Ухвала

від 30.06.2020 по справі 461/2584/20

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/2584/20

Провадження № 2/461/847/20

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

30.06.2020 року місто Львів Галицький районний суд м. Львова у складі головуючого судді Стрельбицького В.В., за участю секретаря Остапчук М.Ю., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши заяву адвоката Кравчука Петра Івановича в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову,

встановив:

У провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом адвоката Кравчука Петра Івановича в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки.

У порядку забезпечення позову, позивач просить заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Обґрунтовуючи заяву представник позивача зазначає, що предметом даного спору є визнання недійсним договору іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 , яка витребувана з незаконного володіння відповідача ОСОБА_3 (іпотекодавця); скасування державної реєстрації іпотеки на нерухоме майно, запис про іпотеку: 32015848; дата та час державної реєстрації: 14.06.2019 16:33:45, підстава виникнення іпотеки: договір іпотеки № 4121 від 14.06.2019 року; іпотекодавець: ОСОБА_3 ; іпотекодержатель: Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47371342 від 14.06.2019 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем; скасування державної реєстрації обтяження, запис про обтяження: 32016264; дата та час державної реєстрації: 14.06.2019 17:02:09, вид обтяження - заборона на нерухоме майно; підстава виникнення обтяження: договір іпотеки № 4121 від 14.06.2019 року; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 ; обтяжувач: Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47371814 від 14.06.2019 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем, з врахування поданої заяви про зміну предмету позову.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 листопада 2019 року у

справі № 461/2501/19 витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3

нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернено її у

власність ОСОБА_2 . Рішення набрало законної сили.

У даному судовому рішенні зазначено, що ТОВ Профілактика незаконно набуло право власності на квартиру на підставі підроблених документів. У подальшому квартира, після винесення ухвали про забезпечення позову, була відчужена на користь відповідача. Відповідачем перед укладенням договору іпотеки неправомірно було скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі неіснуючої ухвали Галицького районного суду м. Львова та передано квартиру в іпотеку АТ КБ Приватбанк .

Заявник вказує, що оскільки, вже двічі відбувалось незаконне відчуження квартири, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іпотечне обтяження, наявна вимога банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири, то існують ризики, що предмет іпотеки знову буде відчужено.

На думку позивача, є імовірність невиконання або ж ускладнення виконання судового рішення у даній цивільній справі. Заходом забезпечення позову, що забезпечить виконання рішення суду та буде ефективним захистом порушених прав та інтересів ОСОБА_2 є заборона органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на квартиру АДРЕСА_1 . Хоч рішення суду і зможе бути виконане в майбутньому, проте не буде забезпечено ефективний захист порушених прав позивача, адже на час завершення розгляду справи речові права можуть бути перереєстровані на третіх осіб із високою імовірністю. Забезпечення позову не призведе до можливості відчуження предмети іпотеки та порушення прав кредитора (іпотекодержателя).

Однак, позивачем не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, або позбавить позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду. Обставини на які покликається позивач у заяві, можуть бути предметом дослідження лише при розгляді справи по суті та під час винесення остаточного рішення по справі, а такий вид забезпечення позову наперед формує думку суду щодо обставин, викладених у позовній заяві, що суперечить завданням та принципам цивільного судочинства. Суд приходить до переконання, що позивач належним чином не обґрунтував того, що співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову для відповідачів з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів для нього, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії є пропорційним.

Разом з тим, суд враховує те, що у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису. Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Суд виходить з того, заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Водночас за даних обставин суд приходить до переконання, що доводи наведені в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову не доводять того, що незабезпечення позову не зможе гарантувати реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у заяві не наведено достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, визначених ч. 2 ст.149 ЦПК України, а тому виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки, на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, і такий захід є адекватним для захисту прав та інтересів позивача, у співвідношенні до гарантованих прав інших учасників справи.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд -

постановив:

Заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до розділу XII пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 354 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.