Постанова

від 24.11.2020 по справі 461/2584/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/2584/20 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/811/2305/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія:40

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П.,

при секретарі Фейір К.О.

з участю представника відповідача АТ КБ Приват Банк Деркач О.Р., представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк Приват Банк на рішення Галицького районного суду міста Львова від 21 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк Приват Банк , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки,-

В С Т А Н О В И В :

В березні 2020 року адвокат Кравчук Петро Іванович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, покликаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_1 та вибула з володіння ОСОБА_1 поза його волею. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12.11.2019 року у справі № 461/2501/19 витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернено її у власність ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили. 10.04.2019 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова забезпечено позов шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

14.06.2019 року між ОСОБА_3 та АТ КБ Приватбанк укладено кредитний договір №LVH0GA0000000004/1, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 625 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення 14 червня 2024 року. У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, між ОСОБА_3 та АТ КБ Приватбанк укладено договір іпотеки нерухомого майна №LVH0GA0000000004/1 від 14.06.2019 року щодо квартири АДРЕСА_1 , площею 58,10 кв. м. 14.06.2019 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано договір іпотеки від 14.06.2019 р., зареєстрований в реєстрі за № 4121 (номер запису про іпотеку 32015848). Саме в період дії обтяження на квартиру встановленого ухвалою суду, ОСОБА_3 , всупереч вимогам законодавства, укладено оспорюваний договір іпотеки.

Позивач, вказуючи, що станом на момент укладення оспорюваного договору іпотеки ОСОБА_3 не була наділена необхідними повноваженнями власника, оскільки спірне нерухоме майно набуте нею від незаконного володільця, що підтверджується рішенням суду, після уточнення позовних вимог просить суд: визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна №LVH0GA0000000004/1 від 14.06.2019 року укладений між ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (ідентифікаційний код 14360570) щодо квартири АДРЕСА_1 , площею 58,10 кв. м; скасувати державну реєстрацію іпотеки на нерухоме майно, запис про іпотеку: 32015848; дата та час державної реєстрації: 14.06.2019 16:33:45, підстава виникнення іпотеки: договір іпотеки № 4121 від 14.06.2019 року; іпотекодавець: ОСОБА_3 ; іпотекодержатель: Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47371342 від 14.06.2019 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем; скасувати державну реєстрацію обтяження, запис про обтяження: 32016264, дата та час державної реєстрації: 14.06.2019 17:02:09, вид обтяження - заборона на нерухоме майно; підстава виникнення обтяження: договір іпотеки № 4121 від 14.06.2019 року; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 ; обтяжувач: Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47371814 від 14.06.2019 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 21 липня 2020 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна № LVH0GA0000000004/1 від 14.06.2019 укладений між ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (ідентифікаційний код 14360570) щодо квартири АДРЕСА_1 , площею 58,10 кв. м.

Скасовано державну реєстрацію іпотеки на нерухоме майно, запис про іпотеку: 32015848; дата та час державної реєстрації: 14.06.2019 16:33:45, підстава виникнення іпотеки: договір іпотеки № 4121 від 14.06.2019 року; іпотекодавець: ОСОБА_3 ; іпотекодержатель: Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47371342 від 14.06.2019 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем.

Скасовано державну реєстрацію обтяження, запис про обтяження: 32016264, дата та час державної реєстрації: 14.06.2019 17:02:09, вид обтяження - заборона на нерухоме майно; підстава виникнення обтяження: договір іпотеки № 4121 від 14.06.2019 року; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 ; обтяжувач: Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47371814 від 14.06.2019 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем.

Стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (ідентифікаційний код 14360570) на користь Адвокатського об`єднання Мицик і партнери суму сплаченого судового збору по 1 261 гривень 20 копійок, з кожного в рівних частках.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк Приват Банк . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає, що ОСОБА_3 на законних підстава набувала право власності на спірну квартиру та розпорядилася своїм право на передачу квартири в іпотеку банку. Вважає, що суд безпідставно посилався на рішення Галицького районного суду міста Львова від 12.11.2019 у справі №461/2501/19 яким витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 спірну квартиру. Звертає увагу, що нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірної квартири укладений між ТОВ Профілактика та ОСОБА_3 ніким не оскаржувався. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 21 липня 2020 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Також скаржник просить вирішити питання судових витрат.

20 жовтня 2020 року від ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приват Банк . Зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною. Зазначає, що квартиру позивача було передано в іпотеку в той час як на неї був накладений арешт на підставі ухвали суду про забезпечення позову. Вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим. Просить рішення Галицького районного суду міста Львова від 21 липня 2020 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк Приват Банк до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд виходив з тих обставин, що факт порушення оспорюваним договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача є встановленим, оскільки на момент вчинення спірного договору він був власником майна, яке було передане в іпотеку банку поза волею позивача під час дії заборони на вчинення реєстраційних дій, встановленої 10.04.2019 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/2501/19.

З таким висновком колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що 14.06.2019 року між ОСОБА_3 та АТ КБ Приватбанк укладено кредитний договір №LVH0GA0000000004/1, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 625 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення 14 червня 2024 року.

У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_3 та АТ КБ Приватбанк укладено договір іпотеки нерухомого майна № LVH0GA0000000004/1 від 14.06.2019 року щодо квартири АДРЕСА_1 , площею 58,10 кв. м.

14.06.2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано договір іпотеки від 14.06.2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 4121 (номер запису про іпотеку 32015848).

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12.11.2019 року у справі № 461/2501/19 витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернено її у власність ОСОБА_1 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 листопада 2019 року у справі № 461/2501/19 залишено без змін.

Вищезгаданим рішенням суду першої інстанції встановлено, що спірне нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 вибуло з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею, адже він не здійснював волевиявлення, спрямованого на передачу права власності на це майно, не був стороною правочинів щодо цього майна, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намір відчужити дане майно та не уповноважував жодних осіб з приводу продажу майна.

Суд вирішив, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

У справі № 461/2501/19 суд встановив, що 19.10.1994 року батькові ОСОБА_1 - ОСОБА_4 Львівською міською адміністрацією видано свідоцтво № 29708 про право власності на квартиру по АДРЕСА_1 , загальною площею 58,10 кв. м.

06.03.1998 року ОСОБА_4 склав заповіт на користь ОСОБА_1 , згідно якого все майно спадкодавця, в тому числі, квартира по АДРЕСА_1 , заповідається ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

04.08.2003 року державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в тому числі, на квартиру по АДРЕСА_1 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1208836 від 11.08.2003 року, квартира по АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1

19.02.2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за підприємством Товариство з обмеженою відповідальністю Профілактика (49083, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 37/11, код ЄДРПОУ 25534576, тел. НОМЕР_2) державним реєстратором Павлишин Назаром-Павлом Андрійовичем.

Підставою реєстрації права власності зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна від 18.12.2017 року, виданий ОСОБА_1 і гр. ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Прокоф`євою О.Ю., а також протокол Товариства з обмеженою відповідальністю Профілактика , виданий 18.12.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Прокоф`євою О.Ю.

Приватний нотаріус Прокоф`єва О. Ю. у листі вих. № 51/01-16 від 18.04.2019 року повідомила, що нею подана заява про злочин до Соборного ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області від 18.04.2019 року. У заяві про злочин вих. № 50/01-16 приватний нотаріус вказала, що вона не здійснювала жодних нотаріальних дій щодо квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . 17.12.2017 року ОСОБА_6 не працювала та знаходилась за кордоном, що підтверджується наказом про відпустку № 8/17 від 06.12.2017 року, сторінкою із книги Справа № 01-12 Книга реєстрації наказів з адміністративно-господарських питань , листом приватного нотаріуса від 06.12.2017 року начальнику ГТУЮ у Дніпропетровській області про відпустку нотаріуса та сторінкою із книги Справа № 01-24 Журнал реєстрації вихідних документів .

14.03.2019 року Галицьким ВП ГУ НП у Львівській області розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140050001213. Постановою від 14.03.2019 року ОСОБА_1 визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні.

12.04.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міссіяж Оленою Анатоліївною перереєстровано, на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2019 року № 117, право власності на квартиру АДРЕСА_1 (індексний номер 46454312, номер запису про право власності 31163737) за ОСОБА_3 .

Згідно з ч.4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, даним рішенням встановлено, що квартира АДРЕСА_1 вибула з власності ОСОБА_1 поза його волею.

В межах даної справи № 461/2501/19, 10.04.2019 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова забезпечено позов шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на квартиру АДРЕСА_1 . (а.с. 18, 19)

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, ухвала Галицького районного суду м. Львова від 10.04.2019 року щодо забезпечення позову на момент укладення іпотечного договору № LVH0GA0000000004/1 від 14.06.2019 року щодо квартири АДРЕСА_1 , площею 58,10 кв. м. була чинною та судом не скасована.

Таким чином, вбачається, що ОСОБА_3 уклала оспорюваний договір іпотеки в період дії обтяження на квартиру, не мала передбачених законом прав щодо відчуження даного майна та приватним нотаріусом ЛМНО Шафраном Р. І. під час дії заборони вчинення реєстраційних дій 14.06.2019 року було зареєстровано іпотеку.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у Постанові від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження не зупиняє виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Як випливає з позовних вимог, позивач вважає, що за наявності чинної заборони на вчинення реєстраційних дій, встановленої 10.04.2019 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/2501/19, відомості про яку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 не мала права передавати квартиру в іпотеку.

У той же час, встановлено, що дійсно майно, яке було предметом договору та є власністю позивача, саме в період дії обтяження на квартиру встановленого ухвалою суду про забезпечення позову, було передано в іпотеку ОСОБА_3 , тобто договір укладено відповідачем всупереч вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 583 Цивільного кодексу України, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно із статтями 572, 575 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Аналіз ч. 3 ст. 215 ЦК України свідчить про те, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Позивач звертаючись з даним позовом, подав суду належні докази, які підтверджують, що укладеним між ОСОБА_3 та АТ КБ Приватбанк договором іпотеки нерухомого майна № LVH0GA0000000004/1 від 14.06.2019 року щодо квартири АДРЕСА_1 , площею 58,10 кв. м. порушено права та законні інтереси ОСОБА_1 , а визнання недійсним договору іпотеки надасть можливість відновити свої права щодо предмету договору. З позовної заяви також вбачається, порушення прав ОСОБА_1 за наслідками укладеного правочину, що зокрема підтверджено судовим рішенням у справі №461/2501/19, яке набрало законної сили.

Відповідно статті 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст. 5 Закону України Про іпотеку , предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до правового висновків Верховного Суду, викладеного у Постановах від 02 липня 2019 року у справі № 910/6919/18 та від 06 серпня 2019 року у справі № 910/6891/18 зі змісту статті 5 Закону України Про іпотеку вбачається, що право особи на передання майна в іпотеку законодавець пов`язує безпосередньо з наявністю права розпорядження таким майном, яке належить, насамперед, його власнику чи уповноваженій останнім на вчинення таких дій особі.

З огляду на викладене, відповідач не мала повноважень на вчинення правочину забезпечення виконання зобов`язань нерухомим майном, належним позивачу, за обставин вибуття квартири поза волею власника. В свою чергу, ОСОБА_3 не набула права власності на зазначену квартиру, оскільки майно витребувано в неї на підставі рішення суду, а отже, відповідач не мала права передавати спірне нерухоме майно в іпотеку.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про встановлення факту порушення оспорюваним договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки на момент вчинення договору він був власником майна, майно, що було предметом договору передано в іпотеку відповідачем під час дії заборони на вчинення реєстраційних дій, встановленої 10.04.2019 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/2501/19, а тому позов є підставним.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна № LVH0GA0000000004/1 від 14.06.2019 року щодо квартири АДРЕСА_1 , площею 58,10 кв. м. є обґрунтованими, оскільки в ході розгляду справи доведено порушення прав позивача за наслідками укладеного договору.

Що ж до покликання скаржника про безпідставність судом першої інстанції не застосування ч.5 ст. 1057-1 ЦК України потрібно зазначити наступне.

Згідно ч.5 ст.1057-1 ЦК України, визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов`язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов`язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

Суд не вправі був за заявою кредитодавця накласти арешт на майно, яке було предметом застави, оскільки квартира відповідача була передана в іпотеку поза його волею особою яка не в праві була укладати такий договір.

Акціонерним товариством Комерційний банк Приват Банк ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не доведено, що ОСОБА_3 укладаючи договір іпотеки нерухомого майна № LVH0GA0000000004/1 від 14.06.2019 року щодо квартири АДРЕСА_1 , площею 58,10 кв. була законним власником згаданої квартири чи особою, яка була в праві укладати такий договір від імені ОСОБА_1 , а також те, така квартира могла бути передана в іпотеку в період дії ухвали Галицького районного суду міста Львова від 10 квітня 2019 року в справі №461/2501/19, якою було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам - як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк Приват Банк жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 21 липня 2020 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приват Банк - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 21 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2020 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Н.П. Крайник