Постанова

від 08.04.2021 по справі 461/2584/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 461/2584/20

провадження № 61-19048св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк , ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк на рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2020 року, ухвалене суддею Стрельбицьким В. В., та постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 належить йому на праві власності, проте вибула з його володіння поза його волею. Він звернувся до Галицького районного суду м. Львова із позовом про витребування зазначеної квартири із незаконного володіння ОСОБА_2 . Ухвалою цього суду від 10 квітня 2019 року забезпечено позов шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на вказану вище квартиру. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 листопада 2019 року, яке набрало законної сили, витребувано зазначену квартиру на із незаконного володіння ОСОБА_2 .

Разом з тим, 14 квітня 2019 року ОСОБА_2 уклала з АТ КБ ПриватБанк кредитний договір, відповідно до якого отримала кредит у розмірі 625 тис. грн з кінцевим терміном повернення 14 червня 2024 року. На забезпечення виконання умов цього договору вона уклала із банком договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Того ж дня, тобто в період обтяження, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шафран Р. І. зареєстрував договір іпотеки.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не мала права передавати його квартиру в іпотеку, позивач просив визнати договір іпотеки недійсним, скасувати державну реєстрацію іпотеки на нерухоме майно та скасувати державну реєстрацію обтяження.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 14 червня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 та АТ КБ ПриватБанк ,щодо квартири АДРЕСА_1 , площею 58,10 кв. м.

Скасовано державну реєстрацію іпотеки на нерухоме майно, запис про іпотеку: 32015848; дата та час державної реєстрації: 14 червня 2019 року 16:33:45, підстава виникнення іпотеки: договір іпотеки від 14 червня 2019 року № 4121; іпотекодавець: ОСОБА_3 ; іпотекодержатель: АТ КБ ПриватБанк ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47371342 від 14 червня 2019 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р. І.

Скасовано державну реєстрацію обтяження, запис про обтяження: 32016264, дата та час державної реєстрації: 14 червня 2019 року 17:02:09, вид обтяження - заборона на нерухоме майно; підстава виникнення обтяження: договір іпотеки від 14 червня 2019 року № 4121; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 ; обтяжувач: АТ КБ ПриватБанк ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47371814 від 14 червня 2019 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р. І. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_2 уклала договір іпотеки не маючи передбачених законом підстав щодо відчуження даного майна, а також в період дії заборони обтяження на квартиру.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2020 року АТ КБ ПриватБанк звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 1512/2-234/11 (провадження № 61-37345св18), від 03 квітня 2019 року у справі № 754/6442/16-ц (провадження № 61-22663св18) та від 03 липня 2019 року у справі № 495/9109/17 (провадження № 61-2814св19) про те, що суди не роз`яснили позивачеві його права на подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та прийняли рішення, ґрунтуючись на припущеннях. Крім того, заявник послався на неврахування позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) щодо презумпції правомірності правочину.

Доводи інших учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому послався на законність та обґрунтованість судових рішень та просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу АТ КБ ПриватБанк - без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

25 лютого 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04 серпня 2003 року належить квартира АДРЕСА_1 .

19 лютого 2019 року право власності на зазначену квартиру перереєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Профілактика (далі - ТОВ Профілактика ). Підставою реєстрації права власності зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна від 18 грудня 2017 року, виданий ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Прокоф`євою О. Ю., а також протокол ТОВ Профілактика , виданий 18 грудня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Прокоф`євою О. Ю.

12 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із відчуженням його квартири.

З метою отримання документів, на підставі яких було відчужено квартиру на користь ТОВ Профілактика , на адресу приватного нотаріуса Прокоф`євої О. Ю. було скеровано адвокатський запит.

У відповідь на адвокатський запит приватний нотаріус Прокоф`єва О. Ю. повідомила, що нею до правоохоронних органів подана заява про злочин, оскільки вона не здійснювала жодних нотаріальних дій щодо зазначеної вище квартири, з 17 грудня 2017 року вона перебувала у відпустці та знаходилась за кордоном. За її заявою розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні.

В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова із позовом про витребування зазначеної квартири із чужого незаконного володіння.

Ухвалою цього суду від 10 квітня 2019 року забезпечено позов шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на вказану вище квартиру.

Не зважаючи на заборону, 12 квітня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міссіяж О. А. посвідчено договір купівлі-продажу спірної квартири між ТОВ Профілактика та ОСОБА_2 , а за останньою зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

14 червня 2019 року між ОСОБА_2 та АТ КБ Приватбанк укладено кредитний договір, відповідно до умов якого вона отримала кредит у розмірі 625 тис. грн.

На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_2 та АТ КБ Приватбанк того ж дня укладено договір іпотеки нерухомого майна, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , площею 58,10 кв. м.

14 червня 2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.І. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано договір іпотеки від 14 червня 2019 року.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 листопада 2019 року у справі № 461/2501/19, яке набрало законної сили 12 грудня 2019 року, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернуто її у власність ОСОБА_1 .

Цим рішенням встановлено, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею, адже він не здійснював волевиявлення, спрямованого на передачу права власності на це майно, не був стороною правочинів щодо цього майна, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намір відчужити дане майно та не уповноважував жодних осіб на продаж цього майна.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випаду, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційним судом не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 1512/2-234/11 (провадження № 61-37345св18), від 03 квітня 2019 року у справі № 754/6442/16-ц (провадження № 61-22663св18) та від 03 липня 2019 року у справі № 495/9109/17 (провадження № 61-2814св19) про те, що суди не роз`яснили позивачеві його права на подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та прийняли рішення, ґрунтуючись на припущеннях, є безпідставними з огляду на таке.

У справі, що є предметом перегляду, судами встановлено, що договір іпотеки підлягає визнанню недійсним через те, що квартира вибула із володіння позивача поза його волею, а відтак, ОСОБА_2 не мала права передавати її в іпотеку. Разом з тим, заявник у касаційній скарзі посилається на висновок Верховного Суду щодо нероз`яснення позивачеві його права на подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, хоча у справі, що розглядається, взагалі не ставилося питання про неналежність підпису на договорі іпотеки.

Доводи заявника про неврахування позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), щодо презумпції правомірності правочину відхиляються колегією суддів Касаційного цивільного суду з таких підстав.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) прийнята за результатами розгляду справи за позовом банку про стягнення кредитної заборгованості, у той час як у даній справі предметом спору є визнання договору іпотеки недійсним. У цій постанові, та у справі, що є предметом перегляду, встановлено різні фактичні обставини, тобто правовідносини не є подібними.

Посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, відхиляються, оскільки неврахування висновків цих судів не входить до переліку підстав касаційного оскарження судових рішень, визначеного частиною другою статті 389 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров