Рішення

від 30.09.2008 по справі 2-460/08

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№2-460/08

РІШЕННЯ

іменем України

30 вересня 2008 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Бережної Н.М. при секретарі Шелудько Т.М. адвоката ОСОБА_1

І розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

21.02.2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказує на те, що 16 грудня 2005 року о 21 годині позивач зі своїми товаришами проходив біля Будинку Культури в с Комсомольське Зміївського району Харківської області, де в цей час були відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, які почали ображати ОСОБА_2 нецензурними словами в присутності інших осіб, нанесли удари в область голови та тулуба, збивши позивача з ніг і продовжували лежачого на землі бити ногами в область голови та тулуба, чим причинили йому фізичну біль та шкоду здоров'ю, крім того принизили його честь та гідність.

В зв'язку з побиттям, позивач вимушений був звернутися за медичною допомогою, оскільки відчував сильну біль в області голови та шлунку, паморочення, втрачав свідомість, слабкість, сонливість, різкі перепади тиску. З 28.03.2006 року по 07.04.2006 рік проходив курс стаціонарного лікування в Комсомольській міській лікарні з діагнозом гастродуоденит в стадії загострення, дискенезія ЖВП, ВСД за змішаному типу. Крім того, проходив огляд в Харківській вузловій лікарні ПЗЛ 27.12.2005 року, 26.12.2005 року.

05.09.2006 році була проведена операція з приводу видалення рецидивірующої атероми лівої біля вушної області та призначено лікування. Гематома виникла в результаті дій відповідачів, які наносили удари ногами в область голови та вушної раковини. В зв'язку з лікуванням позивач поніс витрати на обстеження в сумі 347 грн., на ксерокопіювання матеріалів кримінальної справи в сумі 70,75 грн., за юридичну допомогу 1545 грн. та судові витрати 33 грн., проїзд в транспорті в Зміївський РВ УМВС України в Харківській області за період розслідування кримінальної справи, а також в Зміївський районний суд Харківської області та для проходження курсу лікування на суму 287 грн., всього сума матеріальної шкоди складає 2292,75 грн.

Крім того, позивачу діями відповідачів завдана моральна шкода, яку він оцінив в 5000 грн., яка виразилася в приниженні його честі та гідності в присутності багатьох сторонніх осіб в ході безпричинного побиття, ображення нецензурними словами, а також виразилася в моральних стражданнях та переживання в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, із-за чого ОСОБА_2 вимушений був постійно відвідувати медичні заклади, проходити курси лікування, оперативне втручання, пропускаючи навчання. З вини відповідачів у нього були порушені нормальні життєві зв'язки із-за неможливості продовжувати активне суспільне життя.

В ході розгляду справи по суті позивач ОСОБА_2 відмовився від позовних вимог до ОСОБА_10, в зв'язку з тим, що її син - відповідач ОСОБА_8 досяг повноліття, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_11 позовні вимоги свого довірителя підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі, пояснюючи, що в результаті побиття її сина ОСОБА_2 у нього з'явилася гематома біля лівого вуха, в зв'язку з чим йому була проведена операція, за лікування сина були понесені витрати. Всього сума матеріальної шкоди складає 2292 грн., що підтверджується доказами наданими до матеріалів справи. Діями відповідачів її сину завдана моральна шкода тим, що йому спричинено фізичну біль та шкоду здоров'ю, принижено його честь та гідність. Після випадку з сином вся сім'я змушена була переїхати в друге місце проживання, вона представник позбулася роботи.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1 наполягала на задоволенні позову, вказуючи, що вина відповідачів в скоєні злочину передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, відносно позивача підтверджується постановою суду про звільнення від покарання в зв'язку з амністією, оскільки відповідачі звільнені від покарання з нереабілітуючих підстав.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 позов не визнали, вважають, що вони злочину відносно ОСОБА_2 не скоїли, а тому не спричинили йому ні матеріальної ні моральної шкоди.

Представник відповідачів ОСОБА_12 позов не визнав, вважав вимоги позивача необгрунтованими, вказав, що ціна позову не підтверджується доказами, будь-яких доказів понесених витрат на лікування позивач не надав та не доказав в судовому засіданні чи потрібно було йому таке лікування і чи пов'язано воно зі скоєним відповідачами, тілесних ушкоджень позивачу не завдано, також вважав, що вимоги задоволення моральної шкоди не заслуговують на увагу, тому просив в позові відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали кримінальної справи №1-17/2007 за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та цивільної справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного.

Як свідчать матеріали справи, постановою Зміївського районного суду Харківської області від 12.11.2007 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 були визнані винними в скоєні злочину передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, тобто в хуліганстві, скоєного групою осіб, однак в наслідок акту амністії були звільнені від кримінальної відповідальності (а.с. 6-7). На день розгляду справи ця постанова ніким не скасована і не змінена, а тому являється обов'язковою при розгляді даної цивільної справи про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, захланної позивачу внаслідок злочинних дій відповідачів.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка ЇЇ завдала.

Ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змазаності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

В судовому засіданні ні позивач, ні його представники не довели, що діями відповідачів позивачу ОСОБА_2 завдано матеріальну шкоду в сумі 704,75 грн.

Так, надані позивачем в підтвердження завданої йому матеріальної шкоди:

- квитки за проїзд в транспорті на суму 287 грн. (а.с. 17-21), якими позивач підтверджує матеріальну шкоду не можуть буди доказами, що підтверджують, що ці транспортні витрати понесені саме позивачем, оскільки пред'явлені квитки неіменні, не містять дати проїзду, маршруту, мають розбіжності по їх вартості на один і той же маршрут, а також неможливо встановити зв'язок між часом поїздок і пред'явленими квитками та необхідністю таких поїздок.

- квитанції про понесені витрати за ксерокопіювання документів в сумі 70,75 грн. (а.с. 8-11) не підтверджують, що саме він поніс вказані витрати і саме за ксерокопіювання яких документів.

- витрати в сумі 347 грн. понесені позивачем на медичне обстеження (а.с. 22) не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджують причинного зв'язку між необхідністю такого обстеження та діями відповідачів.

Крім того, матеріалами кримінальної справи, а саме з Акту судово-медичного дослідження №316 від 24.12.2005 року та з висновку експерта №21 від 16.01.2006 року про те, що на тілі ОСОБА_2 тілесних пошкоджень та їх слідів не виявлено. Вказаний в медичних документах діагноз вегето-сосудиста дистонія по гіпотонічному типу не є тілесним пошкодженням, а тому при оцінці ступеня тяжкості тілесних пошкоджень не враховується та висновку комісійної судово-медичної експертизи №233 від 26.04.2007 року, судово-медичних даних про те, що наявність причинно-слідчого зв'язку між патологічними змінами в області лівої вушної раковини і подіями, які мали місце 16.12.2005 року не встановлено (а.с. 61-62 т. 1 кримінальної справи, а.с. 143-153 т. 2 кримінальної справи) не стверджується необхідність медичного обстеження.

Таким чином, в задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 704,75 грн. позивачу слід відмовити.

У відповідності з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Як встановлено, винними діями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 позивачу ОСОБА_2 завдано моральну шкоду.

З урахуванням наведених вище обставин, глибини фізичних та душевних страждань позивача, в зв'язку з погіршенням можливості протягом тривалого часу вести повноцінне життя, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 3000 грн., що відповідає вимогам розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів належить стягнути судовий збір по 10 грн. 20 коп. з кожного на користь держави.

Відповідно до ст. ст. 84, 88 ЦПК України солідарно з відповідачів на користь позивача належить стягнути витрати за правову допомогу 1545 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 30 грн.

Керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_10 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3000 (три тисячі) грн., витрати за правову допомогу 1545 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 30 грн., всього 4575 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 судовий збір по 10 (десять) грн. 20 коп. з кожного на користь держави.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржене судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.