Постанова

від 16.06.2020 по справі 607/427/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/427/20Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.М. Провадження № 22-ц/817/552/20 Доповідач - Бершадська Г.В. Категорія - 304090000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Бершадська Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ходоровський М. В.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

представників сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2020 року (постановлену суддею Сташків Н.М., повний текст якої складено 02 березня 2020 року) у цивільній справі № 607/427/20 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута-Фарм" про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» , банк) подав вказаний позов.

Позов обґрунтовано тим, що між банком та ОСОБА_3 11 серпня 2006 року укладено кредитний договір № КЖ-78 Д.

Відповідач ОСОБА_3 не виконувала належним чином умов укладеного між нею та банком 11 серпня 2006 року кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 22 листопада 2019 року у неї виникла заборгованість. Проте, ні вона, ні відповідач ТОВ «Рута-Фарм» , який є поручителем за договором поруки, укладеним між ним та банком на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, заборгованості не сплатили, вимоги банку про її погашення ігнорують.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2020 року закрито провадження у справі за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» , оскільки розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вказує, що наявність у відповідача ОСОБА_3 статусу підприємця не свідчить про те, що кредит був наданий їй на цілі, пов`язані зі здійсненням підприємницької діяльності.

Зазначає, що умови договору не містять посилань на те, що придбана ОСОБА_3 , за кредитні кошти, нерухомість буде використовуватися у підприємницькій діяльності.

Вказує про те, що висновок суду першої інстанції про придбання нежитлової нерухомості відповідачем для використання у підприємницькій діяльності, оскільки у ОСОБА_3 зареєстрований, як у підприємця, такий вид дільності не може бути підставою для закриття провадження тому, що суд першої інстанції не з`ясував чи здійснювала відповідач таку діяльність на момент укладення кредитного договору.

В судовому засіданні представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» апеляційну скаргу підтримав і зіслався на доводи аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечив і вказав, що розгляд справи віднесено до компетенції господарського суду.

Зазначив, що на час отримання кредиту в 2006 році основним видом діяльності ОСОБА_3 було надання об`єктів нерухомості в оренду. Позивачу було відомо, що об`єкти нерухомості здаються в оренду, оскільки банком здійснювалися перевірки використання і наявність кредитного майна.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що на підставі кредитного договору № КЖ-78 Д від 11 серпня 2006 року кредит надавався ОСОБА_3 на значну суму - 595000 доларів США, договором було визначено цільове призначення кредиту - придбання чотирьох об`єктів нежитлової нерухомості, забезпечення виконання зобов`язань за кредитом забезпечувалось переданням в іпотеку чотирьох належних ОСОБА_3 нежитлових приміщень та одного нежитлового приміщення, належного ТОВ «Рута-Фарм» , на момент укладення кредитного договору ОСОБА_3 була зареєстрована як фізична особа-підприємець та основним видом її підприємницької діяльності було надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до п.п. 1.1 цього договору банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 595000 доларів США на такі цілі: придбання нежитлової нерухомості у м. Тернополі, яка складається з чотирьох окремих приміщень загальною площею 278,9 кв.м..

Пунктом 1.3 договору передбачене забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за договором шляхом передання в іпотеку чотирьох нежитлових приміщень, які належать ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу, а також одне нежитлове приміщення (частина основної будівлі), яке належить ТОВ «Рута-Фарм» .

Крім цього, на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором 11 серпня 2006 року між Приватбанком та ТОВ «Рута-Фарм» укладено договір поруки з додатковою угодою до нього.

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованими видами діяльності ОСОБА_3 є: код КВЕД 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно матеріалів справи як на момент укладення кредитного договору так і на даний час ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

Враховуючи вказане та виходячи з суб`єктного складу правовідносин, предмета спору та характеру спірних матеріальних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що має місце спір, який виник при укладенні та виконанні правочину у господарській діяльності.

Доводи апеляційної скарги про те, що наявність у відповідача ОСОБА_3 статусу підприємця не свідчить про те, що кредит був наданий їй на цілі, пов`язані зі здійсненням підприємницької діяльності, колегією суддів оцінюються критично з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи на момент отримання кредиту ОСОБА_3 здійснювала підприємницьку діяльність в тому числі і щодо здавання в оренду власного нерухомого майна (основний вид діяльності).

Відповідно до п.п. 1.1 Кредитного договору банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 595000 доларів США на такі цілі: придбання нежитлової нерухомості у м. Тернополі, яка складається з чотирьох окремих приміщень загальною площею 278,9 кв.м..

Враховуючи вказане суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кредитний договір укладений з відповідачем як фізичною особою-підприємцем.

Одночасно суд апеляційної інстанції зауважує те, що позивачем не доведено те, що отримане за рахунок кредитних коштів відповідачем майно у підприємницькій діяльності не використовувалося, а було набуте на цілі пов`язані з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Крім того, сторонами правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором, а саме договору поруки також були юридичні особи - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «Рута-Фарм» .

Критичній оцінці підлягають доводи апеляційної скарги про те, що умови договору не містять посилань на те, що придбана ОСОБА_3 , за кредитні кошти, нерухомість буде використовуватися у підприємницькій діяльності, оскільки вказані умови договору розроблялися саме позивачем і саме він за необхідності міг включити до них ті чи інші відомості. Крім того, як свідчать матеріали справи сторони у відповідності до норм ЦК України досягли домовленості щодо істотних умов договору і на момент видачі кредиту не вважали, що договір не містить тих чи інших умов, які було б необхідно до нього включити.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не з`ясував чи здійснювала відповідач на момент укладення договору підприємницьку діяльність щодо здачі в оренду власного майна, колегією суддів оцінюються критично, оскільки така інформація міститься у відкритих реєстрах і позивач міг здійснити її перевірку самостійно. Крім того, позивачем не надано доказів, які б спростували висновок суду першої інстанції щодо видів діяльності відповідача на момент укладення договору.

За наведеного вище, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.

Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони в межах ними понесених.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2020 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 червня 2020 року.

Головуючий Бершадська Г.В.

Судді: Гірський Б.О.

Ходоровський М.В.