Ухвала

від 29.05.2020 по справі 205/2704/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/722/20 Справа № 205/2704/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на грошові кошти у кримінальному провадженні № 42019041690000032,-

за участю :

секретаря судового засідання ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 травня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Новокодацького ВП ДВП ГУНП України у Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №42019040690000032, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 04.03.2019, про накладення арешту на грошові кошти, наявні на розрахунковому рахунку, відкритому ПП «Фенікс» (ЄДРПОУ 32781303) в АТ АБ «РАДАБАНК» (МФО 306500), номер рахунку НОМЕР_1 , який відкритий 17.12.2003; грошові кошти, наявні на розрахунковому рахунку, відкритому ПП «Фенікс» (ЄДРПОУ 32781303) в АТ АБ «РАДАБАНК» (МФО 306500), номер рахунку НОМЕР_2 , який відкритий 29.12.2016 року; грошові кошти, наявні на розрахунковому рахунку, відкритому ПП «Фенікс» (ЄДРПОУ 32781303) в АТ АБ «РАДАБАНК» (МФО 306500), номер рахунку НОМЕР_3 , який відкритий 03.02.2020 року; грошові кошти, наявні на розрахунковому рахунку, відкритому ПП «Фенікс» (ЄДРПОУ 32781303) в АТ АБ «РАДАБАНК» (МФО 306500), номер рахунку НОМЕР_4 , який відкритий 17.02.2017 року.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що посилання слідчого, що метою накладення арешту є збереження речових доказів є безпідставним, оскільки грошові кошти за виконані будівельні роботи протягом 2017-2018 років Управлінням Державної Казначейської служби Дніпропетровської області були перераховані саме ТОВ «Дніпро-Енергопром», як виконавцю підрядних робіт та не є речовими доказами. Таким чином, у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, а також, що існує сукупність підстав вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

В апеляції:

- прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову, якою накласти арешт на майно, на грошові кошти.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що грошові кошти, що перебувають на рахункових рахунках відкритих ПП «Фенікс», директором якого є ОСОБА_8 , в АТ АБ РАДАБАНК (МФО 306500), можливо набуті кримінально протиправним шляхом та є необхідність у накладанні арешту на грошові кошти наявні на розрахункових рахунках зазначеного підприємства, а тому вважає, що метою застосування арешту майна на грошові кошти є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та виконання призначеного судом покарання.

Заслухав прокурора, який просив задовольнити його апеляцію щодо накладення арешту на грошові кошти на рахунках ПП «Фенікс», захисника та підозрюваного, які просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає дану апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно дост. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За положеннями ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтями2,7 КПК Українивизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Згідно з ч.1ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другоюстатті 170 КПК Українивстановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення :1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна;2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального право порушення або суспільно не безпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Перевірив матеріали провадження, колегія суддів, вважає, що слідчий суддя розглянув клопотання повно, всебічно та об`єктивно, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у накладенні арешту на майно, на грошові кошти.

У клопотанні слідчого зазначено, що в провадженні СВ Новокодацького ВП ДВП ГУНП України у Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42019041690000032 від 04.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 366 КК України.

28 квітня 2020 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України.

За викладеним в клопотанні, метою накладення арешту є збереження речових доказів та забезпечення відшкодування шкоди (цивільний позов).

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Проте, за обставин викладених у клопотанні кримінального правопорушення, грошові кошти за виконанні будівельні роботи протягом 2017-2018 років Управлянням Державної Казначейської служби Дніпропетровської області були перераховані саме ТОВ Дніпро-Енергопром, як виконавцю підрядних робіт, а тому слідчим не доведено, що грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ПП Фенікс, і на які він просить накласти арешт, є речовим доказом, оскільки це майно не відповідає критеріям визначеним в ст. 98 КПК України.

При накладені арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову, відповідно до ч.6 ст. 170 КПК України може мати місце за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, проте наявність такого позову у клопотанні слідчого не доведено.

Таким чином, за наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про недоведеність необхідності накладення арешту на вказане майно, а також, що це майно є доказом злочину чи підлягає конфіскації, спеціальній конфіскації для забезпечення цивільного позову.

Отже,з оглядуна викладене,колегія суддів,вважає,ухвала слідчогосудді єзаконною таобґрунтованою,а томуапеляційну скаргупрокурора слідзалишити без задоволення.

Керуючись ст.ст 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_5 -, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на грошові кошти у кримінальному провадженні №42019041690000032, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4