Ухвала

від 10.06.2020 по справі 908/2189/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

10.06.2020 року м. Дніпро Справа № 908/2189/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Мороз В.Ф., Парусніков Ю.Б.

секретар Вітко Г.С.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс"

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.02.2020 року (повний текст складено 06.02.2020 року)

у справі № 908/2189/17 (суддя Кричмаржевський В.А., м. Запоріжжя)

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Металінвестбуд", м. Запоріжжя

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та мотиви ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.02.2020 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Ліквідовано Товариство з обмеженою відповідальністю "Металінвестбуд", м. Запоріжжя. Провадження у справі закрито. Зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.02.2020 року, справу направити до Господарського суду Запорізької області для розгляду у іншому складі суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є такою, що винесена у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Ліквідатор має висвітлити у звіті про отримання будь-якої інформації щодо майнових, рухомих, немайнових активів банкрута з усіх державних реєстрів, здійснити запити до комунальних підприємств БТІ за ймовірним місцезнаходженням нерухомого майна. Так, ліквідатор виявив записи щодо права власності ТОВ "Металінвестбуд" та перебування об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка, 327 в обтяженнях. Єдиною дією ліквідатора при встановленні факту права власності за боржником було отримання довідки за адресою, у якій зазначались інші власники майна. Разом з тим, ліквідатор був зобов`язаний вчинити дії з розшуку та повернення вказаного майна. В оскаржуваній ухвалі не відображено, чи перевірялось ліквідатором питання наявності або відсутності дебіторської заборгованості, наявності або відсутності заборгованості банкрута по заробітній платі, проте встановлення вказаних фактів є обов`язком при затвердженні ліквідаційного балансу. Також, судом першої інстанції залишено поза увагою з`ясування обставин щодо наявності довідки архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, тоді як вказана обставина є обов`язковою вимогою для затвердження звіту ліквідатора. Як вбачається з наявних матеріалів справи, суд першої інстанції обмежившись констатацією обставин щодо вчинення ліквідатором певних дій, з посиланням лише на текст самого звіту, а не на дослідження додатків до звіту, як доказів вчинення ліквідатором дієвих заходів у ліквідаційній процедурі, не встановив чи надано ліквідатором до звіту докази направлення запитів до відповідних органів для виявлення майнових активів банкрута, зокрема, до: Головного управління статистики; Державної митної служби України; відповідного відділу державної виконавчої служби; Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю; Державного департаменту інтелектуальної власності та ін.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Ліквідатор у відзиві на апеляційну скаргу просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Паріс" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.02.2020 року у даній справі. Посилався на те, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 року відхилено кредиторські вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Паріс". В зв`язку з чим скаржник не є кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Металінвестбуд" або іншою особою, чиї права та інтереси могли б порушуватися ухвалою від 05.02.2020 року про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 22.04.2020 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2020 року відкладено розгляд апеляційної скарги на період дії особливого режиму роботи суду у зв`язку із запровадженням в Україні карантину.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2020 року розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 10.06.2020 року.

Ліквідатор в засіданні суду 10.06.2020 року просив закрити апеляційне провадження, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

З 21.10.2019 року введений в дію Кодекс України з процедур банкрутства (надалі - Кодекс).

З дня введення в дію Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Тобто, перехід від регулювання передбаченого Законом до регулювання передбаченого Кодексом здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно частини 3 наведеної статті судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

Отже апеляційний суд здійснює перегляд ухвал місцевого господарського суду, прийнятих у справі про банкрутство після 21.10.2019 року на підставі правових норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Наведене відповідає положенням статей 55, 129 Конституції України, статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такий же висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 908/130/15-г.

З`ясовуючи процесуальний статус особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону . Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.

Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному порядку.

Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в силу частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 255 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).

Разом з тим, необхідною підставою власне їх процесуальної участі у справі як учасника є виключно порушення прав, обов`язків або інтересів судовим рішенням, яке вони оскаржують. За такої умови вони розглядаються не як потенційний, а як реальний учасник провадження у відповідному статусі залежно від характеру порушеного права.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство виносяться судові рішення у формі ухвал та постанов, їх оскарження відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство. В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до абзацу 16 статті 1 Закону учасники у справі про банкрутство - сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Крім того, цією ж статтею Закону визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідні норми містяться і в Кодексі України з процедур банкрутства, введеному в дію з 21.10.2019 року.

Відтак, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника справи про банкрутство, а саме кредитора лише у разі подання у встановленому законом порядку заяви з грошовими вимогами до боржника або за наслідком їх визнання боржником у процедурі досудової ліквідації відповідно до статей 105, 111 Цивільного кодексу України.

Особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу конкурсного кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням (постанова Верховного Суду від 08.08.2018 року у справі № 24-7/210-05-8241).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини").

Право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки.

Судом першої інстанції має бути розглянуто та вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий же порядок виявлення кредиторів передбачено частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами ліквідаційної процедури та з урахування рішень місцевого господарського суду за підсумками розгляду кредиторських вимог, ліквідатором складено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Металінвестбуд", до якого включені вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Виробниче підприємство "Армет-2008" в розмірі 1 602 348,69 грн. (4 черга задоволення).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.12.2019 року визнано, що ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" не є кредитором, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника у справі № 908/2189/17 про банкрутство ТОВ "Металінвестбуд".

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 року відхилені вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Паріс" до боржника на суму 28 882 112,96 грн., які виникли на підставі договору № 12/11-2019/2 від 12.11.2019 року, укладеного з АКБ "Київ".

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Паріс" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 року у даній справі залишено без змін.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ТОВ "Фінансова компанія "Паріс" не доведено того факту, що прийнятим судовим актом - ухвалою місцевого господарського суду від 05.02.2020 року було вирішено питання про права та обов`язки вказаного Товариства, а також те, що скаржник є кредитором або іншим учасником у даній справі.

Таким чином, ТОВ "Фінансова компанія "Паріс" не набуло процесуального права заперечувати судові рішення у даній справі про банкрутство ТОВ "Металінвестбуд", у тому числі і право на звернення до апеляційного суду, з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду від 05.02.2020 року в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України як особи, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційне провадження має бути закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 232, 234, 235, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.02.2020 року у справі № 908/2189/17 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено - 15.06.2020 року.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

В.Ф. Мороз

Суддя

---

Ю.Б. Парусніков