Постанова
від 23.06.2020 по справі 541/831/17
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 541/831/17

провадження № 61-46182св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області,

особи, які подавали апеляційні скарги: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про поновлення договору оренди земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року у складі судді Куцин В. М., ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Мартєва С. Ю., Лобова О. А., Хіль Л. М. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 18 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Гальонкіна С. А., Абрамова П. С. та за касаційною скаргою представника ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_13, на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 листопада 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Обідіної О. І., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив визнати поновленим договір оренди землі від 18 травня 2005 року, укладений між ним та Миргородською державною адміністрацією Полтавської області; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області укласти з ним додаткову угоду до договору оренди про поновлення договору оренди землі на новий строк.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 18 травня 2005 року між ним та Миргородською районною державною адміністрацією Полтавської області був укладений договір строкового платного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 46,0 га, що знаходиться в землях запасу державної власності на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області строком на десять років. Договір оренди землі зареєстровано у Миргородському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що в Державному реєстрі земель 16 січня 2006 року вчинено запис № 040654500001. 15 грудня 2015 року він звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди, який будь-яким чином не відреагував на звернення, не направив згоду на запропоновані позивачем умови додаткової угоди та не повідомив про відсутність (наявність) заперечень щодо поновлення дії договору оренди. Оскільки відповідач тривалий час не вирішував питання про поновлення (продовження) дії договору оренди він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області рішенням від 26 червня 2017 року позов задовольнив частково. Визнав поновленим договір оренди земельної ділянки від 18 травня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та Миргородською районною державною адміністрацією, зареєстрований у Миргородському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 16 січня 2006 року за № 040654500001 з додатковою угодою від 04 січня 2007 року № 1, згідно з яким ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку площею 43,1017 га, яка розташована на території Ромоданівської селищної ради Мирогородського району Полтавської області, кадастровий номер 5323255700:00:001:039 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в редакції додаткової угоди погодженої сторонами договору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області додатковим рішенням від 19 серпня 2017 року вирішив питання про розподіл судових витрат.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивач на час звернення з вимогою про поновлення договору оренди землі продовжував користуватися спірною ділянкою на умовах, визначених у договорі, належно виконував свої обов`язки за цим договором та своєчасно сплачував орендну плату, а тому після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому як орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, ОСОБА_1 своєчасно повідомив про це орендодавця, проте відповідач не надіслав орендарю у встановлений законом строк відмови в поновленні договору, а тому договір вважається поновленим.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 02 листопада 2017 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року залишив без змін.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо часткової обґрунтованості позовних вимог та наявності у ОСОБА_1 переважного права на поновлення договору оренди землі.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Верховний Суд постановою від 25 квітня 2018 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 листопада 2017 року залишив без змін.

Мотивував судове рішення касаційний суд тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано застосувавши положення статті 33 Закону України Про оренду землі , дійшли правильного висновку про те, що позивач є добросовісним орендарем, дії якого виразилися у продовжені користування ним земельною ділянкою та внесенні відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, що свідчить про його намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди земельної ділянки, строк дії якого закінчився.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник осіб, які не брали участі у справі, але вважають, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про їх права та обов`язки: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвокат Уварова Ю. В., подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Вказала, що вищезазначені громадяни на момент розгляду справи в суді першої інстанції та на підставі законно виданих наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області оформлювали право власності на земельні ділянки, які були виділені із масиву земельної ділянки, відносно якої ОСОБА_1 звернувся в суд за поновленням договору оренди. Однак жодного із перелічених власників землі не було залучено до участі у цій справі, хоча рішення суду прямо впливає на їх права власності, права володіння і користування землею.

Апеляційний суд Полтавської області постановою від 18 вересня 2018 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року залишив без змін.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що на момент постановлення рішення судом першої інстанції заявники будь-яких прав на земельні ділянки, які входили на той час до єдиного масиву, який перебував у користуванні позивача, не мали. Факт отримання останніми дозволів на розроблення проектної документації не означав позитивного рішення про надання їх у власність останніх та виникнення у них відповідних речових прав, а тому підстав для залучення вказаних осіб до участі у розгляду справи у місцевого суду не було. На правильність цих висновків вказує і позиція відповідача в суді першої інстанції, яким ці обставини місцевому суду не повідомлялися та відповідних клопотань не заявлялося. Вказані обставини також вказують на те, що фактично оскаржуваним рішенням суду питання про права, свободи та інтереси апелянтів не вирішувалися, а, відповідно факт визнання на той час поновленим договору оренди землі між сторонами права заявників не порушував та стосувався лише прав та інтересів сторін. Також суд виходив з того, що рішення суду першої інстанції не обмежує заявників як власників земельних ділянок у здійсненні їх права на вільне володіння, користування та розпорядження власністю та вирішенні з позивачем у порядку, передбаченому законом, всіх питань, пов`язаних з орендою належного їм нерухомого майна.

Крім того, не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник особи, яка не брала участі у справі, але вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та обов`язки, ОСОБА_11 - адвокат ДемчишинА. В. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Зазначив, що ОСОБА_11 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 5323255700:00:001:0014, щодо якої Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняло рішення виділити із масиву земельної ділянки з кадастровим номером 5323255700:00:001:0039, що була в оренді у ОСОБА_1 , і вирішило передати у власність громадянам, а не в подальшу оренду. На підставі законно виданого наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15 березня 2017 року ОСОБА_11 оформлював право власності на зазначену земельну ділянку, яка була виділена із масиву земельної ділянки, щодо якої ОСОБА_1 звернувся в суд за поновленням договору оренди. Однак, ОСОБА_11 як особу, якій відповідач вирішив передати землю у власність після спливу строку оренди ОСОБА_1 , не було залучено до участі у даній справі, хоча рішення суду напряму впливає на його право власності, право володіння і користування землею.

Апеляційний суд Полтавської області постановою від 06 грудня 2018 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року залишив без змін.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що на момент постановлення рішення судом першої інстанції апелянт будь-яких прав на земельну ділянку, яка входила на той час до єдиного масиву, яка перебувала у користуванні позивача ОСОБА_11 , не мав. Факт отримання заявником дозволу на розроблення проектної документації не означав позитивного рішення про надання йому у власність останнього та виникнення у нього відповідних речових прав, а тому підстав для залучення вказаної особи до участі у розгляді справи у місцевого суду не було. На правильність цих висновків вказує і позиція відповідача в суді першої інстанції, яким ці обставини місцевому суду не повідомлялися та відповідних клопотань не заявлялося. Дані обставини також вказують на те, що фактично оскаржуваним рішенням суду питання про права, свободи та інтереси заявника не вирішувалися, а тому факт визнання на той час поновленим договору оренди землі між сторонами права останнього не порушував та стосувався лише прав та інтересів сторін. При цьому зазначив, що рішення суду першої інстанції не обмежує заявника як власника земельної ділянки у здійсненні свого права на вільне володіння, користування та розпорядження своєю власністю та вирішення з позивачем у порядку передбаченому законом, всіх питань пов`язаних з орендою належного йому нерухомого майна.

Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У жовтні 2018 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвокат Уварової Ю. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 18 вересня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга адвоката Уварової Ю. В. мотивована неврахуванням судом того, що, оформлюючи права власності під час розгляду справи в суді першої інстанції, і будучи власниками земельних ділянок вже під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 були повністю позбавлені можливості захищати свої права, приймати участь у справі, подавати суду докази для встановлення обставин у справі в повному обсязі. Від представника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області їм стало відомо, що на підставі судового рішення, ухваленого у цій справі про поновлення договору оренди землі, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними та скасування наказів, за якими було передано у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 земельні ділянки, та про скасування державної реєстрації їх права власності (справа № 541/339/18). Проте і справа № 541/339/18, предметом якої є оскарження підстав набуття права власності на земельні ділянки громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 також розглядалася судом без залучення цих осіб до участі у справі, права власності яких є предметом судового розгляду. Лише 07 червня 2018 року представником вказаних громадян-власників землі було подано клопотання про залучення їх як співвідповідачів до участі у справі № 541/339/18, однак судом було відмовлено у задоволенні цього клопотання та залучено заявників до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Цього ж дня представником громадян-власників землі була подана апеляційна скарга на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2018 року. Зазначила, що строк дії спірного договору оренди землі складав 10 років і, враховуючи дату його реєстрації, договір оренди діяв до 16 січня 2016 року. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , будучи учасниками антитерористичної операції (далі - АТО), користуючись своїми правами, передбаченими частиною четвертою статті 13 Закону України Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях , статтями 6, 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і статтями 118 Земельного кодексу України, прийняли рішення отримати безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. В лютому 2017 року вищевказані громадяни як учасники АТО звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із відповідними клопотаннями про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів. 15 березня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області було видано накази № 2831-сг, № 2838-сг, № 2852-сг, № 2861-сг, № 2856-сг, № 2859-сг, № 2835-сг, № 2850-сг, № 2857-сг, якими надано дозволи заявникам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів. Тобто, з даних обставин вбачається, що розпорядник землі після спливу строку дії договору оренди землі прийняв рішення не про передачу землі в подальшу оренду, а про передачу землі у власність. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення вищезазначеного договору оренди землі. На момент розгляду судом першої інстанції позову ОСОБА_1 відбувалася процедура відведення земельних ділянок у власність із загального масиву землі, який раніше перебував в оренді у ОСОБА_1 Миргородським міськрайонним судом Полтавської області рішення було прийнято 26 червня 2017 року, однак рішення набрало чинності після його апеляційного перегляду 02 листопада 2017 року. Наказами Головного управління Держгеокдастру у Полтавській області № 9482-сг, № 9480-сг, № 9495-сг, № 9488-сг, № 9491-сг, № 9484-сг, № 9479-сг, № 9481-сг, № 9478-сг від 18 вересня 2017 року проекти землеустрою цих громадян-учасників АТО були затверджені та вирішено надати земельні ділянки площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів у власність ОСОБА_2 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0003, ОСОБА_3 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0004, ОСОБА_4 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0005, ОСОБА_5 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0007, ОСОБА_6 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0008, ОСОБА_7 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0009, ОСОБА_8 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0010, ОСОБА_9 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0011, ОСОБА_10 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0012. Отже, земельна ділянка за кадастровим номером 5323255700:00:001:0039 площею 43,1017 га ріллі, яка перебувала в оренді у ОСОБА_1 до 16 січня 2016 року, була поділена, й у результаті її поділу утворено нові земельні ділянки з іншими кадастровими номерами площею 2,0000 га, які передано у власність іншим особам - учасникам АТО, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Зазначені обставини свідчать про фактичне припинення існування первинної земельної ділянки за кадастровим номером 5323255700:00:001:0039 площею 43,1017 га, яка знаходилась на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, право на оренду якої просив поновити позивач. Отже земельна ділянка, щодо якої ОСОБА_1 просив поновити договір оренди, вже не існувала на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, тобто ще до моменту набрання чинності рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року. Орендодавець спірну земельну ділянку не передавав в оренду іншим особам, а після спливу строку дії договору оренди землі прийняв рішення реалізовувати процедуру передачі землі у власність, для чого надало дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області орієнтовного розміру 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства заявникам. Висновки судів про те, що позивачем дотримано усі умови, передбачені частинами першою - п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі для поновлення договору оренди землі, не мають значення, оскільки земельна ділянка не була передана в подальшу оренду іншій особі, і первинна земельна ділянка взагалі припинила своє існування, і дана обставина повинна була бути підставою для відмови в позові. Крім того, суд апеляційної інстанції: повністю проігнорував ту обставину, що розпорядник землі після спливу строку дії договору оренди з позивачем прийняв рішення про передачу землі у власність, а не в подальшу оренду, тому інститут переважного права не застосовується, і відсутня обставина порушення прав позивача. Не врахував, що ще до звернення ОСОБА_1 з позовом до суду громадяни вже розробляли технічну документацію для отримання землі у власність, тобто під час розгляду справи в суді першої інстанції існував очевидний інтерес громадян відносно землі, права оренди на яку поновлював позивач, і існували права громадян на отримання землі у власність за умови відповідності технічної документації вимогам законодавства; безпідставно зазначив про те, що рішення про поновлення договору оренди землі з ОСОБА_1 не обмежує заявників як власників земельних ділянок, у здійсненні свого права на вільне володіння, користування і розпорядження своєю власністю, оскільки саме в результаті такого рішення суду і створилася ситуація існування прав декількох осіб на володіння та користування однією і тією ж самою ділянкою землі; свідомо допустив ситуацію, в якій відносно земельної ділянки, яка знаходиться в законній власності у громадян, вирішено відновити договір оренди землі, за яким ця ж сама земельна ділянка передана державним органом в оренду третій особі ( ОСОБА_1 ), і орендар має сплачувати орендні платежі державному органу, при тому, що ця земельна ділянка не перебуває в державній власності і не перебуває у розпорядженні державного органу, і державний орган не має права на отримання орендної плати, однак власники землі за висновками суду після такого рішення мають врегульовувати питання подальшого використання останніми своєї землі із особою, яка навіть не платить власникам плату за орендне користування; за результатами такого рішення, наслідки, які запропонував суд про подальше звернення апелянтів до суду за захистом, є необґрунтованими, оскільки суду було відомо, що за результатами ухвалення рішення про поновлення договору оренди ОСОБА_1 , останній подав позов про скасування наказів громадян про передачу землі їм у власність. Тобто, існує об`єктивна і реальна загроза втрати права власності на земельні ділянки. І при цьому, громадяни-власники землі не мають підстав для звернення до суду за захистом свого права володіння і користування, оскільки їх ці права не порушуються, ОСОБА_1 землею не володіє і не користується. Отже, єдиний дієвий і можливий захист прав власників землі, це скасування судового рішення про поновлення договору оренди, оскільки воно дійсно винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Також апеляційним судом було повністю проігноровано новий доказ, який був поданий представником заявників у судовому засіданні 18 вересня 2018 року який підтверджує, що позивач ОСОБА_1 не дотримався вимог статті ЗЗ Закону України Про оренду землі , а ввів суд в оману надавши доказ, що не відповідає дійсності.

У січні 2019 року представник ОСОБА_11 - адвокат Демчишен А. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 листопада 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_11 - адвоката Демчишена А. В. фактично аналогічні доводам попередньої касаційної скарги адвоката Уварової Ю. В. і зводяться до того, що на час звернення позивача до суду з цим позовом ОСОБА_11 вже отримав наказ про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, вже уклав договір із землевпорядною організацією і оплатив послуги щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Тобто заявник, будучи особою, яка понесла витрати на виготовлення проекту землеустрою повинен був бути залучений до участі в цій справі як третя особа, оскільки задоволення позову може бути наслідком скасування наказу про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою. Також скарга містить доводи про неврахування апеляційним судом того, що позивач не здійснив повідомлення орендодавця у встановлені законом строки до спливу строку дії оренди землі, а тому відсутні всі факти, необхідні для поновлення договору оренди землі з підстав передбачених статтею 33 Закону України Про оренду землі .

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав відзиви на касаційну скаргу, в яких просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що ці судові рішення є законними і обґрунтованими. Зазначив, що оскаржуваним рішенням місцевого суду жодних прав заявників, які подали касаційній скарги не було порушено, підстави для залучення їх до розгляду цієї справи були відсутні, оскільки видача наказів про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою не має жодного правового значення для висновків про набуття заявниками будь яких прав. Крім того, державна реєстрація заявниками права власності на земельні ділянки відбулася після ухвалення рішення місцевим судом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 01 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

21 березня 2019 року справа № 541/831/17 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року № 1017/0/226-20, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 18 травня 2005 року між ОСОБА_1 та Миргородською районною державною адміністрацією Полтавської області був укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 46,0 га строком на десять років, яка знаходиться на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно з додатковою угодою від 04 січня 2007 року № 1 площу орендованої земельної ділянки зменшено до 43,1017 га. Вказаний договір оренди та додаткову до нього угоду № 1 зареєстровано у Миргородському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи від 16 січня 2006 року за № 040654500001 та від 17 січня 2008 року за № 040854500003.

До закінчення строку дії договору орендар ОСОБА_1 15 грудня 2015 року направив відповідачу клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки та додаткову угоду, які подані ним у порядку і строки встановленні статтею 33 Закону України Про оренду землі та пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 18 травня 2005 року.

Вказане клопотання позивача орендодавцем по суті розглянуто не було, а орендар продовжує користуватися земельною ділянкою, належно виконує умови договору оренди та своєчасно сплачує орендну плату.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційних скарг здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Згідно зі статтею 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Під час розгляду апеляційних скарг осіб, які не брали участі у справі, але вважають, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про їх права та обов`язки, судом було встановлено наступне.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 будучи учасниками антитерористичної операції, користуючись своїми правами, передбаченими частиною четвертою статті 13 Закону України Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях , статтями 6, 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і статтею 118 Земельного кодексу України, прийняли рішення отримати безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

У лютому 2017 року вищевказані громадяни як учасники АТО, звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з відповідними клопотаннями про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2,00 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів.

15 березня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області було видано накази № 2831-сг, № 2838-сг, № 2852-сг, № 2861-сг, № 2856-сг, № 2859-сг, № 2835-сг, № 2850-сг, № 2857-сг, № 2845-сг якими було надано дозволи громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 відповідно на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у цій справі було ухвалено 26 червня 2017 року та набрало чинності 02 листопада 2017 року після його перегляду в апеляційному порядку.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 18 вересня 2017 року № 9482-сг, № 9480-сг, № 9495-сг, № 9488-сг, № 9491-сг, № 9484-сг, № 9479-сг, № 9481-сг, № 9478-сг були затверджені проекти землеустрою та вирішено надати земельні ділянки площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів у власність громадянам ОСОБА_2 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0003, ОСОБА_3 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0004, ОСОБА_4 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0005, ОСОБА_5 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0007, ОСОБА_6 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0008, ОСОБА_7 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0009, ОСОБА_8 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0010, ОСОБА_9 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0011, ОСОБА_10 , кадастровий номер 5323255700:00:001:0012.

30 вересня 2017 року вказані вище особи провівши державну реєстрацію своїх прав стали законним та повноцінним власниками вказаних земельних ділянок.

Крім того 19 грудня 2017 року Головним управлінням було прийнято наказ № 11959-сг, яким було затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_11 .

Будучи власниками земельних ділянок заявники не звертались до позивача з питань врегулювання подальшого використання останнім належних їм земельних ділянок, чи їх повернення. За захистом своїх прав в судовому порядку також не зверталися.

Відмовляючи в скасуванні рішення місцевого суду за апеляційними скаргами осіб, які не брали участі у справі, але вважають, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про їх права та обов`язки суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент винесення рішення судом першої інстанції будь-яких прав на земельні ділянки, які входили на той час до єдиного масиву, що перебував у користуванні позивача заявники не мали. Факт отримання останніми дозволів на розроблення проектної документації, не означав позитивного рішення про надання їх у власність останніх та виникнення у них відповідних речових прав, а тому підстав для залучення вказаних осіб до участі у розгляду справи у місцевого суду не було. На правильність даних висновків вказує і позиція відповідача в суді першої інстанції, яким дані обставини місцевому суду не повідомлялися та відповідних клопотань не заявлялося. Дані обставини також вказують на те, що фактично оскаржуваним рішенням суду питання про права, свободи та інтереси заявників не вирішувалися, а, відповідно, факт визнання на той час поновленим договору оренди землі між сторонами, права останніх не порушував та стосувався лише прав та інтересів сторін договору.

Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права апеляційного (касаційного) оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно щодо якого виник спір, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Викладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у ухвалі від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження 14-726цс19).

Крім того, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є одним з підготовчих етапів та обов`язковою передумовою для розгляду уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування питання про передачу землі у власність для зацікавленої особи, тобто не є документом, який підтверджує право користування земельною ділянкою.

Установивши, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 стали власниками земельних ділянок після ухвалення рішення суду першої інстанції у даній справі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції питання про права та обов`язки вказаних вище осіб не вирішувалися, а тому дійшов правильного висновку, що у них відсутнє право на оскарження цього рішення.

Посилання в касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом того, що на розроблення технічної документації із землеустрою заявниками було понесено матеріальні витрати за встановлених вище обставин не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дію рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 листопада 2017 року, постанову Апеляційного суду Полтавської області від 18 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року було зупинено ухвалами Верховного Суду від 01 лютого 2019 року, у зв`язку із залишенням цих судових рішень без змін необхідно поновити його дію.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - ОСОБА_12 та представника ОСОБА_11 - ОСОБА_13 залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 листопада 2017 року, постанову Апеляційного суду Полтавської області від 18 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 02 листопада 2017 року, постанови Апеляційного суду Полтавської області від 18 вересня 2018 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення23.06.2020
Оприлюднено25.06.2020
Номер документу90021509
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —541/831/17

Ухвала від 07.06.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Калараш Андрій Андрійович

Ухвала від 16.02.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Калараш Андрій Андрійович

Постанова від 24.12.2020

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Чумак О. В.

Постанова від 24.12.2020

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Чумак О. В.

Ухвала від 16.11.2020

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Чумак О. В.

Ухвала від 29.10.2020

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Чумак О. В.

Ухвала від 21.09.2020

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Чумак О. В.

Постанова від 23.06.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Ухвала від 01.02.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Штелик Світлана Павлівна

Ухвала від 01.02.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Штелик Світлана Павлівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні