Рішення

від 21.07.2020 по справі 461/2584/20

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/2584/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря

судового засідання Івасюти Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Кравчука Петра Івановича в інтересах ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки,

встановив:

адвокат Кравчук Петро Іванович в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом, покликаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 , належить позивачу ОСОБА_3 та вибула з володіння ОСОБА_3 поза його волею. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12.11.2019 року у справі № 461/2501/19 витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернено її у власність ОСОБА_3 . Рішення набрало законної сили. 10.04.2019 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова забезпечено позов шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

14.06.2019 року між ОСОБА_4 та АТ КБ Приватбанк укладено кредитний договір №LVH0GA0000000004/1, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 625 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення 14 червня 2024 року. У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, між ОСОБА_4 та АТ КБ Приватбанк укладено договір іпотеки нерухомого майна №LVH0GA0000000004/1 від 14.06.2019 року щодо квартири АДРЕСА_1 , площею 58,10 кв. м. 14.06.2019 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано договір іпотеки від 14.06.2019 р., зареєстрований в реєстрі за № 4121 (номер запису про іпотеку 32015848). Саме в період дії обтяження на квартиру встановленого ухвалою суду, ОСОБА_4 , всупереч вимогам законодавства, укладено оспорюваний договір іпотеки.

Позивач, вказуючи, що станом на момент укладення оспорюваного договору іпотеки ОСОБА_4 не була наділена необхідними повноваженнями власника, оскільки спірне нерухоме майно набуте нею від незаконного володільця, що підтверджується рішенням суду, після уточнення позовних вимог просить суд: визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна №LVH0GA0000000004/1 від 14.06.2019 року укладений між ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (ідентифікаційний код 14360570) щодо квартири АДРЕСА_1, площею 58,10 кв. м; скасувати державну реєстрацію іпотеки на нерухоме майно, запис про іпотеку: 32015848; дата та час державної реєстрації: 14.06.2019 16:33:45, підстава виникнення іпотеки: договір іпотеки № 4121 від 14.06.2019 року; іпотекодавець: ОСОБА_4 ; іпотекодержатель: Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47371342 від 14.06.2019 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем; скасувати державну реєстрацію обтяження, запис про обтяження: 32016264, дата та час державної реєстрації: 14.06.2019 17:02:09, вид обтяження - заборона на нерухоме майно; підстава виникнення обтяження: договір іпотеки № 4121 від 14.06.2019 року; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_4 ; обтяжувач: Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47371814 від 14.06.2019 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів, наведених у ньому. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила, з мотивів, викладених у письмовому відзиві, зазначивши про необґрунтованість позовних вимог та недоведеність позивачем того, що даний правочин будь-яким чином порушує його права, а ОСОБА_4 не є добросовісним набувачем майна. Вказала, що банк оскаржив в апеляційному порядку рішення Галицького районного суду м. Львова від 12.11.2019 року., а тому воно не має преюдиційного значення для даної справи. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання неодноразово не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими повістками та оголошеннями в порядку ст.128 ЦПК України. Також не подала до суду відзиву на позов та заяви про розгляд справи за її відсутності. Суд постановив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, суд приходить до наступного висновку.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що 14.06.2019 року між ОСОБА_4 та АТ КБ Приватбанк укладено кредитний договір №LVH0GA0000000004/1, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 625 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення 14 червня 2024 року.

У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_4 та АТ КБ Приватбанк укладено договір іпотеки нерухомого майна № LVH0GA0000000004/1 від 14.06.2019 року щодо квартири АДРЕСА_1 , площею 58,10 кв. м.

14.06.2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано договір іпотеки від 14.06.2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 4121 (номер запису про іпотеку 32015848).

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12.11.2019 року у справі № 461/2501/19 витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернено її у власність ОСОБА_3 .

Вказане рішення набрало законної сили 12.12.2019 року, що підтверджується відміткою та гербовою печаткою суду.

Даним рішенням встановлено, що спірне нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 вибуло з володіння власника ОСОБА_3 поза його волею, адже він не здійснював волевиявлення, спрямованого на передачу права власності на це майно, не був стороною правочинів щодо цього майна, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намір відчужити дане майно та не уповноважував жодних осіб з приводу продажу майна.

Суд вирішив, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 .

У справі № 461/2501/19 суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 батькові ОСОБА_3 - ОСОБА_5 Львівською міською адміністрацією видано свідоцтво №29708 про право власності на квартиру по АДРЕСА_1 , загальною площею 58,1 кв. м.

06.03.1998 року ОСОБА_5 склав заповіт на користь ОСОБА_3 , згідно якого все майно спадкодавця, в тому числі, квартира по АДРЕСА_1 , заповідається ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

04.08.2003 року державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в тому числі, на квартиру по АДРЕСА_1 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1208836 від 11.08.2003 року, квартира по АДРЕСА_1 на праві власності за ОСОБА_3

19.02.2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за підприємством Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОФІЛАКТИКА (49083, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 37/11, код ЄДРПОУ 25534576, тел. НОМЕР_2) державним реєстратором Павлишин Назаром-Павлом Андрійовичем.

Підставою реєстрації права власності зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна від 18.12.2017 року, виданий ОСОБА_3 і гр. ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Прокоф`євою О.Ю., а також протокол Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІЛАКТИКА , виданий 18.12.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Прокоф`євою О.Ю.

Приватний нотаріус Прокоф`єва О. Ю. у листі вих. № 51/01-16 від 18.04.2019 року повідомила, що нею подана заява про злочин до Соборного ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області від 18.04.2019 року. У заяві про злочин вих. № 50/01-16 приватний нотаріус вказала, що вона не здійснювала жодних нотаріальних дій щодо квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . 17.12.2017 року ОСОБА_7 не працювала та знаходилась за кордоном, що підтверджується наказом про відпустку № 8/17 від 06.12.2017 року, сторінкою із книги Справа № 01-12 Книга реєстрації наказів з адміністративно-господарських питань , листом приватного нотаріуса від 06.12.2017 року начальнику ГТУЮ у Дніпропетровській області про відпустку нотаріуса та сторінкою із книги Справа № 01-24 Журнал реєстрації вихідних документів .

14.03.2019 року Галицьким ВП ГУ НП у Львівській області розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140050001213. Постановою від 14.03.2019 року ОСОБА_3 визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні.

12.04.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міссіяж Оленою Анатоліївною перереєстровано, на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2019 року № 117, право власності на квартиру АДРЕСА_1 (індексний номер 46454312, номер запису про право власності 31163737) за ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, даним рішенням встановлено, що квартира АДРЕСА_1 вибула з власності ОСОБА_3 поза його волею.

Доказів того, що вказане рішення було оскаржено в апеляційному порядку та не набрало законної сили протягом часу судового провадження відповідачем суду, ні в процесі підготовчого провадження, ні в процесі розгляду справи по суті, не надано, як і не подано жодних доказів з приводу наявності об`єктивних перешкод у подачі наведених доказів суду.

В межах даної справи № 461/2501/19, 10.04.2019 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова забезпечено позов шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвала щодо заборони вчинення реєстраційних дій зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.20).

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, ухвала Галицького районного суду м. Львова від 10.04.2019 року щодо забезпечення позову на момент укладення іпотечного договору № LVH0GA0000000004/1 від 14.06.2019 року щодо квартири АДРЕСА_1 , площею 58,10 кв. м. була чинною та судом не скасована.

Таким чином, вбачається, що ОСОБА_4 уклала оспорюваний договір іпотеки в період дії обтяження на квартиру, не мала передбачених законом прав щодо відчуження даного майна та приватним нотаріусом ЛМНО Шафраном Р. І. під час дії заборони вчинення реєстраційних дій 14.06.2019 року було зареєстровано іпотеку.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 153 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження не зупиняє виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оцінюючи правовідносини у даній справі суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Як випливає з позовних вимог, позивач вважає, що за наявності чинної заборони на вчинення реєстраційних дій, встановленої 10.04.2019 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/2501/19, відомості про яку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 не мала права передавати квартиру в іпотеку.

У той же час, встановлено, що дійсно майно, яке було предметом договору та є власністю позивача, саме в період дії обтяження на квартиру встановленого ухвалою суду про забезпечення позову, було передано в іпотеку ОСОБА_4 , тобто договір було укладено відповідачем всупереч вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 583 Цивільного кодексу України, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно із статтями 572, 575 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Аналіз ч. 3 ст. 215 ЦК України свідчить про те, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Позивач звертаючись з даним позовом, подав суду належні докази, які підтверджують, що укладеним між ОСОБА_4 та АТ КБ Приватбанк договором іпотеки нерухомого майна № LVH0GA0000000004/1 від 14.06.2019 року щодо квартири АДРЕСА_1 , площею 58,10 кв. м. було порушено права та законні інтереси ОСОБА_3 , а визнання недійсним договору іпотеки надасть можливість відновити свої права щодо предмету договору. З позовної заяви також вбачається, порушення прав ОСОБА_3 за наслідками укладеного правочину, що зокрема підтверджено судовим рішенням у справі №461/2501/19, яке набрало законної сили.

Відповідно статті 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст. 5 Закону України Про іпотеку , предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до правового висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від 02 липня 2019 року у справі № 910/6919/18 та від 06 серпня 2019 року у справі № 910/6891/18 зі змісту статті 5 Закону України Про іпотеку вбачається, що право особи на передання майна в іпотеку законодавець пов`язує безпосередньо з наявністю права розпорядження таким майном, яке належить, насамперед, його власнику чи уповноваженій останнім на вчинення таких дій особі.

З огляду на викладене, відповідач не мала повноважень на вчинення правочину забезпечення виконання зобов`язань нерухомим майном, належним позивачу, за обставин вибуття квартири поза волею власника. В свою чергу, ОСОБА_4 не набула права власності на зазначену квартиру, оскільки майно витребувано в неї на підставі рішення суду, а отже, відповідач не мала права передавати спірне нерухоме майно в іпотеку.

Таким чином, судом в ході розгляду справи встановлено факт порушення оспорюваним договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки на момент вчинення договору він був власником майна, майно, що було предметом договору передано в іпотеку відповідачем під час дії заборони на вчинення реєстраційних дій, встановленої 10.04.2019 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/2501/19, а тому позов є підставним.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна № LVH0GA0000000004/1 від 14.06.2019 року щодо квартири АДРЕСА_1 , площею 58,10 кв. м. є обґрунтованими, оскільки в ході розгляду справи доведено порушення прав позивача за наслідками укладеного договору.

Вищевикладене спростовує доводи банку про те, що квартира АДРЕСА_1 набута ОСОБА_4 у власність з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 216 ЦК України , у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Таким чином, застосування вказаних правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення нікчемного правочину.

Згідно ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державній реєстрації прав підлягають, у тому числі, обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва: іпотека.

Частиною 1 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон) встановлено, що державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 даного Закону, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Згідно з пп. 8 п. І Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року, № 11414, ведення Державного реєстру прав передбачає внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, внесення записів про скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав.

Враховуючи норми ст. 216 Цивільного кодексу України, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, суд вважає, що державна реєстрація іпотеки та обтяжень за оспорюваним договором підлягає скасуванню, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід стягнути з відповідачів на користь позивача в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна № LVH0GA0000000004/1 від 14.06.2019 р укладений між ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (ідентифікаційний код 14360570) щодо квартири АДРЕСА_1, площею 58,10 кв. м.

Скасувати державну реєстрацію іпотеки на нерухоме майно, запис про іпотеку: 32015848; дата та час державної реєстрації: 14.06.2019 16:33:45, підстава виникнення іпотеки: договір іпотеки № 4121 від 14.06.2019 року; іпотекодавець: ОСОБА_4 ; іпотекодержатель: Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47371342 від 14.06.2019 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем.

Скасувати державну реєстрацію обтяження, запис про обтяження: 32016264, дата та час державної реєстрації: 14.06.2019 17:02:09, вид обтяження - заборона на нерухоме майно; підстава виникнення обтяження: договір іпотеки № 4121 від 14.06.2019 року; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_4 ; обтяжувач: Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47371814 від 14.06.2019 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Романом Івановичем.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (ідентифікаційний код 14360570) на користь Адвокатського об`єднання Мицик і партнери суму сплаченого судового збору по 1 261 гривень 20 копійок, з кожного в рівних частках.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23 липня 2020 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.