Рішення

від 03.07.2020 по справі 607/2772/16-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 607/2772/16-а

03 липня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційна комісія УДАІ УМВС України в Тернопільській області, Ліквідаційна комісія УМВС України в Тернопільській області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, Міністерство внутрішніх справ України про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління Державтоінспекції Управління МВС України в Тернопільській області, в якому, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:

зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України, Управління МВС України в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області провести перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 10.06.1986 року по 30.06.1986 року, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб. з урахуванням класності відповідно до положень абз.2, абз.3, п.п.1, п.5, п.1, п.2 Постанови РМ УРСР №207-7 від 10.06.1986 року та відповідних цим положенням наказам МВС СРСР № 0130, №0149, № 0189, № 35с, №090, №070;

зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України, Управління МВС України в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління Державтоінспекції Управління МВС України в Тернопільській області видати ОСОБА_1 довідку "Про грошове забезпечення одержане особою за службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках" за період з 10.06.1986 року по 30.06.1986 року, яка за формою відповідає вимогам листа Міністерства соціального захисту населення №01-3/244-013-2 від 27.02.1996 року; розрахунок довідки провести виходячи зі збереженого заробітку, посадового окладу в зоні відчуження та додаткової оплати праці за виконання службових обов`язків у ІІІ-й зоні небезпеки, з урахуванням класності виходячи з посадового окладу 175 крб., суми винагороди, суми встановленого максимального розміру премії та сум оплати праці у вихідні та святкові дні (згідно з положеннями абз.2, абз.3, п.п.1, п.п.3, п.п.5, п.1, п.2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10.06.1986 року, положень п. 1 Постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 року № 153/10-43, положень п. 6 приписів постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 та відповідних цим положеннями наказам МВС СРСР №0130, №0149, №0189, №35с, №0152, №090, №070.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.03.2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.10.2016 року адміністративну справу передано на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 року роз`єднано позов по даній справі виділивши в окреме провадження позовні вимоги про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області провести перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС в період з 10.06.1986 року по 30.06.1968 року, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб. з урахуванням класності у відповідності до положень абз.2, абз.3, п.п.1, п. 5, п.1, п.2 Постанови РМ УРСР №207-7 від 10.06.1986 року та відповідних цим положенням наказам МВС СРСР №0130, №0149, №0189, №35с, №090, №070 і направлено даний позов до розгляду в Тернопільський міськрайонний суд як адміністративний суд.

Щодо решти позовних вимог, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Управління Державтоінспекції Управління МВС України в Тернопільській області про видачу довідки "Про грошове забезпечення одержане особою за службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках" за період з 10.06.1986 року по 30.06.1986 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 року скасовано ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 року в частині передачі справи на розгляду по підсудності до Тернопільського міськрайонного суду як адміністративного та направлено справу до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 року справу направлено по підсудності до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області як адміністративного для розгляду по суті.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 року скасовано ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 року та направлено справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року позов задоволено частково, зобов`язано Управління МВС України в Тернопільській області повторно провести перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення за виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 10.06.1986 року по 30.06.1986 року відповідно до вимог Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10.06.1986 року та наказів МВС СРСР №0130, №0149, №0189, №35с, №090, №070.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 року скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20.11.2019 року скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 року у цій справі, справу направлено на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року прийнято до провадження адміністративну справу, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.01.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розрахунок і виплата грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проводилися відповідно до засекречених на той час нормативних актів (зазначених вище). Проаналізувавши їхній зміст (копії цих документів позивач, як зазначено в позові, отримав 16.02.2016 року), ОСОБА_1 з`ясував, що довідка УДАІ УМВС України в Тернопільській області № 13/1 від 11.01.2012 року, відповідно до якої йому призначено пенсію, не враховує усіх складових грошового забезпечення (та їхніх розмірів), право на які мав позивач (як такий, що в складі зведеного загону брав участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у період з 10.06.1986 року по 30.06.1986 року) відповідно до зазначених нормативних актів. Зокрема, позивач вважає, що при розрахунку його грошового забезпечення не враховано наказу МВС СРСР №070 від 28.02.1986 "Про покращення матеріального забезпечення рядового та молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ", за яким його посадовий оклад повинен становити 175 крб., а не 160 крб., як вказано в довідці УДАІ УМВС України в Тернопільській області.

Ухвалою суду від 10.01.2020 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вилучено з числа відповідачів у справі Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, відкладено підготовче засідання на 17.02.2020 року.

Відповідно до додаткового обґрунтування правової позиції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 11.02.2020 року №71/27/03-2020, останній не перебував та не перебуває з позивачем в жодних службових відносинах, оскільки як юридичну особу створено після виходу ОСОБА_1 на пенсію, тоді як уповноваженим структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій є Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України.

Як наслідок, ухвалою суду від 17.02.2020 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, залучено до участі в справі як співвідповідача Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, відкладено підготовче засідання на 03.03.2020 року.

Ухвалою суду від 03.03.2020 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, допущено заміни первісного відповідача Управління МВС України в Тернопільській області належним - ліквідаційна комісія Управління МВС України в Тернопільській області та первісного відповідача Управління Державтоінспекції Управління МВС України в Тернопільській області належним - ліквідаційна комісія Управління Державтоінспекції Управління МВС України в Тернопільській області. Про виключення будь - якого з вказаних відповідачів позивач заперечив, повідомив, що саме ліквідаційна комісія Управління МВС України в Тернопільській області є тою установою, яка володіє архівними документами про виконання ним службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та виплату йому усіх коштів і винагород за 1986 рік.

Ухвалою суду від 03.03.2020 року витребувано з ліквідаційної комісії Управління МВС України в Тернопільській області та Міністерства внутрішніх справ України всі відомості щодо ОСОБА_1 , що містяться фонд 43, справ архіву РСВ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про виконання ним службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та виплату йому усіх коштів і винагород за 1986 рік.

Ухвалою суду про відкладення розгляду справи від 31.03.2020 року продовжено процесуальний строк МВС України для надання матеріалів, що витребовувались судом ухвалою суду від 03.03.2020 року до 28.04.2020 року.

Як слідує з пояснень Міністерства внутрішніх справ України №8742/22-2020 від 16.03.2020 року Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.10.2019 року №1088 реорганізовано у Департамент персоналу, який не має статусу окремої юридичної особи, а є структурним підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". ОСОБА_1 відповідно до цього Закону пенсія не призначалася, а тому Департамент персоналу МВС України не може бути співвідповідачем стосовно розгляду питань з пенсійного забезпечення позивача.

Вказане, обумовило прийняття судом, за згодою позивача, ухвали про виключення з числа відповідачів Департаменту персоналу МВС України.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 03.03.2020 року, ліквідаційною комісією Управління МВС України в Тернопільській області 02.04.2020 року надано витяг з наказу УВС Тернопільського облвиконкому від 06.08.1986 року №057 та повідомлено про неможливість надати витяг з наказу УВС Тернопільського облвиконкому від 26.12.1986 року №087, оскільки інформація про позивача в ньому відсутня. Міністерством внутрішніх справ України 27.04.2020 року надано витяг з Переліку співробітників УВС Тернопільського облвиконкому, які виїжджали у відрядження в зв`язку з аварією га Чорнобильській АЕС, у частині, що стосується ОСОБА_1 . Будь-яких інших відомостей щодо участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у галузевому архіві МВС не виявлено.

Ухвалою суду від 19.05.2020 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03.07.2020 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, за вимогою позивача, згідно ч. 7, 8 ст. 243 КАС України, змінено процесуальний статус Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, Міністерство внутрішніх справ України у справі з відповідачів на третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити в повному обсязі. Просив задовільнити позовні вимоги з врахуванням письмових розрахунків здійсненних ним згідно письмових пояснень (т. 4 а.с. 143-145).

Від Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Представники Ліквідаційної комісії УДАІ УМВС України в Тернопільській області, Ліквідаційної комісії УМВС України в Тернопільській області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду відповідно до ст.124, 126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи по суті в силу приписів ст.205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що з 02.09.1983 року по 15.05.1989 року ОСОБА_1 проходив службу в УВС Тернопільського облвиконкому на атестованих посадах. З 1986 року позивач займав посаду інспектора ДПС ОД ДПС ДАЇ УВС Тернопільського облвиконкому, спеціальне звання "старшина міліції".

З 10.06.1986 року по 30.06.1986 року позивач в складі групи працівників ДАІ УВС Тернопільського облвиконкому на службовому автотранспорті виконував службові обов`язки в районі населених пунктів Прип`ять, Чорнобиль, а також по кордонам 30 кілометрової зони і зони відчуження, загальна кількість днів в зоні аварії - двадцять днів, отримав дозу радіоактивного опромінення 1,82 рентген (бер), загальна кількість роботи в зоні аварії 20 днів, що підтверджується довідкою від 27.06.1986 року (т.1 а.с.25) та довідкою від 17.02.1993 року №25 (т.1 а.с.33).

Згідно бухгалтерських документів про виплату грошового забезпечення за 1986-1987 роки (т.1 а.с.108), відповідної довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.05.2009 року (т.1 а.с.39-40) та довідки про грошове утримання за період травень 1986 - травень 1989 року (т.1 а.с.42 ) розмір посадового окладу ОСОБА_1 в червні 1986 року складав - 160 карбованців та отримав в серпні 1986 року підвищений оклад за ліквідацію наслідків на ЧАЕС в подвійному розмірі 213,33 карбованців.

Жодних відомостей про виплату інших сум на вимогу суду відповідачами не надано з архівних установ не отримано незважаючи на неодноразові ухвали суду про витребовування доказів.

З 01.01.2012 року позивач отримує державну пенсію по інвалідності згідно з ч.1 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Державну пенсію позивачу нараховано підставі виданої УДАІ УМВС України в Тернопільській області довідки №13/1 від 11.01.2012 року відповідно до вказаного Закону (т.1 а.с.26).

На письмове звернення позивача до УДАІ УМВС України в Тернопільській області та УМВС України в Тернопільській області (т.1 а.с.52) з проханням видати довідку про заробітну плату в зоні відчуження в період часу з 10.06.1986 року до 30.06.1986 року для перерахунку пенсії з урахуванням чинного законодавства, ОСОБА_1 видано довідку про заробітну плату, з якою він не погоджується, оскільки при нарахуванні заробітної плати не взято до уваги нормативно-правових актів урядів СРСР і УРСР, які на момент нарахування заробітної плати були засекречені. Зокрема, при видачі довідки не враховано положень постанови Ради Міністрів УРСР і Української ради професійних спілок № 207-7 від 10.06.1986 року, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964-рс, Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року № 1031-рс, відповідно до яких його заробітна плата має бути обчислена виходячи зі збереженого заробітку, посадового окладу в зоні відчуження та додаткової оплати праці за виконання службових обов`язків у ІІІ-й зоні небезпеки, з урахуванням класності виходячи з посадового окладу 175 крб., суми винагороди, суми встановленого максимального розміру премії та сум оплати праці у вихідні та святкові дні.

Не погоджуючись з такими діями суб`єктів владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України (ч.7 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Порядок № 1210).

Згідно з п. 1 № 1210, цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У відповідності до п.7 вказаного Порядку, пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).

Згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Тобто, належний відповідач має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.

Позивач звільнився в 1989 році з УДАІ УВС Тернопільського облвиконкому.

Судом встановлено, що усі бухгалтерські документи щодо розрахунків і виплати позивачу в період його роботи в ОВС УРСР (в т. ч. за 1986 рік) знаходяться на архівному обліку МВС України та Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Разом з тим, Ліквідаційна комісія УДАІ в Тернопільській області не повідомила про наявність особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював позивач.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).

Згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Тобто, відповідач має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.

З врахуванням вищевказаних норм та обставин, суд вважає, що Ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Тернопільській області є належним відповідачем у справі, позаяк відповідно до постанови Уряду від 16.09.2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" триває процедура ліквідації територіальних органів МВС, в т.ч., і ГУ МВС України в Тернопільській області, а отже в силу положень цивільного законодавства, до ліквідатора перейшли всі права та обов`язки юридичної особи, яка припиняється.

Абзацом другим пункту 17 вищевказаного Порядку було передбачено виплату військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадових окладів та окладів за спеціальним званням в подвійному розмірі.

Абзацом третім цього пункту було передбачено особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, начальницькому та рядовому складу органів внутрішніх справ виплачувати крім того добові та забезпечувати їх безкоштовним харчуванням.

Пунктом 2 постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 року №168-5 "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції" доведено до відома міністерств, відомств УРСР, облвиконкомів, Київського і Севастопольського міськвиконкомів про прийняття постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, а пунктом 3 цієї постанови на міністрів, керівників відомств, голів обл. (міськ) виконкомів покладено персональну відповідальність за виконання зазначеної постанови.

У подальшому правовому регулюванні вказані положення постанови №524-156 зазнали змін та уточнень.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР №964-рс від 17.05.1986 року "Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати" надано право голові урядової комісії з ліквідації аварії виплачувати працівникам, які відзначилися при виконанні особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення одноразову винагороду в розмірі до 1000 руб; дозволено керівникам міністерств і відомств, які беруть участь у ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії з ліквідації аварії проводити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на зазначених роботах в III зоні небезпеки, в п`ятикратному розмірі у порівнянні з установленими діючим законодавством нормами, в II зоні - в чотирикратному і в I зоні - в трикратному розмірі (абзац перший). У тих випадках, коли працівник отримує максимально допустиму дозу радіації і в зв`язку з цим не допускається для подальшої роботи у вказаних зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п`ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового забезпечення за посадою і військовому або спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб. (абзац другий).

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року №1031-рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ. При цьому грошове забезпечення в підвищених розмірах виплачувалось виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також з окладу на військовим або спеціальним званням (абзац перший).

Постановою Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 05.06.1986 №665-195 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередженням забруднення навколишнього середовища", надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року №964. Оплата праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, проводилась відповідно у чотири, - три- і двократному розмірах, понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), установленому за основним місцем роботи (абзац третій і четвертий пункту 1).

Пунктом 2 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року №665-195 дозволено міністерствам і відомствам виплачувати працівникам, в тому числі військовослужбовцям військових частин і органів КДБ СРСР, військовозобов`язаним, призваним на збори, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, направленим на роботи, зазначені у пункті 1 цієї постанови, добові в розмірі 3 руб. 50 коп., а також забезпечувати їх безкоштовним триразовим гарячим харчуванням (з розрахунку 2 руб. 85 коп. на добу) та безкоштовним житлом.

Відповідні положення були передбачені наказом МВС СРСР від 26.05.1986 року №0149, наказом МВС СРСР від 30.06.1986 року №0189, яким вони були частково змінені та доповнені, іншими наказами МВС СРСР та МВС УРСР.

Постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професійних спілок від 10.06.1986 року №207-7 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та попередженням забруднення навколишнього середовища" доведено до відома міністерств, відомств УРСР, облвиконкомів, Київського і Севастопольського міськвиконкомів, республіканських комітетів, обласних і Київської міської ради професійних спілок про прийняття постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 року №665-195, а пунктом 2 цієї постанови зобов`язано міністрів, керівників відомств, голів облвиконкомів, Київського та Севастопольського міськвиконкомів, голів республіканських комітетів, обласних та Київської міської ради профспілок забезпечити виконання зазначеної постанови.

Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року №964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених на 100% тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07.05.1986 №524-156.

Отже, вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 07.05.1986 року №524-156.

Нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців, рядового і начальницького складу ОВС проводилось відповідно до Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року за № 1031 та листа Державного комітету УРСР з праці №136с "Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов`язаних" оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що вираховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця. Додаткова оплата днів роботи, що припадають по календарю на вихідні та святкові дні не проводиться.

Таким чином, суд вважає, що права на додаткове нарахування цього самого грошового забезпечення у подвійному розмірі позивач не має, оскільки це суперечить наведеним нормам діючого на той час законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 17.07.2018 року у справі №377/522/16-а, від 27.11.2019 року у справі № 379/1650/15-а, від 09.12.2019 року у справі №377/521/16-а.

Суд також звертає увагу, що, відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 року №1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06.01.1988 року №12-р), виплата військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, грошового утримання здійснювалася у подвійному розмірі посадових окладів і окладів за військове чи спеціальне звання. У разі збереження за основним місцем штатної служби грошового утримання показник кратності відрядженим особам зменшувався на одиницю.

Крім того, на час виникнення спірних правовідносин питання нарахування і виплати позивачу грошового утримання регулювалося Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19.03.1984 року №090.

Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС СРСР від 19.03.1984 року №090, не передбачалося преміювання осіб рядового і начальницького складу, а також виплати у вихідні, святкові та нічний час.

Згідно з пунктом 12 Положення про грошове утримання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19.03.1984 року №090 винагорода за понаднормову роботу, а також додаткова винагорода за роботу у дні відпочинку та святкові дні не виплачувалася, за винятком особливих випадків, передбачених наказами МВС СРСР на підставі спеціальних рішень Уряду СРСР.

Крім того, відповідно до пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23.10.1973 року №778 для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлюється ненормований робочий час.

При змінній роботі або безперервному чергуванні встановлюється однакова вдень і вночі тривалість робочого часу. У разі необхідності особи рядового та начальницького складу зобов`язані нести службу в дні щотижневого відпочину і святкові дні. При цьому взамін невикористаних днів щотижневого відпочинку і святкових днів їм надаються інші вихідні дні.

Також, відповідно до Положення про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що діяли в 1986 році розрахункова денна тарифна ставка для оплати праці і, зокрема, для оплати праці за роботу в зоні відчуження розраховувалася шляхом ділення місячного окладу, а для осіб офіцерського і начальницького складу також і окладів за військове або спеціальне звання на кількість календарних днів за відповідний місяць роботи в зоні відчуження.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.11.2019 року у справі № 823/736/17, від 22.01.2019 року у справі № 816/1062/15-а, 19.03.2019 року у справі № 377/613/16-а.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач не входить до кола осіб, на яких поширюється дія тих нормативно-правових актів, на які посилається останній, оскільки як у постанові Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року №665-195, так і в постанові Ради Міністрів УРСР і УРРПС від 10.06.1986 №207-7 мова йде про працівників підприємств, організацій та установ, які виконують роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а не військовослужбовців, щодо яких визначено окремий порядок нарахування грошового забезпечення та порядок обчислення (доба, а не години).

Крім того, відповідно до пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23.10.1973 року №778 для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлюється ненормований робочий час.

При змінній роботі або безперервному чергуванні встановлюється однакова вдень і вночі тривалість робочого часу. У разі необхідності особи рядового та начальницького складу зобов`язані нести службу в дні щотижневого відпочину і святкові дні. При цьому взамін невикористаних днів щотижневого відпочинку і святкових днів їм надаються інші вихідні дні.

Також, відповідно до Положення про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що діяли в 1986 році розрахункова денна тарифна ставка для оплати праці і, зокрема, для оплати праці за роботу в зоні відчуження розраховувалася шляхом ділення місячного окладу, а для осіб офіцерського і начальницького складу також і окладів за військове або спеціальне звання на кількість календарних днів за відповідний місяць роботи в зоні відчуження.

Відповідно до довідки, виданої позивачу, в зоні Чорнобильської АЕС оплачувалася доба, а не година роботи у зоні забезпечення на Чорнобильській АЕС.

До того ж, статтею 54 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії призначаються із заробітку, одержаного особою за роботу в зоні відчуження.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачеві було видано УДАІ УМВСУ в Тернопільській області довідку №13/1 від 11.01.2012 року (т.1 а.с.26) не встановленого зразка , яка не відповідає вимогам до її форми, визначеним листом Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 року №01-3/244-013-2, у якій відсутні усі необхідні графи, зокрема, "Доплата за роботу в надурочний час", "Доплата за роботу у вихідні та святкові дні" і графи з сумою цих показників.

Згодом форма довідки була затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 року №536 та 12.10.2012 року №644.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд вбачає в діях відповідачів допущення помилок під час заповнення і проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 щодо заповнення даних: перебування у населених пунктах зони відчуження, збереження середнього заробітку за дні роботи в зоні відчуження та загальної суми.

Таким чином суд дійшов висновку про необхідність здійснення нового перерахунку грошового забезпечення позивача та надати оцінки на предмет того, чи мав він право на отримання грошового забезпечення відповідно до вказаних ним документів, та яким чином потрібно провести розрахунок.

Суд вважає, що є необхідність вказати у новій довідці про роботу позивача в населених пунктах зони відчуження згідно довідки від 27.06.1986 року (т.1 а.с.25), а саме: населених пунктів Прип`ять, Чорнобиль, а також по кордонам 30 кілометрової зони і зони відчуження, що обґрунтовує застосування коефіцієнту "4".

Суд не погоджується з доводами позивача про необхідність визначення йому посадового окладу (тарифної ставки) в розмірі 175 крб, оскільки згідно бухгалтерських документів про виплату грошового забезпечення за 1986-1987 роки (т.1 а.с.108,), відповідної довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.05.2009 року (т.1 а.с.39-40) та довідки про грошове утримання за період травень 1986 - травень 1989 року (т.1 а.с.42) розмір посадового окладу ОСОБА_1 в червні 1986 року складав - 160 карбованців. Позаяк довідка видається на підставі документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Щодо застосування коефіцієнту "4" та визначення зони "3" у сторін заперечень не має і не оспорюється позивачем.

Також вірним є вказання загальна кількість роботи в зоні аварії 20 днів (за період 10.06.1986 року по 30.06.1986 року), як і вказано в довідці від 27.06.1986 року (т.1 а.с.25) та довідкою від 17.02.1993 року №25 (т.1 а.с.33).

Денна тарифна ставка становить 5,33 (160 /30 днів червня), кратність 4.

З огляду на відсутність доказів нарахування та вищенаведенні висновки суду про відсутність права на доплати за роботу в понадурочний час та за роботу у вихідні та святкові дні підстав для заповнення однойменних граф "Доплата за роботу в надурочний час", "Доплата за роботу у вихідні та святкові дні" і графи з сумою цих показників - не має.

Суд вважає, що при видачі довідки №13/1 від 11.01.2012 року збережений середній заробіток був розрахований невірно і безпідставно вказаний в сумі 105 крб. Вірною є сума 106,6 (160 оклад розділений на 30 днів червня з добутком 20 днів перебування в зоні Чорнобильської АЕС).

Разом з тим оплата праці за дні роботи в зоні відчуження в 1986-1990 роках становить 426, 40 (20х5,33х4). З огляду на висновок суду про відсутність права на додаткове нарахування цього грошового забезпечення у подвійному розмірі та правові позиції Верховного Суду, - зарахування коштів подвійного окладу на суму 213,33 крб. до вказаної графи довідки є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Також підстав для зарахування премії за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках та інших доплат та надбавок (за роботу у нічний час, за класність тощо) за наслідками судового розгляду не встановлено.

Не встановлено і діючим законодавством зарахування до виплачених сум вартості годинника "Полет", яким був нагороджений позивач за самовіддану роботу, витримку і стійкість по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином загальна сума заробітної плати працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, із якої визначається пенсія становить 533 крб (106,6 + 426,40).

Отже, позивачу частково необґрунтовано обраховано у довідці про заробітну плату складові, які фактично ним були отримані за роботу (службу) в зоні відчуження.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, відповідачі при визначенні у довідці №13/1 від 11.01.2012 року відомостей про розмір заробітної плати позивача діяли не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, що обумовлює невідповідність їх дій вимогам ч.2 ст.2 КАС України та часткове задоволення позовних вимог.

Обираючи спосіб захисту порушеного права суд, з врахуванням змінених позовних вимог, вважає за необхідне зобов`язати ліквідаційну комісію УМВС України в Тернопільській області провести перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 10.06.1986 року по 30.06.1986 року, за роботу в населених пунктах Прип`ять, Чорнобиль та кордонах зони відчуження, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 160 крб., коефіцієнта 4, кількості днів 20; денної тарифної ставки 5,33, зона небезпеки 3, кратності 4, збереженого середнього заробіток за дні роботи в зоні відчуження в 1986-1990 роках 106,6 крб, оплата праці за тарифними ставками за дні роботи в зоні відчуження в 1986-1990 роках 426,40, в загальній сумі 533 крб., про що видати позивачу довідку "Про грошове забезпечення одержане особою за службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках".

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Зобов`язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Тернопільській області провести перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 10.06.1986 року по 30.06.1986 року, за роботу в населених пунктах Прип`ять, Чорнобиль та кордонах зони відчуження, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 160 крб., кофіцієнта 4, кількості днів 20; денної тарифної ставки 5,33, зона небезпеки 3, кратності 4, збереженого середнього заробіток за дні роботи в зоні відчуження в 1986-1990 роках 106,6 крб, оплата праці за тарифними ставками за дні роботи в зоні відчуження в 1986-1990 роках 426,40, в загальній сумі 533 крб.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Тернопільській області видати ОСОБА_1 довідку "Про грошове забезпечення одержане особою за службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках" за період з 10.06.1986 року по 30.06.1986 року; розрахунок довідки провести з врахуванням посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 160 крб., кофіцієнта 4, кількості днів 20; денної тарифної ставки 5,33, зона небезпеки 3, кратності 4, збереженого середнього заробіток за дні роботи в зоні відчуження в 1986-1990 роках 106,6 крб, оплата праці за тарифними ставками за дні роботи в зоні відчуження в 1986-1990 роках 426,40 в загальній сумі 533 крб.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 липня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідачі: Ліквідаційна комісія УДАІ УМВС України в Тернопільській області (46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Котляревського, будинок 24, ЄДРПОУ 08682826), Ліквідаційна комісія УМВС України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Валова, будинок 11, ЄДРПОУ 08592307).

Треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Валова, будинок 11, ЄДРПОУ 40108720), Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України (01024, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10), Міністерство внутрішніх справ України (01024, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10, ЄДРПОУ 00032684).

Головуючий суддя Мандзій О.П.