Постанова

від 01.06.2020 по справі 1-550/11

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

01 червня 2020 року

м. Київ

справа № 1-550/11

провадження № 51-2318ск20

Суддя Касаційного кримінального суду Верховного Суду Ковтунович М. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2020року,

встановив:

За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25квітня 2017 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 3 ст. 368 КК на строк 6 років з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих функцій в органах внутрішніх справ і державної влади на строк 3 роки з конфіскацією всього майна; ч. 2 ст. 365 КК на строк 4 роки з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих функцій в органах внутрішніх справ і державної влади на строк 2 роки із штрафом у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн в дохід держави; ч. 1 ст. 364 КК на строк 3 роки з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих функцій в органах внутрішніх справ і державної влади на строк 2 роки із штрафом у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн в дохід держави.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.364КК у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно розпорядчих функцій в органах внутрішніх справ і державної влади на строк 3 роки з конфіскацією всього майна із штрафом в сумі 8500 грн в дохід держави.

На підставі ст. 54 КК ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання «майор міліції».

Також вказаним вироком засуджено ОСОБА_2 до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 3 ст. 368 КК на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих функцій в органах внутрішніх справ і державної влади на строк 3 роки з конфіскацією всього майна; ч. 1 ст. 364 КК на строк 3 роки з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих функцій в органах внутрішніх справ і державної влади на строк 2 роки із штрафом у розмірі 4250 грн в дохід держави.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.364КК у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 54 КК ОСОБА_2 позбавлено спеціального звання «старший лейтенант міліції».

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 12 лютого 2020 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25квітня 2017року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасував, а кримінальну справу на підставі п. 2 ч. 1ст. 6 КПК України 1960 року за відсутністю в діянні складу злочину закрив.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить змінити ухвалу апеляційного суду в частині не виконання судом та прокуратурою ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19 травня 2011року, а саме щодо перевірки всіх фактів фальсифікації матеріалів кримінальної справи, зазначених в його касаційній скарзі, прийняти законне рішення по факту фальсифікації матеріалів кримінальної справи, беззаконня з боку суддів, прокурорів, співробітників СБУ, скасувати запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, повернути йому спеціальне звання «майор міліції», прийняти законне рішення по факту незаконного його тримання у місцях позбавлення волі, прийняти законне рішення щодо заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень співробітниками СБУ. В іншій частині рішення апеляційного суду залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу та узгоджуватись з положеннями ст.398КПК України 1960 року.

Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, підставами для скасування або зміни вироку та ухвали касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст.370 цього Кодексу), неправильне застосування кримінального закону (ст.371 КПК України 1960 року) та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 цього Кодексу).

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року в касаційній скарзі повинна бути зазначена вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на обґрунтування цього, з огляду на положення ч. 1 ст. 398 цього Кодексу.

Посилаючись у касаційній скарзі на необхідність перевірки судових рішень особа, яка подає скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, які, на її думку, допущені судами при постановленні цих рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Проте ОСОБА_1 вказані вимоги кримінально-процесуального закону при подачі касаційної скарги не дотримав та подав скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 350 КПК 1960 року.

Так, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 фактично стосуються вироку місцевого суду та порушень, допущених службовими особами правоохоронних органів під час досудового слідства, що не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, оскільки вказаний вирок місцевого суду було скасовано апеляційним судом, а незаконність дій службових осіб не була предметом розгляду у цій кримінальній справі. При цьому, відповідно до ст. 275 КПК України 1960 року розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред`явленого їм обвинувачення.

Разом з тим, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо незаконності ухвали апеляційного суду. Більш того, Верховний Суд звертає увагу останнього на вимоги ст. 398 КПК України 1960 року, згідно з якою касаційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок або ухвалу, постанову про закриття справи лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.

Таким чином, зазначені недоліки є перешкодою для вирішення питання про витребування справи.

Відмова у витребуванні справи не перешкоджає її витребуванню при повторному надходженні касаційної скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійде протягом строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК України 1960року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребовуванні справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України 2012 року, Суддя

постановив:

Відмовити ОСОБА_1 у витребовуванні кримінальної справи для перевірки її в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя М. І. Ковтунович