Рішення

від 10.06.2020 по справі 920/796/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.06.2020 Справа № 920/796/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

головуючого судді Заєць С.В.,

судді Котельницької В.Л.,

судді Яковенка В.В.,

розглянув у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Партнертехсервіс

до відповідачів: 1. Сумської міської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Еталонбуд ІКО ,

про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору,

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Оніщенко О.В., Суханов Г.Є. (директор),

від відповідачів: 1. Хижняк А.М.,

2. не прибув.

Стислий виклад позицій сторін по справі.

Позивач 31.07.2019 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення першого відповідача № 3596-МР від 20 червня 2018 року (надалі - Рішення № 3596-МР), а саме в частині надання другому відповідачу в оренду земельної ділянки. Також, позивач просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 07 серпня 2018 року, укладений між відповідачами, про надання в оренду другому відповідачу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки - 5910136600:14:003:0057).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що при прийнятті Рішення № 3596-МР було порушено порядок, який встановлений для зміни цільового призначення землі, так як перший відповідач не приймав відповідного рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки та на момент розроблення проекту землеустрою цільове призначення землі, наданої в оренду другого відповідача, було іншим ніж те, що зазначено в оскаржуваному рішенні. Враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки від 07.08.2018 був укладений між відповідачами на підставі незаконного рішення першого відповідача, то цей договір підлягає визнанню недійсним.

Перший відповідач 10.10.2019 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Перший відповідач у відзиві зазначає, що позивач не вказує яким саме чином зміна цільового призначення земельної ділянки другим відповідачем порушує його права, а вказує на часткове накладення земельної ділянки другого відповідача на межі його земельної ділянки, хоча такого накладення не було. Договір оренди земельної ділянки від 29.02.2012 укладений на підставі вказаного рішення, визнано недійсним.

31.10.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву від другого відповідача, в якому зазначається, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Другий відповідач у відзиві стверджує, що доводи позивача відносно наявності у нього права користування земельною ділянкою, частина з якої перебуває у користуванні у другого відповідача згідно до оскаржуваного рішення та договору, не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, позивач обґрунтовує свою позицію судовим рішенням зазначаючи про те, що проїзна частина дороги, що стала підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з ним, тепер передана в оренду другому відповідачу і це є підставою для вирішення справи на його користь. Однак вказані обставини не відповідають дійсності. Є помилковим посилання позивача на те, що першим відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення про надання другому відповідачу спірної ділянки, порушено порядок прийняття такого рішення в частині зміни цільового призначення.

Подані сторонами заяви та клопотання. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою суду від 14.08.2019 було відкрито провадження у справі та призначено по справі підготовче засідання. 13.09.2019 позивачем до суду було подано клопотання про визнання поважними причини пропуску строку для надання відзиву на позовну заяву. Ухвалою суду від 16.09.2019 клопотання позивача було задоволено судом. Ухвалою суду від 16.09.2019 було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Другий відповідач 04.11.2019 подав до суду клопотання, в якому просив суд витребувати у позивача наступну інформацію: технічний паспорт, довідку-характеристику про нерухоме майно, що було відчужено на користь ОСОБА_1 зі складу належного позивачеві нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою суду від 04.11.2019 вказане клопотання було задоволено судом.

Позивач 04.11.2019 надав до суду клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, а саме висновку земельно-технічної експертизи № 26 від 15.10.2019. Ухвалою суду від 04.11.2019 клопотання було задоволено судом.

11.11.2019 позивачем до суду було надано клопотання про залучення доказів. Ухвалою суду від 11.11.2019 клопотання позивача було залишено судом без задоволення.

Ухвалою суду від 11.11.2019 було призначено колегіальний розгляд справи. Ухвалою суду від 13.11.2019 було призначено підготовче засідання по справі.

06.12.2019 позивачем було надано клопотання про залучення доказів до матеріалів справи. 11.12.2019 першим відповідачем до суду було надано клопотання про залучення до матеріалів справи копії рішення Сумської міської ради від 27.11.2019 № 6031-МР. Протокольною ухвалою від 10.06.2020 було задоволено зазначені вище клопотання, а докази були долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 13.12.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Ухвалою суду від 23.01.2020 та ухвалою суду від 24.03.2020 було призначено розгляд справи по суті, у зв`язку із зміною складу суду.

Також, другий відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що приблизний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 10000 грн. Крім того, другий відповідач просить суд судові витрати покласти на позивача. Позивач надав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката другого відповідача. Клопотання судом було долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.05.2020 було оголошено перерву до 10.06.2020.

10.06.2020 до суду від другого відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки адвокат Мазнєва С.Г. захворіла.

Відповідно до ст.ст. 73-74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Оскільки певні обставини, якими обґрунтовуються клопотання повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами разом з поданням клопотання, а не на вимогу суду, а другим відповідачем клопотання, в порушення ст.ст.73-74 ГПК України, обґрунтовано не було, то суд, враховуючи значний строк розгляду справи та достатність матеріалів справи для вирішення спору, а також враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом суду, дійшов висновку, що клопотання другого відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, а справа підлягає розгляду по суті у даному судовому засіданні.

Також, 17.02.2020 суддею Резніченко О.Ю. було зроблено витяг інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості. В судовому засіданні 10.06.2020 суд залучив зазначену інформацію до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.06.2020 було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

10.06.2010 між позивачем та ТОВ Сільськогосподарське підприємство Агропартнер було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. Відповідно до вказаного договору позивач отримав у власність нежитлове приміщення літ. В, загальною площею 59,3 кв.м., гараж літ. Г1 загальною площею 420,8 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці Сумської міської ради (а.с.28-29, том 1).

На підставі заяви від 06.06.2010 ТОВ СП Агропартнер надало згоду на вилучення земельної ділянки загальною площею 0,2959 га на якій знаходиться нежитлове приміщення за вищевказаною адресою на користь позивача та не заперечувало проти передачі зазначеної земельної ділянки в оренду (а.с.30, том 1).

Рішенням № 3596-МР затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання другому відповідачу в оренду земельної ділянки площею 0,2070 га на 10 років за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (а.с.19, том 1).

07.08.2018 між відповідачами був укладений договір оренди земельної ділянки. Згідно п. 1.1. зазначеного договору перший відповідач надав, а другий відповідач прийняв в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки - 5910136600:14:003:0057). Земельна ділянка за функціональним призначенням надається в оренду для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - 12.04 (п.2.1 договору оренди) (а.с.15-18, том 1).

Першим відповідачем до матеріалів справи було надано копію рішення від 27.11.2019 № 6031-МР про надання ФОП Парієнку Д.П. дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки (а.с.24, том 2).

Позивачем до суду було надано копії звернеть до ГУ Держгеокадастру у Сумській області, копії листів зазначеного органу, довідку про відчудження на користь ОСОБА_1 нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.237-240, том 1, а.с.14-18, том 2).

Позивач стверджує, що Рішення № 3596-МР є незаконним, а укладений на підставі цього рішення договір оренди від 07.08.2018 підлягає визнанню судом недійсним, оскільки вказаним рішенням порушений порядок встановлення та зміни цільового призначення землі, так як перший відповідач не приймав відповідного рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки та на момент розроблення проекту землеустрою цільове призначення землі, наданої в оренду другому відповідачу, було іншим ніж те, що зазначено в оскаржуваному рішенні.

Тому, на думку позивача, приймаючи оскаржуване рішення перший відповідач порушує права позивача та позбавила його права користуватись суміжною земельною ділянкою. Крім того, позивач зазначає, що межі наданої другому відповідачу в оренду земельної ділянки накладаються на земельну ділянку, якою правомірно користується позивач, що створює невизначеність меж суміжних ділянок і породжує постійні конфлікти між землекористувачами. Отже, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Щодо доводів позивача відносно наявності у нього права користування земельною ділянкою.

Своє право на користування земельною ділянкою під належною нерухомістю позивач обґрунтовує наявністю у нього договору оренди земельної ділянки від 10.10.2016, укладеного між першим відповідачем та позивачем (а.с.47-50, том 1). За вказаним договором позивач користується частиною тієї земельної ділянки, яка передана в оренду другому відповідачу. Вказана обставина, на думку позивача, підтверджується і судовим рішенням по справі № 920/1562/13, в якій він приймав участь.

Згідно змісту договору купівлі-продажу від 10.06.2010 вбачається, що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка належить першому відповідачу, а п. 9 цього договору повідомлено позивача про необхідність врегулювання земельних правовідносин.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що продане нерухоме майно знаходилось на земельній ділянці площею 0,2959 га, яка перебувала в оренді у його продавця за договором оренди земельної ділянки від 31.10.2005 зі строком дії до 27.04.2015. Але цей договір було розірвано за згодою сторін згідно до договору від 31.05.2012.

Суд погоджується з доводами другого відповідача, що виходячи з положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, в редакції, яка діяла станом на дату укладення вказаного договору купівлі-продажу нерухомості та його змісту, позивач не набув автоматичного права оренди земельної ділянки, оскільки це право залишилось у продавця нерухомості, аж до розірвання договору оренди землі з її орендодавцем, тобто до 31.05.2012.

В свою чергу, згідно з рішенням першого відповідача від 26.01.2011 № 176-МР позивачу було надано в оренду вказану земельну ділянку, про що укладено договір оренди земельної ділянки від 29.02.2012 під придбаними ним будівлями.

Господарським судом Сумської області розглядалась справа № 920/1562/13 за позовом ТОВ Інвестиційно-промислова компанія Захід до Сумської міської ради та ТОВ Партнертехсервіс , про скасування рішення та визнання договору недійсним.

Згідно з ч. 5 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 по справі № 920/1562/13 рішення першого відповідача від 26.01.2011 № 176-МР, в частині надання позивачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, скасовано. Договір оренди земельної ділянки від 29.02.2012, укладений на підставі вказаного рішення, визнано недійсним.

Судове рішення у вказаній справі набрало чинності 01.02.2016 (а.с.40, том 1), проте перший відповідач 27.04.2016 приймає рішення за № 706-МР, яким поновлює позивачу строком на 5 років, визнаний у судовому порядку недійсним, вищезазначений договір оренди землі від 10.10.2016.

Зі змісту вказаного договору (п.8.1, 8.2) вбачається, що зазначений договір підлягає державній реєстрації та набирає чинності з моменту державної реєстрації.

Проте позивачем, в порушення ст.ст. 73-74 ГПК України, до матеріалів справи не надано доказів здійснення його державної реєстрації.

Суд вважає обґрунтованими твердження другого відповідача, що визнання недійсним у судовому порядку договору оренди земельної ділянки та відсутності реєстрації відповідного речового права оренди за позивачем у відповідному реєстрі речового права оренди, робить неможливим його поновлення чи продовження. Тобто, зазначене свідчить про те, що у позивача відсутнє таке речове право, як користування земельною ділянкою, яка є суміжною із земельною ділянкою, переданою другому відповідачу в оренду і яка є предметом спору у даній справі. В той же час, відсутність прав на користування земельною ділянкою у позивача виключає факт перетину орендованої другим відповідачем земельної ділянки з ділянкою позивача.

Як вже зазначалось, позивачем подавались письмові запити до органів державного земельного кадастру щодо статусу спірної земельної ділянки.

ГУ Держгеокадастру у Сумській області листом повідомило позивача, що державним реєстратором сформовано заяву щодо перенесення земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:14:003:0053 до архівного шару, 17.08.2017 дана заява закрита - земельна ділянка перенесена до архівного шару.

Перший відповідач також зазначає, що земельну ділянку, орендовану позивачем, Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області перенесено до архівного шару в Публічній кадастровій карті.

Отже, суд не погоджується з доводами другого відповідача стосовно того, що використовувана позивачем земельна ділянка не сформована, відсутня на Публічній кадастровій карті України, а тому відсутня як об`єкт речового права.

Щодо твердження позивача про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, в тому числі, на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Матеріали справи свідчать, що земельна ділянка, яка передана другому відповідачу в оренду, віднесена до категорії земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Суд погоджується з твердженнями першого відповідача, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється органом місцевого самоврядування, шляхом прийняття рішення про затвердження виготовленого спеціалістами, відповідно до встановленої чинним законодавством України процедури, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і не потребує прийняття окремих рішень чи погоджень, як помилково у своєму позові зазначає позивач.

Як вже зазначалось, проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер - 5910136600:14:003:0057, переданої в оренду другому відповідачу, визначено, що відповідно до класифікатора видів цільового призначення землі, земельна ділянка віднесена до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного та дорожнього господарства - 12.04.

Рішенням № 3596-МР затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано вказану земельну ділянку в оренду, про що укладено відповідний договір оренди. Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (код 12.04).

Крім того, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури. Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель, здійснюється її власником (користувачем) самостійно.

Таким чином, зміна виду використання земельної ділянки (функціональне призначення), яке відбулось за рішенням першого відповідача від 29.11.2017 № 2799-МР, і яке позивачем не оскаржено, не є зміною цільового призначення цієї ділянки, а отже зміна термінів функціонального призначення з під розміщеними гаражами для зберігання автотранспорту на для розміщення та експлуатації будівель та споруд автотранспорту та дорожнього господарства мають однакове смислове навантаження та не свідчать про зміну категорії земель.

Водночас, твердження позивача про те, що проект відведення орендованої другим відповідачем земельної ділянки розроблявся за першим рішенням (від 26.04.2017 № 2093-МР), а не за зміненим (від 29.11.2017 № 2799-МР) не відповідає дійсності, оскільки вказаний проект містить в собі текст, як першого, так і другого рішень ради, оскільки обидва є підставою для його розроблення, а в подальшому і затвердження, на підставі рішення ради, яка є предметом оскарження у даній справі.

Стосовно накладення меж земельних ділянок.

Суд погоджується з аргументами першого відповідача, що позивач, у своєму позові, не вказує яким саме чином зміна цільового призначення земельної ділянки другого відповідача порушує права чи законні інтереси позивача. Натомість вказує на часткове накладення на межі його земельної ділянки земельної ділянки другого відповідача, однак слід зазначити, що позивач користується нерухомим майном по АДРЕСА_1 без оформлення земельної ділянки під цим майном, тому будь-які накладення земельних ділянок, чи створення невизначеності меж суміжних ділянок є неможливим.

Позивач зазначає, що на наданій другому відповідачу в оренду земельній ділянці фактично розташована проїзна частина, що має асфальтове покриття, частково обмежена бордюрами, узбіччя із щебеневого та цементного покриття.

Відповідно до ст.ст. 73-74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Твердження позивача про будь-які перешкоди у користуванні проїзної частиною дороги до належного йому нерухомого майна, не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються наведеними доводами.

Суд погоджується, що з доводами другого відповідача, що з графічної інформації, яка міститься в проекті відведення земельної ділянки другому відповідачу (а.с.57, том 1) та з офіційної інформації, що міститься на Публічній кадастровій карті України, якщо порівняти земельні ділянки архівні (кадастровий номер 5910136600:14:003:0053) та орендовану другим відповідачем (кадастровий номер 5910136600:14:003:0057), то вбачається, що в межі земельної ділянки за недійсним договором входила проїзна частина дороги, а межі нині орендованої другим відповідачем ділянки проходять вздовж цієї дороги і на неї не накладаються.

В свою чергу межі вказаної ділянки, що орендував позивач, ситуацію з фактичним користуванням цією земельною ділянкою, фактичне місце проїзної частини дороги, про яку йдеться у позові позивача були предметом дослідження судової земельно-технічної експертизи № 786, яка проводилась у вищевказаній судовій справі і яка підтверджує правову позицію другого відповідача (а.с.148-156, том 1).

Стосовно наданого позивачем висновку земельно-технічної експертизи № 26 від 15.10.2019, то суд, надавши правову оцінку вказаному висновку, зазначає, що викладені у ньому висновки не спростовують встановлених вище судом фактичних обставин справи.

Отже, суд погоджується з доводами другого відповідача, що всі вказані обґрунтування позову мають лише декларативний характер. Однак жодного причинно-наслідкового зв`язку між заявленими порушеннями і правами чи інтересами позивача, позивач не наводить, що свідчить про безпідставність позову і відсутність підстав для його задоволення. Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги є неправомірними, необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом у задоволенні позову відмовлено, то на позивача покладаються витрати із сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Партнертехсервіс (вул. Білопільский шлях, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 35171941) до Сумської міської ради (пл. Незалежності, 2, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 23823253) та Товариства з обмеженою відповідальністю Єталонбуд ІКО (пр. Курський, 26, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38522606) визнання незаконним та скасування рішення і визнання недійсним договору - відмовити.

2. Покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Партнертехсервіс , судові витрати із сплати судового збору в розмірі 3842 грн.

3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 1 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 12.06.2020.

Головуючий суддя С.В. Заєць

Суддя В.Л. Котельницька

Суддя В.В. Яковенко