Ухвала

від 31.01.2020 по справі 308/8604/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8604/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2020 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12017070060000118 старшого слідчого в ОВС СУ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_4 , за погодженням прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , голови Нижньостуденівської сільської ради, не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС СУ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_4 , за погодженням прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070060000118 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 366 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арештувідносно підозрюваного ОСОБА_5 .

Подане клопотання мотивує тим, що в січні 2010 року ОСОБА_5 голова Нижньостуденівської сільської ради, Міжгірського району Закарпатської області в смт. Міжгір`я, організував стійку злочинну групу, до складу якої залучив начальника відділу Держкомзему у Міжгірському районі ОСОБА_6 та голову Міжгірської РДА ОСОБА_7 .

При цьому, ОСОБА_5 розподілив ролі, при яких він сам виступав в ролі організатора злочинної групи, а всі інші учасники були виконавцями злочину.

Крім того, ОСОБА_5 особисто розробив план скоєння злочинів, який довів до відома всіх учасників групи та план діяльності створеної ним організованої групи, визначив та розподілив функції кожного з її учасників, та контролював чітке виконання всіх дій, з метою досягнення запланованого злочинного результату.

Організована група, очолювана ОСОБА_5 , характеризувалась наступним чином: попередньою зорганізованістю у спільне стійке злочинне об`єднання для вчинення злочинів, між членами якого існували міцні внутрішні зв`язки; стабільністю членів групи, що виразилось у тривалості їх дій із з січня 2010 року по вересень 2011 року; детальної організації функціонування групи, а саме кожен чітко виконував відведену йому ОСОБА_5 роль; об`єднаністю злочинів єдиним планом з розподілом функцій кожного із учасників групи, спрямований на досягнення єдиної злочинної мети; обізнаністю всіх членів злочинної групи з планом злочинних дій та запланованим кінцевим результатом.

Члени групи виконали кожний відведену їм злочинну роль:

ОСОБА_5 , діючи як організатор вчинення злочинів, згідно розробленого плану та розподілу ролей, безпосередньо приймав участь у вчиненні злочину, звернувся до ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний Інститут землеустрою» із клопотанням про внесення змін в Схему поділу земель колективної власності на земельні частки паї, виготовив завідомо підроблене рішення сесії Нижньостуденівської ради від 08.06.1998 , яке і вказав підставою звернення до ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний Інститут землеустрою», завірив печаткою ради та своїм підписом графічні матеріали з бажаними для виведення із земельних часток (паїв) контурами, затвердив завдання на внесення змін в Схему поділу земель колективної власності на земельні частки паї, організував прийняття, виготовлення та підписання рішення Нижньостуденівської сільської ради від 25.03.2010 «Про розгляд технічної документації по внесенню змін в Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї)», яким погодив вилучення із Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки паї площу 16.60 га. кормових угідь ( сіножаті) та передачу їх в землі запасу сільської ради, особисто забезпечив прийняття рішення Нижньостуденівської сільської ради щодо всіх земельних ділянок розташованих в межах виведених із земель колективної власності, в тому числі 25.09.2011 на своє ім`я, на ім`я ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 , як член організованої групи, згідно розробленого плану та розподілу ролей, за вказівкою ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, діючи як виконавець, підписала та засвідчила відтиском печатки висновок до технічної документації по внесенню змін в Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) в межах території Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області та забезпечила внесення змін у картографічних матеріалах документації із землеустрою та в статистичних відомостях про розподіл земель за власниками та землекористувачами.

ОСОБА_7 , як член організованої групи, згідно розробленого плану та розподілу ролей, за вказівкою ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, діючи як виконавець, підписав розпорядження Про затвердження технічної документації по внесенню змін в «Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) бувшого КСП «Бескид» в межах території Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району.

Згідно розробленого злочинного плану члени організованої групи скоїли ряд злочинів на території Закарпатської області за наступних обставин:

У 2009 році у голови Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області ОСОБА_5 , виник злочинний намір, направлений на незаконне заволодіння землями бувшого колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид», які розташовані в околиці озера Віта на території Нижньостуденівської сільської ради, які, відповідно до Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) бувшого КСП «Бескид» входили до земель колективної власності та підлягали поділу між членами колективного сільськогосподарського підприємства, з метою їх подальшого поділу на користь інших фізичних осіб та свою власну користь.

До злочинного наміру ОСОБА_5 підштовхнуло те, що в період 2006-2009 років громадянин України ОСОБА_8 набув у приватну власність на підставі договорів купівлі-продажу та договорів міни, а також на підставі розпорядження голови Міжгірської РДА № 405 від 26.12.2006 в околицях озера Віта на території Нижьостуденівської сільської ради 13 земельних ділянок загальною площею 4,4234 га. На вказаних земельних ділянках ОСОБА_8 розпочав будівництво готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який потребував для розширення комплексу додаткових земельних ділянок. Вказане будівництво готельного комплексу зробило сусідні земельні ділянки комерційно привабливими.

У відповідності до ч.ч. 4, 5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ОСОБА_5 , як голова сільської ради, зобов`язаний забезпечувати, у межах наданих законом органам виконавчої влади повноважень на відповідній території, додержання Конституції та законів України , організовувати в межах, визначених законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету , скликати сесії ради, вносити пропозиції та формувати порядок денний сесій ради і головувати на пленарних засіданнях ради, а також нести персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Один з членів організованої групи, ОСОБА_6 , 16.06.2009 призначена на посаду начальника відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області, державний службовець 13 рангу.

У відповідності до Положення про міськрайуправління Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області, начальник управління здійснює керівництво і є відповідальним за виконання покладених на управління завдань, а саме в числі інших забезпечує регулювання земельних відносин, створення та ведення державного земельного кадастру, здійснює розмежування земель державної та комунальної власності.

Слідчий зазначає, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як члени організованої групи, згідно розробленого плану та розподілу ролей, несучи персональну відповідальність за погоджені документи, достовірно знаючи в силу своїх службових обов`язків про те, що земельні частки паї громадянами пайовиками бувшого КСП «Бескид» надавалися із земель переданих у колективну власність сільськогосподарському підприємству, а також, що ці землі є землями товарного сільськогосподарського виробництва, зміна цільового призначення яких не допускається, а також, що законодавцем не передбачено обмін земельних ділянок пайового фонду на інші вільні земельні ділянки, перебуваючи на посаді начальника відділу Держкомзему у Міжгірському районі умисно, діючи в складі організованої групи, згідно розробленого плану та розподілу ролей, зловживаючи службовим становищем з метою забезпечення незаконного переходу права власності на земельні ділянки колективної власності, загальною площею 16,6 га., що знаходяться на території Нижньостуденівської сільської ради до інших фізичних осіб, у її приватну власність та організатора злочинної групи ОСОБА_5 , використали службове становище всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, шляхом підписання ряду документів та висновків.

Вказане стало можливим, після того як ОСОБА_5 , обраний вперше на посаду голови Нижньостуденівської сільської Міжгірського району Закарпатської області у 1990 році та перебуває на цій посаді по теперішній час, державний службовець 7 рангу, діючи як організатор вчинення злочинів, згідно розробленого плану та розподілу ролей, виготовив завідомо підроблений офіційний документ рішення 3 сесії 13 скликання від 08.06.1998 «Про внесення змін у Схему поділу земель колективної власності на земельні частки паї», достовірно знаючи, що вказане рішення сесією ради не приймалося, підписав власним підписом та скріпив печаткою Нижньостуденівської сільської ради, при тому, що печатка, яку він використав, не відповідає взірцю, що використовувався радою у 1998 році. Зазначене завідомо підроблене рішення стало підставою складання, на виконання спільного злочинного плану, клопотання до ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний Інститут землеустрою» №38 від 22.02.2010, до якого вніс завідомо неправдиві відомості про те, що виконком Нижньостуденівської сільської ради просить внести зміни в Схему розпаювання земель колективної власності згідно рішення 3 сесії 3 скликання Нижньостуденівської сільської ради від 08.06.1998, при тому, що йому було достовірно відомо, що вказане рішення сесією ради не приймалося.

Після цього ОСОБА_5 як організатор та безпосередній виконавець спільних злочинних дій, отримав у ОСОБА_6 , як виконавця та члена злочинної групи, кольорові картографічні матеріали викопіювання із схематичним зображенням земель, які перебувають в схемі поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Бескид» розробленої в 1998 року та земель, які передбачені до виведення із Схеми, та викопіювання земель, які передбачені до включення в Схему, завірив вказані викопіювання своїм підписом та відтиском печатки ради.

ОСОБА_5 , таким чином самостійно визначив контур земель, які із комунальної власності перейдуть в колективну власність.

На виконання спільного злочинного плану в березні 2010 року ОСОБА_6 , як посадова особами начальник відділу Держкомзему у Міжгірському районі погодила підписом та відтиском печатки відділу, а ОСОБА_5 як посадова особа органу місцевого самоврядування затвердив своїм підписом та відтиском печатки Нижньостуденівської сільської ради завдання на внесення змін в Схему поділу земель колективної власності на земельні частки паї в межах території Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, достовірно знаючи в силу своїх посадових обов`язків, що такого виду документація суперечить вимогам земельного законодавства та не є підставою до зміни цільового призначення земельних ділянок та їх статусу.

Після чого, на завершення цього етапу злочинних дій, ОСОБА_5 виготовив рішення 27 сесії 5 скликання Нижньостуденівської сільської ради від 25.03.2010 «Про розгляд технічної документації про внесення змін в схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї)», до якого було внесено завідомо неправдиві відомості про те, що рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства та враховуючи висновок відділу Держкомзему у Міжгірському районі, при тому, що вказаний висновок було видано 26.03.2010, на наступний день після прийняття рішення, а також те, що сільська рада вирішила вилучити із Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) площу 16,60 га. кормових угідь ( сіножаті) та передати їх в землі запасу сільської ради, включити в Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) площу 14,40 га. ріллі із земель запасу сільської ради.

Після чого, зазначену технічну документацію було спрямовано ОСОБА_6 для затвердження іншому учаснику організованої злочинної групи ОСОБА_7 , голові Міжгірської районної державної адміністрації, який 21.11.2007 призначений на посаду згідно розпорядження Президента України від 16.11.2007 №261\2007-рп.

У відповідності до функціональних повноважень, голова районної державної адміністрації несе персональну відповідальність за реалізацію законів та виконання завдань покладених законом на адміністрацію.

Продовжуючи спільні злочинні дії, діючи всупереч ст. ст. 1, 5, 7, 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указу Президента від 08.08.1995 № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», статті 17 Земельного кодексу України ОСОБА_6 , 01.04.2010 підписала довідку про погодження проекту Розпорядження №152, а голова адміністрації ОСОБА_7 , на виконання спільного злочинного плану та своєї ролі, відведеної в ньому, 01.04.2010 скріпив своїм підписом Розпорядження №152 та затвердив технічну документацію щодо внесення змін в «Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) бувшого КСП «Бескид» в межах території Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району.

На досягнення спільної злочинної мети, незаконного заволодіння землями бувшого колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид», які розташовані в околиці озера Віта на території Нижньостуденівської сільської ради, з метою подальшої можливості зміни цільового призначення та поділу, передачі у приватну власність на користь фізичних осіб та свою власну користь ОСОБА_6 внесено зміни в картографічна та статистичні дані вилучено із Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) площу 16,60 га. кормових угідь ( сіножаті) та включено в Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) площу 14,40 га. ріллі із земель запасу сільської ради.

ОСОБА_5 особисто забезпечив прийняття рішення Нижньостуденівської сільської ради щодо всіх земельних ділянок розташованих в межах виведених із земель колективної власності всього загальною площею 10,9746 га.,, в тому числі 25.09.2011 на своє ім`я, на ім`я ОСОБА_6 про дозволи на розробку проектів землеустрою», а 22.11.2010 «Про затвердження проектів землеустрою», таким чином ОСОБА_6 отримала у приватну власність земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,010 га, з кадастровим номером 2122484401:01:011:0022, а ОСОБА_5 дві земельні ділянки загальною площею 0,71 га. для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 2122484401:01:011:0024 та 2122484401:01:011:0025.

Слідчий зазначає, що внаслідок умисних злочинних дій службових осіб голови Нижньостуденівської сільської ради ОСОБА_5 , начальника відділу Держкомзему у Міжгірському районі ОСОБА_6 та голови Міжгірської РДА ОСОБА_7 , які діяли в складі злочинної групи, використали службове становище всупереч інтересам служби, вказані земельні ділянки загальною площею 16,6 га., незаконно передані до земель запасу сільської ради, що дало можливість в подальшому незаконно передати їх у приватну власність іншим фізичним особам та змінити цільове призначення земель, чим державним інтересам завдано матеріальних збитків на загальну суму 9599265,00 гривень, яка у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто спричинено тяжкі наслідки.

У сукупності своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.28 - ч. 2 ст. 364, ч.3 ст.28 - ч. 2 ст. 366 КК України.

27.01.2020 йому повідомлено про підозру у вчиненні вказаних правопорушень.

ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення в складі організованої групи, віднесене до категорії тяжких, визначене ч.2 ст. 364 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.

У органу досудового розслідування є підстави вважати, що ОСОБА_5 буде впливати на свідків з метою спонукання їх до відмови від дачі показів, дачі показів, вигідних учасникам організованої групи.

Таким чином,застосування запобіжногозаходу допідозрюваного єнеобхідним заходомзабезпечення кримінальногопровадження,метою якого,визначено,забезпечення виконанняпідозрюваним покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,один зяких прибуватина викликидо слідчогота суду,а такожзапобігання ризикам:спробам переховуватисявід органівдосудового розслідуваннята суду,перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином,а самешляхом впливуна свідківу кримінальномупровадженні.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання відмовити, з підстав викладених у письмовому запереченні.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 підтримав доводи захисника.

Заслухавшидумкупрокурора продоцільність обраннязапобіжного заходу у виді домашнього арешту,пояснення захисника та підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовуєтьсяклопотання, слідчий суддя приходить донаступнихвисновків.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та потерпілого, чи іншим способом перешкоджати кримінальному провадженню.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжнізаходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбаченіст.178 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Прокурором наведено обставини,якісвідчать прообґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень. Обґрунтованість підозриОСОБА_5 увчиненні злочинупідтверджується зібраними укримінальному провадженні тадоданими до клопотання доказами,якінаданійстадіїпроцесуєдостатніми для висновку про обґрунтованість підозри, іна підставі якихслідчийвиніс повідомлення ОСОБА_5 про підозру,копіяякого28 січня 2020року, йому вручена.

Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 366 КК України.

Слідчий суддя,виходячизположеньч.5ст.9КПКУкраїни,враховує, що поняття «обґрунтованапідозра» невизначенеунаціональному законодавстві та бере до уваги позицію Європейськогосудузправ людини,відображену упункті175 рішення від 21квітня 2011рокуу справі«НечипорукіЙонкалопроти України», відповідно доякої «термін «обґрунтована підозра» означає,щоіснують фактиабо інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігачав тому,щоособа,про яку йдеться, моглавчинити правопорушення (рішення усправі«Фокс, Кемпбеллі Гартлі проти Сполученого Королівства» від30 серпня 1990року,п.32,SeriesA,N182)

Разом з тим, слідчий суддя враховує, що обов`язковою умовою обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Слідчий суддя враховує, що стороною обвинувачення не доведено, що підозрюваний ОСОБА_5 продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушив умови раніше застосованого до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням чи обмеженням волі, раніше ухилявся від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного.

Вважаючи наявними ризики, прокурор виходить виключно із тяжкості покарань, що загрожують ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

Разом з тим, одна лише тяжкість кримінального правопорушення не може являтися підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до п. 9 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно доКримінального процесуального кодексу України»від 04.04.2013 р. виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченимст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбаченихст. 177 КПК. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними уКПКметою та підставами, останнє має бути відхилено.

Відповідно до п. 10 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно доКримінального процесуального кодексу України», у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно дост. 178 КПК.

Доданідоклопотаннядоказипідтверджуютьіснуванняризикунезаконноговпливу ОСОБА_5 насвідків,якіщенедопитанівкримінальномупровадженні.

Разомізтим,проаналізувавшидоводиклопотаннятадоданідоньогоматеріали,слідчий суддя приходить до висновку пронедоведеністьслідчимтапрокурором ризиків можливого переховуванняпідозрюваного ОСОБА_5 відорганівдосудового розслідування та/ або суду,знищення документів,якімають істотне значення для з`ясування обставинкримінальних правопорушень,перешкоджання кримінальному провадженню іншимчином,оскількидоданідо клопотанняматеріалинемістятьдоказів,якібдавалидостатніпідставивважати,щопідозрюваниймаєнаметі переховуватися відорганудосудовогорозслідування та/або суду; знищити документи, якімаютьістотнезначеннядляз`ясуванняобставинкримінальнихправопорушень, перешкоджатикримінальномупровадженнюіншимчином.

Зважаючи на викладене,слідчий суддя приходитьдо висновупро те,щоклопотанняпрозастосуваннящодо ОСОБА_5 запобіжногозаходуу вигляді домашнього арешту,належнимчиномневмотивоване, авикладенівньому доводи,з достатністю не вказують нанаявністьобставинтаризиків, підтверджених фактичними даними,які би давалипідстави вважати,щозастосування щодопідозрюваного запобіжного заходуувигляді домашньогоарешту будевиправданим. Окрім того, слідчимтапрокуроромненаведено доводів пронедостатністьзастосування більш мякихзапобіжних заходів,ніжтой,проякийклопочуть слідчийтапрокурор,для запобіганнявстановленомуслідчимсуддеюризику.

Крім того, слідчим та прокурором не надано доказів, що підозрюваний переховувався від органу досудового слідства та суду.

Окрім того, слідчим суддею враховано дані про особу ОСОБА_5 :має місцепроживання тареєстрації,має сім`ю, щосвідчить про його тіснісоціальні зв`язки, раніше не судимий.

ОСОБА_5 має соціальні звязки, які спростовують ризик уникнути кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання суворої міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя зазначає,щообґрунтованапідозраОСОБА_5 увчиненні інкримінованих йомузлочинівтаїхтяжкість,несвідчатьпроте,щопри застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжногозаходуувиглядіособистого зобов`язання ,вінне виконуватиме покладенінаньогопроцесуальніобовязки.

За таких обставин прокурором та слідчим доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід відмовити та вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбаченістаттею 194цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 179 КПК України підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приймаючи до уваги вищенаведене та фактичні обставини справи, слідчий суддя вважає, що відносно ОСОБА_5 слід обрати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, що на думку слідчого судді забезпечить досягнення мети застосування запобіжного заходу та виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

Відповідно дост.198КПКУкраїни,висловлені вухваліслідчогосудді,судуза результатами розглядуклопотанняпрозастосування запобіжногозаходувисновки щодо будь-яких обставин, якістосуютьсясутіпідозри,обвинувачення,немають преюдиціального значення длясудупідчас судовогорозглядуабодля слідчогочи прокурора підчас цього абоіншого кримінальногопроваджень.

Керуючись п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" ст. ст. 177, 178, 183, 186, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12017070060000118 старшого слідчого в ОВС СУ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_4 , за погодженням прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 366 КК України - запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

Термін дії обов`язків , покладених слідчим суддею визначити два місяці з дня оголошення ухвали.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на слідчого у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Вручити підозрюваному ОСОБА_5 під розпис копію даної ухвали.

Попередити підозрюваного ОСОБА_5 , що в разі невиконання ним покладених, згідно ухвали слідчого судді обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено і оголошено 04.02.2020 року о 13 годині 30 хвилині.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1