Постанова

від 18.09.2020 по справі 607/22287/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/22287/19Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М. Провадження № 22-ц/817/773/20 Доповідач - Ходоровський М.В. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Ходоровський М.В.

суддів - Гірський Б. О., Бершадська Г. В.,

секретаря - Боднар Р.В.

з участю - відповідача ОСОБА_1 , адвоката Покотило Ю.В.,

третя особа ОСОБА_2 , адвоката Сампари Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 червня 2020 року (головуючий суддя Грицай К.М., повний текст рішення складено 30 червня 2020 року) у справі № 607/22287/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Тернопільської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсним в частині свідоцтва про право власності, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним в частині свідоцтва про право власності, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку.

В обгрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . 02 квітня 2009 року він склав заповіт, згідно якого усе своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось з чого б не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право, заповів їй. Шляхом подачі заяви державному нотаріусу вона прийняла спадщину. Ще за життя 06 квітня 2005 року ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_1 з однієї сторони (Замовник) та ПП АТК Форсайд Ейрлайнз з іншої сторони (Підрядник) уклали договір №9 підряду на капітальне будівництво. На виконання умов цього Договору ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в період з 06 квітня 2005 року до 25 липня 2007 року на користь ПП АТК Форсайд Ейрлайнз було сплачено грошові кошти в загальній сумі 395900,00 гривень. Незважаючи на вказані обставини, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано одноособово за ОСОБА_1 . У зв`язку із цим, Свідоцтво про право власності, видане на ім`я лише ОСОБА_1 , суперечить положенням ст. 331 ЦК України, а також порушує її права на вищевказаний житловий будинок, як спадкоємця ОСОБА_5 , який був особою, яка створила нерухоме майно спільно з відповідачем. Посилаючись на наведене позивачка просила її вимоги задовольнити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 червня 2020 року позов задоволено частково. Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності індексний номер: 15143542, видане 22 грудня 2013 року Реєстраційною службою Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області в частині реєстрації за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати в сумі 768 грн. 40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відомості у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації та у договорі №9 підряду на капітальне будівництво від 06 квітня 2005 року, де підрядником зазначено ПП АТК Форсайд Ерлайнз , містять розбіжності, а тому є не можливим ідентифікувати щодо будівництва якого будинку укладено цей договір.

Зазначає, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Андрійовською В.В. 22 грудня 2013 року винесено рішення про проведення державної реєстрації права власності на 1/1 житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6125287500:01:018:0037 за ОСОБА_1 згідно поданої ним заяви. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9358885 від 22 грудня 2013 року не оскаржене та не скасоване. Відповідно до Постанови ВС від 27.06.2019 року у справі № 925/797/17, свідоцтво про право власності не породжує виникнення відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Отже, оскільки рішення які стали підставами для видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності та реєстрації речових прав на нерухоме майно, не скасовані та є чинними, визнати це свідоцтво недійсним не можна.

Також звертає увагу на те, що твердження суду першої інстанції, що співвласником будинку є ОСОБА_5 , не відповідає дійсності, як і той факт, що даний будинок міг бути включений до заповіту складеного останнім. Даний будинок спадкодавцеві ніколи не належав.

Окрім цього вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Відзив мотивований тим, що ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 та прийняла спадщину за заповітом у встановленому законом порядку шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та має право на спадщину. Спадкодавець ОСОБА_5 не оформив документів на спірний житловий будинок, і не зареєстрував своє право власності на частку житлового будинку у встановленому порядку у зв`язку з тим, що на час його смерті будинок не був введений в експлуатацію, до складу спадщини у даному випадку ввійшли також і майнові права, що належали померлому ОСОБА_5 . Видання свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок призвело до порушення права позивача ОСОБА_3 на спадщину після смерті ОСОБА_5 , а тому порушені відповідачем права позивача підлягають відновленню шляхом визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виданого відповідачу ОСОБА_1 .

У судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, відповідач ОСОБА_6 її заперечив та пояснив, що рішення суду є законним, обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Визнаючи частково недійсним свідоцтво про право власності індексний номер:15143542, видане 22 грудня 2013 року Реєстраційною службою Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області в частині реєстрації за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_1 сплатив кошти в повному обсязі відповідно до договору №9 підряду на капітальне будівництво та у ОСОБА_5 виникли майнові права забудовника щодо даного незавершеного будівництва та на отримання документів на право власності після завершення будівництва; на час смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , будівництво спірного житлового будинку не було завершене, за ним не було зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та не визначено часток співвласників у даному спірному майні; права та обов`язки спадкодавця як забудовника незавершеного будівництва є майновими та включаються до майна: право власності на будівельні матеріали та обладнання, використанні в будівництві; право завершити будівництво на підставі документів, раніше виданих спадкоємцю тощо; у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини; позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 та прийняла спадщину за заповітом у встановленому законом порядку шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та має право на спадщину; видання свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок призвело до порушення права позивача ОСОБА_3 на спадщину після смерті ОСОБА_5 .

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.

Судом встановлено, що 06 квітня 2005 року ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_1 з однієї сторони (Замовник) та ПП АТК Форсайд Ейрлайнз з іншої сторони (Підрядник) уклали договір №9 підряду на капітальне будівництво.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 даного Договору Замовник замовляє, а Підрядник здійснює будівництво котеджного будинку згідно архітектурно-планувального завдання №40 від 06/08/2004 р. за адресою: АДРЕСА_2 км. Розрахункова вартість одного квадратного метру загальної площі визначається з врахуванням витрат на виготовлення проектної документації, витрат на будівництво та інженерне забезпечення, та становить 1425,60 гривень за один метр квадратний загальної площі (п. 2.2).

Відповідно до п. 6.2 даного договору замовник зобов`язується своєчасно і повністю сплачувати вартість будівництва згідно п. 2.5 договору та своєчасно прийняти об`єкт будівництва згідно п. 5 договору.

Згідно п. 6.3 договору підрядник зобов`язується вчасно виконати будівельні роботи в об`ємі, передбаченому в проектній документації та даним договором, та передати відповідні документи замовнику після оформлення акту прийому-передачі для оформлення прав власності на об`єкт будівництва та земельну ділянку загальною площею 1000 км м, на якій знаходиться об`єкт будівництва.

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , згідно договору № 9 від 06 квітня 2005 року передали в якості оплати грошові кошти, а ПП АТК Форсайд Ейрлайнз , в особі директора ОСОБА_7 , прийняв в якості оплати грошові кошти на загальну суму 395900,00 грн., останній платіж сплачений 25.07.2007 року, про що складений акт, який містить підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Судом встановлено, що ОСОБА_5 сплачено кошти на виконання умов договору від 06 квітня 2005 року, вказані обставини визнаються відповідачем та ніким не оспорювались.

13 листопада 2008 року ОСОБА_1 видано Державний акт серії ЯЕ №302713 на право власності на земельну ділянку, площею 0,10 га, яка розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Декларація про готовність об`єкта до експлуатації щодо спірного житлового будинку була видана та зареєстрована в інспекції ДАБК у Тернопільській області 23.04.2013 року, замовником вказано ОСОБА_1

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Андрійовською В.В. 22 грудня 2013 року винесено рішення про проведення державної реєстрації права власності на 1/1 житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6125287500:01:018:0037 за ОСОБА_1 згідно поданої ним заяви.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 15143542 від 22.12.2013 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 15143572 від 22.12.2013 року.

Відповідно до довідки № 580, яка видана виконкомом Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області 27 листопада 2013 року, за ОСОБА_1 числиться житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Технічний паспорт на житловий будинок із спорудами АДРЕСА_3 виданий ОСОБА_1 02.09.2013 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації.

02 квітня 2009 року ОСОБА_5 склав заповіт, згідно якого усе майно, що буде йому належати на день смерті, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, а також все те, на що за законом буде мати право заповів ОСОБА_3 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції 14.03.2012 року.

Як вбачається із спадкової справи №248/2012, що знаходиться у Першій Тернопільській нотаріальній конторі, ОСОБА_3 09 квітня 2012 року звернулась до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Інші спадкоємці заяв про прийняття спадщини не подавали.

Судом встановлено, що на розгляді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа № 607/14103/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності.

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 вище зазначеної статті Цивільного кодексу України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 статті 13 Цивільного кодексу України проголошено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 331 ЦК України).

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.(ч. 2 ст. 331 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до правил статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу 1. ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З врахуванням наведеного, зокрема, що ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_1 сплатив кошти в повному обсязі відповідно до договору №9 підряду на капітальне будівництво та у нього виникли майнові права забудовника щодо даного незавершеного будівництва та на отримання документів на право власності після завершення будівництва, колегія суддів вважає, що у зв`язку із його смертю позивач, як спадкоємець за заповітом, що прийняла спадщину, має право на майнові права спадкодавця, що належали йому на час смерті; видання свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок призвело до порушення права позивача ОСОБА_3 на спадщину після смерті ОСОБА_5 , у зв`язку з чим суд першої інстанції правильно визнав частково недійсним свідоцтво про право власності в частині реєстрації за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи в апеляційній скарзі про те, що згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації та договору підряду на капітальне будівництво від 06 квітня 2005 року є не можливим ідентифікувати щодо будівництва якого будинку укладено договір підряду, оскільки відповідно до пояснення відповідача, що не заперечується в судовому засіданні третьою особою ОСОБА_2 , зазначена в договорі підряду адреса: АДРЕСА_2 . не є юридичною адресою будівництва будинку а будівельною адресою будівництва. Окрім цього, як згідно договору підряду так і декларації про готовність об`єкта до експлуатації виконробом є ОСОБА_7 . Зазначені обставини вказують на те, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації видана саме на об`єкт, щодо якого було укладеного договір підряду на капітальне будівництво від 06 квітня 2005 року.

Твердження в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом ст. 1218 ЦК України з огляду на те, що спірний будинок не належав спадкодавцеві, а тому спадкоємець не має права на частку у даному будинку в порядку спадкування, є необгрунтовані, так як згідно оскаржуваного рішення суд визнав частково недійсним свідоцтво про право власності в частині реєстрації за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку житлового будинку не у зв`язку з тим, що спадкодавець був співвласником будинку, а з тієї підстави, що згідно частини першої статті 190 та ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України він був забудовником незавершеного будівництва, ці права є майновими та включаються до майна: право власності на будівельні матеріали та обладнання, використанні в будівництві; право завершити будівництво на підставі документів, раніше виданих спадкоємцю тощо. У разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Посилання в апеляційній скарзі про відсутність доказів сплати ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_1 коштів в повному обсязі відповідно до договору підряду №9 на капітальне будівництво, а відтак виникнення у ОСОБА_5 майнового права забудовника спростовується наявними у справі договором підряду № 9 від 06 квітня 2005 року та Актом взаєморозрахунків між Замовником та підрядником згідно умов договору №9 від 6 квітня 2005 року, де зазначено, що на виконання умов цього Договору ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в період з 06 квітня 2005 року до 25 липня 2007 року на користь ПП АТК Форсайд Ейрлайнз було сплачено грошові кошти в загальній сумі 395 900,00 гривень.

Не заслуговують на увагу й доводи в апеляційній скарзі про пропуск позивачем строку позовної давності. Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Встановлено, що питання про пропуск позовної давності заявлено не стороною у справі а третьою особою.

Отже, доводи в апеляційній скарзі висновки суду не спростовують і не містять посилань, які б вказували на незаконність постановленого у справі рішення.

Оскільки місцевим судом повно та всебічно з»ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обгрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а судове рішення без змін.

Стосовно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 червня 2020 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2020 року.

Головуючий

Судді