Рішення

від 30.06.2020 по справі 357/13937/19

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/13937/19

2/357/846/20

Категорія 75

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 червня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача Білоцерківської райдержлікарні ветеринарної медицини- Ілемської І.М., Лебедовської Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини в особі голови комісії з ліквідації Зінченко А.М., треті особи: Головне управління Держпродспоживслужба в Київській області, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Первинна профспілкова організація Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини , Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини в особі голови комісії з ліквідації Зінченко А. М . , треті особи: Головне управління Держпродспоживслужба в Київській області, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Первинна профспілкова організація Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи тим, що 06.03.2015 року його, ОСОБА_2 було призначено на посаду начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини (надалі - Відповідач) на підставі наказу від 06.03.2015 року № 5-К. Наказом Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 19.09.2019 року № 01-09/161 Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи , 20.09.2019 року його було звільнено із займаної посади у зв`язку з повною ліквідацією установи за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважаю його звільнення незаконним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Із тексту оскаржуваного наказу вбачається, що однією з підстав для його видання став наказ Держпродспоживслужби від 06.05.2019 року № 392 Про припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини .

Відповідно до наказу від 06.05.2019 року № 392 припиняється діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ: 00718696. м. Біла Церква, вул. Толстого. 44-1) шляхом її ліквідації згідно з чинним законодавством та призначається Зінченко А.М. головою Комісії з ліквідації Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Із листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04.04.2019 року №10-07.1-10/3217 Обґрунтування щодо ліквідації установи вбачається, що обов`язки по обслуговуванню території Білоцерківського району покладені на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини, штат якої планується затвердити у кількості 112 одиниць, при цьому кількість працівників, що займають керівні посади, зменшиться на 5 одиниць.

Враховуючи те, що обов`язки по обслуговуванню території Білоцерківського району покладені на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини, штат якої збільшився на 41 штатну одиницю (згідно штатного розпису Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини на 2019 рік, загальна кількість штатних одиниць складає 71), то в даному випадку має місце саме реорганізація Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, а не її ліквідація, а Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини ( фактично правонаступником ).

Таким чином, у разі реорганізації установи правонаступництво настає не тільки в частині майна і майнових прав та обов`язків, а й у трудових відносинах.

Тобто, у разі реорганізації здійснюється переведення працівників, за їхньою згодою, на підприємство, яке є правонаступником. У разі відсутності на підприємстві, яке є правонаступником, вакантних посад (робочих місць) можливе переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство. І лише коли таке переведення не є можливим, в загальному порядку стає можливим звільнення працівників у зв`язку з тим, що за наслідками проведення реорганізації відбувається скорочення чисельності або штату працівників.

Всупереч вимогам законодавства, Позивачу не було запропоновано вакантних посад в Білоцерківській міській державній лікарні ветеринарної медицини та звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з повною ліквідацією установи.

Крім того, всупереч вимогам законодавства, до профспілкового комітету Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини жодної інформації щодо ліквідації установи, кількість працівників, що підпадають під звільнення, строки проведення звільнення, завчасно надано не було.

Отже, враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення Позивачу не було нараховано середньомісячну заробітну плату, Відповідач при поновленні на раніше займаній посаді, зобов`язаний виплатити Позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2019 року (дата звільнення 20.09.2019року) по день поновлення Позивача на роботі.

Враховуючи те, що згідно п.10 Положення про Білоцерківську районну державах лікарню ветеринарної медицини, лікарня є юридичною особою публічного права, а Позивач як керівник (на той час) юридичної особи публічною права був суб`єктом декларування згідно ст. 3 Закону України Про запобігання корупції , помилково вважаючи, що спір виник з публічно правових відносин та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів, 21.10.2019 року (в межах місячного строку) подав адміністративний позов до Київського окружної о адміністративного суду з аналогічними позовними вимогами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року у справі №320/5840/19 було встановлено, що спір виник із публічно-правових відносин та належить юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративної і судочинства та відкрито провадження в адміністративній справі, але ухвалою від 05.12.2019 року (отримана позивачем 16.12.2019 року) провадження у справі було закрите за п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та роз`яснено, що справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Просив суд поновити строк звернення до суду з даною позовною заявою, скасувати наказ Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 19.09.2019 року №01-09/161 Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи , поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, стягнути з Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини в особі голови комісії з ліквідації Зінченка А.М. на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2019 року по день прийняття судового рішення з розрахунку 270.33 грн., за кожен робочий день вимушеного прогулу, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 па посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини та судові витрати покласти на Відповідача ( а. с. 1-7 том 1 ).

Ухвалою судді від 21 грудня 2019 року поновлено ОСОБА_2 пропущений строк для звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін ( а. с. 52-54 том 1 ).

16 січня 2020 року за вх. № 1374 судом отримано письмові пояснення від третьої особи Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, в яких просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та розглядати справу за відсутності представника Головного управління. Відмову у позові мотивували тим, що враховуючи незадовільний стан виконання покладених завдань, з метою оптимізації державних установ ветеринарної медицини, реалізації державної політики у сфері безпечності харчових продуктів, для досягнення таких цілей, як раціональне та ефективне використання трудових ресурсів, бюджетних коштів, державного майна, Головне управління, звернулося до Держпродспоживслужби з обґрунтуванням необхідності ліквідації Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини (лист вих. № 10-07.1-10/3217 від 04.04.0219).

Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 06.05.2019 № 392 Про припинення діяльності Білоцерківської державної лікарні ветеринарної медицини припиняється діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, далі - лікарня, шляхом її ліквідації.

Звертають увагу суду також на ту обставину, що зазначений наказ про припинення лікарні не скасовано і він залишається чинним.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України).

Твердження позивача про те, що в даному випадку має місце процедура реорганізації, а не ліквідації, не підтверджено жодним належним доказом і є припущенням позивача, який намагається таким чином ввести суд в оману, адже права та обов`язки лікарні не переходять до жодної іншої юридичної особи, і правонаступництво не передбачено.

У зв`язку із ліквідацією лікарні фахівцями Головного управління прийнято раціональне рішення щодо покладання обов`язків обслуговування відповідної території Білоцерківського району на іншу юридичну особу, - Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини.

Але це не має жодного відношення до процесу правонаступництва і переходу прав і обов`язків лікарні до Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини, про яке веде мову позивач. Відповідно підстави для продовження дії трудових договорів з працівниками лікарні, зокрема позивачем, відсутні.

До того ж відповідно до відомостей, що розміщені у ЄДР, з 08.05.2019 Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини перебуває у стані припинення, а Зінченко А.М. є головою комісії з припинення або ліквідатор.

Зазначають, що всупереч твердження позивача, процедура оптимізації державних установ ветеринарної медицини була розпочата ще у 2012 році.

У 2013 році наказами Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України було припинено діяльність районних, міжрайонної, міської державних лабораторій ветеринарної медицини, дільничної лікарні ветеринарної медицини по ветеринарному обслуговуванню зони відчуження, і зони безумовного (обов`язкового) відселення та Поліської районної державної лікарні ветеринарної медицини. Припинено діяльності Березанської міської державної лікарні ветеринарної медицини, Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини, згідно наказів Головного управління ветеринарної медицини в Київській області.

Також, були проведені засідання профспілкового комітету та адміністрації підприємства з проведення консультацій.

Із зазначеного слідує, що обґрунтування, заявлених позовних вимог, не підтверджено належними та допустимими доказами, процедура звільнення позивача була проведена із дотриманням вимог чинного законодавства, відповідно підстави для задоволення позовних вимог відсутні ( а. с. 63-70 том 1).

27 січня 2020 року за вх. № 2983 судом отримано пояснення від третьої особи первинної профспілкової організації, в яких просили позовну заяву задовольнити повністю мотивуючи тим, що при виданні наказу від 19.09.2019 року №01-09/161 був порушений законодавчо-визначений порядок звільнення ОСОБА_2 при ліквідації установи.

Всупереч вимогам законодавства, до профспілкового комітету жодної інформації щодо ліквідації установи, звільнення Позивача з роботи, строки проведення звільнення, завчасно надано не було.

Лише 10.05.2019 року головою комісії з ліквідації Зінченком А.М. був наданий лист до голови профспілкового комітету Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини Сови Л.В. щодо прийняття 06.05.2019 рішення про ліквідацію лікарні та прохання визначити дату і час розширеного засідання профспілкового комітету.

Із листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04.2019 року №10-07.1-10/3217 Обґрунтування щодо ліквідації установи (наявне в матеріалах справи) вбачається, що обов`язки по обслуговуванню території Білоцерківського району покладені на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини, штат якої планується затвердити у кількості 112 одиниць, при цьому кількість працівників, що займають керівні посади, зменшиться на 5 одиниць.

Враховуючи те, що обов`язки по обслуговуванню території Білоцерківського району покладені на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини, штат якої збільшився на 41 штатну одиницю (згідно штатного розпису Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини, на 2019 рік, загальна кількість штатних одиниць складає 71), в даному випадку має місце саме реорганізація Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, а не її ліквідація, а Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини є фактично правонаступником.

Частина 3 ст. 36 КЗпП України прямо передбачає у разі реорганізації підприємства, установи, організації дія трудових договорів працівників продовжується.

Більш того, на вакантні штатні одиниці Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини, які були створені в зв`язку з ліквідацією Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, працевлаштовані сторонні спеціалісти.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, наказ Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 19.09.2019 року №01-09/161 Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи є протиправним та підлягає скасуванню ( а. с. 96-101 том 1 ).

19 лютого 2020 року за вх. № 6268 судом отримано відзив на позовну заяву, який підписаний головою комісії з ліквідації Зінченко А .М., в якому просить відмовити позивачу в задоволені позову повністю мотивуючи тим, що при ліквідації Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, жодної визначеної законодавцем ознаки не має, в жодному документі про реорганізацію не йдеться, та жодної дії зі сторони Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, яка б могла підтвердити реорганізацію установи не має.

Більш того, Наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 392 Про припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини , на момент розгляду справи ніким не скасовується та/або не визнається недійсним, та є чинним.

Крім того, в позовній заяві йдеться, що з листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04.04.2019 року вбачається, що обов`язки по обслуговуванню території Білоцерківського району покладені на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини, тобто збільшення території не може підпадати під поняття та ознаки реорганізації установи.

Дійсно у вказаному листі про це йдеться, але Позивач перекручує факти, видаючи процес ліквідації, за бажану для нього реорганізацію, оскільки відповідно до наказу № 441 від 03.09.2019 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області закріплено за Білоцерківською міською державною лікарнею ветеринарної медицини обслуговування - території м. Біла церква та Білоцерківського району. Адже хтось повинен обслуговувати Білоцерківський район.

З приводу твердження Позивачем, що ліквідовано тільки Білоцерківську райдержавну лікарню ветеринарної медицини, Позивачем не надано жодних це підтверджуючих твердження документів. Наскільки нїм відомо під ліквідацію підпало ще ряд установ Київській області, оскільки в країні здійснюється медична реформа та оптимізація медичних закладів, а тому процес ліквідації є логічним. При цьому, Білоцерківській районній державній лікарні ветеринарної медицини надано документи виключно ті, що стосуються її ліквідації, що по суті є правильним.

Проте, в будь-якому разі, припинення дії трудового договору з працівником відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України відбувається з дотриманням визначених цим кодексом гарантій.

Так, згідно з вимогою, передбаченою частиною першою статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Таким чином, роботодавець може звільнити працівника згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України не раніше закінчення двомісячного строку з моменту попередження.

26 червня 2019 року, на виконання вказаної вимоги, Білоцерківською районною державною лікарнею ветеринарної медицини, ОСОБА_2 попереджено про наступне звільнення в зв`язку із ліквідацією установи, про що позивач отримав письмове Попередження № 1 на якому поставив підпис в підтвердження про отримання.

Крім того, одним із елементів забезпечення трудових прав працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації є обов`язок власника уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку, що забезпечується у відповідності до вимог ст. 47 КЗпП України.

Так, Білоцерківською районною державною лікарнею ветеринарної медицини видано ОСОБА_2 належно оформлену трудову книжку і проведено з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього КЗпП України, та видано йому копію наказу звільнення з роботи.

Отже, з вищевикладеного слідує, що Білоцерківською районною державною лікарнею ветеринарної медицини при звільненні ОСОБА_2 дотримано норм законодавства України, у відповідача мала місце ліквідація, звільнений працівник не користувався переважним правом на залишення на роботі та був належним чином повідомлений.

Звільнення ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим, а відтак позовні вимоги викладені в його позовній заяві не підлягають задоволенню ( а. с. 154-157 том 1 ).

17 березня 2020 року за вх. № 10067 судом отримано відповідь на відзив, за підписом представника позивача ОСОБА_1 , в якому зазначається обставини, які фактично зводяться до вимог викладених в позовній заяві ( а. с. 186-189 том 1 ).

Ухвалою суду від 24 березня 2020 року залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини в особі голови комісії з ліквідації Зінченко А.М., треті особи: Головне управління Держпродспоживслужба в Київській області, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Первинна профспілкова організація Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в якості третьої особи Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини ( а. с. 202-203 том 1 ).

06 травня 2020 року за вх. № 16828 судом отримано заяву від Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини, в якій зазначено, що Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини не є правонаступником Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини. Жодних змін до установчих документів не проводилися та не подавалися, права і обов`язки їхній установі не передано, не створено в зв`язку з ліквідацією Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини жодної установи, відділу, структури, які були б правонаступниками, тощо. Територія обслуговування Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини дійсно збільшилась, у зв`язку з тим, що Білоцерківський район не було б кому обслуговувати. При цьому, зазначену територію могли передати в обслуговування і іншій державній ветеринарній лікарні в Київській області, але це не означає, що ця установа стала б правонаступником. Вважають, що позовні вимоги позивача є безпідставними і тому задоволенню не підлягають. Просили справу розглядати без участі Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини ( а. с. 223-224 том 1 ).

09 червня 2020 року за вх. № 21238 судом отримано клопотання від представника позивача про стягнення судових витрат з відповідача у розмірі 7000 гривень, які були понесені на професійну правничу допомогу ( а. с. 234-235 том 1 ).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги позивача, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача Ілемська І.М. та Лебедовська Л.Ю. в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, просили відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі, так як вимоги позивача є безпідставними.

Третя особа Головне управління Держпродспоживслужба в Київській області свого представник в судове засідання не направила, 30.06.2020 року за вх. № 24227 судом отримано клопотання, за підписом начальника Оленою Матвієнко, в якому просили розгляд справи проводити на підставі наявних матеріалів без представника Головного управління.

Третя особа Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в судове засідання свого представника не направила, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.

Третя особа Первинна профспілкова організація Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини та Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини в судове засідання своїх представників не направили, повідомлені належним чином, крім того направляючи на адресу суду письмові пояснення просили розглядати справу за їх відсутності.

Суд, вислухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді начальника Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, наказ № 5-К від 06.03.2015 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи трудовою книжкою ( а. с. 15-17 том 1 ).

Наказом Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 19.09.2019 року № 01-09/161 Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи , з 20.09.2019 року позивача було звільнено із займаної посади у зв`язку з повною ліквідацією установи за п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується в матеріалах справи відповідним наказом ( а. с. 14 том 1 ).

Вважає, що його звільнення є незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, тому повинен бути скасований, а сам він поновлений на попередньому місці.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб`єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.

Встановлено, що Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було прийнято Наказ № 392 від 6 травня 2019 року, яким наказано припинити діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації згідно з чинним законодавством ( а. с. 24 ).

Зазначений наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 392 Про припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 06 травня 2019 року на момент розгляду даної справи не скасований та є чинним, про що не було спростовано учасниками судового розгляду.

З листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04.04.2019 №10-07.1-10/3217 щодо обґрунтування ліквідації установи вбачається, що до мережі Головного управління в 2019 році входять 28 установ, в тому числі Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини та Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини. Проаналізувавши навантаження на працівників вищезгаданих установ, а також надходження до спеціального фонду та враховуючи кадрове забезпечення, необхідно провести оптимізацію даних установ, а саме ліквідувати Білоцерківську районну державну лікарню ветеринарної медицини та покласти обов`язки обслуговування території Білоцерківського району на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини. Метою є оптимізація державних установ, що передбачає цілі такі, як раціональне та ефективне використання трудових ресурсів, бюджетних коштів, майна, наслідком якої є розвиток ветеринарної служби Білоцерківського району та міста в цілому, покращення стану фінансової дисципліни. Планується задіяти всі людські, організаційні, матеріальні, технічні та інші ресурси в необхідних і достатніх обсягах для надання якісних послуг ( а. с. 26 ).

Наказом від 03.09.2019 року Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області за № 441 закріплено за Білоцерківською міською державною лікарнею ветеринарної медицини зону обслуговування - території м. Біла Церква та Білоцерківського району з 11.09.2019 року ( а. с. 86 том 1 ).

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 11.09.2019 року за № 462 внесено зміни до наказу від 03.09.2019 року № 441, а саме пункт 1 та викладено у наступній редакції: закріпити за Білоцерківською міською державною лікарнею ветеринарної медицини зону обслуговування - території м. Біла Церква та Білоцерківського району з 17.09.2019 року ( а. с. 87 том 1 ).

Згідно наявних в справі протоколів № 16 та № 17 від 10.05.2019 року та 29.05.2019 року відповідно вбачається, проводилися засідання профспілкового комітету, де на порядку денного було обговорення наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, яким прийнято Наказ № 392 від 06 травня 2019 року, яким наказано припинити діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації ( а. с. 28-29, 31-32 том 1 ).

Встановлено, що попередженням № 1 від 26 червня 2019 року ОСОБА_2 був попереджений про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи відповідно до наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 392 від 6 травня 2019 року, про що свідчить підпис останнього та дата 26.06.2019 року ( а. с. 160 том 1 ).

Крім того, проте, що позивач був належним чином та за два місяці повідомлений про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи не спростовано і самим представником позивача в судовому засіданні під час розгляду даної справи.

До того ж, позивач був також 26.06.2019 року ознайомлений і з наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 06 травня 2019 року за № 392 Про припинення діяльності Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини , про свідчить підпис останнього ( а. с. 164 том 1 ).

Щодо ліквідації Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини свідчить і наявний в матеріалах справи план заходів з її ліквідації ( а. с. 161, 162-163 том 1 ).

Згідно Довідки, виданої Комунальною уставною Білоцерківський районний трудовий архів від 05 червня 2020 року за № 55 Білоцерківський районній державній лікарні ветеринарної медицини в особі голови ліквідаційної комісії Зінченко А .М . , у зв`язку з ліквідацією підприємства, про те, що документи з кадрових питань ( особового складу ): накази з кадрових питань, розрахунково-платіжні відомості по заробітній платі за 1987-2019 роки та довідковий апарат підприємства передані на зберігання до комунальної установи Білоцерківський районний трудовий архів ( а. с. 245 том 1 ).

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В разі звільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України діють обмеження на звільнення окремих категорій працівників, встановлені ст. 184, ст. 186-1 КЗпП України (жінок вагітних і тих, що мають дітей віком до трьох років (до шести - у випадках, передбачених ч. 6 ст. 179 КЗпП України), одиноких матерів за наявності дитини до 14 років або дитини з інвалідністю, батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів), ст. 197 КЗпП України, Законом України Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні (працездатної молоді та молодих спеціалістів).

Пряма заборона на звільнення перелічених категорій працівників протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають право залишитися на роботі (крім випадків ліквідації підприємства), і питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідовується, не може ставитися взагалі.

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 1 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку (ст. 44 КЗпП України).

У відповідності до ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

За пунктом 19 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці й того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згоди на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Крім того, роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 25.01.2011 року Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації зазначено, що ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов`язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується.

Юридична особа може припиняти свою діяльність у результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу) або внаслідок повної ліквідації. Ліквідація - це одна з форм припинення юридичної особи. Ліквідація здійснюється без переходу прав i обов`язків установи, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації установи її права й обов`язки також припиняються. Обставинами, що зумовлюють припинення діяльності юридичної особи, можуть бути, зокрема: закінчення строку, на який було створено юридичну особу, або після досягнення мети, поставленої при її створенні; у зв`язку з визнанням судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; інші підстави, передбачені законодавчими актами України. Юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами; за рішенням суду. Отже, юридична особа може бути ліквідованою як у добровільному, так і примусовому порядку. Що стосується підстав для ліквідації юридичної особи, то такими можуть бути, зокрема: закінчення строку, на який було створено юридичну особу, або після досягнення мети, поставленої при її створенні; у зв`язку з визнанням судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; інші підстави, передбачені законодавчими актами України.

На відміну від трудового права, цивільне право знає тільки поняття ліквідації. У трудовому ж праві сформульоване поняття повної ліквідації, що має означати ліквідацію без правонаступництва. Саме така повна ліквідація дає власникові право на звільнення працівників. Для розірвання трудового договору за згаданою підставою має значення сам факт ліквідації організації. Ліквідація організації - самостійна підстава розірвання трудового договору з працівниками.

Як зазначалося вище, Наказом № 392 від 06 травня 2019 року Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було прийнято припинити діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації згідно з чинним законодавством та позивач Наказом № 01-09/161 від 19.09.2019 року був звільнений з 20.09.2019 року з займаної посади у зв`язку з повною ліквідацією установи, за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Отже, відповідач мав право на звільнення позивача, оскільки було прийнято рішення про повну ліквідацію установи.

Крім того, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 ст. 40 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) Кодексу законів про працю України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Порядок отримання попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації визначено ст. 43 цього Кодексу.

Отже, трудовий договір з позивачем було розірвано без попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, так як та згода згідно з чинним законодавством не передбачена у зв`язку із ліквідацією установи.

Згода профспілкової організації на звільнення працівників через ліквідацію підприємства не потрібна (ч. 1 ст. 43 КЗпП).

Тому, посилання позивача та третьої особи стосовно того, що не було такої згоди від первинної профспілкової організації не заслуговують на увагу, а відповідач мав право на звільнення позивача з установи у зв`язку з ліквідацією останньої.

Отже, матеріали справи містить відомості про те, що з боку відповідача було дотримано норми діючого законодавства при звільненні позивача.

Представником позивача в судовому засіданні наголошувалося на тому, що фактично відбулася реорганізація установи, так як до Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини було передано на баланс майно ліквідованої установи, а також закріплено за Білоцерківською міською державною лікарнею ветеринарної медицини зону обслуговування.

Однак, зазначене не заслуговує на увагу, так як не може свідчити про фактичну реорганізацію Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Інших належних та допустимих доказів зазначеному з боку позивача не надано.

До того ж, і в судовому засіданні під час розгляду даної цивільної справи не знайшло свого підтвердження вищевказаним твердженням позивача.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 до Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини в особі голови комісії з ліквідації Зінченко А.М., треті особи: Головне управління Держпродспоживслужба в Київській області, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Первинна профспілкова організація Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини , Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, позивач ОСОБА_2 при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, в позові останньому відмовлено, то не підлягають стягненню судові витрати з відповідача по справі на користь держави.

Також, у зв`язку із відмовою у позові, не підлягають задоволенню і вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат, понесених на правничу допомогу у розмірі 7000 гривень ( а. с. 234-235 том 1 ).

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 2 ст. 16 ЦК України, п. 1 ст. 40, ч. 1 ст. 43, ст. ст. 184, 186-1, 492 КЗпП України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 133, 137, 141, 263, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, пунктом 19 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини в особі голови комісії з ліквідації Зінченко А.М., треті особи: Головне управління Держпродспоживслужба в Київській області, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Первинна профспілкова організація Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини , Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 );

Відповідач: Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини в особі голови комісії з ліквідації Зінченка А.М. (адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Толстого, буд. 44-Г, ЄДРПОУ: 00718696 );

Третя особа: Головне управління Держпродспоживслужба в Київській області ( адреса місцезнаходження: 08133, Київська область, м. Вишневе, вул. Балукова, 22, ЄДРПОУ: 40323081 );

Третя особа: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ( адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, ЄДРПОУ: 39924774 );

Третя особа: Первинна профспілкова організація Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини ( адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Толстого, буд. 44-Г, ЄДРОПУ: 42712571 );

Третя особа: Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини ( адреса місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Товарна, 27, ЄДРПОУ: 22201816 ).

Повне судове рішення складено 06 липня 2020 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов