Рішення

від 27.10.2008 по справі 2-109/08

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №2-109/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2008 року Голосіївськ ий районний суд м. Києва в скл аді: головуючого - судді Горба нь Н.І. при секретарі Никончук І.В., Гогусь Т.М. , Бродюк Л.С. , ро зглянувши у відкритому судов ому засіданні в місті. Києві с праву за позовом ОСОБА_1 (й ог.о правонаступників - ОСО БА_2, ОСОБА_3) до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання пра ва власності на частку спіль ного майна , -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2006р. позивач пред'я вив позов до відповідачів пр о визнання права власності н а частку спільного майна. Заз начив, що з другої половини 1989 р. він перебував у фактичних ш любних відносинах з відповід ачкою ОСОБА_4, яка має від попереднього шлюбу дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вон и зареєстрували шлюб, від шлю бу дітей не мають.

Ще до одруження з ним відпов ідачка ОСОБА_4 та її дочка перебували на квартирному о бліку. У 1990р. вона отримала орде р на двокімнатну квартиру А ДРЕСА_1. 5.02.1995р. він був зареєст рований в цій квартирі, як чл ен сім"ї.

15.03.1994р. його дружина приватиз увала квартиру лише на себе т а на дочку, про що йому не було відомо на той час. Вважає, що оскільки квартира була отри мана під час їхнього спільно го проживання, вони разом все лялися в цю квартиру, то вони мають рівні права на квартир у.

Відповідачка ОСОБА_4 до даного часу користується йо го пільгами, як учасника ЧАЕС , і сплачує 50 % за комунальні пл атежі в даній квартирі.

Проживаючи втрьох однією с ім"єю, вони разом провели зна чне поліпшення стану квартир и, зробили реконструкцію та п ерепланування, витративши н а це багато спільних коштів. Т ак, вони здійснили реконстру кцію балкону, з кухні зробили столову, утеплили балкон, ук ріпили його стіни, поставили вікно, поставили труби та ба тареї, провели опалення,

вирівняли підлогу балкону та кухні. В результаті такої р еконструкції фактично балко н став кухнею, а з кухні зроби ли столову. Провели також рем онт в кімнатах, ванні, постав или новий туалет, встановили двійні вхідні двері, в загал ьному коридорі побудували пе регородку з цегли. Вважає, що вони спільною працею значно збільшили вартість квартири , а тому за ним слід визнати пр аво власності на 1/3 частину кв артири АДРЕСА_1.

У 1997р. вони придбали п"ятикім натну комунальну квартиру АДРЕСА_2. Договір купівлі-пр одажу оформили на ім"я дочки д ружини - відповідачки ОСОБА _5 , оскільки вони були члена ми однієї сім"ї, тому для них н е мало значення на чиє ім"я офо рмлено право власності.

Дана квартира була комунал ьною і знаходилася в дуже зан едбаному стані, тому вони зро били перепланування та рекон струкцію, в результаті чого в они фактично зробили дві ква ртири з одним великим холом, три кімнати в квартирі по оди н бік холу з лоджією 14 кв. м для себе з дружиною, а дві кімнат и з лоджією 24 кв. м для дочки. В с воїй частині квартири вони п обудували окремо санвузол та ванну кімнату, а дочці суміс ний санвузол. За спільні кошт и вони зробили дороге оздобл ення всієї квартири та об лаш тували її всім необхідним.

Вважає, що за ним слід визна ти право власності на 1/3 части ну квартири АДРЕСА_2

Крім того, в дворі будинку АДРЕСА_2 за його заявою йому , як інваліду ЧАЕС, було дозво лено побудувати гараж, який в ін побудував і який значитьс я, як гаражний бокс № 4. Вважає, що за ним слід визнати право власності на даний гараж.

Приблизно в 1996-97р.р. на ім"я доч ки дружини ОСОБА_5 вони пр идбали земельну ділянку, роз міром 0, 18 га, в АДРЕСА_3. Пізн іше через сільРаду їм надали ще одну земельну ділянку по АДРЕСА_3, розміром 0, 22 га, і в сього в них стало 0, 40 га. Вказан і ділянки вони об"єднали в одн у садибу. На цій садибі він та його дружина побудували чоти рьохрівневий будинок, загал ьною площею 380 кв. м. Вони з друж иною мали на меті жити в цьому будинку, а квартиру на Оболо нському проспекті в м. Києві здавати в найм. В 2003р. будинок з дано в експлуатацію. Врахову ючи, що цей будинок вони буду вали вдвох з дружиною, то він має право на 1/2 частину цього б удинку.

В кінці 2005р. він захворів і їх ні стосунки з дружиною значн о погіршилися. 17.03.2006р. вони розі рвали шлюб.

Просить суд розділити май но між ним та відповідачками .

Визнати за ним право власн ості на 1/3 частину двокімнатно ї квартири АДРЕСА_1; на 1/3 ча стину п"ятикімнатної квартир и АДРЕСА_2; на гаражний бок с № 4, який розташовано в дворі будинку АДРЕСА_2 на 1 / 2 част ину будинку та земельної діл янки по АДРЕСА_3.

В липні 2006р. представник пози вача уточнив та збільшив поз овні вимоги до відповідачок. Зокрема, що гаражний бокс у д ворі будинку АДРЕСА_2 поми лково зазначено під № 4, але фа ктично він знаходиться під № 1. Просить визнати за позиваче м право власності на гаражни й бокс № 1 у дворі будинку АДР ЕСА_2

Щодо п"ятикімнатної кварти ри АДРЕСА_2 уточнює, що з п "яти кімнат дві кімнати призн ачалися для ОСОБА_1 та йог о дружини, а три кімнати для ОСОБА_5

За час спільного проживанн я у 1995р. за спільні кошти сім"ї б ула придбана двокімнатна ква ртира АДРЕСА_7 Право власн ості на цю квартиру було офор млено на ОСОБА_5 , але пози вач та його дружина надали дл я придбання цієї квартири св ої сімейні заощадження. На то й час відповідачка ОСОБА_5 навчалася у ВУЗІ та отримув ала незначні кошти, тому вони матеріально її підтримували , в тому числі і наданням кошт ів на придбання квартири. Рин кова вартість цієї квартири на даний час складає 350000 грн. Вв ажає, що за позивачем слід ви знати право власності на 1/3 ча стину квартири АДРЕСА_7 (а . с. № № 49, 50).

У зв"язку зі смертю позивача ОСОБА_1, яка сталася 8.02.2007р., до участі у справі були залуч ені його правонаступники - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. № № 115, 121 т. 1).

28.11.2007р. позивачка ОСОБА_2 п ред"явила позов до відповіда чок про визнання права власн ості на частку спільного май на, уточнивши та доповнивши п озовні вимоги без зміни пред мету позову. Зазначила, що О СОБА_1, який є її батьком, та ОСОБА_4 протягом сімнадця ти років проживали разом, вел и спільне господарство, тобт о набули права спільної сумі сної власності. Просить суд в изнати за нею, як правонаступ ником, право власності на 1/3 ча стину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, ринкова вартіст ь якої з урахуванням витрат н а реконструкцію, ремонт, вик ористання 50 % пільги, становит ь 400000 грн.; на 1/3 частку п"ятикімна тної квартири АДРЕСА_2 ри нкова вартість якої з урахув анням витрат на реконструкці ю та ремонт, становить 2 500000 грн .; на 1/3 частину гаражного боксу № 1 у дворі будинку АДРЕСА_2 , ринкова вартість якого ста новить 75000 грн.; на 1/2 частину буд инку та земельної ділянки по АДРЕСА_3 ринкова вартіст ь збудованого будинку та зем ельної ділянки становить 4 000000 грн.; на 1/3 частину двокімнатно ї квартири АДРЕСА_7,

ринкова вартість якої скла дає 350000 грн. Загальна сума грош ових коштів складає 3 108000 грн. (а. с. № № 140-145, 162 т. 1).

4.03.2008р. позивачка ОСОБА_2 ут очнила вартість майна на час виникнення спору в сумі 7 125000 гр н. (а. с. № 181-184 т. 1).

В судовому засіданні позив ачка ОСОБА_2 та її предста вник підтримали позов і прос ять суд його задовольнити та визнати за нею право власнос ті на частку спільного майна колишньої сім"ї ОСОБА_1 на З 108000 (три мільйони сто вісім ти сяч) грн.

В судовому засіданні ОСО БА_7, представник правонаст упника ОСОБА_3, підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 і п росить суд їх задовольнити.

Представник відповідачок ОСОБА_8 позов не визнала. П ояснила суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в заре єстрованому шлюбі з 16.07.1992р. по 17.0 3.2006р. ОСОБА_4 на підставі орд ера № 95 від 8.02.1991р. на сім"ю із двох осіб одержала ізольовану дв окімнатну квартиру АДРЕСА _1, куди вони вселилися з доч кою ОСОБА_5 після проведе ння ремонтних робіт та були з ареєстровані. 15.03.1994р. згідно Зак ону України "Про приватизаці ю державного житлового фонду " ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отри мали свідоцтво про право вла сності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві вл асності в рівних частках. Заз начена квартира зареєстрова на в Київському МБТІ 5.04.1994р. за № 2450.

3.02.1995р. ОСОБА_4 вселила в кв артиру та зареєструвала прож ивання ОСОБА_1, з яким на т ой час перебувала в шлюбі. На ч ас отримання даної квартири ОСОБА_4 не перебувала у фак тичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1

До 3.02.1995р. ОСОБА_1 постійно проживав та був зареєстрован ий за адресою: АДРЕСА_10 На ч ас приватизації квартири А ДРЕСА_1 ОСОБА_1 в ній не пр оживав, участі у витратах по її утриманню не ніс, права на користування квартирою не н абув, тому не мав законних пі дстав приймати участь у її пр иватизації. Після реєстрації ОСОБА_1 у спірній квартир і оплата комунальних платежі в здійснювалася на пільгових підставах. Відповідачки нік оли не визнавали за ОСОБА_1 право власності на цю кварти ру. Крім того, позивач не поси лається на правові підстави, згідно яких він вважає, що кв артира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю.

23.11.2000р. ОСОБА_5 згідно дого вору купівлі-продажу від 23.11.2000р . придбала п"ятикімнатну квар тиру АДРЕСА_2, яка 21.12.2000р. зар еєстрована за нею в Київсько му МБТІ за реєстровим № 7707. З 20.02.20 01р. вона була зареєстрована в даній квартирі, за свої особи сті кошти провела в ній ремон т. З моменту придбання і до дан ого часу вона є власністю О СОБА_5

Згідно п.3 розпорядження Ста рокиївської районної держав ної адміністрації м. Києва № 697 від 15.08.2001р. "Про надання дозвол у на тимчасове використання гаражів за місцем проживання " буди внесені зміни до розпор ядження № 558 від 6.07.2001р. в частині відносно громадянина ОСОБ А_9, а саме: замість "ОСОБА_9 " записати "ОСОБА_1." Пункт 3.1 розпорядження читати в так ій редакції: "Передати гр. ОС ОБА_1, учаснику ліквідації н аслідків аварії на ЧАЕС (кате горія 2), що мешкає в будинку АДРЕСА_2, бокс № 1 із збірно-р озбірних залізобетонних бло ків в садибі будинку АДРЕСА _2 для використання під гара ж для збереження власного ав томобіля".

Зазначений гаражний бокс ф ормально передавався ОСОБ А_1, який ніколи не проживав у квартирі АДРЕСА_2, але н а умовах тимчасового викорис тання. Гаражним боксом з 2001р. ко ристується ОСОБА_5 , яка ук лала та підписала договір на виконання функцій замовника ремонтно-будівельних робіт від 12.10.2001р. по ремонтно-будівель них роботах приміщення гараж а, та благоустрою прилеглої т ериторії з додатковим озелен енням, сплачувала грошові вн ески, як інвестор, за 2001-2002р.р. на суму 24610 грн. на впорядкування території садиби будинку А ДРЕСА_2, особисто здала впор ядковану за її особисті кошт и територію садиби робочій к омісії, що підтверджується а ктом від 11.02.2002р., але також не на була права власності на цей г аражний бокс.

ст. 15 Закону України "Про вла сність" передбачає, що член ж итлового, житлово-будівельн ого, дачного, гаражного чи ін шого кооперативу або товарис тва, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, д ачу, гараж, іншу будівлю або п риміщення, надані йому в кори стування, набуває права влас ності на це майно.

ОСОБА_1 щодо вищевказаног о гаражу членом ГБК не був, па йові внески за гараж, наданий йому в користування, не внос ив, тому права власності на ц ей гараж не набув.

ОСОБА_5 згідно договору д арування будинку від 10.06.1999р. наб ула права власності на будин ок АДРЕСА_3, який зареєстр овано за нею в БТІ 3.07.1999р. за реєс тровим № 189. 6.10.1999р. ОСОБА_5 на п ідставі рішення виконкому За бірської сільРади № 33/5 від 26.08.1999р . отримала державний акт на пр аво приватної власності на з емельну ділянку, площею 0, 1887га , за адресою: АДРЕСА_3

Відповідачка ОСОБА_5 зг ідно договору дарування від 26.12.2000р. набула права власності н а будинок АДРЕСА_3, розташ ованого на земельній ділянці , площею 0, 1732 га, яка також стала її власністю на підставі дог овору дарування. Будучи влас ником вказаних об"єктів неру хомості, ОСОБА_5 придбані нею будинки розібрала та зді йснює будівництво нового буд инку, який до даного часу не д обудований та не прийнятий в експлуатацію.

На підставі договору дарув ання від 5.07.1994р. ОСОБА_5 набу ла право власності на двокім натну квартиру АДРЕСА_7, я ка була зареєстрована в БТІ 14. 07.1994р. за № 37706. 20.04.2006р. вона продала ц ю квартиру. З. моменту купівлі цієї квартири до її продажу ОСОБА_5 була її власником.

Відповідачка ОСОБА_5 ні коли не була і не визнавала се бе членом сім"ї ОСОБА_1, по стійно не проживала з ним одн ією сім"єю, не вела спільне го сподарство, не мала спільног о бюджету.

Вважає, що підстави для виз нання права власності позива ча ОСОБА_1 на об"єкти права власності відповідачів ОС ОБА_4 та ОСОБА_5 , відсутн і. В задоволенні позову проси ть відмовити.

Суд, заслухавши сторони, їх представників, дослідивши м атеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог правонаступників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити з підстав.

В судовому засіданні встан овлено, що ОСОБА_1 та ОСО БА_43ареєстрували шлюб 16 липн я 1992р. (а. с. № 7т. 1).

17 березня 2006р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвали шлюб (а. с № 7а т. 1).

Згідно довідки ф. № 3 позивач ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 3.02.1995р. (а. с . № 8 т. 1). Ордер № 95 на вищевказану квартиру видано відповідачц і ОСОБА_4 8.02.1991р. на сім"ю з дво х осіб, а саме: її та дочку ОС ОБА_5 (а. с. № 10 т. 1). Згідно свідо цтва про право власності на ж итло від 15.03.1994р. квартира АДРЕ СА_1 належить на праві спіль ної сумісної власності ОСО БА_4 та ОСОБА_5 в рівних д олях (а. с. № 44 ч. 1). Відповідно до довідки ф. № 3 КП "ЖЕО-105" в квартир і АДРЕСА_2 зареєстровано ї ї власника ОСОБА_5 з 20 люто го 2001р. (а. с. № 9 т. 1).

Відповідачка ОСОБА_5 на була право власності на квар тиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2000р. (а. с. № 11 т. 1).

Згідно розпорядження Стар окиївської державної адміні страції м. Києва № 697 від 15.08.2001р. п озивачеві ОСОБА_1, як учас нику ліквідації наслідків ав арії на ЧАЕС, передано для ви користання під гараж бокс № 1 і з збірно-розбірних залізобет онних блоків в садибі будинк у АДРЕСА_2 для збереження власного автомобіля (а. с. № № 3 6, 37 т.

1). З копій квитанцій до прибу ткового касового ордеру вбач ається, що оплачує користува ння боксом відповідачка ОС ОБА_5 (а. с. № 38 т. 1).

26.12.2000р. ОСОБА_5 на підставі договорів дарування подаров ано будинок АДРЕСА_3 та зе мельну ділянку за цією ж адре сою (а. с. № № 39, 40 т. 1).

Згідно договору дарування від 10.06.1999р. ОСОБА_5 стала вла сником будинку АДРЕСА_3 (а . с. № 42 т. 1).

6.10.1999р. за ОСОБА_5 зареєстр овано право власності на зем ельну ділянку, площею 0, 1887 га, я ка розташована по АДРЕСА_3 , що підтверджується державн им актом на право власності н а земельну ділянку, який заре єстровано в книзі записів ре єстрації державних актів Заб ірської сільРади за № 91 (а. с. № 4 1 т. 1).5.07.1994р. ОСОБА_5 набула пра во власності на квартиру АД РЕСА_7 на підставі договору дарування (а. с. № 64 т. \).

20.04.2006р. ОСОБА_5 продала ква ртиру АДРЕСА_7 громадянці ОСОБА_10 за 277750 грн. (а. с. № 65 т. 1) .

Позивач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_5. (а. с. № 115 т. 1).

Відповідно до повідомленн я Одинадцятої Київської держ авної нотаріальної контори № 4298 від 21.11.2007р. спадкоємцями, які прийняли спадкове майно, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с. № 121т . 1).

Згідно Постанови Пленуму В ерховного Суду України № 7 від 14.10.1991р. "Про практику застосува ння судами законодавства, що регулює право приватної вла сності громадян на жилий буд инок", ст. 12 Закону України "Пр о власність" у приватній влас ності громадян можуть знаход итися жилі будинки, збудован і на відведеній у встановлен ому порядку земельній ділянц і або. придбані на законних пі дставах, наприклад, за догов ором купівлі-продажу, міни, д арування, за правом спадщини .

Оскільки згідно ст. 17 ЗК Укр аїни і ст. 14 Закону України "Пр о власність" земельна ділянк а для будівництва жилого буд инку і господарських будівел ь надається громадянину у пр иватну власність, участь інш их осіб у будівництві не ство рює для них права приватної в ласності на жилий будинок, кр ім випадків, коли це передбач ено Законом.

Згідно зі ст. ст. 16, 17 Закону України "Про власність" таке п раво виникає, коли будівницт во велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв"язк у з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рах унок спільної праці членів с ім"ї - жилий будинок стає їх сп ільною

сумісною власністю, якщо і нше не було встановлено пись мовою угодою між ними.

Інші особи, які приймали уч асть у будівництві жилого бу динку (його купівлі) не на підс таві угоди про створення спі льної власності, яка відпові дає законодавству, вправі ви магати не визнання права вла сності на будинок, а відшкоду вання своїх затрат на будівн ицтво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покуп цю) вони надавали не безоплат но.

Таке ж право за цих умов на лежить членам сім"ї власника жилого будинку, якщо вони пр иймали участь лише у будівни цтві підсобних будівель і пі дсобних приміщень або, коли ї х затрати на ремонт жилого бу динку перевищували покладен ий на них ст. 156 ЖК України обов 'язок.

ст. 15 Закону України "Про вла сність" передбачає, що член ж итлового, житлово-будівельн ого, дачного, гаражного чи ін шого кооперативу або товарис тва, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, д ачу, гараж, іншу будівлю або п риміщення, надані йому в кори стування, набуває права влас ності на це майно.

Квитанції та рахунки-факту ри на придбання будівельних матеріалів, на які посилаєть ся ОСОБА_1, не можуть розці нюватися судом, як підстава в изнання за ОСОБА_1 права н а частку у власності.

Діючим цивільним законода вством, як і ЦК України в реда кції 1963р., такої підстави вини кнення права власності, як зб ільшення вартості майна та у часті в його утриманні, не пе редбачено.

З наведених підстав позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, ст. ст. 62, 69 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 16, 17 Закону У країни "Про власність", ст. ст . 328, 331, 345 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 81, 88, 212 - 215, 218ч. 1 ЦП К України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОС ОБА_1 (його правонаступникі в - ОСОБА_2, ОСОБА_3) до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визн ання права власності на част ку спільного майна - відмовит и.

Заяву про апеляційне оскар ження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. А пеляційна скарга на рішення суду подається протягом двад цяти днів після подання заяв и про апеляційне оскарження.