Ухвала

від 12.05.2020 по справі 308/1786/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1786/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2020 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Зборовської Х.В.,

представника позивача - Брунцвик Л.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді заяву товариства з обмеженою відповідальністю Експедиційно-транспортна компанія Сіко про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Експедиційно-транспортна компанія Сіко до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, про визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Експедиційно-транспортна компанія Сіко звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А., про визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

05.05.2020 року від позивача ТОВ Експедиційно-транспортна компанія Сіко до суду надійшла заява про забезпечення позову, згідно з якою просить: накласти арешт та заборону на відчуження корпоративних прав (частки у статутному капіталі) у розмірі 100 % товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-РЕЙН (код ЄДРПОУ: 37742693; 88020, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тельмана, будинок 98), одноосібним засновником (власником) якого є ОСОБА_3 (адреса засновника: АДРЕСА_1 ); накласти арешт та заборону на відчуження на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , одноосібним власником якої є ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

В обґрунтування вказаної заяви посилається на те, що 21.02.2020 року ТОВ Експедиційно-транспортна компанія СІКО (далі - товариство) звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в якому просить суд: визнати недійсним договір про відчуження ОСОБА_1 корпоративних прав (частки у статутному капіталі) в обсязі 100 % ТОВ ЮГ-РЕЙН (код ЄДРПОУ: 37742693; 88020, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тельмана, будинок 98) та квартири (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), на користь її матері ОСОБА_3 .

Позов товариства мотивований тим, що по своїй суті оскаржувані правочини є таким, що вчинені на шкоду позивачу (фраудаторні правочини), оскільки ОСОБА_1 відчужила корпоративні права та квартиру на користь своєї матері у період настання у неї зобов`язання із повернення товариству всього незаконно набутого у нього майна, або його вартості, з метою уникнення від повороту виконання скасованої ухвали у господарській справі № 5008/579/2012.

Позивач зазначає, що у провадженні Господарського суду Закарпатської області ще з серпня 2018 року перебуває заява товариства про поворот виконання судового рішення (ухвали) у справі № 5008/579/2012 (з врахуванням зміни способу повороту) шляхом стягнення з ОСОБА_1 вартості незаконно відчуженого нею майна товариства у сумі 4929832 грн.

Вказує, що відповідно до ч. 6 ст. 333 ГПК України внаслідок повороту виконання судового рішення підлягає поверненню майно або його вартість.

Наголошує на тому, що на дату подання вимоги в межах господарської справи № 5008/579/2012 про стягнення вартості незаконно відчуженого майна ОСОБА_1 була одноосібним власником квартири та єдиним засновником (одноосібним власником) ТОВ ЮГ-РЕЙН , вартість чистих активів якого станом на 31.12.2018 року складала 5433200 грн., що підтверджується даними фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ТОВ ЮГ-РЕЙН за 2018 рік. Позивач повідомляє, що у нього відсутні відомості щодо фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва - ТОВ ЮГ-РЕЙН за 2019 рік.

З метою ухилення від повороту виконання скасованого судового рішення ОСОБА_1 22.11.2019 року відчужила корпоративні права щодо ТОВ ЮГ-РЕЙН у повному обсязі та квартиру своїй матері ОСОБА_3 , про що позивачу стало випадково відомо в листопаді 2019 року.

Позивач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 в процесі провадження з повороту виконання скасованого судового рішення у господарській справі № 5008/579/2012 вже два рази спромоглася відчужити майно. Зокрема, маючи на меті ухилитися від наслідків повороту виконання скасованого рішення, у протиправний спосіб на підставі договору іпотеки № б/н від 24.09.2018 року, що зареєстрований в реєстрі за № 1431, спочатку передала в іпотеку, а потім на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя № б/н від 10.12.2018 року, що зареєстровані в реєстрі за № 3158 та № 3159, відчужила майновий комплекс та земельну ділянку, які підлягали поверненню товариству в натурі в процесі повороту виконання судового рішення. Потім, після подання товариством в порядку ст. 333 ГПК України заяви про зміну способу повороту виконання скасованої ухвали шляхом стягнення з ОСОБА_1 вартості відчуженого нею комплексу нерухомого майна та земельної ділянки товариства, ОСОБА_1 відчужила і все належне їй на праві власності майно шляхом дарування на користь своєї матері.

Зауважує, що ухилення від зобов`язань, які покладаються на особу судовим рішенням, в тому числі в разі виправлення помилки у правозастосуванні, суперечить правовій передбачуваності та правовій визначеності. Відчуження на користь близьких родичів майна, яке має бути стягнуто за рішенням суду, суперечить публічному порядку та моральним засадам суспільства. Суд має надати таким діям належну правову оцінку.

Правочини, неодноразово вчинені ОСОБА_1 з метою відчуження всього належного їй майна у період настання у неї зобов`язання із повернення товариству всього незаконно набутого у нього, або вартості незаконно набутого майна товариства, внаслідок чого ОСОБА_1 перестала бути платоспроможною, мають ставитися судом під сумнів у частині добросовісності. Єдиною метою цих правочинів було ухилення від виконання судового рішення про виправлення помилки правозастосування, що набрало законної сили та подальшому оскарженню не підлягає.

Позивачу відомо, що станом на сьогодні у власності ОСОБА_1 не залишилося жодного рухомого чи нерухомого майна.

Вважає, що неодноразові дії ОСОБА_1 з відчуження майна, яке мало бути повернуто товариству чи за рахунок вартості якого мали бути задоволені вимоги товариства, роблять забезпечення даного позову не тільки виправданим, але й необхідним.

З вказаних підстав, позивач вважає за необхідне просити суд про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони на відчуження на корпоративні права (частку у статутному капіталі) ТОВ ЮГ-РЕЙН у розмірі 100 % активів та накладення арешту та заборони на відчуження квартири, належних одноосібно ОСОБА_3 .

Вказує, оскільки підставою для пред`явлення позову у справі № 308/1786/20, що розглядається складом даного суду (головуючий суддя Сарай А.І.), стало неодноразове зловживання ОСОБА_1 правом власності з метою уникнення від повороту виконання скасованого судового рішення у господарській справі № 5008/579/2012, а поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище, тобто повернення стягувачем ( ОСОБА_1 ) боржнику (товариству) всього одержаного, або його вартості за рахунок власного майна за скасованим рішенням, то за таких обставин спір про право між сторонами відсутній. Застосування ж такої процесуальної дії (повороту) зумовлена необхідністю виправлення помилки правозастосування шляхом відновлення попереднього стану. Тому, з огляду на це, зустрічне забезпечення в межах розгляду справи № 308/1786/20 не може бути застосоване.

Стверджує, що обраний позивачем захід забезпечення позову є обґрунтованим та логічним, не порушить збалансованості інтересів сторін та забезпечить повернення у власність ОСОБА_1 відчуженого нею власного ж майна, в разі визнання недійсними правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири, що, в свою чергу, є необхідною передумовою фактичного повороту виконання рішення суду у справі № 5008/579/2012 за рахунок майна ОСОБА_1 на користь товариства.

Позивач зазначає, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до їх скасування судом або протягом строків, встановлених ст. 158 ЦПК України. Оскільки арешт майна полягає в накладанні заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, при цьому право користування і володіння залишаються за власником такого майна, то відсутні підстави вважати, що відповідачі понесуть збитки у зв`язку з забезпеченням позову.

Вважає, що заходи забезпечення позову не перешкоджатимуть власнику спірного майна використовувати таке майно за призначенням та отримувати прибутки, натомість невжиття заходів забезпечення позову, враховуючи систематичну недобросовісну поведінку відповідача ОСОБА_1 та неодноразове зловживанням правом власності, може утруднити чи зробити неможливим у подальшому захист порушеного права позивача шляхом виконання рішення суду, як у цивільній справі № 308/1786/20, так і у господарській справі № 5008/579/2012.

Враховуючи, що вартість підприємства визначається як вартість його чистих активів, а вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника (ч. 8 ст. 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю ), позивач вказує, що для забезпечення позову необхідно обмежити можливість відчуження активів TOB ЮГ-РЕЙН в межах вартості чистих активів станом на 31.12.2018 року у сумі 4929832 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

При цьому згідно з ч. 4 ст. 153 ЦПК України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

В силу приписів ч. 4 ст. 153 ЦПК України, з огляду на те, що наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, судом призначено її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні заяву про забезпечення позову підтримала та просила задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у відповідній заяві. Додатково пояснила, що відповідач ОСОБА_1 зловживає правом власності, арешт на майно та земельну ділянку не було накладено в межах розгляду господарської справи, у зв`язку з чим відповідач мала можливість відчужити належне їй майно. Представник наголосила, що наразі повернути майно не вдається можливим, в процесі повороту виконання рішення суду позивач просив повернути вартість майна, однак відповідач ОСОБА_1 відчужила все майно. Зауважила, що оскаржувані правочини завдають шкоду позивачу. Відповідач ОСОБА_1 відчужила все майно та на даний час у її власності немає жодного майна, що, на думку представника, продовжує завдавати шкоду позивачу.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ламбрух О.С. у судовому засіданні заперечив проти заяви про забезпечення позову з підстав, наведених у письмових поясненнях по суті заяви про забезпечення позову, що додано до матеріалів справи. Зазначив, що з доводами даної заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 не згідна та вважає, що така заява суперечить нормам матеріального та процесуального права. Зокрема, подана позивачем заява про забезпечення позову не відповідає вимогам, визначеним ЦПК України, до таких заяв, а саме, у порушення п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заявником не наведено пропозицій щодо зустрічного забезпечення, тому, вважає, що на підставі ч. 10 ст. 153 ЦПК України заяву ТОВ Експедиційно-транспортна компанія Сіко про забезпечення позову у справі № 308/1786/20 слід повернути заявнику. Крім того, позивач не наводить в поданій до суду заяві жодних належних і допустимих доказів в обґрунтування заяви, що вказує на підстави для відмови у її задоволенні. Вважає, що вжиття судом заходів забезпечення позову є необґрунтованим та не відповідає процесуальному праву. Зауважує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Також зазначає, що в поданій заяві про забезпечення позову містяться виключно припущення заявника про можливе невиконання відповідачем рішення суду (у випадку ухвалення його на його користь). Жодних належних і допустимих доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником суду не подано. Позивачем взагалі не мотивовано, чому саме буде утруднено або неможливо виконати рішення суду у разі задоволення позову, якщо таке буде ухвалено на користь позивача. Крім того, звертає увагу, що вжиття судом заходів забезпечення позову призведе до протиправного обмеження прав та завдасть збитків добросовісному набувачу майна, що не перебував з ТОВ Експедиційно-транспортна компанія Сіко в жодних правовідносинах і є сторонньою особою у відносинах між ОСОБА_1 та ТОВ Експедиційно-транспортна компанія Сіко . Наголошує, що внаслідок вжиття заходів забезпечення позову законного власника майна буде обмежено в користуванні володінні та розпорядженні належним йому майном, чим буде порушено не тільки норми цивільного права, а також основні засади та норми як Конституції України, так норми європейського права. По суті, відповідача буде обмежено у конституційних правах щодо вільного володіння своїм майном тільки через те, що у позивача виникла необґрунтована підозра у неправомірності набуття права власності, яке було набуто в порядку, передбаченому законом. Процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення з обов`язком довести суду, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який позивач зазначає у своїй заяві, а відтак, вважає, що арешт належного ОСОБА_3 майна є порушенням права на мирне володіння майном та в даному випадку порушує справедливий баланс між її інтересами, як власника майна, інтереси якої є гарантовані законом та особи позивача, який на підставі необґрунтованих доводів прямо впливає на розумний баланс. Вказує, що заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин та не подав належних доказів, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття, а тому в задоволенні заяви належить відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомлено.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та заслухавши представників сторін, суд дійшов наступного висновку.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову необхідне у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, а згідно з ч. 2 цієї статті суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Положенням ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно може зникнути, зменшитись, погіршитись або може бути відчуженим.

Матеріалами справи встановлено, що предметом позову у даній цивільній справі є: визнання недійсним з моменту укладення договору про відчуження ОСОБА_1 корпоративних прав (частки у статутному капіталі) в обсязі 100 % ТОВ ЮГ-РЕЙН на користь ОСОБА_3 ; визнання недійсним з моменту укладення договору дарування серії та номер № 1828, виданого 22.11.2019 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А., на підставі якого ОСОБА_1 відчужено на користь ОСОБА_3 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оспорювані договори є такими, що укладені ОСОБА_1 на шкоду ТОВ Експедиційно-транспортна компанія Сіко , як кредитору, з метою уникнення від виконання зобов`язань, що виникли на підставі скасування рішення суду (ухвали) у справі № 5008/579/2012, та є за своєю правовою природою фраудаторними правочинами.

Як на фактичні обставини виникнення спору у даній справі позивач вказує, що в провадженні Господарського суду Закарпатської області з 28.08.2018 року перебуває заява ТОВ Експедиційно-транспортна компанія Сіко про поворот виконання судового рішення (ухвали) у справі № 5008/579/2012 шляхом стягнення з ОСОБА_1 вартості незаконно відчуженого нею нерухомого майна товариства у сумі 4929832 грн. На дату подання вимоги про стягнення вартості незаконно відчуженого майна ОСОБА_1 була єдиним засновником та одноосібною власницею ТОВ ЮГ-РЕЙН , вартість чистих активів якого станом на 31.12.2018 року за даними балансу складала 5433200 грн., а також була одноосібною власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач повідомляє, що ОСОБА_1 в процесі провадження з повороту виконання рішення у справі № 5008/579/2012 спочатку передала в іпотеку, а потім відчужила майно, яке мало повернутися у власність позивача. З цих підстав позивач був змушений змінити спосіб захисту права, а саме звернутися за стягненням з ОСОБА_1 вартості незаконно відчуженого майна. Однак, в результаті тривалого зволікання та порушення процесуальних строків з боку Господарського суду Закарпатської області з накладенням арешту на майно ОСОБА_1 , остання з метою ухилення від виконання повороту судового рішення, 22.11.2019 року відчужила корпоративні права щодо ТОВ ЮГ-РЕЙН своїй матері ОСОБА_3 , про що позивачу стало випадково відомо 27.11.2019 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Директором ТОВ ЮГ-РЕЙН була та залишається в даний час ОСОБА_1 . Одночасно ОСОБА_1 відчужила шляхом дарування на користь ОСОБА_3 вищевказану квартиру.

Поряд з цим, позивач звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2020 року у вказаній справі для забезпечення повороту виконання накладено арешт на кошти та банківські рахунки ОСОБА_1 , а також на все майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності в межах суми 4929832 грн.

Крім того, позивач вважає, що відчуження корпоративних прав ОСОБА_1 та дарування квартири на користь матері порушує його право отримати компенсацію за майно, що вибуло з його володіння у протиправний спосіб, а скасування оскаржуваних договорів відчуження та повернення частки у статутному капіталі ТОВ ЮГ-РЕЙН та спірної квартири у власність ОСОБА_1 є необхідною умовою для реального виконання повороту скасованого рішення у справі № 5008/579/2012 та виправлення помилки правозастосування, і, без повернення вказаного майна у власність ОСОБА_1 захист права позивача у належному обсязі є неможливим.

Як встановлено судом, на розгляді у Господарському суді Закарпатської області перебуває заява ТОВ Експедиційно-транспортна компанія СІКО б/н від 28.08.2018 року про поворот виконання судового рішення (ухвали) Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 року у справі № 5008/579/2012. Заява обґрунтована покликанням на факт скасування ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 року у справі № 5008/579/2012, на підставі якої ОСОБА_1 набула статусу сторони виконавчого провадження (стягувача) у справі № 5008/579/2012 та права на звернення стягнення на предмет іпотеки (майно ТОВ Експедиційно-транспортна компанія Сіко ).

Згідно з ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2020 року у справі № 5008/579/2012 за позовом ТОВ Компанія з управління активами Ізі Лайф до відповідача ТОВ Експедиційно-транспортна компанія Сіко , за участю третьої особи: ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород , про стягнення 7739093,85 грн., на яку посилається позивач, за наслідками за розгляду заяви ТОВ ЕТК СІКО від 01.10.2019 року про забезпечення повороту виконання судового рішення, а також вжиття заходів зустрічного забезпечення за заявою ОСОБА_1 від 21.01.2020 року, постановлено: заяву ТОВ Експедиційно-транспортна компанія СІКО від 01.10.2019 про забезпечення повороту виконання рішення суду (ухвали від 28.08.2018 року № 5008/579/2012) з врахування доповнень до неї, задовольнити частково; накласти арешт на всі доходи ОСОБА_1 , в тому числі на рахунки, відкриті в установі банку АТ КБ Приватбанк , на всі рахунки, відкриті ОСОБА_1 в установі АТ УкрСиббанк та на всі рахунки, відкриті в інших банківських установах, а також на все майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, в межах суми 4929832 грн.; в іншій частині забезпечення - відмовити; в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів зустрічного забезпечення від 21.01.2020 року - відмовити.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень зазначену ухвалу оскаржено в апеляційному порядку та Західним апеляційним господарським судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і призначено розгляд справи.

Між тим, на думку суду, наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів. Наразі заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову.

Слід зазначити, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано доказів існування високої імовірності утруднення чи неможливості виконання рішення суду, виходячи з пред`явлених вимог за даним позовом, у випадку невжиття заходів забезпечення позову, про що йдеться у заяві про забезпечення позову.

При цьому будь-яких належних обґрунтувань та доказів тому, що відповідач має намір ухилятися від виконання рішення в разі задоволення позову та вчиняє відповідні дії, позивачем не наведено, а сама по собі наявності спору щодо виконання зобов`язань у господарській справі, на думку суду, не є достатньою підставою для застосування відповідних заходів забезпечення позову.

Разом з тим, суд зауважує, що право на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які діяли як офіційні особи. Стаття 13 Конвенції гарантує ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі кожному, чиї права і свободи, що викладені в Конвенції, було порушено. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13 Конвенції, має поширюватися на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (справа Класс та інші проти Німеччини , 06.09.1978).

Обставини, що слугують підставами для забезпечення позову, обрання виду та меж такого забезпечення є предметом доказування.

Відповідно до вимог ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Натомість обов`язок доведення наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову покладено ЦПК України на заявника. Заявником наявність цих обставин не доведено суду.

Таким чином, суд приходить до переконання, що наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів, а відтак, з урахуванням положень ст. ст. 149, 150 ЦПК України та відповідних роз`яснень Верховного Суду України, а також того, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову у даній цивільній справі слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 149-153, 259, 260, 353-355 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Експедиційно-транспортна компанія Сіко про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Експедиційно-транспортна компанія Сіко до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталія Анатоліївна, про визнання недійсним правочину (договору) відчуження та набуття корпоративних прав (частки у статутному капіталі) та договору дарування квартири.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VIII Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Дата складення повного тексту ухвали - 13 травня 2020 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області А.І. Сарай