Рішення

від 15.08.2007 по справі 32/199пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/199пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.08.07 р.                                                                               Справа № 32/199пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.

за участю представників сторін

від позивача:  Кравченко Т.О. довіреність від 22.06.07р.

від відповідача: Родіков П.М. довіреність від 04.07.07р.

від третіх осіб: 1. Махсма С.П. довіреність від 22.06.07р.

                      2. Оганджанян В.С. довіреність від 13.03.07р.

за позовом: Маріупольської міської ради м. Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕГО” м. Маріуполь

третя особа: 1. Управління міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь

                   2. Товариство з обмеженою відповідальністю „СП Конкріт Строй”

м. Маріуполь

про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання звільнити площі підземного переходу.

Позивач, Маріупольська міська рада м. Маріуполь, 13.06.07р. звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕГО” м. Маріуполь, треті особи у справі: 1. Управління міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю „СП Конкріт Строй” м. Маріуполь про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання звільнити площі підземного переходу.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що внаслідок ліквідації Міського комунального підприємства дорожно - експлуатаційного управління м. Маріуполя, припинився договір оренди укладений між цим підприємством та відповідачем. Внаслідок припинення договору, позивач, як власник об'єкту оренди  - підземного переходу, що знаходиться  розташованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 71 а (перехрестя пр. Леніна та пр. Металургів),  провів конкурс щодо передачі його частини в оренду. За результатами проведення конкурсу, переможцем було визнано ТОВ “СП Конкріт Строй”. Проте, відповідач, до теперішнього часу не звільнив підземний перехід, чим порушує права позивача як власника майна.

26.06.2007р. позивачем були подані уточнення позовних вимог, в яких він просить суд зобов'язати відповідача: 1) усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні підземним переходом, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 71 а (перехрестя пр. Леніна та пр. Металургів); 2) звільнити підземний перехід, що знаходиться  за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 71 а (перехрестя пр. Леніна та пр. Металургів), шляхом демонтування торгівельних павільйонів та кіосків. Ці вимоги розцінюються судом як зміна предмету позову та приймаються до розгляду, як остаточно заявлені.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що: 1) позивачем не надано належних документів на підтвердження права власності на спірне майно; 2) в силу ст.761 ЦК України, договір оренди, який був укладений між відповідачем та МКП 19.02.1993р., зберігає свою силу для позивача, як для власника об'єкта оренди; 3) в теперішній час господарським судом розглядається справа про визнання недійсним договору оренди, укладеного між позивачем та ТОВ “СП Конкріт Строй” за результатами проведеного конкурсу щодо оренди спірного майна; 4) ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не містить такої підстави для припинення договору оренди, як ліквідація юридичної особи-орендодавця.     

Треті особи у справі без самостійних вимог на предмет спору - Управління міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь (далі по тексту - третя особа 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю „СП Конкріт Строй” м. Маріуполь (далі по тексту - третя особа 2) підтримували позицію позивача у справі в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

19.02.2003р. між Державним комунальним дорожно - експлуатаційним управлінням м. Маріуполя (назва підприємства зазначена на печатки, що міститься на договорі), як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лего”, як орендарем, було укладено договір оренди підземного переходу (далі – договір оренди), що розташований  на перехресті пр. Леніна та пр. Металургів в м. Маріуполі (арк. справи 12-13, т.1).

В подальшому, згідно з розпорядженням виконкому Маріупольської міської Ради від 6.05.1993р. відбулась реорганізація Державного комунального дорожно - експлуатаційного управління м. Маріуполя  у Міське комунальне підприємство шляхово-експлуатаційне  управління м. Маріуполя.

Згідно з п. 1.3. статуту Міського комунального підприємства дорожно -експлуатаційного  управління м. Маріуполя, підприємство є комунальною власністю Маріупольської міської громади, від імені та в інтересах якої права суб'єкта комунальної власності здійснює Маріупольська міська рада.

30.10.2002р. позивачем було прийнято рішення “Про ліквідацію міського комунального підприємства дорожно - експлуатаційне  управління”.

18.07.2006р. Міське комунальне підприємство дорожно – експлуатаційне  управління м. Маріуполя виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України, з цього часу юридична особа є такою, що припинилась.

Вважаючи договір оренди припиненим, позивач, як власник об'єкту оренди, провів конкурс, щодо передачі в оренду об'єкта права комунальної власності, переможцем якого було визначено третю особу 2, та відповідно, 30.03.2007р., було укладено договір на довгострокову оренду нежитлового приміщення – частини підземного переходу, розташованого за адресою пр.Леніна, буд.71-а у м.Маріуполі, загальною площею 320 кв.м.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи право власності позивача на спірне майно та вважаючи договір оренди таким що діє, продовжує займати площу підземного переходу, про що, зокрема, зазначено в заяві відповідача про застосування заходів забезпечення позову ( арк. справи 119 – 120, т. 1).

Оцінюючи доводи позивача, та відповідні заперечення відповідача, пояснення третіх осіб, суд виходить з наступного.

По-перше, в силу ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Підтвердженням права комунальної власності територіальної громади                             м. Маріуполя, в особі позивача, на спірне майно є свідоцтво про право власності від 7.05.2003р., яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської Ради  від 16.04.2003р. № 158/2 (арк. справи 12,42, т.2). Перелічені документи на момент розгляду справи не скасовані та не визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Тотожність об'єкта оренди за договором спірному майну, підтверджується:                   а) матеріалами інвентаризаційної справи, за даними якої спірне майно мало первісне позначення як домоволодіння без номеру на перехресті пр. Леніна та пр. Металургів;                б) рішенням колегії Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської Ради від 23.04.2003р. № 122 , згідно з яким спірному майну присвоєно поштову адресу: пр. Леніна, 71-а (арк. справи 19, 9-11, т.2)

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним право власності позивача  на спірне майно.

По-друге, ч.2 ст.781 ЦК України передбачено, що договір найму припиняється у випадку ліквідації юридичної особи, яка була наймодавцем або наймачем за договором.

Аналогічна підстава для припинення договору оренди, закріплена у ч.2 ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Як вказано вище, орендодавець за договором оренди – був підприємством комунальної власності, та, в зв'язку з виключенням з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України припинився, як юридична особа.

Як слід, самий договір оренди, в силу ч.2 ст. 781 ЦК України – припинився.

Внаслідок припинення договору оренди відповідач позбувся права володіння об'єктом оренди за договором.

Посилання відповідача на те, що в силу ст.761 ЦК України позивач  є особою якої належать права передачі в оренду майна, а Міське комунальне підприємство дорожно -експлуатаційне  управління м. Маріуполя було лише уповноваженою особою, здійснити передачу майна в оренду, і тому ліквідація Міського комунального шляхово-експлуатаційного  управління м. Маріуполь не впливає на подальше існування договірних орендних відносин (право оренди відповідача), оцінюються судом критично, з огляду на таке.

Як, ст.761 ЦК України, так і ст.5 Закону “Про оренду державного та комунального майна”, передбачено, що орендодавцем може бути, як власник речі (майна), так і уповноважені ним особи, підприємства.

Законодавець у приписах ч.2 ст.781 ЦК України, пов'язує припинення договору не з моментом припинення  юридичної особи - власника майна, а саме з моментом припинення наймодавця (орендодавця).

Тому, навіть при існуванні власника майна, як суб'єкта цивільних правовідносин, він не набуває прав (обов'язків) орендодавця за договором оренди, у випадку ліквідації самого орендодавця.

Таким чином, припинення права оренди відповідача за договором (в зв'язку з припиненням самого договору), в силу ч.1 ст.1212 ЦК України, (якою обумовлено, що особа зобов'язана повернути майно тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала), є безумовною підставою для повернення майна його власнику.

Отже, твердження відповідача про те, що йому не надходило вимог від позивача про витребування майна, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, не впливають на право позивача звернутися до суду з такими вимогами, оскільки, зазначені права власника (щодо володіння, користування та розпорядження майном), є порушеними вже з моменту припинення у відповідача права на оренду.

Слід зазначити, що матеріали справи в сукупності свідчать про те, що відповідач знав, як те, що позивач вважає себе власником спірного майна, так і про те, що орендодавець – Міське комунальне підприємство дорожно-експлуатаційне  управління м. Маріуполя, - ліквідований, і тому мав здійснити дії щодо повернення майна позивачеві.

Також, суд вважає хибними доводи відповідача про те, що позивач в теперішній час не є володільцем спірного майна, внаслідок укладання договору на дострокову оренду нежитлового приміщення від 30.03.07р., і тому не має прав на звернення до суду з даним позовом, оскільки:

1) як вбачається зі свідоцтва про право власності  САА № 946688, виданого Маріупольської міською радою 07.05.03р., загальна площа підземного переходу складає 1625,4 кв.м, тоді як, за договором на дострокову оренду нежитлового приміщення від 30.03.07р., третій особі 2 в оренду передана частина – 320 кв.м.

При цьому, відповідач у справі стверджує про наявність у нього прав на оренду всього підземного переходу.

Тобто, позивач, як власник, навіть при передачі в оренду третій особі 2 частки спірного майна, залишається володарем іншої частини, і тому має право на відповідний позов.

2) незважаючи на укладання акту прийому-передачі від 06.04.07р. №5185, за поясненнями позивача та третіх осіб, фактична передача 320,0 кв.м підземного переходу позивачем в оренду третій особі 2 не відбулась, оскільки, відповідач не звільнив займані ним приміщення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дійсно з боку відповідача має місце порушення прав позивача, як власника об'єкту нерухомості – підземного переходу, розташованого по пр. Леніна, 71-а у м. Маріуполі, яке полягає у протиправному володінні цим майном відповідачем, та як слід, має місце порушення прав позивача як власника, щодо розпорядження цим майном (як щодо власного володіння, так і щодо здійснення фактичної передачі частини об'єкту третій особі 2).    

Посилання відповідача на те, що відсутні документи про передачу спірного майна від ліквідованого підприємства, Міського комунального підприємства дорожно-експлуатаційного  управління м. Маріуполь, позивачу не приймається судом, як обґрунтовані заперечення проти позову, оскільки, навіть відсутність цих документів не впливає на право власності позивача та відповідну реалізацію цього права.

Та взагалі, суд вважає надуманим клопотання відповідача про витребування від позивача документів: акту про право власності на землю; акту комісії про прийняття спірного об'єкту і введення його в експлуатацію; документів щодо фінансування будівництва, стосовно приймання – передачі підземного переходу під час ліквідації; документів, підтверджуючих набуття в оперативне управління спірного майна МКП Міське комунальне підприємство „Дорожно – експлуатаційне управління м. Маріуполя”; звіт ліквідатора Міського комунального підприємства дорожно - експлуатаційного  управління м. Маріуполь, з огляду на те, що зазначені документи не є такими, що необхідні для вирішення цього спору.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на наведені вище обставини, керуючись нормами матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Що стосується клопотання відповідача про застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони позивачу та третій особі 2 вчиняти певні дії, суд вважає його таким що не підлягає задоволенню, оскільки  застосування таких заходів ніяким чином не могло сприяти запобіганню утруднення виконання рішення (або неможливості його виконання), навіть при вирішенні спору на користь відповідача. Та взагалі, за своєю суттю  заходи забезпечення мають стосуватись предмету позовних вимог, а не заперечень відповідача у справі.    

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, передбаченому                 ст. 49 ГПК України.

На підставі  ст.ст. 104, 328, 361, 391, 761, 781, 1212 ЦК України, Закону України  „Про оренду державного та комунального майна”, керуючись  ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Маріупольської міської ради м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕГО” м. Маріуполь, треті особи у справі: 1. Управління міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю „СП Конкріт Строй” м. Маріуполь про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном та зобов'язання звільнити площі підземного переходу.

Товариству з обмеженою відповідальністю „ЛЕГО” (87500, Донецька область,              м. Маріуполь, пр. Будівельників, 187/66; ЄДРПОУ 20361763) усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні підземним переходом, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 71 а (перехрестя пр. Леніна та  пр. Металургів).

Товариству з обмеженою відповідальністю „ЛЕГО” (87500, Донецька область,              м. Маріуполь, пр. Будівельників, 187/66; ЄДРПОУ 20361763) звільнити підземний перехід, що знаходиться  за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 71 а (перехрестя пр. Леніна та пр. Металургів), шляхом демонтування торгівельних павільйонів та кіосків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕГО” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 187/66; ЄДРПОУ 20361763) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область м. Маріуполь, пр. Леніна, 70; ЄДРПОУ 33852448) витрати з державного мита в сумі 85, 00 грн. та за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн.

Рішення набирає законної сили 27.08.07р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд  згідно розділу XII ГПК України.

Суддя