Постанова

від 17.06.2020 по справі 415/1167/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Калмикова Ю.О.

Доповідач -Коновалова В.А.

Справа № 415/1167/20

Провадження № 22-ц/810/247/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Авалян Н.М., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 20 лютого 2020 року, постановлену у складі судді Калмикової Ю.О. в м. Рубіжне Луганської області,

за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Одночасно ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову у зазначеній справі, яка мотивована тим, що згідно договору позики від 05 липня 2016 року він надав відповідачу 1240790 грн, а останній зобов`язався повернути борг на умовах зазначеного договору. Кінцевим терміном повернення боргу було 02 квітня 2018 року. Однак відповідач у встановлений строк борг не повернув. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю, до статутного капіталу якого останнім внесено 126650,26 грн. Інших відомостей про наявність у відповідача грошових коштів чи майна, за рахунок яких можна було б виконати рішення суду у разі задоволення позову, немає.

Позивач посилається на те, що у випадку відчуження відповідачем своєї частки у статутному капіталі товариства або переходу до іншої особи права власності на майно товариства пропорційне частці учасника товариства, буде неможливо звернути стягнення на нього у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу та його виконання. Саме по собі накладення арешту на корпоративні права без наміру власників його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права та законні інтереси власника частки у статутному капіталі товариства. Зважаючи на ціну позову, яка значно перевищує вартість частки майна відповідача, накладення арешту на дану частку ніяким чином не порушить права відповідача, а лише унеможливить ухилення відповідача від виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить суд забезпечити його позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, шляхом накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_2 , а саме його частку у розмірі 126650,26 грн у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство Аметист та заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження таких корпоративних прав до набуття чинності рішення суду за даним позовом.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 20 лютого 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 20 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі, оскільки вважає, що ухвала винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідач до вирішення справи може продати чи іншим способом відступити свою частку.

Також, позивач вказує на те, що суд помилково застосував до даних правовідносин ст. 167 ГК України, оскільки в даному випадку предмет позову не стосується корпоративних прав.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року розгляд справи призначався на 28 квітня 2020 року, про що відповідач повідомлявся як шляхом направлення судової повістки за адрескою зазначеною позивачем в позовній заяві, так і в порядку передбаченому ч. 1 ст. 1 -1 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади. Судова повістка повернута до суду з підстав відсутності адресата за вказаною адресою (а.с.78).

Луганським апеляційним судом вживалися всі заходи про повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалою Луганського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості із Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб стосовно відповідача.

Повістки-повідомлення про розгляд справи призначеної на 27 травня 2020 року, 17 червня 2020 року у відповідності до ч. 6 ст. 130 ЦПК Українинаправлялися на поштову адресу місцезнаходження ТОВ Мале підприємство Аметист , в якому згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є одним із засновників та керівником. Проте, судові повістки повернулися на адресу суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою . Також, відповідач про розгляд справи, призначеної на 27 травня 2020 року, 17 червня 2020 року повідомлявся в порядку передбаченому ч. 1 ст. 1 -1 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку та надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке надсилалось на адресу відповідача як внутрішньо переміщеної особи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_2 , а саме його частку у розмірі 126650,26 грн у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство Аметист та заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження таких корпоративних прав до набуття чинності рішення суду за даним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі виник між позивачем та відповідачем по справі стосовно невиконання умов договору позики грошових коштів. Відносини, які виникли між сторонами спору, за своєю правовою природою не є корпоративними відносинами щодо володіння, користування та розпорядження корпоративними правами ТОВ Мале підприємство Аметист , не стосуються прав та обов`язків відповідача стосовно його участі у діяльності та управлінні ТОВ Мале підприємство Аметист .

Суд першої інстанції, враховуючи вищезазначене, матеріально правові вимоги позивача, ознаки предмета позову, зміст позовної заяви, та те, що позивачем не доведено наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення, які він просить застосувати, може утруднити чи зробити неможливим в подальшому виконання судового рішення, накладення арешту на корпоративні права не є співрозмірним до заявлених позовних вимог та в подальшому може тягнути за собою втручання в господарську діяльність зазначених вище суб`єктів господарювання, вважав, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Як підставу для звернення до суду із заявою про забезпечення позову позивач зазначив те, що між ним та відповідачем є наявність спору щодо стягнення боргу за договором позики у сумі 1240790 грн, та у випадку відчуження відповідачем своєї частки у статутному капіталі ТОВ Мале підприємство Аметист або переходу до іншої особи права власності на майно товариства пропорційне частці учасника товариства, буде неможливо звернути стягнення на нього у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу та його виконанні.

Із виділених матеріалів вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором позики від 05 липня 2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ангеловською О.С., у сумі 1240790 грн, неустойки за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором позики в розмірі 45412,91 грн та інфляційних нарахувань на суму боргу в розмірі 130282,90 грн.

Отже, предметом спору є стягнення грошових коштів за договором позики у значному розмірі, які відповідач у добровільному порядку позивачу не повертає, як зазначає позивач, тобто між сторонами по справі дійсно виник спір щодо невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики.

В заяві про забезпечення позову позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_2 , а саме його частку у розмірі 126650,26 грн у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство Аметист та заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження таких корпоративних прав до набуття чинності рішення суду за даним позовом.

Отже, вимога про забезпечення позову не є неспівмірною із позовними вимогами. Тобто, розмір грошових коштів, який становить частку відповідача у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство Аметист та на яку просить накласти арешт позивач для забезпечення позову, не перевищує суму боргу за укладеним між сторонами договором позики.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження цієї частки) права відповідача або інших осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

В заяві про забезпечення позову позивачем також зазначено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю, до статутного капіталу якого останнім внесено 126650,26 грн. Інших відомостей про наявність у відповідача грошових коштів чи майна, за рахунок яких можна було б виконати рішення суду у разі задоволення позову, немає.

На підтвердження наявності частки відповідача у статутному капіталі ТОВ Мале підприємство Аметист позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Колегія суддів вважає обґрунтованим посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що у випадку відчуження відповідачем своєї частки у статутному капіталі товариства або переходу до іншої особи права власності на майно товариства пропорційне частці учасника товариства, буде неможливо звернути стягнення на нього у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу та його виконання, оскільки відповідач як власник частки у статутному капіталі ТОВ Мале підприємство Аметист має об`єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Оскільки предметом спору є стягнення грошових коштів за договором позики у значному розмірі, та враховуючи що обраний вид забезпечення позову, а саме накладення арешту на частку у статутному капіталі, яка належить відповідачу, та заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження цієї частки у статутному капіталі до набрання чинності рішення суду за даним позовом , є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідно до вимог статей 149, 150 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 201/16142/17.

При цьому, відповідачем не доведено, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі підприємства та забороною державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження цієї частки у статутному капіталіматиме наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача чи інших осіб, які не є учасниками справи, призведе до втручання у господарську діяльність відповідача.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що накладення арешту на частку відповідача у статутному капіталі та заборона державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження цієї часткине перешкоджає здійсненню господарської діяльності ТОВ Мале підприємство Аметист . Накладенням арешту обмежується лише право власника на розпорядження майном, і діє до вирішення спору по суті. Вжиття судом таких заходів забезпечення позову запроваджує законні обмеження, наявність яких дасть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Враховуючи наведене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів по справі, колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку ОСОБА_2 у розмірі 126650,26 грн у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство Аметист та незаборона державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження відповідачем цієї частки до набуття чинності рішення суду за даним позовом, може істотно ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, тому наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що із тексту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просив забезпечити його позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики шляхом накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_2 , а саме його частку у розмірі 126650,26 грн у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство Аметист та заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження таких корпоративних прав до набуття чинності рішення суду за даним позовом.

Разом з тим поняття корпоративні права і частка у статутному капіталі не є тотожними.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку ОСОБА_2 у розмірі 126650,26 грн у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство Аметист та заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження частки ОСОБА_2 у розмірі 126650,26 грн у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство Аметист до набуття чинності рішення суду за даним позовом є достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що ухвалу суду слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 20 лютого 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.

До набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 415/1167/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики накласти арешт на частку ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у розмірі 126650,26 грн у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство Аметист (ідентифікаційний код 13550587).

До набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 415/1167/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження частки ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у розмірі 126650,26 грн у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство Аметист (ідентифікаційний код 13550587).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Строк подання касаційної скарги під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), продовжується на строк дії такого карантину.

Повний текст постанови складено 17 червня 2020 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді М.В. Назарова

Н.М.Авалян