Ухвала

від 07.12.2020 по справі 755/2851/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/2851/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2020 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №42018101040000024 від 16 лютого 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України

в с т а н о в и л а:

адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, у якому просить скасувати арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .

Заявник вважає, що арешт накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2020 року на нерухоме майно, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 . Зазначене майно постановою слідчого від 11 травня 2020 року визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні. Заявник вказує на те, що зазначене нерухоме майно не відповідає вимогам ст. 98 КПК України, в ході досудового розслідування не встановлено, хто є потерпілим, кому заподіяні збитки та на яку суму, відсутні відомості, які вказували б на незаконність походження вказаного майна. Окрім того, на даний момент кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42018101040000024 від 16 лютого 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України закрито, а тому відпали підстави для накладення арешту на нерухоме майно. Із зазначених підстав заявник просить скасувати арешт, накладений на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, а також надав витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань на підтвердження факту закриття кримінального провадження № 42018101040000024 від 16 лютого 2018 року.

Вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими заявник обґрунтовує доводи клопотання, заслухавши адвоката ОСОБА_3 , ознайомившись з матеріалами кримінального провадження № 42018101040000024, слідча суддя дійшла такого висновку.

Ухвалою слідчої судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2020 року задоволено клопотання слідчої та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 106,2 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_4 .

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як зазначається в ухвалі слідчої судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2020 року метою застосування арешту є збереження речових доказів, згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Постановою слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 23листопада 2020року закрито кримінальне провадження №42018101040000024 від 16 лютого 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Статтею 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі викладеного та враховуючи відсутність на даний час необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 22, 98, 170-174 КПК України, слідча суддя,

п о с т а н о в и л а:

клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №42018101040000024 від 16 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 України - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2020 року в провадженні №1кс/755/2338/20 на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 16 год 00 хв 11 грудня 2020 року.

Слідча суддя ОСОБА_1