Ухвала

від 18.06.2020 по справі 490/9508/16-к

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому в рамках кримінального провадження № 12016150020001236 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2020р., стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород, Полтавської області, громадянина України, неодруженого, з вищою освітою, який обіймає посадуполіцейського-водія батальйону поліції охорони Управління поліції охорони в Миколаївській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 263 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, неодруженого, який працює оператором АЗС, з повною загальною середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Миргород, Полтавської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, з повною загальною середньою освітою, який працює на посаді поліцейського батальйону поліції охорони Управління поліції охорони в Миколаївській області, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.

-якою відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 9 липня 2020 року включно.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_10

захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_11

представник потерпілого ОСОБА_12

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити з задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити з задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .

Короткий зміст ухвали.

Ухвалою суду задоволено клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 до 9 липня 2020 року включно.

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 зауважує, що прокурором не було подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , суд за власної ініціативи поставив питання про доцільність продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 .

Зауважує, що системний аналіз норм КПК свідчить про те, що строк запобіжного заходу під час карантину не може бути продовжено інакше, як за письмовим клопотанням прокурора, поданим за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою у порядку передбаченому главою 18 КПК України.

Вважає, що суд в порушення вимог закону самостійно вирішив питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без наявності письмового клопотання прокурора, поданого у встановлений законом строк.

Просить ухвалу суду скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити з задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 зауважує, що продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, колегія суддів в тексті ухвали зазначила про задоволення клопотання прокурора, якого в розумінні кримінального процесуального закону подано не було, оскільки, суд поставив питання про доцільність продовження строків тримання під вартою обвинувачених за власної ініціативи.

Вказує, що строк запобіжного заходу під час карантину не може бути продовжено інакше, як за письмовим клопотанням прокурора, поданим за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою у порядку передбаченому главою 18 КПК України, при цьому суд позбавлений можливості виносити на обговорення учасників процесу питання доцільності продовження такого запобіжного заходу.

Зазначає, що кожного разу при продовженні строку тримання під вартою прокурор повинен довести наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так захисник, зауважує, що прокурор в усній формі зазначив, що ризики продовжують існувати, не навівши жодного доводу на їх існування.

Звертає увагу, що ОСОБА_8 не має наміру переховуватися від суду, ризик впливу на свідків відсутній, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у обвинуваченого не має можливості, скоювати нові злочини останній не збирається.

На думку захисника, сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Посилаючись на Конвенцію про захист прав людини та на практику Європейського суду з прав людини, пояснює, що на користь звільнення ОСОБА_8 свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, усталений спосіб життя, наявність малолітньої дитини, яка народилася вже після затримання ОСОБА_8 , відсутність ухилитися від правосуддя.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва знаходиться обвинувальний акт, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016150020001236, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 263 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

До обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого спливає 15 травня 2020 року.

Відповідно до змісту ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку тримання під вартою обвинуваченого незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження цього строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор підчас вирішеннявказаного питання вважав, що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пославшись на те, що ризики, задля запобігання яких до обвинувачених застосовані вказані запобіжні заходу станом на теперішній час не зникли і не зменшилися.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2020 року задоволено клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 до 9 липня 2020 року включно.

Задовольняючи клопотанняпрокурора,суд першоїінстанції,прийшов довисновку,що станом на теперішній час обставини, враховані при застосуванні запобіжного заходу не зникли, відповідно, зазначені ризики не зменшилися, а тому подальше тримання обвинувачених під вартою є виправданим.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача,доводи,викладені вапеляційній скарзі,пояснення захисників,які просилизадовольнити апеляційніскарги, думку прокурора та представника потерпілого, які заперечували проти їх задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд дійшов наступного.

В апеляційних скаргах захисників ставиться питання про скасування ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2020 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 до 9 липня 2020 року включно з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про продовження зазначеним особам запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 лише в межах, які стосуються обвинуваченого ОСОБА_6 , а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 лише в межах, які стосуються обвинуваченого ОСОБА_8 . Щодо вимог апеляційних скарг захисників, які стосуються обвинуваченого ОСОБА_9 , апеляційний суд їх не переглядає, оскільки у захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_7 відсутні повноваження для представництва інтересів обвинуваченого ОСОБА_9 в суді. Апеляційна скарга обвинуваченим ОСОБА_9 та в його інтересах захисником ОСОБА_11 на вищезазначену ухвалу суду не подавалась.

Судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження № 12016150020001236, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 263 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Рішенням Конституційного суду України від 13 червня 2019 року визнано неконституційним закріплене у статтею 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені судом першої інстанції на стадії судового розгляду, до ухвалення судового рішення по суті, підлягають перегляду в апеляційному порядку.

Разом з тим, на даний час, нормативне регулювання положень кримінального процесуального закону ще не здійснено і порядку розгляду таких скарг не передбачено.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо строків та порядку розгляду цих справ, керуватись загальними засадами кримінального провадження.

Для забезпечення своєчасної та оперативної перевірки законності та обґрунтованості тримання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 під вартою, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне провести апеляційний розгляд даного провадження у скороченому порядку, передбаченому для оскарження ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування.

Суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість завершення судового розгляду з ухвалення судового рішення по суті у вказаному кримінальному провадженні до закінчення строку дії обраного обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дія якого спливає 15 травня 2020 року.

Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є вірним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 статті 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідків, які ще не були допитані в судовому засіданні, переховування від суду з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим в разі визнання їх винними, ризиком вчинення інших правопорушень, не зникли та продовжують існувати.

Так як слідує із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обвинувачуються увчиненні особливотяжкого корисливогонасильницького злочинуіз застосуваннямзброї,за якийзаконом передбаченопокарання увиді позбавленняволі настрок доп`ятнадцятироків, їм відомі місця проживання свідків. Свідки наразі у судовому засіданні не допитані.

До того ж на даний час обвинувачені не надали ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді, докази наявності у них міцних соціальних зв`язків, посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 на те, що у останнього на утриманні малолітня дитина та усталений спосіб життя, не є визначальними обставинами, які давали б можливість обрати обвинуваченому запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

З урахуваннямтяжкості злочинів,з метоюзапобігання перешкоджаннюкримінальному провадженню,апеляційний судпогоджується ізвисновком судупершої інстанціїпро продовження строку триманняпід вартоюдля забезпеченнявиконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, а інший, більш м`який запобіжний захід зокрема й той, що просять захисники в апеляційних скаргах, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Беручи до уваги доведеність обґрунтованість підозри, ризиків, передбачених ч. 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у разі визнання їх винними у вчиненні кримінальних правопорушень, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування запобіжного заходу, про що просять апелянти.

Посилання на певні дані про особу обвинувачених не є визначальними обставинами, які давали б можливість обрати їм запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції у повній мірі та у визначеному законом порядку враховано характер та тяжкість діянь, які інкримінуються обвинуваченим, їх соціальні зв`язки та всі інші обставини, якими закон пов`язує вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, доводи апелянтів, щодо недотримання судом вимог кримінального процесуального закону в зв`язку розглядом питання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутністю письмово оформленого клопотання прокурора, на думку апеляційного суду, є безпідставними.

Так, за змістом ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання, суд своєю ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

З наведеної норми закону вбачається, що питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку суд зобов`язаний вирішити незалежно від наявності письмових клопотань.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушеньположень КПКУкраїни,Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в частині продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , а від так, і для задоволення апеляційних скарг захисників.

Керуючись статтями 7, 376, 405, 407, 418, 419, 424, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_5 ,який дієв інтересахобвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_7 ,який дієв інтересахобвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від12 травня 2020р. щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: