роботи з проектування, виготовлення та монтажу сушильних камер заводу шлакоблочних виробів, при цьому попереджував, що у разі невиконання відповідних зобов»язань відповідачем, позивач буде вимушений відмовитись від виконання договору та розірвати його у односторонньому порядку.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що у зв»язку з тим, що відповідач вимог позивача не виконав, на претензію не відреагував, недобросовісно віднісся до своїх зобов»язань за контрактом , безвідсотково користувався та не повернув грошові кошти позивача, які отримані останнім за кредитним договором із банком, - виконання відповідачем зобов»язань за контрактом втратило інтерес для позивача, до того ж сплинув строк виконання робіт згідно з п.4.1 контракту, обставини, які дозволяли б відповідачеві вимагати перенесення строку виконання робіт згідно з п.4.3 контракту відсутні, з 18.11.06 відповідач прострочив виконання своїх зобов»язань за контрактом.

На підставі викладеного, ст.ст. 509,510,526,530,612,625,631,837 ЦК України та ст.ст. 173,174,193,216,218,220,222,230,231,232 ГК України позивач просить суд стягнути з відповідача   на свою користь 60231 грн. 23 коп., з яких: 47500 грн –аванс, перерахований 26.09.06, 4669 грн. 25 коп. –інфляційна складова авансу,  1151 грн. 71 коп. - 3% річних,  6910 грн. 27 коп. –збитки.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та доповненні до відзиву.

Оцінивши доводи сторін,  обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зобов'язання сторін у справі ґрунтуються на умовах контракту на виконання робіт  від 18.09.06 № 4.

Відповідачем надані до суду докази наявності ліцензії на відповідні будівельні роботи, у тому числі проектні, тому посилання позивача на те, що у разі відсутності у відповідача ліцензії на  проведення проектних та будівельних робіт, контракт на виконання робіт  від 18.09.06 № 4, пов»язаний з такою діяльністю, повинен бути визнаний недійсним, оскільки не відповідає вимогам закону, відхиляється судом за необґрунтованістю.

Статті 173 Господарського кодексу України і ст.11 Цивільного кодексу України визначають підстави виникнення зобов'язань, у тому числі і з договорів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  згідно з умовами договору і вимогам цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при  відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або іншим вимогам, які  звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження його майна.

В той же час статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки є втрати, яких особа, зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу Україні, ст.ст. 220, 224, 225, 229 ГК України боржник, що порушив зобов'язання, повинний відшкодувати кредиторові понесені збитки, розмір яких доводить кредитор, та до яких відносяться й додаткові витрати, понесені позивачем, що пов'язані з відновленням порушеного права.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, у тому числі відшкодування збитків.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила  зобов'язання, несе відповідальність при наявності вини, якщо інше не встановлено договором чи законом.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин  і яке виражається у зроблених ним витратах тощо. Притягнення до відповідальності у вигляді стягнення збитків можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; противоправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.

Важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії.

Відповідно до умов вказаного контракту  на виконання робіт  від 18.09.06 № 4 фактично  виконаний обсяг робіт погоджується та фіксується шляхом підписання сторонами актів прийняття-передачі виконаних робіт (форма № КБ-2в). На підтвердження виконання робіт за вказаним контрактом відповідач надав до суду акт № 1 за березень 2007, який не підписаний повноважними представниками позивача, не засвідчений печаткою підприємства позивача, тобто не є належним доказом виконання робіт за  контрактом  від 18.09.06 № 4. У разі виконання робіт відповідно до умов договору (контракту) відповідач має право вимагати виконання позивачем зобов»язань в натурі –прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідач не надав до суду доказів того, що після відмови позивача підписати вказаний акт № 1 приймав заходи щодо зобов»язання позивача підписати цей акт № 1 у відповідному порядку, що звертався до суду з відповідним позовом про зобов»язання позивача підписати цей акт тощо. За таких  обставин, факт виконання робіт за  контрактом  від 18.09.06 № 4 суду не доведений.

Строк виконання відповідних робіт визначений сторонами до 18.11.06. За умовами контракту відповідач має право ставити питання перед позивачем щодо перенесення строків закінчення виконання робіт у разі виникнення обставин, які не залежать від відповідача та заважають виконанню його зобов»язань у встановлені строки (п.4.2, п.4.3 контракту). Доказів того, що сторони погодили перенесення (зміну) цих строків на інший термін до суду не надано.  Посилання відповідача на умови відповідної додаткової угоди до контракту щодо перенесення строків виконання робіт не приймається судом до уваги за недоведеністю. Доказів наявності такої додаткової угоди, погодженої сторонами у справі, до суду не надано.

Відповідач не спростував доводів позивача відносно того, що у встановлений вказаним контрактом строк та на день розгляду справи роботи за контрактом, у тому числі  на суму передоплати, відповідачем не були виконані, тобто відповідач належним чином, у повному обсязі, свої зобов'язання за контрактом не виконав, та внаслідок прострочення боржника (відповідача) кредитор (позивач) вправі вимагати відшкодування збитків у сумі авансу, перерахованого 26.09.06 у розмірі 47500 грн..

За таких обставин, позов в частині стягнення авансу у сумі 47500 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.625 ЦК України позивач вимагає стягнення з відповідача  3% річних у сумі 1151 грн. 71 коп. та інфляційні нарахування (інфляційну складову авансу) у сумі 4669 грн. 25 коп. у якості відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, на чому наполягав позивач у судових засіданнях по справі.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До суду не надано доказів того, що зобов'язання відповідача виконати відповідні роботи за контрактом від 18.09.06 № 4, у тому числі  на суму передоплати (авансу) у розмірі 47500 грн.,  замінено на грошове зобов'язання щодо повернення суми передоплати  (авансу) у розмірі 47500 грн. до пред»явлення позову. Як вбачається з матеріалів справи, до пред»явлення позову,  відмовідач не мав жодних грошових зобов»язань перед позивачем за контрактом від 18.09.06 № 4, а тому не може нести відповідальність за прострочення грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача  інфляційних нарахувань (інфляційної складової авансу) у сумі 4669 грн. 25 коп. та 3% річних у сумі 1151 грн. 71 коп. слід визнати необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 6910 грн. 27 коп. (відсотки за користування кредитом), то господарський суд вважає, що не є очевидним необхідний причинний зв'язок між діями відповідача і невиконанням ним своїх зобов'язань за контрактом від 18.09.06 № 4 та діями позивача з отримання кредиту за договором з банківською установою і виплатою відповідних процентів річних та комісій за надання кредиту за цим договором. Так, підписання відповідного договору від 09.10.06 між позивачем у справі та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(а.с.48-51), отримання позивачем кредиту за цим договором та сплата  процентів у сумі, заявленій у позові до стягнення як збитки -6910 грн. 27 коп. ніяким чином не пов»язано з невиконанням відповідачем своїх обов»язків за контрактом від 18.09.06 № 4. Отримання відповідного кредиту можливо необхідно було позивачеві для виконання  своїх зобов»язань за вказаним контрактом щодо здійснення фінансування робіт шляхом перерахування 50% суми договірної ціни у 3-денний строк з моменту підписання сторонами контракту від 18.09.06 № 4. До того ж позивач не довів суду те, що отримав відповідну суму кредиту, що сплачував відповідні проценти за користування цим кредитом та суму фактично сплачених процентів.

За таких обставин, у задоволені позову в частині стягнення збитків у сумі 6910 грн. 27 коп. слід відмовити.

Заперечення відповідача за відзивом відхиляються судом за необґрунтованістю, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Клопотання відповідача щодо призначення судової експертизи, здане у судовому засіданні 06.07.07, відхиляється судом за необґрунтованістю. Фактично  виконаний обсяг робіт відповідно до умов контракту  від 18.09.06 № 4 погоджується та фіксується шляхом підписання сторонами актів прийняття-передачі виконаних робіт (форма № КБ-2в). Лише такі акти та відповідні довідки форми КБ-3, які мають бути підписані представниками сторін, можуть засвідчувати факт виконання робіт  за вказаним контрактом та обсяг і вартість цих робіт. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Як вже зазначалось, у разі виконання робіт відповідно до умов договору (контракту) відповідач має право вимагати виконання позивачем зобов»язань в натурі –прийняти та оплатити виконану роботу. Висновок експерта за відповідною судовою експертизою може бути доказом при вирішенні спору про зобов»язання позивача підписати вказані  акти та довідки.

У судовому засіданні 06.07.07 від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на відповідний поточний рахунок відповідача на суму 58933 грн. 18 коп..

Дане клопотання судом відхиляється з наступних підстав:

згідно ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.3 Роз'яснення Вищого господарського суду від 23.08.94 №02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»умовою  застосування  заходів  до  забезпечення  позову  є достатньо обґрунтоване припущення,  що майно (в тому числі грошові суми, цінні   папери   тощо),   яке  є  у  відповідача  на  момент пред'явлення позову  до  нього,  може  зникнути,   зменшитись   за кількістю або  погіршитись  за якістю на момент виконання рішення.

Так, при поданні заяви про забезпечення позову позивачем не надано належних доказів того, що невжиття заявлених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. Доводи позивача відносно того, що відповідач не знаходиться за своєю юридичною адресою спростовується матеріалами справи, відповідач постійно отримував за вказаною адресою документи по справі, у тому числі ухвалу суду по даній справі від 06.07.07, відправлену відповідачеві 11.06.07 та отриману останнім 13.07.07 за адресою : м.Алчевськ, вул.Горького,37, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 3879574.

Крім того, позивачем у справі заявлене клопотання про виключення доказів, здане у судовому засіданні 06.07.07. Вказане клопотання також відхиляється судом, оскільки виключення доказів господарським судом під час розгляду господарської справи не передбачено чинним законодавством.

Відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, та  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити частково, у сумі 47500 грн. –авансу.

Згідно з ч. 3 п.38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15, при зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається.

Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті державного мита –475 грн. 00 коп. та 93 грн. 06 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру  задоволених вимог.

          На підставі викладеного,   керуючись ст.ст.33,34,43,44,46,49, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Полістрой", Луганська область,  м. Алчевськ, вул..Горького,37, код 33588217,  

на користь Приватного підприємства "Алчевська промислова компанія", Луганська область,  м. Алчевськ,, вул..Гагаріна, 24, код 32445212, аванс у сумі 47500 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита –475 грн. 00 коп. та 93 грн. 06 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачеві після набрання рішенням законної сили.

          3.У задоволені решти позову відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –23.07.07.

Суддя                                                                                                 М.Л.Доманська

Суддя                                                                                                      Є.Ю.  Пономаренко

Суддя                                                                                                      Н.М. Зюбанова