Ухвала

від 12.05.2020 по справі 755/2851/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/2851/18

Провадження №: 1-кс/755/2194/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2020 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження №42018100040000024 від 16 лютого 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України,

в с т а н о в и л а :

прокурор Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 звернулась до слідчої судді з клопотанням про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1474863980366).

Мотивуючи клопотання,прокурор посилаєтьсяна те,що Міністерствомфінансів Українита Комунальнимпідприємством зпитань будівництва житлових будинків «Житлобудінвест-УКБ» 15 листопада 2010 року укладено договір № 28010-02/161 про закупівлю квартир.

Предметом вказаного договору виступило житло, визначене у додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 16 Додатку № 1 до договору купівлі-продажу № 28010-02/161 від 15 листопада 2010 року, Міністерство фінансів України придбало чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно з Актом приймання-передачі квартир АДРЕСА_3 від 28 грудня 2010 року, Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлобудінвест-УКБ» передало, а Міністерство фінансів України прийняло квартири розміщені на ділянці АДРЕСА_4 , у тому числі чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_5 .

У подальшому, відповідно до Акту № 1/88 квартира АДРЕСА_1 передана Державній податковій адміністрації України.

Розпорядженням Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 17 червня 2011 року № 263 зазначена квартира включена до числа службових житлових приміщень.

Відповідно ордеру на зайняття службового приміщення № 5827 від 27 лютого 2018 року на підставі розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 55 від 09 лютого 2018 року видана ОСОБА_4 та членам її родини.

У подальшому, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 01 лютого 2018 року на підставі свідоцтва про право власності б/н, виданого Київською міською державною адміністрацією 19 квітня 2011 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 08 квітня 2011 року № 520-С/КІ за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Разом з тим, відповідно до інформації Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» від 13 березня 2020 року № 110/908-513, Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ) не видавалось.

Крім того, наказ від 08 квітня 2011 року № 527-С/КІ Головним управлінням житлового забезпечення не видавався.

В подальшому, 02 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчено договір Іпотеки № 38 (індексний номер 39497705 від 02 лютого 2018 року (номер запису про іпотеку 24663412), предметом якого виступила квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до зазначеного договору ОСОБА_6 уклав договір іпотеки з ОСОБА_8 зі строком виконання основного зобов`язання до 04 березня 2018 року.

Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом).

Статтею 5 цього Закону передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.

Відсутність вказаних ознак є підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

Так, квартира АДРЕСА_1 , є власністю держави в особі Державної фіскальної служби України, проте право власності на вказане майно зареєстроване за ОСОБА_6 поза волею дійсного власника на підставі підробленого свідоцтва про право власності.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_6 не був законним власником квартири АДРЕСА_1 , а отже незаконно розпорядився цим майном шляхом передачі його в іпотеку.

Наявність договору іпотеки та його реєстрація в державному реєстрі речових прав створює загрозу можливого відчуження вказаної квартири, у разі невиконання боржником зобов`язання за договором іпотеки, оскільки іпотекодержатель має право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.

Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №4 від 06 квітня 2020 року квартира АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42018100040000024 від 16 лютого 2018 року.

Таким чином, задля захисту права власності дійсного власника цього майна в особі Державної фіскальної служби України виникла необхідність у накладені арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

За вказаним фактом розпочато кримінальне провадження №42018100040000024 від 16 лютого 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт не було тимчасово вилучене, крім того, прокурором зазначаються ризики того, що з майном, яке є предметом вчинення кримінального правопорушення можуть вчинятися дії з його подальшого відчуження третім особам, тому розгляд клопотання в силу ч. 2 ст. 172 КПК України можливо здійснити без повідомлення власника майна.

Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання у повному обсязі та просила його задовольнити.

Слідча суддя, вивчивши клопотання, дослідивши матеріали додані до клопотання, дійшла такого висновку.

Відповідно до частини першої ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно частини другої цієї статті КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у наведених випадках, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно за сукупності даних розслідуваного злочину, відповідає вимогам ст. 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.

Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №4 від 06 квітня 2020 року квартира АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42018100040000024 від 16 лютого 2018 року.

У судовому засіданні слідчою суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

Крім того, слідча суддя враховує ту обставину, що органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюються невстановлені особи, які на не передбачених законом підставах заволоділи зазначеною квартирою, а тому є обґрунтованою вимога прокурора в частині позбавлення права користування квартирою АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, ст. 175, ст. 309, 372, ст. 392, ст. 532 КПК України, слідча суддя

п о с т а н о в и л а:

клопотання прокурор Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 задовольнити.

Накласти арешт шляхом позбавлення права відчуження та розпоряджання майном, а самеквартирою АДРЕСА_1 у містіКиєві (реєстраційний номер об`єктанерухомого майна 1474863980366).

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання копії, безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майн а, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідча суддя: ОСОБА_1