Постанова

від 27.05.2020 по справі 911/2115/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2020 р. Справа№ 911/2115/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Бовсунівська Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Запаскін М.Р., представник на підставі ордеру серії АІ №1017226 від 22.12.18

від позивача: адвокат Фоменко Р.О., представник на підставі ордеру серії АІ №1017710 від 14.01.2020

від позивача: Марущак Я.М. - голова ОСББ

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: адвокат Мелехова О.С., представник на підставі ордеру серії КВ №360591 від 18.03.2020

від третьої особи: Ровінський Ю.Г. особисто

розглядаючи матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ровінського Юрія Григоровича

на рішення Господарського суду Київської області від 23 вересня 2019 року (повний текст складено 24.09.2019 р.)

у справі № 911/2115/19 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аманд"

до Білоцерківської міської ради

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Ровінський Юрій Григорович

про визнання незаконним та скасування підпункту 1.3 пункту 1 рішення № 88-08-VII від 24.03.2016р.,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог:

1.1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" (далі - ОСББ "АМАНД", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської ради (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ФОП Ровінський Ю.Г., про визнання незаконним та скасування підпункту 1.3 пункту 1 рішення №88-08-VII від 24.03.2016 р. "Про поновлення договорів оренди землі" щодо поновлення договору оренди землі ФОП Ровінському Ю.Г. під розміщення спеціалізованого магазину з виставково-офісними приміщеннями в м. Біла Церква, загальною площею 0,0832 га, кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:04:005:0084.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем норм чинного законодавства під час прийняття підпункту 1.3 пункту 1 рішення "Про поновлення договорів оренди землі" № 88-08-VII від 24.03.2016 р. в частині надання земельної ділянки загальною площею 0,0832 га на розі вулиць Пролетарської та Інтендантської (кадастровий номер 3210300000:03:017:0034) ФОП Ровінському Ю.Г. строком на 5 років.

1.3. 17.09.2019 р. до Господарського суду Київської області від Білоцерківської міської ради надійшла заява № 3160/01-15 від 13.09.2019 р. (вх. № 17751/19 від 17.09.2019 р.) про визнання позовних вимог, відповідно до якої відповідач зазначив, що 29.08.2019 р. на пленарному засіданні 75 сесії Білоцерківської міської ради VII скликання прийнято рішення № 4152-75 VII від 29.08.2019 р. "Про визнання позовних вимог ОСББ "АМАНД" у справі №911/2115/19 щодо скасування рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки", у зв`язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України, Білоцерківська міська рада надає до суду зазначене вище рішення та визнає в повному обсязі позовні вимоги (а.с. 67-68, 69).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 23 вересня 2019 року у справі № 911/2115/19 позов задоволено (а.с. 78-87).

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

3.1. ФОП Ровінський Ю.Г. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

4.1. Третя особа у апеляційній скарзі зазначає, що судом на з`ясовано чи оформлено у відповідності до вимог законодавства право постійного користування позивачем земельною ділянкою чи право власності на неї.

4.2. Цивільна правоздатність позивача виникла з 28.03.2019 р. - дати його державної реєстрації, а тому право оренди третьої особи, яке виникло з 07.12.2017 р. договором оренди землі не порушено.

4.3. Третю особу не було належним чином повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції.

4.4. До позовної заяви додано письмові докази, які належним чином не засвідчені.

4.5. В силу ч. 4 ст. 191 ГПК України суд мав постановити ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки порушуються права третьої особи на землю.

4.6. Позивач не може бути суб`єктом звернення, оскільки на думку третьої особи, позивач не є суб`єктом господарювання (а є не господарюючим суб`єктом).

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

5.1. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що земельна ділянка щодо якої він звернувся, закріплена за багатоквартирним будинком, знаходиться під будинком та прибудинковою територією.

5.2. Факт приналежності земельної ділянки до прибудинкової території багатоквартирного будинку визнаний відповідачем та третьою особою не спростований.

5.3. У рішенні Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 15.04.1986 №157 та від 29.08.1989 №290 зазначено, що затверджено акт державної приймальної комісії щодо житлового будинку приведеною площею 4147 кв.м., житловою площею 2130 кв.м.

5.4. Перебування спірної земельної ділянки на балансі - до предмету спору не відноситься.

5.5. Положеннями Статуту позивача покладено на нього обов`язок із захисту прав співвласників багатоквартирного будинку в незалежності від часу їх порушення.

5.6. Позивач зазначає, що є суб`єктом господарювання у розумінні ч. 2 ст. 55 ГК України.

6. Розподіл справи:

6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019 р., справа № 911/2115/19 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Євсіков О.О.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 р. апеляційну скаргу ФОП Ровінського Ю.Г. на рішення Господарського суду Київської області від 23 вересня 2019 року у справі № 911/2115/19 залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

6.3. 19 листопада 2019 року ФОП Ровінський Ю.Г. звернувся з листом від 19.11.2019 року, відповідно до якого надав докази усунення недоліків апеляційної скарги.

6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2115/19 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ровінського Юрія Григоровича на рішення Господарського суду Київської області від 23 вересня 2019 року у справі № 911/2115/19 та повідомлено учасників справи про те, що її розгляд відбудеться 14.01.2020 р.

6.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 р. розгляд справи відкладено на 21.01.2020 р.

6.6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020 р., у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, для розгляду справи № 911/2115/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Козир Т.П.

6.7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ровінського Юрія Григоровича на рішення Господарського суду Київської області від 23 вересня 2019 року у справі № 911/2115/19 - прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Козир Т.П.

6.8. 21.01.2020 ухвалою Північного апеляційного господарського суду розгляд справи № 911/2115/19 відкладено до 25.02.2020.

6.9. 25.02.2020 та 16.03.2020 р. ухвалами Північного апеляційного господарського суду у судових засіданнях оголошено перерви до 16.03.2020 та 24.03.2020 .

6.10. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 р. розгляд справи призначено на 28.04.2020 р.

6.11. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 р. та 26.05.2020 р. у судових засіданнях оголошено перерву до 26.05.2020 р. та 27.05.2020 р. відповідно.

7. Інші процесуальні дії у справі:

7.1. У судовому засіданні 27 травня 2020 року представник третьої особи, а також Ровінський Ю.Г. особисто надали пояснення, в яких підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Також представник третьої особи підтримав своє клопотання про вжиття заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, що надійшло до суду 27.05.2020 р. та просив його задовольнити.

7.2. Представник позивача у судовому засіданні 27 травня 2020 року надав пояснення, відповідно до яких проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін. Проти задоволення клопотання третьої особи про вжиття заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами - заперечував.

7.3. У судове засідання 27 травня 2020 року представник відповідача не з`явився, про об`єктивні причини неявки колегію суддів не повідомив.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов`язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, ухвалами про відкладення розгляду справи та оголошення перерв у судових засіданнях учасників справи також повідомлено про необхідність завчасно повідомити суд про бажання сторін обов`язкової участі їх представників у судовому засіданні.

Враховуючи викладене та те, що така неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, відповідачем не заявлено про необхідність обов`язкової участі його представника у судових засіданнях, те, що у відповідача, з урахуванням періоду розгляду справи було достатньо часу надати свої пояснення та реалізувати свої права, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

7.4. Крім того, розглянувши клопотання про вжиття заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, яке надійшло до суду 27.05.2020 р. колегія суддів дійшла висновку про те, що у його задоволенні слід відмовити з огляду на те, що його було обґрунтовано з посиланням на "подання завідомо безпідставного позову", що не знайшло свого підтвердження за результатами апеляційного перегляду даної справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:

8.1. 15.04.1986 р. рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів № 157 "Про виділення земельної ділянки взуттєвому об`єднанню для будівництва 117-квартирного житлового будинку малосімейних по вул. Пролетарська, 8" замовнику будівництва - взуттєвому об`єднанню виділено земельну ділянку по вул. Пролетарській, 8 за рахунок земельних ділянок будинків, належних громадянам по вул. Пролетарській 4/1, 6, 8/1, по вул. Інтендантській, 3, 5. Одночасно взуттєвому об`єднанню дозволено знесення вказаних домоволодінь, що належать громадянам на праві особистої власності (т.І, а.с. 38-39).

8.2. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 29.08.1989 р. № 290 "Про затвердження акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію 117-квартирного житлового будинку для малосімейних по вул. Пролетарській, 8" замовник будівництва покладені на нього зобов`язання виконав повністю та здійснив будівництво багатоквартирного житлового будинку на вказаній земельній ділянці. Також з даного рішення вбачається, що виконавчим комітетом затверджено акт Державної приймальної комісії від 21.08.1989 р. про прийняття в експлуатацію 117 квартирного житлового будинку по вул . Пролетарській, 8 , приведеною площею 4147 кв.м, житловою площею 2130 кв.м. (т.І, а.с. 40).

8.3. Відповідно до рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 24.09.2009 р. № 1124 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок в оренду терміном на 5 років " затверджено проект землеустрою, зокрема, щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду терміном на п`ять років ФОП Ровінському Ю.Г., під розміщення спеціального магазину з виставково-офісними приміщеннями на розі вулиць Пролетарської та Інтендантської, орієнтовною площею 0,0832 га (в т.ч. тимчасова - 0,0175 га, під проїздами проходами та площадками - 0,0657 га) за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (т.І, а.с. 42).

8.4. Підпунктом 1.3 п. 1 рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 88-08-VІІ від 24.03.2016 р. "Про поновлення договорів оренди землі" Фізичній особі-підприємцю Ровінському Юрію Григоровичу передано строком на 5 років земельну ділянку під розміщення спеціалізованого магазину з виставково-офісними приміщеннями в місті Біла Церква на розі вулиць Пролетарської та Інтендантської, загальною площею 0,0832 га (з них: тимчасова - 0,0175 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,0657 га) за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (т.І, а.с. 43).

8.5. Витягом з протоколу № 3 зборів співвласників багатоквартирного будинку в„– 8 по вул. Пролетарська в місті Біла Церква підтверджується, що 06.04.2019 р. на зборах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" прийнято рішення щодо погодження права постійного користування земельною ділянкою під багатоквартирним будинком, допоміжними спорудами та прибудинковою територією ОСББ "АМАНД" та погоджено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 4147 кв.м під багатоквартирним будинком, допоміжними спорудами та прибудинковою територією. Також прийнято рішення про звернення до Білоцерківської міської ради щодо оформлення вказаної земельної ділянки у постійне користування позивачу (т.І, а.с. 34).

8.6. 27.04.2019 р. ОСББ "АМАНД" подано міському голові через Центр надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради заяву (за реєстровим № 2630) з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування площею 0,4147 га, яка знаходиться під багатоквартирним житловим будинком та прибудинковою територією (т.І, а.с. 35).

8.7. Управлінням регулювання земельних відносин Білоцерківської міської ради надіслано, зокрема, на адресу директора ОСББ "АМАНД" лист № 10-10-555 від 07.05.2019 р., яким повідомлялось, що заява ОСББ "АМАНД" 07.05.2019 р. розглянута постійною комісією Білоцерківської міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру , планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та залишена на доопрацювання структурних підрозділів Білоцерківської міської ради та членів постійної комісії (т.І, а.с. 36).

8.8. Відповідач у заяві № 3160/01-13 від 13.09.2019 р. (вх. № 1775/19 від 17.09.2019 р.), визнав позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" у повному обсязі, надавши суду рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 4152-75-VII від 29.08.2019 р. "Про визнання позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" у справі № 911/2115/19 щодо скасування рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки", згідно якого міська рада вирішила: 1) визнати у повному обсязі позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" у справі № 911/2115/19, яка перебуває у провадженні господарського суду Київської області, щодо скасування підпункту 1.3 пункту 1 рішення Білоцерківської міської ради № 88-08-VІІ від 24.03.2016 р. "Про поновлення договорів оренди землі" та 2) доручити Білоцерківському міському голові Дикому Г.А. та юридичному управлінню Білоцерківської міської ради підготувати та подати відповідну заяву до суду щодо визнання позовних вимог у повному обсязі в порядку ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України (т.І, а.с. 67-68, 69).

9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

9.1. Як стверджує позивач, земельна ділянка загальною площею 4147 кв.м, на якій розташований 117-квартирний житловий будинок в„– 8 по вул. Пролетарська, 8 та його прибудинкова територія, знаходиться у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. На час виникнення спірних правовідносин всі 117 квартир будинку приватизовано.

9.2. На переконання позивача, Білоцерківська міська рада, приймаючи рішення № 1124 від 24.09.2009 р. та № 88-08-VІІ від 24.03.2016 р. щодо передачі в оренду земельної ділянки ФОП Ровінському Ю.Г. без згоди співвласників багатоквартирного будинку, порушила їх право на визначення порядку використання земельної ділянки, яка закріплена за їх будинком, передбаченого ч. 3 ст. 42 Земельного кодексу України. Так само порушено право співвласників на земельну ділянку, на якій розташований їх багатоквартирний будинок та прибудинкова територія, які знаходяться у спільній сумісній власності в силу приписів ч. 2 ст. 382 ЦК України, а також права, визначені у ст.ст. 89, 90 Земельного кодексу України.

9.3. У розділі "Технико-экономические показатели" документу "Выкопировка из проектной застройки микрорайона по ул. Горького с указанием ориентировочного места строительства 117 кв.ж.д. по ул. Пролетарский" зазначено про те, що площа ділянки 4578 кв.м., з яких площа забудови 680,65 кв.м. (14,87%), площа покриття 910 кв.м. (21,19 %), площа озеленення 2927,35 (63,94%), у розділі "Экспликация зданий и сооружений" зазначено, що приведена площа щодо 117 квартирного будинку складає 4147,38 кв.м. (т.І, а.с. 32).

9.4. При цьому, наданий до матеріалів справи ситуаційний план (т.І, а.с. 45) свідчать про те, що орієнтовне місце будівництво запроектованого об`єкту знаходиться на розі вул. Інтендантська та Пролетарська у м. Біла Церква і вхід в підвал будинку входить до площі, яка передана в оренду третій особі.

9.5. Акт визначення та погодження меж землекористування свідчить про те, що межі на місцевості проходять по умовній межі та стіні будівлі (т.І, а.с. 204).

9.6. Матеріалами справи підтверджується те, що позивач звертався до відповідача із проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки площею 0,4147 га, яка знаходиться під багатоквартирним житловим будинком та прибудинковою територією. Вказана площа відповідає визначеній у затвердженому рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 29.08.1989 р. № 290 "Про затвердження акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію 117-квартирного житлового будинку для малосімейних по вул . Пролетарській , 8" Акті Державної приймальної комісії від 21.08.1989 р. про прийняття в експлуатацію 117 квартирного житлового будинку по вул . Пролетарській, 8 приведеній площі 4147 кв.м.

9.7. Також, матеріали справи свідчать про те, що позивач позбавлений права оформити за собою право користування земельною ділянкою в т.ч. під прибудинковою територією, внаслідок передачі такої земельної ділянки в оренду третій особі.

9.8. При цьому, надані третьою особою докази (соціальна угода від 15.12.2008 р. відповідно до якої міська рада надає в оренду земельну ділянку, а третя особа надає допомогу у розвитку соціальної, економічної та культурної сфери міста (т.І, а.с. 217-218, 219) не підтверджують факту заподіяння йому збитків за наслідком визнання незаконним та скасування пп. 1.3 п. 1 рішення міськради від 24.03.2016 №88-08-VII щодо поновлення договору оренди, з огляду на те, що такі витрати здійснювались третьою осою у зв`язку з укладенням договору оренди землі №11 від 10.02.2010, зареєстрованого 21.08.2010 (т.І, а.с. 207-209), який припинив свою дію 21.08.2015 тобто майже за рік до прийняття оскаржуваного рішення міськради та те, що на виконання рішення (пункти якого оспорюються в межах даного судового провадження) укладено договір оренди землі №39 від 20.09.2016.

9.9. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.05.2012 р. (т.І, а.с. 224-225) також не підтверджує правомірність пп. 1.3 п. 1 прийнятого 24.03.2016 №88-08-VII рішення, оскільки вказаним актом встановлено, що будівельні роботи не проводяться. Не підтверджує вказаних обставин і Акт перевірки дотримання вимог законодавства від 01.06.2012 (т.І, а.с. 226-227) оскільки таку перевірку проведено відповідно до ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а не на предмет дотримання відповідачем земельного законодавства під час виділення відповідної земельної ділянки у оренду.

9.10. Крім того, Акт № 1 від 20.12.2018 складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів під час виконання підготовчих та будівельних робіт (т.І, а.с. 235) та стосувався виключно дотримання законодавства щодо проведення підготовчих та будівельних робіт та на предмет порушення містобудівного законодавства.

10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

10.1. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що Білоцерківська міська рада, приймаючи рішення в т.ч. рішення № 88-08-VІІ від 24.03.2016 р. про передачу ФОП Ровінському Ю.Г. земельної ділянки, що розташована на розі вулиць Пролетарської та Інтендантської, без згоди співвласників багатоквартирного будинку, порушила їх право на визначення порядку використання земельної ділянки, на якій розташовано їх багатоквартирний будинок.

10.2. З огляду на характер спірних правовідносин та застосовані правові норми, колегія суддів у даній справі не вбачається невідповідності втручання міської ради у право користування третьої особи критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном. Визнання недійсними пп. 1.3 п. 1 рішення Білоцерківської міської ради відповідає критерію законності, оскільки воно порушує зазначені в судовому рішенні приписи законодавства. Окрім того, у даній справі "суспільним", "публічним" інтересом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення правового режиму використання спірної земельної ділянки. Тобто, в даному випадку, звернення ОСББ до суду спрямоване на задоволення потреби співвласників багатоквартирного будинку у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про передачу належної до прибудинкової території земельної ділянки комунальної форми власності в оренду третій особі.

Належних і допустимих доказів, які б свідчили про протилежне суду не надано.

10.3. Факт дотримання третьою особою процедури виділення в оренду земельної ділянки та надані в його підтвердження докази не спростовує факту надання її в оренду відповідачем незаконно, без урахування прав співвласників багатоквартирного будинку на таку земельну ділянку, як частину прибудинкової території.

11. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду:

11.1. Матеріалами справи підтверджено факт порушення прав співвласників багатоквартирного будинку на визначення порядку використання земельної ділянки, на якій розташовано їх багатоквартирний будинок, а також користування частиною прибудинкової території.

12. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

12.1. Щодо тверджень скаржника про те, що цивільна правоздатність позивача виникла з дати його державної реєстрації (28.03.2019), а тому право оренди третьої особи, яке виникло з 07.12.2017 р. договором оренди землі не порушено, колегія суддів зазначає, що державна реєстрація позивача після укладення третьою особою з відповідачем договору оренди не спростовує факту порушення внаслідок укладення такого договору прав співвласників багатоквартирного будинку, а також з огляду на статутні функції позивача (діяльність якого спрямована на захист прав співвласників багатоквартирного будинку) не нівелює його права на звернення з позовом незалежно від часу їх порушення.

12.2. Також колегія суддів визнає помилковими твердження скаржника про те, що позивач не є суб`єктом господарювання та не може бути суб`єктом звернення з позовом оскільки позивач є суб`єктом господарювання у розумінні ч. 2 ст. 55 ГК України та як юридична особа, в силу положень ч. 2 ст. 4 ГПК України має право на звернення з позовом.

12.3. Колегія суддів зазначає, що з`ясування того чи оформлено за позивачем право постійного користування земельною ділянкою чи право власності на неї не впливає на правильність вирішення справи судом першої інстанції, оскільки підставою звернення з позовом стало порушення прав співвласників багатоквартирного будинку на визначення порядку використання земельної ділянки, з урахуванням в т.ч. і того, що подані в процесі розгляду судом першої інстанції докази свідчать про те, що передана в оренду третій особі земельна ділянка прилягає до стіни багатоквартирного будинку.

Вказане, в свою чергу свідчить про порушення в процедурі її виділення в оренду прав співвласників багатоквартирного будинку на визначення порядку використання земельної ділянки, на якій розташовано їх багатоквартирний будинок, а також користування частиною прибудинкової території.

Факт приналежності земельної ділянки до прибудинкової території багатоквартирного будинку визнаний відповідачем та третьою особою не спростований.

У рішенні Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 15.04.1986 №157 та від 29.08.1989 №290 зазначено, що затверджено акт державної приймальної комісії щодо житлового будинку приведеною площею 4147 кв.м., житловою площею 2130 кв.м.

При цьому, у наданій третьою особою відповіді КП Київської області "Південне Бюро технічної інвентаризації" зазначено, що загальна площа житлового будинку становить 4048,1 кв.м., тому, з огляду на відмінність розміру площ, є помилковим твердження третьої особи щодо ототожнення такої площі з приведеною площею житлового будинку (4147 кв.м.).

Перебування спірної земельної ділянки на балансі у ЖЕУ або ОСББ - до предмету спору не відноситься.

Відсутність доказів звернень щодо визначення прибудинкової території, яка необхідна для обслуговування житлового будинку по вул . Пролетарська, 8 факту приналаженості виділеної в оренду третій особі земельної ділянки до прибудинкової території вищезазначеного будинку - не спростовує.

12.4. Також колегія суддів зазначає про безпідставність тверджень третьої особи стосовно того, що позивачем не доведено факту порушення його прав з огляду на те, що з наявної у матеріалах справи копії генерального плану будівництва спеціалізованого магазину з виставково-офісними приміщеннями, в р-ні багатоповерхового житлового будинку в„– 8 по вул. Пролетарській в м. Біла Церква , розробленого ТОВ проектно-будівельною фірмою "Аркада" вбачається, що межа виділеної ФОП Ровінському Ю.Г. земельної ділянки, а також частина запроектованого приміщення прилягає до стіни вказаного багатоповерхового будинку (т.І, а.с. 45). Про те, що межі землекористування третьої особи на місцевості проходять в т.ч. по стіні будівлі свідчить також наявна у матеріалах справи копія Акту від 22.08.2007 р. визначення та погодження меж землекористування (т.І, а.с. 204).

Більш того, наявна у матеріалах справи "Выкопировка из проектной застройки микрорайона по ул. Горького с указанием ориентировочного места строительства 117 кв.ж.д. по ул. Пролетарский" свідчить про те, що навколо запроектованого будинку передбачено "асфальтобетонное покрытие тротуаров и отмостков" та "бетонный поребрик", що додатково підтверджує порушення оспорюваний рішенням прав співвласників багатоквартирного будинку на визначення порядку використання земельної ділянки, на якій розташовано їх багатоквартирний будинок, а також користування частиною прибудинкової території.

12.5. Також, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для врахування викладених третьою особою у "відповіді на відзив" (а.с. 185) тверджень про необхідність застосування позовної давності. Чинним ГПК України не передбачено можливості подання "відповіді на відзив" на стадії апеляційного перегляду. Фактично "відповідь на відзив", а також подані в процесі апеляційного перегляду пояснення третьої особи містить нові підстави за яких третя особа заперечує висновки суду першої інстанції та позовні вимоги у справі, з огляду на що такі документи по суті є доповненням апеляційної скарги. Враховуючи положення ч. 1 ст. 266 ГПК України, якою визначено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження та те, що "відповідь на відзив", а також пояснення подано з пропуском строку на апеляційне оскарження та без клопотання про його поновлення, колегія суддів зазначає про залишення без розгляду та врахування під час апеляційного перегляду викладених у ньому тверджень третьої особи, а також поданих у процесі розгляду справи пояснень, якими третя особа неодноразово в процесі апеляційного перегляду доповнювала викладену в апеляційній скарзі позицію.

12.6. Разом з тим, колегія суддів визнає обґрунтованими твердження скаржника про те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні в т.ч. відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У договорі оренди землі №11 зазначено, що ідентифікаційним кодом ФОП Ровінського Ю. Г. є НОМЕР_1 . Аналогічний код третьої особи повідомлено суду позивачем у позовній заяві.

За результатами пошуку у ЄДРПОУ за параметрами пошуку "2605123811" колегією суддів встановлено, що існує 2 записи: 1) Ровінський Ю.Г. , дату запису про припинення підприємницької діяльності якого внесено 24.10.2017 р. , із зазначенням місця проживання такої особи за адресою " АДРЕСА_1 ". Саме на вказану адресу судом першої інстанції направлено ухвалу від 06.09.2019 р., якою повідомлено про час та місце судового засідання (т.І, а.с. 8-9), вказана ухвала повернута до суду 11.09.2019 р. разом із довідкою АТ "Укрпошта" з причиною "за зазначеною адресою не проживає" (т.І, а.с. 6).

Також у ЄДРПОУ за параметрами пошуку " НОМЕР_1 " існує запис про те, що 01.11.2017 р. проведено державну реєстрацію ФОП Ровінського Ю.Г., який проживає за адресою АДРЕСА_2 . Станом на момент прийняття ухвали суду першої інстанції від 06.11.2019 р. підприємницьку діяльність вказаної особи за зазначеним записом - не припинено. Доказів направлення судом першої інстанції повідомлень про час та місце розгляду справи саме на вказану адресу - матеріали справи не містять.

Слід зазначити, що поданим у день прийняття оскаржуваного рішення клопотанням позивач повідомив суду про те, що йому стало відомо про зміну місцезнаходження третьої особи (т.І, а.с. 72).

Вказане у сукупності свідчить про те, що у суду першої інстанції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення було відсутнє підтвердження належного повідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи.

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

13.2. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст.5 ГПК України).

13.3. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України).

13.4. Відповідно до ст. 79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

13.5. За змістом 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

13.6. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

13.7. Поряд з цим, згідно зі ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

13.8. За приписами ч. 3 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

13.9. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

13.10. Згідно з ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

13.11. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13.12. 3гідно зі ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

13.13. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

13.14. Згідно з ч. 1 ст. 59 України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

13.15. Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

13.16. Відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

13.17. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

13.18. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

13.19. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

13.20. Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

13.21. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

13.22. Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

13.23. Згідно з ч. 3 ст. 42 Земельного кодексу України, порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

13.24. За приписами статті 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки в т.ч.: г) співвласників багатоквартирного будинку . Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

13.25. Відповідно до статті 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

13.26. Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

13.27. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

13.28. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

13.29. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках . Власники квартир багатоквартирних будинків, житлових приміщень у гуртожитках можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до закону. Користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

13.30. Відповідно до п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку , визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

13.31. У п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що співвласники мають право: вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

13.32. Як визначено положеннями Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.12.2011 № 389, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, що визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

До складу прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку можуть входити (у разі наявності):

вимощення навколо житлового будинку ;

смуга озеленення вздовж стін житлового будинку , місцевий проїзд, тротуар та смуга вздовж фасаду без входів, яка забезпечує проїзд пожежних машин;

майданчики, які призначені для обслуговування мешканців тільки цього будинку, для відпочинку біля входів в житловий будинок, для ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, відпочинку населення, занять фізкультурою, а також території зелених насаджень, пішохідні доріжки, що сполучують вказані майданчики між собою;

майданчики для сміттєзбірників;

майданчики для господарських будівель та споруд;

спеціально обладнані майданчики для паркування автомобілів, що належать мешканцям будинку;

в`їзди та виїзди підземних гаражів і автостоянок (у разі їх наявності).

У межах кожної прибудинкової території не обов`язково можуть бути розміщені всі зазначені нормативні її елементи, але мінімально допустима величина прибудинкової території не може бути меншою за територію технічного обслуговування відповідного багатоквартирного житлового будинку, якщо зазначене можливе в існуючій забудові.

На території технічного обслуговування багатоквартирного будинку доцільно створити умови щодо забезпечення:

технічної безпеки виконання робіт з утримання, поточного ремонту конструктивних елементів будинку та інженерних мереж;

вільного доступу комунальних та інших служб для утримання будинку, ремонту інженерних мереж, ліквідації аварійних та надзвичайних ситуацій.

Розроблена проектна документація щодо визначення прибудинкової території може бути підставою для розробки землевпорядної документації, а також правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків.

Погодження документації прибудинкової території може здійснюватись у порядку, визначеному органом місцевого самоврядування.

Ініціювання питань щодо визначення прибудинкової території можуть здійснювати підприємства, організації, які утримують та обслуговують житловий фонд, об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельні кооперативи або інші юридичні чи фізичні особи, які за дорученням власника виконують функції з управління будинком.

13.33. Відповідно до позиції ЄСПЛ у справі Сташук проти України (ст. 5 Конвенції, заява № 70840/10, від 05.10.2017): неповідомлення про судове засідання є порушенням Конвенції, якщо це суттєво вплинуло на права особи або позбавило її змоги надати нові важливі пояснення.

13.34. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду матеріалів справи скарги:

14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним, - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтоване, - прийняте на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

14.2. Разом з тим, оскільки справу розглянуто за відсутності третьої особи, яку не було повідомлено належним чином про дату, час і місце засідання суду та те, що такий учасник свою апеляційну скаргу обґрунтовує саме зазначеною обставиною, що в силу п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а також враховуючи, що суд першої інстанції за результатами розгляду справи дійшов вірного по суті висновку, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 23 вересня 2019 року у справі № 911/2115/19 необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

14.3. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ровінського Юрія Григоровича на рішення Господарського суду Київської області від 23 вересня 2019 року у справі №911/2115/19 залишити без задоволення.

15. Розподіл судових витрат :

15.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 3 ст. 277, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ровінського Юрія Григоровича на рішення Господарського суду Київської області від 23 вересня 2019 року у справі №911/2115/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23 вересня 2019 року у справі №911/2115/19 скасувати та прийняти нове рішення:

" 1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати підпункт 1.3 пункту 1 рішення Білоцерківської міської ради № 88-08-VII від 24.03.2016 р. "Про поновлення договорів оренди землі" щодо поновлення договору оренди землі Фізичній особі-підприємцю Ровінському Юрію Григоровичу під розміщення спеціалізованого магазину з виставково-офісними приміщеннями в м. Біла Церква, загальною площею 0,0832 га, кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:04:005:0084.

3. Стягнути з Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15, код 26376300) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АМАНД" (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Пролетарська, буд. 8, код 42915560) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили."

3. Судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покласти на Фізичну особу-підприємця Ровінського Юрія Григоровича.

4. Справу №911/2115/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 29.05.2020 р.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова