Постанова

від 21.10.2020 по справі 607/427/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 607/427/20

провадження № 61-11149св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Рута-Фарм ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2020 року в складі судді Сташків Н. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 червня 2020 року в складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ходоровського М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - АТ КБ ПриватБанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Фарм (далі - ТОВ Рута-Фарм ) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № КЖ-78 Д від 11 серпня 2006 року в розмірі 494 180, 70 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № КЖ-78 Д, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 595 000, 00 доларів США, які зобов`язалася повернути до 10 серпня 2021 року та сплатити відсотки за користування ними. З метою забезпечення виконання зобов`язання за цим договором між банком та ТОВ Рута-Фарм укладено договір поруки.

Однак, відповідач ОСОБА_1 не виконувала належним чином умов кредитного договору, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яку банк просив стягнути солідарно з боржників.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 червня 2020 року, закрито провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі виник між банком - юридичною особою, позичальником - фізичною особою, яка є підприємцем, та поручителем - юридичною особою, тобто позивач звертається за захистом своїх прав у відносинах, що виникли з приводу укладення та виконання правочинів у господарській діяльності, а тому цей спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2020 року АТ КБ ПриватБанк звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 червня 2020 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду .

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів про те, що кредит був наданий позичальнику на цілі, пов`язані зі здійсненням підприємницької діяльності, є необґрунтованими, оскільки згідно з умовами кредитного договору кредитні кошти надані на придбання нежилої нерухомості, жодних посилань на те, що придбана позичальником нерухомість буде використовуватися нею у підприємницькій діяльності кредитний договір не містить. При цьому наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що укладаючи кредитний договір вона виступала в такій якості.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

18 серпня 2020 року справа № 607/427/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Судувід 23 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 11 серпня 2006 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 595 000, 00 доларів США, які зобов`язалася повернути до 10 серпня 2021 року та сплатити відсотки за користування ними.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти на такі цілі: придбання нежитлової нерухомості в місті Тернополі, яка складається з чотирьох окремих приміщень загальною площею 278, 9 кв.м.

Пунктом 1.3 договору передбачене забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором шляхом передання в іпотеку чотирьох нежитлових приміщень, які належать їй на підставі договорів купівлі-продажу, а також одне нежитлове приміщення (частина основної будівлі), яке належить ТОВ Рута-Фарм .

Крім цього, з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором 11 серпня 2006 року між АТ КБ ПриватБанк та ТОВ Рута-Фарм укладено договір поруки з додатковою угодою до нього.

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач ОСОБА_1 з 01 березня 2006 року по даний час зареєстрована як фізична особа-підприємець, види діяльності: код КВЕД 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, на судовий захист її особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір слід вирішувати за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, й інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

У цій справі позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 (позичальника) та ТОВ Рута-Фарм (поручителя) заборгованості за кредитним договором, укладеним між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 .

Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій вважали, що спір відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки на момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 мала статус фізичної особи-підприємця та здійснювала діяльність з надання в оренду нерухомого майна, що свідчить про те, що кредитні кошти були отримані нею на цілі, пов`язані зі здійсненням підприємницької діяльності.

Проте, з таким висновком судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується, оскільки кредитний договір укладений між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 як фізичною особою, у договорі не зазначено, що кредитні кошти надаються ОСОБА_1 для здійснення нею підприємницької діяльності, докази використання відповідачем нежитлових приміщень у господарській діяльності в матеріалах справи відсутні.

При цьому наявність у фізичної особи статусу суб`єкта господарювання не означає, що усі правовідносини з її участю є господарськими.

Зважаючи на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про необхідність вирішення цього спору за правилами господарського судочинства є помилковим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу АТ КБ ПриватБанк задовольнити, скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 червня 2020 року , а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 , 403, 409, 412, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк задовольнити .

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 червня 2020 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов