Рішення

від 18.06.2020 по справі 607/22287/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2020 Справа №607/22287/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Грицай К.М,

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

учасників справи: позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Сампари Н. ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Тернопільської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання недійсним в частині свідоцтва про право власності, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позов до відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним в частині свідоцтва про право власності, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 . Позивач прийняла спадщину за заповітом після померлого шляхом подачі державному нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. 06 квітня 2005 року ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_2 з однієї сторони (Замовник) та ПП АТК Форсайд Ейрлайнз з іншої сторони (Підрядник) уклали договір №9 підряду на капітальне будівництво. На виконання умов цього Договору ОСОБА_7 та ОСОБА_2 в період з 06 квітня 2005 року до 25 липня 2007 року на користь ПП АТК Форсайд Ейрлайнз було сплачено грошові кошти в загальній сумі 395 900,00 гривень. Незважаючи на вказані обставини, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано одноособово за ОСОБА_2 . У зв`язку із цим, Свідоцтво про право власності, видане на ім`я лише ОСОБА_2 , що суперечить положенням ст. 331 ЦК України, а також порушує права позивача на вищевказаний житловий будинок, як спадкоємця ОСОБА_7 , який був особою, яка створила нерухоме майно спільно з відповідачем. З врахуванням наведеного, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Відповідачем ОСОБА_2 16 жовтня 2019 року подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року ОСОБА_4 за її заявою було залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

ОСОБА_4 11 листопада 2019 року подала письмові пояснення третьої особи, згідно яких вказує, що на розгляді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за її позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності. Таким чином, предметом розгляду даної справи є майно, що знаходиться в спільній сумісній власності подружжя, а подана позовна заява ОСОБА_1 порушує її права. Крім того, вказала на те, що відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б підтвердили, що власником житлового будинку, об`єкта житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є чи був ОСОБА_7 . Також, звернула увагу суду на те, що позивач довідалась про порушення свого права у 2013 році, проте за його захистом звернулась у 2019 році, внаслідок чого пропустила строк звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою суду від 02 грудня 2019 року ОСОБА_6 було залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, пояснила суду, що її покійний чоловік був підприємцем та сплатив кошти за будівництво житлового будинку, також і вона в той час перебувала за кордоном на роботі та висилала чоловіку гроші на будівництво спірного житлового будинку. Вона приїхала до України у листопаді 2018 році та почала з`ясовувати, яке майно вона успадкувала після смерті чоловіка, однак виявилось, що будинок було оформлено лише на відповідача. Із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори окремо щодо будинку не зверталась, вона є спадкоємцем після смерті чоловіка за заповітом.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні наданий відзив на позовну заяву підтримали та не заперечили щодо задоволення позовних вимог. Крім того, ОСОБА_2 пояснив, що вартість будинку була повністю сплачена ним із батьком до його смерті та до реєстрації права власності на цей будинок, мати надавала кошти на будівництво будинку. Забудовника, з яким укладали договір, на даний час вже немає.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1

ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що їй було відомо, що її колишній чоловік ОСОБА_2 уклав договір дольової участі у будівництві спірного житлового будинку, проте, вона не знала, хто був сторонами договору, та що договір було укладено спільно із тестем. Вказала, що вона заперечує щодо право спадкоємства позивача на спірний житловий будинок, оскільки ОСОБА_7 не отримував на нього правовстановлюючих документів. Позивач знала, що будинок оформлений на відповідача, а звернулась із таким позовом лише після подання нею позову про поділ майна, де даний будинок є предметом спору.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Тернопільської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у їх відсутності та за наявними в матеріалах справи документами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився із невідомих суду на те причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що відповідач та її дочка ОСОБА_10 самостійно сплачували за даний будинок кошти, самі обирали проект, будівництво даного будинку було закінчене у 2013 році. Зі слів відповідача їй відомо, що позивач не давала та не висилала коштів на будівництво даного будинку.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

06 квітня 2005 року ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_2 з однієї сторони (Замовник) та ПП АТК Форсайд Ейрлайнз з іншої сторони (Підрядник) уклали договір №9 підряду на капітальне будівництво.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 даного Договору Замовник замовляє, а Підрядник здійснює будівництво котеджного будинку згідно архітектурно-планувального завдання №40 від 06/08/2004 р. за адресою: Тернопільський район, Підволочиське шоссе, Аеропорт, 3 км. Розрахункова вартість одного квадратного метру загальної площі визначається з врахуванням витрат на виготовлення проектної документації, витрат на будівництво та інженерне забезпечення, та становить 1425,60 гривень за один метр квадратний загальної площі (п. 2.2).

Відповідно до п. 6.2 даного договору замовник зобов`язується своєчасно і повністю сплачувати вартість будівництва згідно п. 2.5 договору та своєчасно прийняти об`єкт будівництва згідно п. 5 договору.

Згідно п. 6.3 договору підрядник зобов`язується вчасно виконати будівельні роботи в об`ємі, передбаченому в проектній документації та даним договором, та передати відповідні документи замовнику після оформлення акту прийому-передачі для оформлення прав власності на об`єкт будівництва та земельну ділянку загальною площею 1000 км м, на якій знаходиться об`єкт будівництва.

ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , згідно договору № 9 від 06 квітня 2005 року передали в якості оплати грошові кошти, а ПП АТК Форсайд Ейрлайнз , в особі директора Мельничука Є.Є., прийняв в якості оплати грошові кошти на загальну суму 395900,00 грн., останній платіж сплачений 25.07.2007 року, про що складений акт, який містить підписи ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

Судом встановлено, що ОСОБА_7 сплачено кошти на виконання умов договору від 06 квітня 2005 року, вказані обставини визнаються відповідачем та ніким не оспорювались.

13 листопада 2008 року ОСОБА_2 видано Державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку, площею 0,10 га, яка розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Декларація про готовність об`єкта до експлуатації щодо спірного житлового будинку була видана та зареєстрована в інспекції ДАБК у Тернопільській області 23.04.2013 року, замовником вказано ОСОБА_2 .

Державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_11 22 грудня 2013 року винесено рішення про проведення державної реєстрації права власності на 1/1 житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6125287500:01:018:0037 за ОСОБА_2 згідно поданої ним заяви.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 15143542 від 22.12.2013 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 15143572 від 22.12.2013 року.

Відповідно до довідки № 580, яка видана виконкомом Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області 27 листопада 2013 року, за ОСОБА_2 числиться житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Технічний паспорт на житловий будинок із спорудами АДРЕСА_2 виданий ОСОБА_2 02.09.2013 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації.

02 квітня 2009 року ОСОБА_7 склав заповіт, згідно якого усе майно, що буде йому належати на день смерті, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, а також все те, на що за законом буде мати право заповів ОСОБА_1 .

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції 14.03.2012 року.

Як вбачається із спадкової справи №248/2012, що знаходиться у Першій Тернопільській нотаріальній конторі, ОСОБА_1 09 квітня 2012 року звернулась до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 . Інші спадкоємці заяв про прийняття спадщини не подавали.

Судом встановлено, що на розгляді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа № 607/14103/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності.

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 вище зазначеної статті Цивільного кодексу України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 статті 13 Цивільного кодексу України проголошено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 331 ЦК України).

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.(ч. 2 ст. 331 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна ) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до правил статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу 1. ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_2 сплатив кошти в повному обсязі відповідно до договору №9 підряду на капітальне будівництво та у нього виникли майнові права забудовника щодо даного незавершеного будівництва та на отримання документів на право власності після завершення будівництва.

Проте, на час смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , будівництво спірного житлового будинку не було завершене, за ним не було зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та не визначено часток співвласників у даному спірному майні.

В розумінні частини першої статті 190 та ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України права та обов`язки спадкодавця як забудовника незавершеного будівництва є майновими та включаються до майна: право власності на будівельні матеріали та обладнання, використанні в будівництві; право завершити будівництво на підставі документів, раніше виданих спадкоємцю тощо.

Крім того, згідно роз`яснень, що містяться у абзаці першому пункту 8 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Встановлено, що на даний час будівництво було завершене та Декларація про готовність об`єкта до експлуатації щодо спірного житлового будинку була видана та зареєстрована в інспекції ДАБК у Тернопільській області 23.04.2013 року та проведена реєстрація права власності на спірний житловий будинок за відповідачем із виданням спірного свідоцтва про право власності від 22 грудня 2013 року.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7 та прийняла спадщину за заповітом у встановленому законом порядку шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та має право на спадщину.

Суд вважає, що хоча чоловік позивача ОСОБА_7 не оформив документів на спірний житловий будинок, і не зареєстрував своє право власності на частку житлового будинку у встановленому порядку у зв`язку з тим, що будівництво не було завершене, до складу спадщини у даному випадку ввійшли також і майнові права, що належали померлому ОСОБА_7 .

З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що видання свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок призвело до порушення права позивача ОСОБА_1 на спадщину після смерті ОСОБА_7 .

Згідно положень ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає, що порушені відповідачем права позивача підлягають відновленню шляхом визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виданого відповідачу ОСОБА_2 .

Поряд з тим, вимоги про визнання права власності за позивачем на 1\2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 , суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно аналізу змісту ст. 392 ЦК України судовому захисту підлягає право власності на майно, яке виникло у позивача.

В судовому засіданні встановлено, що у позивача не виникло право власності на спірне нерухоме майно, що входить до складу спадщини,а лише виникло право на спадщину, що складається із майнових прав, що належали спадкоємцю.

Згідно положень частини 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно п. 1) абз. 1 ч .1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

У пункті 66 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127

Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

У разі коли нерухоме майно розташоване в межах декількох територій - Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва чи м. Севастополя, державна реєстрація прав проводиться в межах однієї території, що обрана заявником.

Проте, в судовому засіданні не встановлено, що позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом зверталась до державного реєстратора щодо реєстрації права власності за спадкодавцем ОСОБА_7 на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та отримала відмову у проведенні реєстраційних дій, крім того, встановлено з пояснень позивача, що вона також не зверталась до нотаріальної контори із заявою про видання їй свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що на її думку складається з вищезазначеного нерухомого майна та отримала відмову, тому суд вважає, що позивачем не подано належних та допустимих доказів порушення її прав відповідачем, та вважає, що така вимога позивача є передчасною.

З огляду на вищенаведене, суд не приймає визнання позову відповідачем в частині визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,оскільки порушень з боку відповідача прав позивача не встановлено та таке визнання не відповідає вимогам закону.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання частково недійсним свідоцтва про право власності індексний номер:15143542, яке видане 22 грудня 2013 року Реєстраційною службою Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області в частині реєстрації за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

Крім того, із відповідача в користь позивача слід стягнути понесені нею судові витрати в сумі 768 грн. 40 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 190, 319, 321, 328, 331, 392, 1216, 1218, 1223 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 80, 81, 82, 83, 133, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Тернопільської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання недійсним в частині свідоцтва про право власності, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку - задовольнити частково.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності індексний номер:15143542, видане 22 грудня 2013 року Реєстраційною службою Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області в частині реєстрації за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 768 грн. 40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач:ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа: ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомий.

Третя особа: Тернопільська районна державна адміністрація (місцезнаходження майдан Перемоги, 1,м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40302763).

Повний текст судового рішення складено 30 червня 2020 року.

Головуючий суддяК. М. Грицай