Постанова

від 11.06.2020 по справі 910/13495/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р. Справа№ 910/13495/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванцов О.В. за довіреністю від 20.01.2020;

від відповідача: Пивоварова Р.В. за ордером від 21.02.2020;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АКТУАЛЬНА МЕХАНІКА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019

у справі №910/13495/19 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКАС-Т"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АКТУАЛЬНА МЕХАНІКА"

про стягнення 781 841,18 грн,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКАС-Т" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АКТУАЛЬНА МЕХАНІКА" (далі - відповідач) та просило стягнути 781 841,18 грн, у тому числі: 720 577,01 грн основного боргу за поставлений товар, 56 288,82 грн пені, 4975,35 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №2017/40 від 30.10.2017 здійснював поставку позивачу товару, протягом березня-квітня 2019 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 954 153,97 грн, який відповідачем прийнятий, однак оплачений частково, лише на суму 233 576,96 грн.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що отриманий від позивача товар (підшипники) він продав ТОВ "Ресурс" (Російська Федерація) від якого у 17.07.2019 отримав претензію про невідповідність поставлених підшипників ДЕСТ-520-2011 і у цей же день відповідач направив відповідну претензію позивачу. Позивачем було поставлено підшипники у задовільному стані лише на суму 375 970,43 грн, з яких відповідачем оплачено 233 576,96 грн, тому заборгованість становить 142393,47 грн. Відповідач просив здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2019 року позов задоволено.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АКТУАЛЬНА МЕХАНІКА" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКАС-Т" - 720 577,01 грн. вартості поставлених підшипників, 56 288, 82 грн. пені, 4 975,35 грн. 3% річних та 11 727,62 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД АКТУАЛЬНА МЕХАНІКА" 24.02.2020 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом не було надано оцінки наданим відповідачем доказам поставки товару неналежної якості; відповідач мав право відмовитись від оплати неякісного товару; відповідач на підставі договорів про відступлення права вимоги, укладеними з ОСОБА_1 та ТОВ "Альбедо Транс" набув право вимоги до позивача на загальну суму 411 559,54 грн та повідомляв позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог на вказану суму в рахунок оплати товару за спірним договором. Відповідач вказує, що не міг надати ці документи суду першої інстанції, оскільки вони знаходились у м.Харків.

До апеляційної скарги відповідачем були додані нові докази, які не подавались суду першої інстанції, а саме копії: договору про відступлення права вимоги №19/06 від 19.06.2019, укладеного ТОВ "Альбедо Транс" та відповідачем на суму 205559,54 грн; повідомлення про відступлення права вимоги від 08.07.2019 підписане директором ТОВ "Альбедо Транс"; повідомлення про залік зустрічних однорідних вимог на суму 205559,54 грн, від 11.07.2019 підписане директором відповідача; договору про відступлення права вимоги №23/04 від 23.04.2019, укладеного ОСОБА_1 та відповідачем на суму 206000,00 грн; повідомлення про відступлення права вимоги від 23.04.2019 підписане ОСОБА_1; повідомлення про залік зустрічних однорідних вимог (без дати) на суму 206000,000 грн, підписане директором відповідача; описи вкладення про направлення позивачу вказаних договорів та повідомлень, на яких відсутні дати направлення та окремі цифри у номерах відправлень.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що йому не повідомлялось про відступлення права вимоги та зарахування зустрічних однорідних вимог, а документи щодо цього, згідно доданих до скарги описів вкладення, були направлені позивачу лише 18.02.2020 (вже після винесення судом рішення); у отриманих позивачем 20.02.2020 повідомленнях інші дати, ніж у тих, що додані до скарги; відповідач мав достатньо часу для подання цих доказів суду першої інстанції, однак не обґрунтував неможливість їх подання; у відзиві на позов відповідач не вказував на наявність договорів про уступку права вимоги та про зарахування зустрічних однорідних вимог; оформлений повідомленням про залік правочин на суму 514577,01 грн є нікчемним, оскільки здійснений після закінчення строку позовної давності; після отримання повідомлень позивачем були подані позови про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги; у даній справі відсутні обставини для обов`язкового розгляду справи в порядку загального позовного провадження; відповідач не направляв позивачу будь-яких претензій щодо якості поставленого товару та про відмову від його оплати; позивачем був поставлений товар належної якості, а відповідач своєчасно не вчинив жодних дій, що вимагалися законом та договором для підтвердження недоліків товару по якості.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції, також у судовому засіданні оголошувалась перерва з 19 травня до 11 червня 2020 року.

09 червня 2020 року представник відповідача подала додаткові пояснення щодо порядку прийняття по якості підшипників кочення, відповідно до Інструкції П-7 та ДСТУ ГОСТ 520:2014. Також відповідачем було подано клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів - висновку експертного товарознавчого дослідження від 18.05.2020 №7914, складеного Харківським НДІСЕ ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса та доказів направлення претензії позивачу електронною поштою.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засідання підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити, скасувати рішення та відмовити у позові. Також підтримала клопотання про долучення до справи додаткових доказів.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, також вказав, що акт рекламації ТОВ "Ресурс" не може бути належним доказом, оскільки не відповідає положенням Інструкції П-7, а також у ньому зазначені окремі позиції, які поставлялись відповідачу у 2017-2018 роках. Також заперечив проти задоволення клопотання позивача про долучення додаткових доказів.

Розглянувши клопотання про долучення додаткових доказів, які додані до апеляційної скарги та до клопотання від 05 червня 2020 року, Північний апеляційний господарський суд враховує обґрунтування представника відповідача та з огляду на ту обставину, що справа у суді першої інстанції розглядалася у порядку спрощеного провадження, за відсутності представників сторін, з метою повноти, об`єктивності та забезпечення рівних прав сторін вважає за можливе долучити до справи вказані докази.

Щодо наданої відповідачем роздруківки ДСТУ ГОСТ 520:2014, то оскільки вказаний документ входить до системи національних стандартів України, згідно Наказу Мінекономрозвитку України від 16.09.2014 №1111, суд вважає за можливе прийняти його.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд встановив наступі обставини справи.

30 жовтня 2017 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКАС-Т", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД АКТУАЛЬНА МЕХАНІКА", як покупцем був укладений Договір №2017/40 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставляти, а покупець приймати й оплачувати на визначених цим договором умовах підшипники (далі - товар) партіями, в асортименті, номенклатурі, кількості і за ціною, відповідно до накладних та/або специфікацій, які є невід`ємною частиною договору (том 1 а.с.15-17).

Згідно з п.4.1 договору постачання товару здійснюється на умовах СРТ-м.Бровари (склад покупця .м. Бровари, вул. Красовського, 16), відповідно до Інкотермс-2010, датою постачання товару є дата відмітки покупця у видатковій накладній про приймання товару.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що для отримання товару покупець зобов`язаний надати довіреність, оформлену відповідно до законодавства на особу, якій довіряється отримання товару.

Якість товару, що постачається за договором, повинна відповідати діючим нормам і стандартам на обговорений у цьому договорів товар і підтверджуватися відповідними сертифікатами та іншими документами (п.5.1 договору).

Згідно з п.5.2 договору якщо при постачанні товару будуть виявлені дефекти або брак, покупець вправі вимагати усунення дефектів, або замінити товару від постачальника. Усунення недоліків здійснюється за рахунок постачальника.

У пункті 6.1 договору сторони визначили, що приймання-передача товару здійснюється: по кількості - при одержанні товару відповідно до товаросупроводжувальних документів, а по якості - згідно п.5.1 цього договору. Порядок приймання товару по кількості визначається Інструкцією Держарбітражу від 15.06.65р. №П-6:, по якості - Інструкцією Держарбітражу СРСР від 25.04.66р. №П-7 (зі змінами і доповненнями) з урахуванням Роз`яснення Вищого арбітражного суду України №01-6/1106 від 12.10.93р.

Згідно з п. 7.1 договору товар повинен відвантажуватися в тарі та упаковці, що відповідає характерові товару, що поставляється, що забезпечує його схоронність і маркірований, відповідно до технічних умов.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що усі претензії і рекламації оформлюються належним чином у письмовій формі.

Договір, доповнення і додатки до нього, підписані сторонами і передані по електронному зв`язку, мають доказову силу й обов`язкові для виконання обома сторонами (п.11.3 договору).

Додатковою угодою №1 від 31.01.2018 сторони внесли зміни до пункту 3 договору, домовившись, що оплату товару покупець зобов`язаний здійснити протягом 90 календарних днів з моменту постачання товару. За погодженням сторін можливі інші форми оплати та розрахунків, що не суперечать чинному законодавству. Також продовжено термін дії договору до 31 грудня 2019 року (том 1 а.с.18).

Позивач вказує, що протягом 2017-2018 років ним було поставлено відповідачу товари загальною вартістю 2 985 099,91 грн, що підтверджується доданими до позову специфікаціями (том 1 а.с.19-23) та накладними (том 1 а.с.30-34), довіреностями (том 1 а.с.41-43) та товарно-транспортними накладними (том 1 а.с.47-51), які були оплачені останнім повністю та у встановлені договором строки, що підтверджується банківськими виписками (том 1 а.с.68-73) і станом на початок 2019 року заборгованості за договором не існувало.

У 2019 році сторонами у справі було погоджено шість специфікацій загальною вартістю визначеного ними товару 954 153,97 грн., у тому числі специфікації: №6 від 04.03.2019 на поставку 42 найменувань товарів загальною вартістю 188 705,56 грн.; №7 від 04.03.2019 на поставку 42 найменувань товарів загальною вартістю 147 955,99 грн.; №8 від 04.04.2019 на поставку 21 найменування товарів загальною вартістю 174 405,16 грн.; №9 від 04.04.2019 на поставку 15 найменувань товарів загальною вартістю 117 504,64 грн.; №10 від 04.04.2019 на поставку 13 найменувань товарів загальною вартістю 116518,07грн.; №11 від 04.04.2019 на поставку 37 найменувань товарів загальною вартістю 209 064,55 грн (том 1 а.с.24-29).

Протягом березня-квітня 2019 року позивачем відповідно до накладних №2 - №7 було поставлено позивачу товар загальною вартістю 954 153, 97 грн, при цьому кількість, асортимент та вартість визначених накладними підшипників повністю збігається з підписаними сторонами специфікаціями, а саме: накладна №2 від 05.03.2019 відповідає специфікації №6; накладна №3 від 05.03.2019 відповідає специфікації №7; накладна №4 від 09.04.2019 відповідає специфікації №8; накладна №5 від 09.04.2019 відповідає специфікації №9; накладна №6 від 09.04.2019 відповідає специфікації №10; накладна №7 від 09.04.2019 відповідає специфікації №11 (том 1 а.с.35-40).

Повноваження посадових осіб відповідача, що підписали накладні, без будь-яких зауважень підтверджені довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1 а.с.44-46).

Позивачем підтверджено належне виконання власних зобов`язань за договором №2017/40 від 30.10.2017 квитанціями про прийом вантажів до перевезення логістичною компанією (том 1 а.с.52-56), а також були виставлені рахунки на оплату (том 1 а.с.62-67).

Видаткові накладні підписані представником відповідача без будь-яких зауважень щодо кількості або якості поставленого товар.

Проте, відповідач отриманий товар оплатив частково, протягом квітня-червня 2019 року зробивши вісім платежів загальною сумою 223 576,96 грн., що підтверджується банківськими виписками (том 1 а.с.72-77), внаслідок чого станом на час подання позову утворилась прострочена заборгованість у розмірі 720 577,01 грн.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд стягнути з відповідача 720 577,01 грн основного боргу за поставлений товар, 56 288,82 грн договірної пені, 4975,35 грн - 3% річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції, заперечуючи проти позову, посилався на те, що отриманий від позивача товар (підшипники) він продав ТОВ "Ресурс" (Російська Федерація), від якого у 17.07.2019 отримав претензію про невідповідність поставлених підшипників ДЕСТ-2011 і у цей же день відповідач направив відповідну претензію позивачу. Позивачем було поставлено підшипники у задовільному стані лише на суму 375970,43 грн, з яких відповідачем оплачено 233 576,96 грн, тому заборгованість становить 142393,47 грн.

На підтвердження вказаних доводів відповідачем надано Інформаційну таблицю (том 1 а.с.128-132) з переліком номенклатури підшипників та зазначенням кількості і вартості підшипників, які підлягають поверненню. Однак, вказана інформаційна таблиця на підписана.

Згідно акту рекламації від 16.07.2019, складеного комісією в складі директора ТОВ "Ресурс" (м.Воронеж, Російська Федерація), комерційного директора та менеджера цієї ж компанії, при дослідженні підшипників виробництва заводу ТОВ "ГПЗ" (м.Вологда, Російська Федерація), поставлених фірмою ТОВ "Актуальна Механіка" (м.Київ) за договором поставки №150419 від 15.04.2019, за результатами огляду були виявлені недоліки у окремих підшипниках - сліди корозії, відсутність змазки, закінчення терміну зберігання, невідповідність геометричних параметрів (том 1 а.с.133-136).

Відповідач вказує, що підшипники поставлялись відповідачем, як постачальником, ТОВ "Ресурс", як покупцю, на підставі договору поставки №150419 від 15.04.2019 (том 1 а.с.154-158) та підтверджує факт поставки митною декларацією (том 1 а.с.137-153), міжнародною товарно-транспортною накладною від 17.04.2019 (том 1 а.с.162), рахунком - фактурою від 16.04.2019 (том 1 а.с.164-166), пакувальним листом (том 1 а.с.167-168) , паспортами якості (том 1 а.с.170-216).

17 липня 2017 року ТОВ "Ресурс" направило відповідачу претензію, у якій вказало не невідповідність поставлених підшипників вимогам ГОСТ 520-2011, тому вони будуть повернуті постачальнику (том 1 а.с.161).

Відповідач вказує, що за вказаним договором від поставив ТОВ "Ресурс" підшипників, які були ним придбані у позивача, у зв`язку із цим він направив позивачу електронною поштою претензію від 17.07.2019, у якій повідомив про наявність претензій по якості від клієнта, та вказав, що продукція, поставлена по накладним №№4, 5, 6, 7 від 09.04.2019, визнається невідповідною та буде повернута у повному обсязі (том 1 а.с.159).

Позивач у відповіді на відзив заперечує факт отримання вказаної претензії, а згідно з пунктом 9.3 договору усі претензії і рекламації оформлюються належним чином у письмовій формі.

Поясненнями представників сторін у судовому засіданні встановлено, що підшипники позивачу не повернуті.

Листом від 01.11.2019 ТОВ "Ресурс" повідомило відповідачу про те, що вони прийняли частину підшипників та підготували до повернення відбраковані підшипники та просять здійснити їх вивезення зі складу тимчасового зберігання (том 1 а.с.160). Передача на зберігання підтверджується звітом від 31.10.2019 (том 1 а.с.163).

У зв`язку із вказаними обставинами відповідач вказав, що оскільки вартість підшипників належної якості становить 375970,43 грн, з яких відповідачем оплачено 233 576,96 грн, тому заборгованість перед позивачем за поставлені у квітні 2019 року підшипники становить 142393,47 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем належним чином доведено наявність та розмір боргу, а відповідач не довів факту поставки товару неналежної якості.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції, однак при цьому вважає, що мотивувальна частина рішення суду підлягає доповненню, оскільки суд першої інстанції не надав оцінки умовам договору в частині приймання товару по якості, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №2017/40 від 30.10.2017, який за своєю правовою природою є господарським договором поставки.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлений товар, а також застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до умови пункту 4.1 укладеного сторонами у справі договору датою постачання є дата відмітки покупця у видатковій накладній.

Доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, видатковими накладними та квитанціями логістичної компанії, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом березня-квітня 2019 року товару загальною вартістю 954 153, 97 грн. Відповідач факт отримання товару не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3 договору (в редакції додаткової угоди №1) встановлено, що покупець зобов`язаний здійснити протягом 90 календарних днів з моменту постачання товару.

Наявними у матеріалах справи банківськими виписками підтверджується, що протягом квітня-червня 2019 року відповідач сплатив позивачу за поставлений товар грошові кошти у загальній сумі 223 576,96 грн. Вказані обставини відповідач також визнає.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що вартість товару, який відповідачем отриманий, однак не оплачений у встановлений строк, становить 720 577,01 грн.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідач, відмовляючись здійснювати оплату товару у повному розмірі, посилається на те, що подальшим покупцем підшипників встановлено її неналежну якість.

Так, згідно ч. 1 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

У пункті 5.1 договору сторони встановили, що якість товару, що постачається по договору, повинна відповідати діючим нормам і стандартам на обговорений у цьому договорів товар і підтверджуватися відповідними сертифікатами та іншими документами.

Наказом Мінекономрозвитку України від 16.09.2014 №1111 було прийнято такий, що додається, міждержавний стандарт як національний стандарт України методом передруку з набранням чинності з 01.01.2015 - ДСТУ ГОСТ 520:2014 Підшипники кочення. Загальні технічні умови (ГОСТ 520-2011, IDT; ISO 492:2002, NEQ; ISO 199:2005, NEQ) (далі - ДСТУ).

Відповідно до п.11.2 вказаного ДСТУ підшипники повинні бути витягнуті споживачем із транспортної тари, зберігатися тільки в упаковці та тимчасовому протикорозійному захисту, виконаної виробником, в закритому, опалюваному приміщенні при температурі 20+-5С, відносній вологості повітря не більше 60% та, по можливості, на торцах.

Згідно п.11.8 ДСТУ у кожний ящик або контейнер (при пакуванні підшипників без ящиків) повинен бути вкладений супровідний документ (паспорт).

Сторони у пункті 6.1 договору домовились, що приймання-передача товару здійснюється: по кількості - при одержанні товару відповідно до товаросупроводжувальних документів, а по якості - згідно п.5.1 цього договору. Порядок приймання товару по кількості визначається Інструкцією Держарбітражу від 15.06.65р. №П-6:, по якості - Інструкцією Держарбітражу СРСР від 25.04.66р. №П-7 (зі змінами і доповненнями) з урахуванням Роз`яснення Вищого арбітражного суду України №01-6/1106 від 12.10.93р.

Разом з цим, за вимогами пункту 14 Інструкції № П-7, положення якої можуть бути застосовані згідно Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-ХП "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", передбачено, що приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особовими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що посвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється, (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення по якості, рахунок-фактура, специфікація та т.п.).

Положеннями абз. 3 п.9 Інструкції №П-7 передбачено, що акт про приховані недоліки, виявлені в продукції з гарантійним строком експлуатації або зберігання, повинен бути складений протягом 5 днів з виявлення недоліків, але в межах встановленого гарантійного строку.

Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання і зберігання продукції .

Згідно з п.16 Інструкції при виявленні невідповідності якості продукції, що надійшла, вимогам, зокрема, стандартів або даним, зазначеним у супровідних документах, що підтверджують якість продукції, одержувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, що запобігають погіршенню її якості та змішуванню з іншою однорідною продукцією.

Одержувач повинен викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особових умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі.

Відповідно до п.20 Інструкції при неявці представника виробника (відправника) на виклик одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника іногороднього виробника (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю.

При відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявці його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виробник (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції.

При цьому згідно з п. 29 Інструкції за результатами прийняття продукції по якості за участю представників, вказаних в п.п. 19, 20 Інструкції складається акт про фактичну якість отриманої продукції. В такому акті мають бути зазначені, у тому числі, висновки про характер виявлених дефектів продукції та причини їх виявлення.

Пунктом 33 Інструкції встановлено, що акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається в порядку, передбаченому Інструкцією.

Однак, відповідачем не надано доказів прийняття ним продукції по якості в порядку, встановленому наведеними положеннями Інструкції П-7.

Щодо посилань відповідача на положення пункту 5 Інструкції, згідно якого продукція, що надійшла в справній тарі, приймається по якості та комплектності, як правило, на складі кінцевого одержувача, то апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 22 Угоди про загальні умови поставки товарів між організаціями держав - учасниць Співдружності Незалежних держав від 20.03.1992, яка була чинна до 07.02.2020 ціни та порядок розрахунків, якість та комплексність товару, що поставляється, кількість, асортимент, строки і порядок поставки та майнова відповідальність сторін визначається у договорах на поставку товарів по взаємною згодою між постачальником та споживачем.

Умовами п. 2.8 договору поставки №150419, укладеного між відповідачем та ТОВ "Ресурс" (кінцевий споживач за доводами відповідача) встановлено, що датою поставки (відвантаження) продукції та датою виконання зобов`язань по поставці постачальником є дата передачі продукції першому представнику покупця (перевізнику) з відповідною відміткою у товарно-транспортній накладній (CMR).

Згідно відмітки у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №462881 товар завантажено 17.04.2019 (том 1 а.с.162) та був доставлений одержувачу ТОВ "Ресурс" 23.04.2019, що підтверджується копією декларації на товари (том 1 а.с.143-153).

Згідно з пунктами 3.2, 3.3., 3.4 договору поставки №150419, укладеного між відповідачем та ТОВ "Ресурс", приймання товару по якості здійснюється згідно Інструкції П-7, приймання товару по якості - не пізніше 20 діб з моменту отримання продукції на складі покупця, претензії покупця по якості продукції з прихованими недоліками, виявлення яких неможливо на вхідному контролі і пов`язані з ними вимоги, підлягають пред`явленню покупцем не пізніше 2 місяців з дня поставки.

Таким чином, згідно вказаних умов договору поставки №150419 покупець повинен був прийняти товар по якості не пізніше 08.05.2019 (20 діб від дати поставки - передачі перевізнику), та повинен був пред`явити претензію по якості не пізніше 17.06.2019.

Однак, згідно акту рекламації ТОВ "Ресурс" перевірку якості товару здійснило лише 16.07.2019, а претензію відповідачу направило 17.07.2019, тобто, поза межами строків, встановлених договором поставки №150419.

Крім цього, акт рекламації складений працівниками ТОВ "Ресурс" в односторонньому порядку, що є порушенням положень Інструкції П-7, а тому він не є належним доказом, у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України, який підтверджує поставку товару неналежної якості.

Зважаючи на вказані обставини, встановлені судом, апеляційний господарський суд прийшов висновку, що відповідачем не доведено факт поставки позивачем товару неналежної якості та, відповідно, відсутні підстави для відмови від оплати товару, а позивачем, у свою чергу, доведено наявність та розмір заборгованості за поставлений товар, тому позовні вимоги про стягнення 720 577,01 грн основного боргу є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у пункті 9.1 договору, яким встановлено обов`язок відповідача у випадку порушення строків оплати отриманого товару сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виходячи з суми боргу.

Позивачем пеня у розмірі 56288,82 грн нарахована з врахуванням кожної накладної, здійснених відповідачем платежів, встановлених договором строків розрахунків, за період з 04.06.2019 (по накладним від 05.03.2019) та з 09.07.2019 (по накладним від 09.04.2017) по 25.09.2019 (день складання позову) та з обмеженням розміру подвійної облікової ставки. Розрахунок є арифметично та методологічно вірним, а тому ці позовні вимоги обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Позивачем заявлені до стягнення 4975,35 грн - 3% річних, які нараховані з врахуванням зміни суми боргу за період з 04.06.2019 (по накладним від 05.03.2019) та з 09.07.2019 (по накладним від 09.04.2017) по 25.09.2019 (день складання позову). Розрахунок є арифметично та методологічно вірним, а тому ці позовні вимоги також обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Апеляційним господарським судом відхиляються доводи відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки відповідач не посилався на вказані обставини при розгляді справи у суді першої інстанції та у відзиві на позовну заяву, і доказів щодо цього суду першої інстанції не надавав.

Крім того, відповідач не надав суду апеляційної інстанції доказів належного повідомлення позивача про уступку вимоги та зарахування зустрічної однорідної вимоги до розгляду справи у суді першої інстанції.

Що стосується думки експерта, наданої суду відповідачем, то Північний апеляційний господарський суд залишає цей документ поза увагою, оскільки його складено після постановлення рішення судом першої інстанції, крім того, відповідач не довів, що всі спірної, на його думку, якості підшипники були пред`явлені експерту.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 277 ГПК України).

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції не змінено судове рішення в частині остаточного його висновку по суті позовних вимог, розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги, відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України, не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АКТУАЛЬНА МЕХАНІКА" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2019 року змінити, виклавши його мотивувальну частину відповідно до даної постанови.

3. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2019 року залишити без змін.

4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.07.2020.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко