Дата документу 22.06.2020 Справа № 554/5933/19
Єдиний унікальний номер справи:554/5933/19
Провадження № 2/554/386/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
22.06.2020 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судового засідання Сорока Ю.Г., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника позивача адвоката - Балабанова Л.К., представника відповідача - адвоката Репала Д.О., представника третьої особи Яловець М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства ЛІР , третя особа: управління Держпраці у Полтавській області про встановлення факту трудових відносин та зобов`язання видати трудову книжку , -
та за зустрічним позовом приватного підприємства ЛІР до ОСОБА_1 третя особа: управління Держпраці у Полтавській області про визнання договору дійсним, таким, що є укладеним та фактично відбувся,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача до приватного підприємства ЛІР , третя особа: управління Держпраці у Полтавській області про встановлення факту трудових відносин та зобов`язання видати трудову книжку та просив встановити факт трудових відносин між ним та ПП ЛІР , по цей час та зобов`язати останніх оформити трудову книжку та нарахування за лікарняними листами.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 29.01.2019 року він був прийнятий на роботу до відповідача на посаду різноробочого на будівництво новобудови. 27.02.2019 року внаслідок відсутності риштувань на балконі 5 поверху позивач упав з п`ятого поверху, внаслідок чого зареєстроване кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ст. 272 Кримінального Кодексу України . По факту події третьою особою проведена перевірка та встановлений факт допуску до роботи позивача відповідачем без належного оформлення трудових відносин, про що складений припис про усунення порушень трудового законодавства, складена постанова щодо порушення підприємством норм трудового законодавства. Крім того, стосовно керівника відповідача складений протокол про адміністративне правопорушення. 18.06.2019 року постановою Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП. По факту настання нещасного випадку на виробництві відповідач співпрацював із позивачем, але потім виявилось, що він трудову книжку позивачу не оформив, приписи третьої особи не виконав. Навпаки почав оспорювати дії Інспекції у судах. Тобто формально ведучи перемовини з позивачем про належне оформлення трудових відносин та відшкодування збитків, відповідач почав здійснювати юридичні заходи спрямовані на уникнення його відповідальності перед законом та невиплату позивачу заробітної плати, інших виплат.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05.07.2019 року відкрито провадження по справі.
09.08.2019 року від представника третьої особи Управління Держпраці у Полтавській області надійшли письмові пояснення згідно яких останні вказували, посилаючись на законодавство, що правовідносини між ПП ЛІР та ОСОБА_1 носять ознаки трудових, за наявності яких укладається трудовий договір, у зв`язку з чим останніми було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
09.09.2019 року від представника відповідача - адвоката Репало Д.О. надійшла зустрічна позовна заява згідно якої останній просив визнати цивільно-правовий договір підряду № 20 від 01.02.2019 р. підписаний ОСОБА_1 та ПП ЛІР дійсним, таким, що є укладеним та фактично відбувся.
В обґрунтування зустрічного позову вказував, що між ОСОБА_1 та приватним підприємством ЛіР було укладено цивільно-правовий договір підряду № 20 від 01.02.2019 р. Цей договір відповідає домовленостям, які сторони досягли під час його підписання. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 бере на себе зобов`язання виконати підсобні роботи на будівельному майданчику Полтавська № 1 та № черга № 3 та №4, згідно договору замовник забезпечує виконання усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором. Як свідчить зміст цивільно-правового договору, метою його укладення є виконання її стороною певного визначеного обсягу робіт. Предметом договору є виконання конкретних робіт - підсобних робіт на будівельному майданчику. Фактично громадянином ОСОБА_1 виконувалась індивідуально визначена робота. Крім того, цивільно - правовим договором передбачено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Враховуючи вищевикладене, зрозумілим є твердження, що договір, укладений між ПП ЛіР та ОСОБА_1 за своїм змістом є цивільно-правовим договором, а відносини, що склались між сторонами цього договору - суто правовими.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10.09.2019 року заяву представника відповідача - адвоката Репало Д.О. про відвід судді Бугрія В.М. визнано необґрунтованою.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11.09.2019 року у задоволенні заяви адвоката Репало Д.О. про відвід судді Октябрського районного суду м. Полтави Бугрія В.М. відмовлено.
17.10.2019 року надійшов відзив на зустрічну позовну заяву згідно якого позивач вказував, що згідно аналізу цивільно-правового договору підряду № 20 від 01.02.2019 р. вбачається, що жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню , що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у договорі і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Не визначено конкретний обсяг виконаної роботи і у акті здавання-приймання виконаних робіт, який до того ж не підписаний ОСОБА_1 і де зазначено, що останній є робітником. Вказував, що в даному конкретному випадку оплата праці за договором проводилась не за конкретно визначений результат праці, а за її процес, тобто за кожну годину роботи, що відповідає природі трудових відносин. Зазначене вказує на те, що ПП ЛІР організувало трудову діяльність ОСОБА_1 , що свідчить про наявність між сторонами трудового договору, а не договору підряду, за яким саме підрядник організовує трудову діяльність і виконує її на власний ризик. Таким чином, дійсність чи недійсність цивільно-правового договору не є визначальною для встановлення факту трудових відносин між ПП ЛІР та ОСОБА_1
31.10.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву згідно якого представник відповідача вказував, що під час укладення цивільно-правового договору 01.02.2019 року ОСОБА_1 не мав при собі паспорта громадянина України та трудової книжки. ОСОБА_1 під час підписання договору повідомив, що влаштується на один місяць, щоб підробити та далі робити не бажає. Примушування ОСОБА_1 до укладення трудового договору за відсутності паспорта, трудової книжки та волевиявлення самої особи- перебуває поза межами закону та здорового глузду, оскільки Конституція України передбачає право особи на вільний вибір професії та реалізації права на працю. Позиція ОСОБА_1 змінилась вже після нещасного випадку. Крім іншого вказував, що позивач не був включений до штату працівників ПП ЛІР із ним не було проведено відповідні інструктажі, заробітна плата не виплачувалась, договір було укладено вперше та на один місяць. Договір між ПП ЛІР та ОСОБА_1 останнім не оскаржений та не визнаний недійсним судом, тому його умови є чинними для сторін. ПП ЛІР не могло прийняти ОСОБА_1 до штату працівників підприємства без його згоди та надання документів, оскільки сторони домовились, що між ними виникають саме цивільно-правові відносини.
05.11.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву згідно якого позивач заперечує проти задоволення зустрічної позовної заяви зокрема з підстав, що обраний відповідачем спосіб захисту - визнання правочину, не визнаного судом не дійсним чи дійсним - не може бути належним способом захисту навіть в разі повного чи часткового виконання правочину сторонами.
Ухвалою суду від 06 листопада 2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та його представник в судовому засіданні надали пояснення, в яких підтримали позов та просили його задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, просив в його задоволенні відмовити, підтримав доводи викладенні в відзиві та просив задовольнити зустрічну позовну заяву.
Представник третьої особи в судовому засіданні при вирішеннч пору покладалсь на розсуд суду, при цьому просила врахувати їхні висновки.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, заслухавши свідків, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, та прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. , 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.
Матеріали справи свідчать, що між ПП "ЛІР" (замовник) та ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір підряду №20 від 01.02.2019, предметом якого є виконання підсобних робіт на будівельному майданчику Полтавської №1 та №3, черга №3, №4.
Згідно договору виконавець виконує роботу на свій ризик та не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Виконавець зобов`язується виконувати роботу відповідно до вимог державних стандартів та вимог, які висуваються до даного виду робіт Замовником. Замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором. Термін дії договору з 01.02.2019 по 28.02.2019.
Пунктом 2.1 передбачено, що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1 год. - 40 грн.
28.02.2019 директором ПП ЛІР одноособово складено акт здавання-приймання виконаних робіт, відповідно до якого роботи згідно з умовами цивільно-правового договору підряду №20 від 01.02.2019 виконано якісно, в строк і в обсязі з 01.02.2019 по 27.02.2019 відпрацьовано 128 годин по 40 грн./год. За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 5120,00 грн. Жодних претензій по якості та обсягу робіт Замовник не має.
В акті здавання-приймання виконаних робіт директор ПП ЛІР також зазначив, що робітник ОСОБА_1 27.02.2019 в 10:00 год. отримав тяжку травму і не може підписати акт виконаних робіт, тому затвердив акт здавання-приймання виконаних робіт без підпису робітника.
Відповідно до видаткового касового ордеру від 06.03.2019, за довіреністю ОСОБА_2 , за виконані роботи одержано кошти, про що свідчить її підпис .
За загальними положеннями ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові.
Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України сторони у договорі підряду визначають ціну роботи або способи її визначення.
Дослідивши зміст вищезазначеного цивільно-правового договору підряду, суд зазначає, що вказаним договором не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні бути відображені в акті їх приймання. Не міститься у ньому і відомостей щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.
Із наданого акта здавання-приймання виконаних робіт встановлено, що він також не містить даних щодо виду та обсягу виконаних робіт (наданих послуг).
Таким чином, аналіз змісту наданих документів (договору,акту здавання-приймання виконаних робіт) показує, що предметом вказаного договору є саме процес праці, оскільки він не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує на наявність трудових відносини між позивачем та відповідачем.
01.03.2019 до Управління Держпраці у Полтавській області надійшов лист Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області від 01.03.2019 № 134-7195/19, яким повідомлено про здійснення Полтавською місцевою прокуратурою процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12019170300000195 від 28.02.2019 за фактом порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України. Установлено, що 27.02.2019 до Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення про те, що до реанімації обласної лікарні доставлений ОСОБА_1 , котрий впав з 5 поверху на будівництві в АДРЕСА_1 . За вказаною адресою будується багатоповерховий будинок Приватним підприємством ЛІР (код ЄДРПОУ 31684652) та проводяться роботи, пов`язані з підвищеною небезпекою, керівником підприємства є ОСОБА_3 .
У зв`язку із надходженням листа Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області, Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено наказ від 19.03.2019 № 68П "Про проведення заходів державного контролю", відповідно якого, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Ягодовській Я. доручено провести заходи державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю у діяльності ПП "ЛІР".
Відповідно до направлення на проведення заходу державного контролю №555 від 19.03.2019 головному державному інспектору Управління Держпраці у Полтавській області Ягодовській Я. було доручено провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, оплати праці у діяльності ПП "ЛІР", що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Янтарна, 25-А.
В подальшому на підставі наказу від 19.03.2019 № 68П, направлення на проведення заходу державного контролю № 555 від 19.03.2019, головним державним інспектором Управління Держпраці у Полтавській області Ягодовською Я.В. проведено інспекційне відвідування ПП "ЛІР" на предмет додержання ним вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт від 20.03.2019 №ПЛ3777/170/АВ .
Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України щодо допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
В ході інспекційного відвідування надано договір підряду №20 від 01.02.2019, укладений ПП "ЛІР" (замовник) з ОСОБА_1 (виконавець), де останній бере на себе зобов`язання виконати підсобні роботи на будівельному майданчику Полтавської №1 та №3, черга №3, №4. Згідно договору замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором. Термін дії договору з 01.02.2019 по 28.02.2019.
Пунктом 2.1 передбачено, що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1 год. - 40 грн.
Згідно акту здавання-приймання виконаних робіт від 28.02.2019 Замовник сплачує Виконавцеві винагороду за відпрацьовані 128 годин у розмірі 5120,00 грн.
За висновком інспектора, гр. ОСОБА_1 був фактично допущений до роботи без належного оформлення трудових відносин.
20.03.2019 інспектором праці Ягодовською Я.В. винесено припис про усунення виявлених в ході інспекційного відвідування порушень №ПЛ3777/170/АВ/П, яким зобов`язано директора ПП ЛІР усунути виявлені порушення у строк до 05.04.2019
Так рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 року справа № 440/1207/19 визнано протиправним та скасовано припис про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Полтавській області від 20 березня 2019 року №ПЛ3777/170/АВ/П.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 року по справі № 440/1207/19 скасоване.
Колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності припису про усунення виявлених порушень Управлінням Держпраці у полтавській області від 20 березня 2019 року №ПЛ3777/170/АВ/П.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.06.2019 року керівника ПП ЛІР ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП та призначено йому стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15.08.2019 року постанову судді Октябсрького районного суду м. Полтави від 18.06.2019 року щодо ОСОБА_3 залишено без змін.
Верховний суд у своїй постанові по справі № 761/29966/16-ц від 18.12.2019 року зазначив, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі за текстом - Порядок № 295).
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
Частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Визначення трудового договору міститься у статті 21 Кодексу законів про працю України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
В постанові від 04.07.2018 року по справі № 820/1432/17 Верховний Суд дійшов до висновку, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
З приводу посилання відповідача на положення статті 204 ЦК України, якою передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, суд зазначає наступне.
Сам по собі факт відсутності судового рішення про визнання вказаних вище цивільно-правових правочинів недійсними не може бути безумовним доказом існування між зазначеними особами саме договірних цивільно-правових відносин.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, в тому числі їх узгодження з показаннями свідків з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно якої, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 141, 247, 259, 263-265, ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства ЛІР , третя особа: управління Держпраці у Полтавській області про встановлення факту трудових відносин та зобов`язання видати трудову книжку - задовольнити.
Встановити факт трудових відносин між ОСОБА_1 та приватним підприємством ЛІР , ідентифікаційний код 31684652 з 29 січня 2019 року по даний час.
Зобов`язати приватне підприємство ЛІР , ідентифікаційний код 31684652 оформити ОСОБА_1 трудову книжку та нарахувати відповідні виплати за лікарняними листами.
В задоволенні зустрічного позову приватного підприємства ЛІР до ОСОБА_1 , третя особа: управління Держпраці у Полтавській області про визнання договору дійсним, таким, що є укладеним та фактично відбувся - відмовити.
Стягнути з приватного підприємства ЛІР на користь ОСОБА_1 768,40 грн. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційний суду шляхом подачі в 30 -денний термін апеляційної скарги з дня його проголошення, а особами, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення у той же строк з моменту отримання копії рішення суду.
Повний текст рішення проголошено 29.06.2020 .
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: Приватне підприємство ЛІР , ідентифікаційний код 31684652, м.Полтава, вул. Янтрана 25а.
Третя особа: Управління Держпраці у Полтавській області, м. Полтава, вул.Пушкіна 119, ідентифікаціний код 39777136
Суддя В.М.Бугрій
Суд | Октябрський районний суд м.Полтави |
Дата ухвалення рішення | 22.06.2020 |
Оприлюднено | 02.07.2020 |
Номер документу | 90121412 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Висоцька Валентина Степанівна
Цивільне
Октябрський районний суд м.Полтави
Бугрій В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні