Постанова

від 28.05.2020 по справі 922/2827/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2020 р. Справа № 922/2827/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.,

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (вх. № 899 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.02.2020 у справі №922/2827/18, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Сусловою В.В., дата складання повного тексту ухвали - 24.02.2020,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабітех", м.Харків,

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", м.Київ, в особі Харківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", м.Харків,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс і Ко", м.Харків;

2) приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича, м. Харків,

про припинення договору

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.02.2020 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабітех" (вх.№ 4537 від 20.02.2020) про забезпечення позову, з урахування уточненої заяви про забезпечення позову (вх. №4699 від 24.02.2020). Заборонено державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії стосовно нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. "Р-4", загальною площею 1079, 7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул . Індустріальна, б. 3.

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.02.2020 у справі №922/2827/18; стягнути судові витрати з позивача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.02.2020 у справі №922/2827/18; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 28.04.2020.

23.04.2020 від ТОВ "Лабітех" надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки представника позивача у призначене судове засідання.

Також, 27.04.2020 від АБ "Укргазбанк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з запровадженням карантину на території України, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".

У зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/2827/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В., що підтверджується витягом з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 задоволено клопотання сторін та відкладено розгляд справи на 28.05.2020, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 28.05.2020 з розгляду апеляційної скарги АБ "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.02.2020 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Зокрема, про обізнаність сторін та інших учасників справи щодо відкриття апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначення справи до розгляду свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті АТ "Укрпошта", вбачається, що поштові відправлення (зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції від 28.04.2020) надіслані на адресу позивача - ТОВ "Лабітех", яка зазначена заявником в поданих до суду заявах та визначена в ЄДР (№6102231969755), та третьої особи - ТОВ "Авіс і Ко" (№6102231969771), надійшли у точки видачі 06.05.2020 та повернуті за зворотною адресою: за закінченням терміну зберігання (т.3, а.с. 162-176).

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого статтею 273 цього Кодексу, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, враховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників цієї справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабітех" (далі - ТОВ "Лабітех", позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - АБ "Укргазбанк", відповідач) про припинення іпотеки нежитлової будівлі літ. "Р-4", розташованої по вул. Індустріальна, буд.3 в м. Харкові, переданої ТОВ "Лабітех", згідно з договором іпотеки № 8/08-3 від 29.04.2008, у забезпечення зобов`язань за кредитним договором №12/08-3 від 29.04.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіс і Ко" (далі - ТОВ "Авіс і Ко") та ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції ПАТ АБ "Укргазбанк" (т.1 а.с. 4-5).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, як іпотекодержатель, не скористався своїм правом на придбання предмета іпотеки за результатами третіх прилюдних торгів, що відповідно до частини 3 статті 49 Закону України "Про іпотеку" є підставою для припинення договору іпотеки за рішенням суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.10.2018 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс і Ко", м.Харків (т.1, а.с. 2-3).

Справа розглядалась судами неодноразово та під час розгляду справи було встановлено такі обставини.

29.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк") та ТОВ "Aвіс і Ко" був укладений кредитний договір № 12/08-3, з додатковою угодою № 1 від 31.12.2008 (далі - кредитний договір) (т.2, а.с. 171-177).

На виконання умов кредитного договору, банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом 750 000,00 грн, зі строком з 29.04.2008 на 120 місяців, зі сплатою за користування кредитом 17,5 % річних. Банк свої зобов`язання по кредитному договору виконав, третя особа (позичальник) отримала кредитні кошти.

В забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору, 29.04.2008 між ВАТ АБ "Укргазбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Лабітех" (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки № 8/08-3 без оформлення заставної, посвідчений, Чуєвою О.Д., приватним нотаріусом ХМНО та зареєстровано в реєстрі за № 4865. Предметом іпотеки є: нерухоме майно - нежитлова будівля літ. "Р-4", загальною площею 1079,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, б. 3 , належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємельяновою І.Г. 24 жовтня 2003 року за реєстром № 3334, акту прийому-передачі майна від 08.12.2003. Право власності зареєстроване КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 15.03.2004, реєстраційний № 157933 номер запису 645 в книзі: 6 (п.2.1 договору).

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.10.2010 у справі №2-1923/10 позовні вимоги АБ "Укргазбанк" задоволено; стягнуто на користь АБ "Укргазбанк" солідарно з TOB "Aвіс і Ко" та з ОСОБА_1 на користь АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором № 12/08-3 від 29.04.2008 у сумі 899849,64 грн; в рахунок погашення заборгованості TOB "Aвіс і Kо" звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю літ. "Р-4", загальною площею 1079,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м . Харків, вул. Індустріальна, б. 3 , що належить ТОВ "Лабітех" на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Ємельяновою І.Г. 24.10.2003 за реєстром № 3334 (т.2, а.с. 178-182).

За твердженням позивача, вказане рішення відповідно до вимог законодавства було пред`явлено до виконання та у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", неодноразово призначалися прилюдні торги по реалізації предмета іпотеки, проте торги не відбулись.

За таких обставин, 29.08.2015 позивач звернувся до банку з пропозицією скористатися своїм правом на придбання предмета іпотеки в порядку статті 49 Закону України "Про іпотеку". Однак, у відповідь на вказаний лист банк повідомив ТОВ "Лабітех" про те, що, у разі отримання банком пропозиції від ВДВС, в порядку статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", така пропозиція буде розглянута у визначений законодавством термін (т.1, а.с. 9, 31).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.01.2019 у справі №922/2827/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2019) відмолено у задоволенні позовних вимог (т.1, а.с.133-137, т.2 а.с. 13-21).

Під час ухвалення вказаного судового рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів наявності безумовних підстав для припинення іпотеки, а посилання останнього на необхідність припинення іпотеки на підставі частин 1, 3 статті 49 Закону України "Про іпотеку" є безпідставними з юридичної точки зору та ґрунтуються на довільному тлумаченні вимог чинного законодавства.

Крім того, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2019 відмолено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабітех" про забезпечення позову шляхом винесення рішення про зупинення реалізації Державним підприємством "СЕТАМ" (01001, м.Київ, вул.Стрілецька, буд.4-6) реалізації предмета іпотеки - нежитлова будівля літ. "Р-4", загальною площею 1079.7кв.м, розташована за адресою: м.Харків, вул.Індустріальна, 3, поданого під час апеляційного провадження за скаргою ТОВ "Лабітех" на рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2019 у справі №922/2827/18.

Постановою Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2019 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 10.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі № 922/2827/18. Передано справу №922/2827/18 до Господарського суду Харківської області на новий розгляд (т.2, а.с. 113-128).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.01.2020 призначено справу №922/2827/18 до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 03.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.02.2020 визнано поважними причини пропуску та поновлено позивачу пропущений процесуальний строк на подання заяви про залучення третьої особи вх. № 2550 від 03.02.2020; задоволено заяву ТОВ "Лабітех" про залучення третьої особи за вх. № 2550 від 03.02.2020; залучено до участі у справі № 922/2827/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича (61001, Харківська область, м. Харків, вул. Молочна, 18, кім. 25); задоволено клопотання ТОВ "Лабітех" про витребування доказів за вх. № 2547 від 03.02.2020; витребувано у Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області (код ЄДРПОУ 41430641) копію матеріалів виконавчого провадження (ВП № 58062050) з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-1923/10, виданого 13.09.2013 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю літ. "Р-4", загальною площею 1079,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м . Харків, вул. Індустріальна, буд. 3.

Під час нового розгляду справи, 20.02.2020 до місцевого господарського суду від представника ТОВ "Лабітех" адвоката Шамраєва М.Є. надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 4537), відповідно до якої заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову ТОВ "Лабітех" до АБ "Укргазбанк" про припинення іпотеки шляхом зупиненням продажу майна, а саме нежитлової будівлі літ. "Р-4", загальною площею 1079,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м . Харків, вул. Індустріальна, б. 3 , з електронних торгів за номером лота 338983 (т.3, а.с.35-36).

В обґрунтування підстав для вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову заявник з посиланням на приписи статті 137 Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича перебуває виконавче провадження № 58062050 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-1923/10, виданого 13.09.2013 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, про звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення якої є предметом позову у цій справі; в рамках вказаного виконавчого провадження було оголошено і проведено електронні торги з продажу спірного нерухомого майна (номер лота 338983). За твердженням позивача задоволення позову про припинення іпотеки виключатиме виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, тоді як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з прилюдних торгів третій особі, що в силу положень ч. 2 ст. 388 ЦК України виключатиме можливість витребування спірного майна у такої особи як добросовісного набувача, у свою чергу унеможливить виконання рішення суду про припинення іпотеки, а також унеможливить поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Посилаючись на те, що приватний виконавець Бабенко Д.А. постановою від 13.02.2020 поновив виконавче провадження № 58062050 та електронні торги за номером лота 338983, позивач вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення продажу майна упередить порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

На підтвердження викладених обставин до заяви про забезпечення позову додано копію постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. про поновлення вчинення виконавчих дій від 13.02.2020; копію протоколу № 401091 проведення електронних торгів по лоту № 338983 від 24.04.2019 (т.3, а.с. 38-42).

Водночас, 24.02.2020 до суду першої інстанції від представника ТОВ "Лабітех" надійшла уточнена заяву про забезпечення позову (вх. № 4699), в якій заявник просив суд заборонити державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації будь-яких речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. "Р-4", загальною площею 1079, 7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, б. 3 (т.3 , а.с. 45-46).

В обґрунтування необхідності вжиття вказаних заходів забезпечення позову заявник вказує на те, що після подання заяви про забезпечення позову йому стало відомо, що 20.02.2020 здійснено продаж нежитлової будівлі літ. "Р-4", загальною площею 1079,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, б. 3 , з електронних торгів за номером лота 338983, а 21.02.2020 відповідне виконавче провадження закінчено. А отже, на думку позивача, необхідно вжити заходи забезпечення позову саме шляхом заборони вчинення реєстраційних дій стосовно спірного нерухомого майна, що упередить порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

24.02.2020 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабітех" (вх.№ 4537 від 20.02.2020) про забезпечення позову, з урахування уточненої заяви про забезпечення позову (вх. №4699 від 24.02.2020) (т.3, а.с. 50-56).

При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд, керуючись приписами статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що в рамках виконавчого провадження проведено електронні торги з продажу спірного нерухомого майна (номер лота 338983) та 20.02.2020 здійсненого продаж цього майна, а виконавче провадження закінчено, враховуючи предмет та підстави позову, дійшов висновку, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що місцевим господарським судом не надано оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не досліджено наявність обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, у тому числі, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову, не з`ясовано фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, яке не відповідає завданню господарського судочинства та порушує права АБ "Укргазбанк" та добросовісного набувача спірного нерухомого майна.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Відповідно до частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (ч.1 ст 137 ГПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція, наведена в пункті 15 постанови Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, в пункті 14 постанови Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту або заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, та відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Така правова позиція, наведена в пункті 15 постанови Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Предметом позову у даній справі є визнання припиненою іпотеки нежитлової будівлі літ. "Р-4", розташованої по вул. Індустріальна, буд.3 в м . Харкові за договором іпотеки від 29.04.2008 № 8/08-3, укладеного між АБ "Укргазбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Лабітех" (іпотекодавець) в забезпечення зобов`язань за кредитним договором від 29.04.2008 №12/08-3, укладеного між ТОВ "Авіс і Ко" та АБ "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції ПАТ АБ "Укргазбанк" (т.1 а.с. 4-5).

Оскільки предметом позову у цій справі є вимоги немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, у даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій стосовно спірного нерухомого майна заявник зазначив про реалізацію предмета іпотеки, на який звернено стягнення за рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", а тому, на думку позивача, заборона вчинення реєстраційних дій стосовно вказаного нерухомого майна упередить порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас, за твердженням позивача задоволення позову про припинення іпотеки виключатиме виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, тоді як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з прилюдних торгів третій особі унеможливить виконання рішення суду про припинення іпотеки та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Апеляційний господарський суд, оцінивши обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову, не погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для її задоволення та зазначає наступне.

Відповідно до частини 10 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як то у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії.

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову.

Проте, місцевим господарським судом під час постановлення оскаржуваної ухвали не взято до уваги, що положення процесуального законодавства пов`язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконання судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Щодо наявності підстав для забезпечення позову за вказаною позовною вимогою апеляційний господарський суд зазначає, що, виходячи з предмету позову, незалежно від результатів вирішення господарським судом спору у даній справі, видача наказу та примусове виконання рішення за даними позовними вимогами не буде проводитися, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту (визнання договору іпотеки припиненим), а не шляхом передачі майна або вчинення певних дій. Таким чином, обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, відсутні.

Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову послався лише на реальність загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову щодо спірного нерухомого майна, що є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором, та не навів жодного обґрунтування наявності правових підстав для застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти третім особам (реєстраторам) реєстраційні дії щодо спірного майна, не зазначив, яким чином вжиття саме таких заходів забезпечення позову буде гарантією задоволення вимог позивача про встановлення факту припинення іпотеки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що заборона державним реєстраторам (особам, яким делеговано повноваження державних реєстраторів) виконувати покладені на них законодавцем функції з реєстрації, перереєстрації даних про зміну власності на нерухоме майно може бути предметом самостійного позовного провадження у судах адміністративної юрисдикції у випадках оскарження дій таких реєстраторів, як уповноваженого державою органу та у випадку цивільного (господарського) спору про право власності на майно, похідним від якого є державна реєстрація прав титульного власника у визначеному законодавцем державному реєстрі нерухомого майна.

У таких випадках суди можуть вживати заходів щодо заборони вчинення певних дій державному реєстратору щодо певного майна.

Однак, за відсутності предмету спору про право власності на нерухоме майно, чи спору про законність дій державного реєстратора (осіб, яким делеговано повноваження щодо державної реєстрації) вжиття таких заходів на забезпечення підтверджує їх неадекватність щодо обраного позивачем предмету спору та неспівмірність, в порушення частини 4 статті 137 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що реалізація спірного нерухомого майна шляхом його продажу на електронних торгах здійснювалась в межах виконавчого провадження № 58062050 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-1923/10, виданого 13.09.2013 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, про звернення стягнення на предмет іпотеки; позивач не навів жодних аргументів та не надав жодних доказів щодо порушення процедури з проведення електронних торгів щодо продажу спірного нерухомого майна; позовна заява не містить вимоги про недійсність такої юридично значимої дії як проведення електронних торгів та у зв`язку з цим неможливості проведення на її виконання державної реєстрації або ж визнання права власності за позивачем чи витребування майна з чужого незаконного володіння, а вимоги позивача фактично спрямовані лише на припинення іпотечних правовідносин.

Тобто, враховуючи предмет та підстави даного позову відсутній спір про право власності щодо спірного нерухомого майна.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правового зв`язку між згаданими вимогами позивача та обраним ним заходом забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна, не відповідність вказаних заходів критеріям обґрунтованості та необхідності їх застосування.

Крім того, слід зазначити, що зі змісту заяви про забезпечення позову (з урахуванням уточненої заяви) та доданих до цієї заяви документів вбачається, що в рамках виконавчого провадження № 58062050 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-1923/10, виданого 13.09.2013 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, про звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення якої є предметом позову у цій справі, вже вчинені дії з проведення електронних торгів щодо продажу спірного нерухомого майна, реалізовано предмет іпотеки та закінчено виконавче провадження. Вказані обставини підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. про закінчення виконавчого провадження від 21.02.2020 (т.3, а.с. 45-49, 103).

А відтак, посилання заявника на необхідність застосування заходу забезпечення позову з огляду на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з прилюдних торгів третій особі унеможливить виконання рішення суду про припинення іпотеки та поновлення порушених прав позивача, є недоречним. Вказані обставини також залишено поза увагою судом першої інстанції.

Окрім того, місцевим господарським судом при розгляді вказаної заяви не досліджено питання щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення щодо майна, власником якого є переможець електронних торгів, який не є учасником даного судового процесу, не перевірено чи не буде допущено порушення, у зв`язку з вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є сторонами даного спору.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Судом не встановлено, чи була накладена заборона на відчуження нерухомого майна на момент можливого придбання переможцем торгів спірного нерухомого майна, чи така особа знала або мала знати про заборону відчуження. Тому його недобросовісність як набувача спірного майна не доведена. Оскільки добросовісність належить до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), то вона презюмується.

Отже, застосування щодо такого майна заборони вчинення реєстраційних дій не може бути визнано обґрунтованим, оскільки створює загрозу порушення, у зв`язку із їх вжиттям, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є сторонами спору.

При цьому, як в заяві позивача про вжиття заходів забезпечення позову, так і в ухвалі місцевого господарського суду відсутні мотивовані висновки про те, яким чином реєстрація права власності спірного майна за переможцем торгів порушує права позивача у справі. Отже, судом не спростовано факту добросовісної поведінки та відсутності вини як то відповідача - АБ "Укргазбанк", так й набувача спірного нерухомого майна.

Однак, незважаючи на зазначене, судом першої інстанції заборонено вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, власником якого вважає себе інша особа, без врахування того, що ця особа не є боржником у справі або іншим учасником судового процесу, у зв`язку з чим порушено загальні положення про право власності визначені ст.ст. 317-321 ЦК України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, наявність в майбутньому потенційної можливості задоволення судом вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабітех" про припинення іпотеки щодо спірного нерухомого майна, не може на час постановлення оскаржуваної ухвали виправдовувати втручання у право іншої особи на мирне володіння своїм майном, враховуючи відсутність в матеріалах справи жодних належних доказів в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов`язує застосування заходів забезпечення позову.

Матеріали справи також не містять інших належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, із яким діюче законодавство пов`язує застосування заходів щодо забезпечення позову.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені законодавчі приписи та встановивши, що позивачем не доведено обґрунтованість припущень про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заявлених заходів забезпечення позову у даній справі.

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для вирішення спору та порушено норми процесуального права, у зв`язку із чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 24.02.2020 у справі №922/2827/18 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабітех" (вх.№ 4537 від 20.02.2020) про забезпечення позову, з урахування уточненої заяви про забезпечення позову (вх. №4699 від 24.02.2020).

Частиною 14 статті 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатом розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції прийнято нове судове рішення - про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача (ТОВ "Лабітех")

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.02.2020 у справі №922/2827/18 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабітех" (вх.№4537 від 20.02.2020) про забезпечення позову, з урахування уточненої заяви про забезпечення позову (вх. №4699 від 24.02.2020) - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабітех" (61106, Харківська область, місто Харків, вулиця Індустріальна, будинок 3, ідентифікаційний код 31150734) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м.Київ, вулиця Єреванська, будинок 1, ідентифікаційний код 23697280) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1921,00 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.06.2020

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель